14.12.2023 Єдиний унікальний номер 205/7624/23
Справа № 205/7624/23
Провадження № 2/205/2708/23
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Федотової В.М., за участю секретаря судового засідання Бондар В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із вищевказаною позовною заявою.
В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що батьками малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.01.2018 року стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1 000 грн. щомісячно і до досягнення дитиною повноліття. Дитина проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні. Позивач вважає, що розмір аліментів підлягає збільшенню, оскільки суми аліментів, яка була рішенням суду стягнута з відповідача на утримання дитини на теперішній час недостатньо, оскільки така сума не дозволяє забезпечити дитину всім необхідним.
Враховуючи викладене, позивач звертається до суду та просить збільшити розмір аліментів, які стягуються з відповідача на її користь на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 1 000 грн., і стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини із всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31.07.2023 року прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження по зазначеній справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.10.2023 року підготовче провадження по справі було закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 письмово просила справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак конверти повернулися до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», про причини своєї неявки суду не повідомив, відзив не подав, будь-яких заяв від нього не надходило. Окрім того, виклик до суду відповідача ОСОБА_2 було здійснено шляхом розміщення 22.11.2023 року оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, відповідно приписів ч. 11 ст. 128 ЦПК України.
Суд у зв'язку з вищевикладеним зазначає, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
При цьому обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Суд, враховуючи ту обставину, що позивачу та відповідачу були створені належні та достатні умови для подання суду відповідних заяв по суті справи, заяв із процесуальних питань та доказів, вважає, що чергове відкладення розгляду справи порушуватиме розумний строк розгляду цивільної справи, у зв'язку із чим суд вважає за необхідне ухвалити відповідне рішення по справі.
На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову з огляду на наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що батьками малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 4).
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.01.2018 року відповідача ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1 000 грн. щомісячно і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 6-8).
Дитина проживає з позивачем і знаходиться на її утриманні (а.с. 9).
Положеннями ч.ч. 1, 2 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року передбачено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умови життя, необхідних для розвитку дитини.
У національному законодавстві України право дитини на утримання, що також прямо кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Згідно із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс-13, «вимоги зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватись, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. ст. 182-184 СК України, не може обумовлюватись разовим її здійсненням й відповідно з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження».
Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених у ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
Положеннями частини 3 статті 181 СК України передбачено, що спосіб стягнення аліментів, визначений рішення суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 фактично просила змінити розмір стягуваних аліментів через зміну способу їх стягнення, а саме в сторону збільшення розміру аліментів, посилаючись на зміну матеріального стану сторін, недостатню кількість коштів на належне утримання дитини через збільшення витрат на дитину.
Отже, вимога позивача про перехід зі стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) є зміною способу стягнення аліментів, а не збільшенням розміру аліментів, як стверджувала позивач.
Аналогічну правову позицію висловленою Верховним Судом України у постанові від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс-13.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Згідно із ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За змістом ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Ці ж самі положення закріплено в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Згідно із ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно із ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» у 2023 році встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років, з 1 січня - 2 833 грн.
Як встановлено судом, розмір аліментів, які стягуються з відповідача на користь позивача на утримання дитини визначено рішенням суду у твердій грошовій сумі 1 000 грн., тобто з відповідача стягуються аліменти на утримання дитини у меншому за мінімальний розмір відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» для дітей, встановлений статтею 182 СК України, що призводить до порушення прав дитини на належне матеріальне забезпечення.
За таких обставин, враховуючи збільшення прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, рівність обов'язку батьків щодо утримання дитини, а також положення законодавства щодо права того з батьків, з яким проживає дитина, вирішувати питання щодо способу стягнення аліментів, суд вважає за можливе змінити спосіб стягнення визначених раніше судом аліментів з твердої грошової суми у розмірі 1 000 грн. до 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача та в подальшому стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання цим рішення суду законної сили і до повнолітня дитини.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору за вимогу про зміну способу стягнення аліментів, тому з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави у розмірі 1 073,60 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 141, 180, 181, 182, 192 СК України, 4, 12, 13, 81, 82, 141, 258-260, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) про зміну способу стягнення аліментів - задовольнити.
Змінити спосіб стягнення аліментів, встановлений рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.01.2018 року у справі № 205/3599/17, з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) відповідача ОСОБА_2 та стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) відповідача ОСОБА_2 щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Це рішення є підставою відкликання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.01.2018 року по справі № 205/3599/17, з компетентного органу Державної виконавчої служби.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Федотова В.М.