ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 210/5610/23
Провадження № 2/210/1674/23
РІШЕННЯ
іменем України
13 грудня 2023 року
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді Чайкіна О.В., за участі секретаря судового засідання Кучевасової А.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», третя особи приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
ВСТАНОВИВ:
До Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 12 жовтня 2023 року надійшла вищезазначена позовна заява про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (а.с. 1-7).
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ від 12 жовтня 2023 року визначено головуючого - суддю Чайкіну О.В. Ухвалою судді від 16 жовтня 2023 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 22,23).
Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» про перебування у провадженні суду вказаної цивільної справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження від 16 жовтня 2023 року, в ухвалі про відкриття провадження відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву. 21 листопада 2023 року на адресу суду відповідачем скеровано письмові докази, які суд витребрвував згідно ухвали суду від 16 жовтня 2023 року. Проте жодного відзиву чи заперечень стороною відповідача суду не надано.
Треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна також повідомлялись належним чином про перебування у провадженні суду вказаної цивільної справи, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження від 16 жовтня 2023 року, в ухвалі про відкриття провадження третім особам був наданий строк на подачу пояснення на позовну заяву. Однак на виконання вимог статей 178, 191, 278 ЦПК України відзив на позов не наддали.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись.
Стислий виклад позовних вимог.
Представник позивача в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 05 жовтня 2025 року до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Лесі Вікторівни було направлено Адвокатський запит №05/10-23-Т. З відповіді на адвокатський запит позивачу стало відомо, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. знаходиться виконавче провадження №66358461 по примусовому виконанні виконавчого напису №18759 від 12.03.2021р. виданого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Якою Вікторівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості в розмірі 17 197.50грн. Представник позивача зазначає, що виконавчий напис нотаріуса було вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами тому виконавчий напис нотаріуса має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню. Крім того, на момент звернення позивача до суду із позовом, діяльність приватного нотаріуса Головкіної Я. В. припинена, а саме, відповідно до відповіді МЮУ від 31.05.2021 року Наказом МЮУ від 19.04.2021 №1424/5, Відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 05.04.2021 року № 3 та на підставі підпунктів «і» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат», свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 28.07.2008року за №6997 на ім'я ОСОБА_2 - анульовано.
Короткий виклад обставин справи, встановлених судом.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» в особі директора Андронікової О.О. та ОСОБА_1 07.11.2019року було укладено Договір №334867664 згідно якого, ОСОБА_1 отримала від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» кредит у розмірі 4750,00грн. на строк 30 (тридцять) днів (п.1 п.п.1.2 Договору). Кредитні кошти надаються без конкретної споживчої мети (п.1 п.п.1.1 Договору). (а.с.14-15).
20 березня 2021 року був вчинений виконавчий напис приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною про стягнення з ОСОБА_1 , яка є Боржником за Кредитним договором 334867664 від 07 листопада 2019 року, укладеним з ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА", правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами 66 від 18 лютого 2020 є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТАЛІОН ПЛЮС", правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами 05/0820-01 від 05.08.2020, реєстр прав вимоги №3 від 29 січня 2021 є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ОНЛАЙН ФІНАНС" далі іменований - Стягувач, заборгованість за Кредитним договором 334867664 від 07 листопада 2019 року. Строк платежу за Кредитним договором 334867664 від 07 листопада 2019 року настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 29 січня 2021 року по 27 лютого 2021 року. Сума заборгованості складає 15 997,50 грн. Загальна сума, що підлягає стягненню - 17 197,50 грн. з урахуванням витрат за вчинення нотаріусом виконавчого напису - 1200,00грн.(а.с.12).
З метою примусового виконання вищезазначеного виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. 03.08.2021 року відкрито виконавче провадження № 66358461 про стягнення з позивача (боржника) - ОСОБА_1 на користь відповідача (стягувача) - ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», заборгованості в розмірі 17 197,50 грн. (а.с.13).
15 серпня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. ухвалено помстанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку скеровано за місцем роботи боржника ОСОБА_1 , а саме до ПАТ «Арселор Міталл Кривий Ріг» (а.с.32).
На виконання ухвали суду від 16 жовтня 2023 року представником відповідача суду надано письмові докази, а саме: копію кредитного договору №334867664 від 07.11.2019 року, копію виписки з особового рахунку боржника за кредитним договором №334867664 від 07.11.2019 року та копію договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс».
Як вбачається з наданого суду кредитного Договору від 07.11.2019 року укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», договір не підписаний сторонами та не завірений печаткою. Суду також надано виписку з особового рахунку за кредитним договором №334867664 з якого вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість станом на 27.02.2021р. у розмірі 15 997,50 грн.
Суду також надано копію договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року згідно якого, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» передало право вимоги ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за кредитними договорами, однак не зазначено саме за якими договорами та хто саме є в них боржником. Суду надано підписані пусті бланки реєстру прав вимог, повідомлення боржника за кредитним договором та Акт повернення права вимоги.
Нормативно-правове обґрунтування
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій: шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Разом з тим нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком.
Учинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом розділом ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій. При цьому нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Для правильного застосування статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19), від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19), від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження №14-278гс18).
Крім того, неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18).
Матеріали справи не містять відомостей про отримання позивачем відповідного повідомлення.
У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).
Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів:
- перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса;
- другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).
Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 201/4198/17 (провадження № 61-48504св18), від 27 серпня 2020 року у справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18).
Висновки за результатами розгляду матеріалів справи
На суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
У відповідності до статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, цією статтею; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Як встановлено статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Зі змісту наведених правових норм вбачається покладення процесуального обов'язку на кожну із сторін довести належними доказами наявність або відсутність тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.
Як встановлено судом, виконавчий напис вчинено за період з 29.01.2021 року по 27.02.2021 рік, та за цей період стягнуто 15997,50 грн., з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту - 4750,00грн., заборгованість за відсотками та комісіями -6464,40грн., штрафи, пеня - 4783,10грн..
У цій справі кінцевий строк повернення кредитних коштів, які позивач повинен був сплати за кредитним договором №33486664 від 07.11.2019 року, правонаступником за договорами відступлення права вимоги якого є відповідач, спливав 07.12.2019 року (згідно з графіком погашення заборгованості - (а.с. 17-1814-15) .
Таким чином право на нарахування відсотків за Договором №33486664 від 07.11.2019 р., забезпеченого Договором застави припинилось у грудні 2019 року.
Суду не представлено доказів пролонгації дії договору.
Як вбачається з матеріалів справи, в період з 07.12.2019 року до дня вчинення виконавчого напису ані ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», а ні його правонаступники за Договорами про відступлення права вимоги, а так само й відповідач у справі (правонаступник) не зверталися до позивача із позовом про стягнення заборгованості на підставі договору №334867664 від 07.11.2019р., враховуючи що кінцевий строк повернення кредиту сплинув 07 грудня 2019року.
Тобто, з моменту закінчення строку дії договору і до моменту вчинення оскаржуваного виконавчого напису минуло більш ніж один рік.
Крім того, стороною відповідача на підтвердження безспірності заборгованості та вчиненого виконавчого напису надано суду кредитний договір №334867664 від 07.11.2019року, який не підписано сторонами на не завірено печаткою.
Згідно частини 1 статті 88 закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
При вчиненні оскаржуваного виконавчого напису нотаріусом не враховано, що строк дії кредитного договору №334867664 від 07.11.2019року, сплинув 09 грудня 2019 року, тобто нотаріус вчинив виконавчий напис за вимогами, строк погашення яких сплинув.
Набуття права вимоги Відповідачем як правонаступником за договором про відступлення права вимоги не є свідченням безспірності вимог.
За таких обставин суд погоджується з твердженнями позивача, про те що кредитний договір №334867664 від 07.11.2019року, за яким відбулося відступлення права вимоги, не є доказом наявності безспірної заборгованості, а складові заборгованості, строки її погашення, підстави для стягнення мають встановлюватися за позовом правонаступника до боржника про стягнення заборгованості, а тому виконавчий напис вчинено за відсутності безспірної заборгованості.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 (надалі - Перелік документів).
Відповідно до пункту 1 Переліку документів для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Відповідачем не надано жодних заперечень щодо позовних вимог позивача та не спростовано звинувачення щодо безспірності заборгованості за кредитним договором. Письмові докази, скеровані до суду стороною відповідача, не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що заборгованість, заявлена до стягнення є безспірною.
Крім того, суду не представлено належних та допустимих доказів, що Позивач був повідомлений належним чином про зміну кредитора, що унеможливлює перевірку безпірності вимог, які Відповідач, як останній правонаступник, пред"явив нотаріусу для вчинення виконавчого напису.
Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Встановлені судом фактичні обставини не дають суду підстав вважати вказаний в оскаржуваному виконавчому написі розмір заборгованості позичальника безспірним, а виконавчий напис вчинений відповідно до чинного законодавства України.
Згідно висновків, викладених у постанові Верховного суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Зважаючи на відсутність будь-яких спростувань зі сторони відповідача, суд вважає доведеною позицію сторони позивача та погоджується, що підстави вважати заборгованість безспірною на момент вчинення виконавчого напису були відсутні.
Оцінивши усі докази, що є у справі, в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними, в розумінні вказаних норм, а тому підлягають задоволенню в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Зважаючи, що відповідачем не було надано до суду документів, що підтверджували би безспірність заборгованості боржника та встановлювали прострочення виконання зобов'язання, виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною №18759 від 20.03.2021 року, про стягнення заборгованості у розмірі 17197,50 грн. з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс»підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Щодо судових витрат та витрат на професійну допомогу
Що стосується витрат на правничу допомогу в сумі 6000 грн., які представник позивача просить відшкодувати, то вирішуючи питання про можливість їх стягнення з відповідача, суд виходить з такого.
Відповідачем не подано заперечення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Розгляд справи відбувався порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018р. по справі № 61-3416св18.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із частиною 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Як вбачається із матеріалів справи спільно із позовною заявою до матеріалів справи долучено договір про надання правничої допомоги №05/10/2023-Т від 05.10.2023 року, укладений між адвокатом Вовк Михайлом Вадимовичем та Тимошенко Анною Сергіївною, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер (а.с. 17,18,20).
Факт надання правничої допомоги та перелік видів правничої допомоги, яка була надана адвокатом позивачу Тимошенко А.С. підтверджено актом прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги від 05.10.2023 року. З змісту вказаного акту вбачається, що виконавець надав, а замовник прийняв правничу допомогу згідно договору про надання юридичної (правничої) допомоги від 05.10.2023 року наступних видів та вартості: 500 грн. попередня усна юридична консультація, 1000грн. складання адвокатського запиту, 3000 грн. складання позовної заяви, 500грн. складання заяви про забезпечення позову, 500грн. складання заяви про витребування доказів, 500 грн. ведення Адвокатом справи у суді першої інстанції. Всього надано правової допомоги на суму 6000,00 грн..(а.с. 21).
При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги складність справи та виконаних робіт, котрі на думку суду не є складними, час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, котрі є незначними, критерії розумності їхньої вартості, неминучості, обґрунтованості, а також той факт, що розгляд справи проводиться в спрощеному провадженні без виклику сторін, судові засідання не проводились, а також відсутність заперечення відповідача щодо розміру заявлених до відшкодування витрат.
Що стосується розподілу судових витрат.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір за подання заяви про забезпечення позову, вказані витрати мають бути стягненні з відповідача у зв"язку з задоволенням позовних вимог. Щодо судового збору за подання позовної заяви до суду, то позивача звільнено ухвалою суду від 16.10.2023року тому судовий збір у розмірі 1073,60грн. на користь держави підлягає стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 79-82, 141, 265, 354, 355 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», третя особи приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню- задовольнити .
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 12 березня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною, зареєстрований в реєстрі за №18759, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», код ЄДРПОУ 42254696 заборгованості за Кредитним договором №334867664 від 07 листопада 2019року за період з 29 січня 2021 року по 27 лютого 2021 року у розмірі 15 997.50грн. та плати за вчинення виконавчого напису нотаріусом у розмірі 1 200,00грн., загальний розмір 17 197.50грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», код ЄДРПОУ 42254696 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00грн.(шість тисяч гривень)
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», код ЄДРПОУ 42254696 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , суму судового збору за подачу заяви про забезпечення позову в розмірі 536,80 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», код ЄДРПОУ 42254696 на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено 18 грудня 2023 року.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 );
- представник позивача - адвокат Вовк Михайло Вадимович;
- відповідач: ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс»(02094, м. Київ, вул. Хоткевича Гната, буд. 12, офіс 177, код за ЄДРПОУ: 42254696);
- третя особа: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна ( АДРЕСА_2 );
- третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна(49003, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Хмельницького Богдана, будинок 4, офіс 400).
Суддя: О. В. Чайкіна