Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2023 р. № 520/26610/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд.5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх,м. Харків,61022), Відділу перерахунків пенсій № 3 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Федора Караманиць,буд. 37В,м. Кривий Ріг,Дніпропетровська обл., Криворізький р-н,50096) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Відділу перерахунків пенсій № 3 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України, в якому просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у перерахунку пенсії відділу перерахунків пенсій № 3 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.09.2023 року щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), за заявою від 06.09.2023, в призначенні пенсії за вислугу років згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Харківської області (або його правонаступників) призначити, виплачувати довічно та щомісячно в повному обсязі без обмеження граничного розміру виплати та перераховувати пенсію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), за вислугу років із 06.09.2023 з розрахунку 90 відсотків від розміру заробітної плати, яка згідно довідок про складові заробітної плати, виданих Харківською обласною прокуратурою від 14.08.2023 року № 21-326, (посадовий оклад, надбавка за класний чин, надбавка за вислугу років) без обмеження максимального розміру заробітної плати для розрахунку пенсії, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом України № 3662-ХП від 26.11.1993, у редакції Закону України від 12.07.2001 № 2663-111 та проводити довічно, щомісячно виплати призначеної пенсії за вислугою років в повному обсязі без обмеження граничного розміру виплати пенсії та без обмежень, встановлених з 01.10.2017 Законами України № 2148-УШ від 03.10.2017 та № 1058-ІУ від 09.07.2003, незалежно від перебування на посадах в органах прокуратури України.
В обґрунтування позову зазначено, що рішення про відмову у перерахунку пенсії відділу перерахунків пенсій № 3 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.09.2023 року щодо відмови ОСОБА_1 , за заявою від 06.09.2023, в призначенні пенсії за вислугу років згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 26.09.2023 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Представником відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, 01.11.2023 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що оскаржуване позивачем рішення про відмову у перерахунку пенсії відділу перерахунків пенсій № 3 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.09.2023 року щодо відмови ОСОБА_1 , за заявою від 06.09.2023, в призначенні пенсії за вислугу років згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» є таким, що винесено в межах чинного законодавства України, а тому не підлягає скасуванню.
Представником відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, 02.11.2023 року надано відзив на позовну заяву, в якому також просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
06.09.2023 року позивач звернувся з заявою про призначення пенсії за вислугу років з розрахунку 90 відсотків від розміру заробітної плати, яка згідно довідок про складові заробітної плати, виданих Харківською обласною прокуратурою від 14.08.2023 року № 21-326, (посадовий оклад, надбавка за класний чин, надбавка за вислугу років) без обмеження максимального розміру заробітної плати для розрахунку пенсії, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом України № 3662-ХП від 26.11.1993, у редакції Закону України від 12.07.2001 № 2663-111 та проводити довічно, щомісячно виплати призначеної пенсії за вислугою років в повному обсязі без обмеження граничного розміру виплати пенсії та без обмежень, встановлених з 01.10.2017 Законами України № 2148-УШ від 03.10.2017 та № 1058-ІУ від 09.07.2003, незалежно від перебування на посадах в органах прокуратури України.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (зі змінами внесеними Постановою Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України») після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення спеціалістом управління, за принципом екстериторіальності, був визначений структурний підрозділ Пенсійного фонду України, який сформував атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення) та електронну пенсійну справу, а саме - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
За наслідками розгляду заяви позивача від 06.09.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було прийнято рішення від 12.09.2023 про відмову в призначенні пенсії, в обґрунтування якого зазначено, що відповідно до т. 86 ЗУ "Про прокуратуру" право на пенсію по інвалідності мають прокурори, які на час звернення за призначенням пенсії відповідно до вказаного Закону працюють на прокурорських посадах, визнані особами з інвалідністю І та ІІ групи та мають стаж роботи в органах прокуратури не менше 10 років.
На дату настання інвалідності ОСОБА_1 не працював на посаді прокурора, тому права на призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 86 ЗУ "Про прокуратуру" не має.
Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.
Також судом під час розгляду справи встановлено, що відповідно до ч.9 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697, передбачено, що прокурори, які на час звернення за призначенням пенсії відповідно до вказаного закону працюють на прокурорських посадах, визнані особами з інвалідністю І або ІІ групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.
Тобто умовами виходу на пенсію є: - працювати на прокурорських посадах на час звернення; - бути визнаним особою з інвалідністю І або ІІ групи; - мати стаж в органах прокуратури - не менше 10 років.
Відповідно до записів трудової книжки позивач станом на день звернення за призначенням пенсії не працює на прокурорських посадах.
Позивач в період з 01.09.1995 по 29.06.2000 навчався в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого.
В період з 31.01.2000 по 26.01.2012 - працював в прокуратурі Харківської області.
Частина 6 Закону України “Про прокуратуру” передбачено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.
Таким чином суд зазначає, що стаж роботи позивача в органах прокуратури становить - 16 років 4 місяці, а не 20 років як зазначає позивач.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Статтею 86 Закону № 1697-VII врегульовано питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури.
Відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону № 1697-VII пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до ч. 9 ст. 86 Закону № 1697-VII прокурорам, визнаним інвалідами І або ІІ групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.
Підпунктом 8 Прикінцевих положень та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII установлено, що норми ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» щодо пенсійного забезпечення діють до дня внесення змін до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
При цьому, положення статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 р., на який посилається позивач, в останній редакції кореспондують вищенаведеним нормам ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р. № 1697-VII.
Крім того суд зазначає, що згідно з підпунктом 1 пункту 3 Прикінцевих положень Закону "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р. № 1697-VII визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, Закон України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 року, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46 2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що посилання позивача на ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру” №1789-ХІІ, як на підставу обґрунтування своїх позовних вимог з огляду на вищевикладене є безпідставним. На дату настання інвалідності позивач не працював на посаді прокурора, тому права на призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 86 «Про прокуратуру» не має, а отжк вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд.5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх,м. Харків,61022), Відділу перерахунків пенсій № 3 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Федора Караманиць,буд. 37В,м. Кривий Ріг,Дніпропетровська обл., Криворізький р-н,50096) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Спірідонов М.О.