ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2023 рокусправа № 380/26044/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження, без виклику сторін та проведення судового засідання) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 07.11.2023 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного правління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач) з вимогою зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Львівської області сформувати та видати мені, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ), подання до Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова Львівської області про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1 % з операції купівлі-продажу нерухомого майна (квартири) за договором купівлі-продажу від 28.04.2023 в сумі 10217,99 грн. (десять тисяч двісті сімнадцять гривень 99 копійок) (що після заокруглення становить 10218,00 грн.), сплаченої відповідно до квитанції № 12372925 від 28.04.2023.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач повідомив, що 28.04.2023 він уклав договір купівлі-продажу квартири, згідно з яким придбав нерухоме майно - 1/2 частки в квартирі АДРЕСА_2 . Для посвідчення цього договору нотаріусом позивач сплатив на бюджетний рахунок, за яким відповідач контролює справляння надходжень до державного бюджету, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції придбання нерухомого майна у сумі 10218 грн. Позивач вважає, що сплатив збір помилково, оскільки на підставі пункту 9 статті 1 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” не повинен був сплачувати з цієї операції збір у розмірі 1% від вартості квартири, оскільки 28.04.2023 він придбав житло вперше. Позивач звернувся до органу ПФУ із заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та у відповідь отримала лист №1300-5604-8/155628 від 26.10.2023, зі змісту якого відмовлено у задоволенні її клопотання.
ГУ ПФУ у Львівській області подало відзив на позовну заяву, позов не визнає, вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Відповідач посилається на прийняту Кабінетом Міністрів України постанову №866 від 23.09.2020, що набрала чинності 26.09.2020, якою внесені зміни до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій №1740 від 03.11.1998; вказує, що саме на нотаріусів покладений обов'язок щодо звільнення громадян від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна і що саме докази щодо наявності пільги від сплати зазначеного збору повинні подаватись особою безпосередньо нотаріусу. Пояснює, що громадяни, які придбавають житло вперше, звільняються від сплати збору на підставі Закону, а не за рішенням органу ПФУ, а питання звільнення від сплати збору повинно було вирішуватись при нотаріальному оформленні цивільно-правового договору.
Разом із відзивом ГУ ПФУ у Львівській області надало витребувані ухвалою суду документи - заяву ОСОБА_1 про повернення помилково сплачених коштів в сумі 10218 грн. та доданих до цієї заяви документів.
Суд з'ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
28.04.2023 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) уклав договір купівлі-продажу квартири, на підставі якого придбав нерухоме майно - 1/2 частки в квартирі АДРЕСА_2 . Перед посвідченням договору купівлі-продажу квартири нотаріусом позивач сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції придбання нерухомого майна у сумі 10218 грн. (на бюджетний рахунок управління Державної казначейської служби), що підтверджується квитанцією №12372925 від 28.04.2023.
Позивач стверджує, що помилково сплатила збір у сумі 10218 грн., оскільки 28.04.2023 вперше придбав житло, тому на підставі пункту 9 статті 1 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” він був звільнений від сплати з цієї операції збору у розмірі 1% від вартості квартири.
ОСОБА_1 звернувся до територіального органу ПФУ із заявою від 27.09.2023, просив повернути помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості об'єкту нерухомого майна в сумі 10217,99 грн., що після заокруглення становить 10218,00 грн. В цій заяві вказав, що має право не сплачувати суму зазначеного збору, оскільки придбав житло вперше. До цієї заяви додав копії таких документів: 1) договору купівлі-продажу квартири; 2) витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; 3) витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.12.2022; 4) паспорта та РНОКПП заявника; 5) довідки з АТ «Ощадбанк» про невикористання житлових чеків; 6) квитанції про оплату збору.
ГУ ПФУ у Львівській області скерувало заявнику відмову, оформлену листом №1300-5604-8/155628 від 26.10.2023, обґрунтовану тим, що відповідно до підпункту “в”, пункту 15-2 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій №1740 від 03.11.1998, підтвердження придбання особою житла вперше здійснюється заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набула права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року). Зазначено, що відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності не може бути підставою для визначення особою, яка придбала майно вперше, так як невідомо чи було придбано майно до дати зазначеної в договорі. Отже, на даний час відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права та міркуваннями щодо їх застосування:
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР від 26.06.1997 (далі - Закон № 400/97). Відповідно до статті 6 Закону № 400/97 Кабінет Міністрів України протягом двох тижнів після дня опублікування цього Закону повинен прийняти рішення, спрямовані на виконання цього Закону, та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Постановою №1740 від 03.11.1998 Кабінет Міністрів України затвердив Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій (далі - Порядок №1740).
Законом України від 15.07.1999 № 967-XIV «Про внесення змін до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», що набрав чинності 19.08.1999, статтю 1 Закону № 400/97, що визначає перелік платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, доповнено пунктом 9 такого змісту:
« 9) підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення першої групи основних фондів згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Аналогічні за змістом норми передбачені пунктом 15-1 Порядку №1740.
Пунктом 18 Порядку №1740 визначено, що облік сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій ведеться відповідно до законодавства. Повернення помилково або надміру сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій здійснюється у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання, щодо повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Відповідно до статті 45 Бюджетного кодексу України:
- казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій (частина перша);
- перелік податків і зборів та інших доходів бюджету згідно з бюджетною класифікацією в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а також загальні вимоги щодо обліку доходів бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України (частина сьома).
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, розробленим на виконання статей 43, 45, 78 та 112 Бюджетного кодексу України та затвердженим наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787 (далі - Порядок №787).
Відповідно до пункту 5 глави I Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.
Заява про повернення коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню (крім повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), із обов'язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб'єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (для фізичної особи за її згодою), причина повернення коштів з бюджету, найменування та місцезнаходження банку, в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності).
Разом із заявою про повернення коштів з бюджету платником подається до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, оригінал або копія документа на переказ, або паперова копія електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
У заяві платник може визначити довірену особу для отримання коштів, що мають бути повернені йому з бюджету. У такому разі до заяви про повернення коштів з бюджету додаються довіреність на отримання коштів довіреною особою, засвідчена згідно з вимогами Цивільного кодексу України, та копія паспорта довіреної особи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 затверджені деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, в тому числі затверджено перелік кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Відповідно до цього переліку контроль за справлянням надходжень за кодом бюджетної класифікації 24140500 закріплено за органами Пенсійного фонду України. Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції придбання нерухомого майна сплачується платника податку на бюджетні рахунки місцевих органів Державної казначейської служби України за місцезнаходженням майна за кодом бюджетної класифікації 24140500.
Аналіз наведених норм права дозволяє зробити такі висновки щодо їх застосування до спірних правовідносин:
1) Законом № 400/97-ВР та Порядком №1740 визначено, що з 19.08.1999 фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Об'єктом оподаткування цим збором є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу, а ставка цього збору становить один відсоток від вартості майна;
2) законодавець встановив виняток для двох категорій громадян, виключивши їх з переліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна: - які придбавають житло вперше; - які придбавають житло, перебуваючи на черзі на одержання житла;
3) Закон №400/97-ВР та Порядок №1740 безпосередньо не визначають процедуру повернення помилково/надміру сплаченого збору, а відсилають до порядку, встановленого Бюджетним кодексом України та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання, щодо повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, - тобто до Порядку №787;
4) відповідно до Порядку №787 та Постанови КМУ №106 органи ПФУ мають повноваження сформувати подання (висновок) про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій придбання нерухомого майна, оскільки саме вони контролюють його справляння до бюджету.
З огляду на ці висновки суд визнає помилковим наведений у відзиві аргумент відповідача про те, що питання про звільнення від сплати збору повинно було з'ясовуватися при нотаріальному оформленні цивільно-правового договору. Оскільки органи ПФУ контролюють справляння збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій придбання нерухомого майна, то саме вони повинні розглянути по суті та прийняти обґрунтоване рішення (або сформувати подання на повернення коштів з бюджету, або відмовити у його формуванні) за заявою особи, котра стверджує, що сплатила цей збір помилково.
Водночас суд враховує, що реалізація громадянами, котрі вважали себе звільненими від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій придбання нерухомого майна на підставі пункту 9 частини першої статті 1 Закону № 400/97, від дати набрання цією нормою чинності до 26.09.2020 здійснювалася лише в судовому порядку:
по-перше, Закон №400/97-ВР та прийнятий на його реалізацію Порядок №1740 не деталізували, які саме операції вважаються «придбанням вперше» нерухомого майна для цілей звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій придбання нерухомого майна;
по-друге, з 1999 до 26.09.2020 в Україні не існувало дієвої процедури підтвердження факту придбання житла вперше. Порядок № 1740 визначив, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. При цьому Порядок №1740 не визначав, хто та у який спосіб може прийняти рішення про те, що фізична особа придбаває майно вперше та, відповідно, не є платником збору з цієї операції. Адміністративна практика підтвердження факту придбання громадянами житла вперше органами ПФУ відсутня. Тому громадяни, які придбавали житло вперше, спочатку сплачували збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, - щоб уникнути відмови у вчиненні відповідної нотаріальної дії, - а після нотаріального посвідчення договору зверталися про повернення витрачених на сплату збору коштів як помилково сплачених. Територіальні органи ПФУ, що контролюють сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, послідовно відмовляли громадянам у поверненні коштів, посилаючись на відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно.
Суди в цій категорії спорів послідовно задовольняли позови громадян, що стверджували, що придбали житло вперше. Так, суди зобов'язувати органи ПФУ сформувати подання про повернення помилково сплаченого збору з метою подальшого скерування цього подання в територіальні органи Державного казначейства України для повернення громадянину коштів (для прикладу: ухвала Вищого адміністративного суду України від 16.04.2015 №К/9991/37325/11 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/43667817), №К/800/41597/14 від 20.08.2015 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/49438856), від 25.06.2015 №К/800/17652/15 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/45986687), від 08.02.2017 №К/800/40236/14 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64920433). Аналогічну правову позицію зайняв і Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (постанова від 30.01.2018 по справі №819/1498/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/71911510), постанова від 28.11.2018 по справі №813/1126/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/78191908). Мотиви судових рішень зводилися до того, що відсутність законодавчого механізму довести обставину придбання житла вперше на стадії нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири змушує людину сплатити цей збір, інакше їй відмовлять у вчиненні згаданої нотаріальної дії. Надалі органи ПФУ, котрі не мають достовірного законодавчого механізму перевірки твердження про придбання житла вперше, відмовляють фізичній особі у видачі подання про повернення з бюджету помилково сплаченого збору. Суди відхиляли доводи ПФУ про відсутність відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше з тих мотивів, що саме держава повинна створити такий механізм, а не перекладати тягар його відсутності на фізичну особу, що не є платником збору на загальнообов'язкове пенсійне страхування.
Проте ситуація докорінно змінилася 26.09.2020, - коли набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», відповідно до якої затверджено такі зміни, що вносяться до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій:
1. Пункт 15-2 доповнити підпунктами в і г .
в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов..
2. Пункт 15-3 доповнити абзацом такого змісту:
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах в і г пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 15-2 Порядку №1740 в новій редакції визначено, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції придбання житла не сплачується, якщо:
1) право власності на житло отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (підпункт «б»);
2) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов (підпункт «г»);
3) особа придбаває житло вперше, що підтверджується (підпункт «в») такими документами:
- заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя),
- відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло;
- даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
Отже, в результаті доповнення Порядку №1740 новими пунктами (15-2, 15-3) держава деталізувала законодавство, котре регламентувало підстави та процедуру звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Зокрема, держава чітко визначила:
1) коло осіб, котрі в розумінні Закону №400/97-ВР вважаються такими, що придбавають житло вперше (до придбання житла особа не набувала права власності на інше житло в будь-який із перелічених способів: не приватизувала державний житловий фонд, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);
2) перелік документів, котрі особа повинна зібрати та надати для підтвердження того, що вона вперше придбаває житло.
Таким чином, починаючи з 26.09.2020 в рамках Порядку №1740 держава створила цілком дієвий механізм, за умови дотримання котрого фізична особа, що придбаває житло вперше та, відповідно, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла), не сплачує збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу. Для цього фізична особа подає нотаріусу:
- заяву про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);
- відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло,
- дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
За умови отримання від фізичної особи таких документів нотаріус на підставі абзацу четвертого пункту 15-3 Порядку №1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Якщо ж особа помилково сплатила збір при посвідченні договору купівлі-продажу майна, то вона подати заяву до органу ПФУ заяву про повернення коштів з бюджету на підставі Порядку №787.
Разом з тим, звертаючись після 26.09.2020 про повернення з бюджету помилково сплачених коштів, саме фізична особа повинна надати докази на підтвердження того, що помилилася, коли сплачувала збір.
Отже, заявник повинен надати органу ПФУ передбачені підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку №1740 документи на підтвердження того, що він придбав житло вперше. Суд не бачить підстав перекладати тягар доказування помилки особи на державу, котра з 26.09.2020 створила цілком доступний та дієвий механізм доказування цієї обставини (придбання особою житла вперше).
Суд при прийнятті рішення на підставі частини п'ятої статті 242 КАС України враховує правові висновки Верховного Суду щодо застосування релевантних норм права, котрі висловлені касаційним судом у постанові від 25.11.2021 №280/9714/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/101370556).
Вертаючись до оцінки фактичних обставин цієї справи суд керується такими мотивами:
ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою від 27.09.2023 про повернення помилково сплачених коштів. Заявник стверджує, що сплачений ним збір в сумі 10218 грн. при укладення договору купівлі-продажу від 28.04.2023 підлягає поверненню, оскільки ним вперше придбавалась квартира.
Оцінюючи подані ОСОБА_1 заяву та документи на відповідність передбаченим підпунктом в) пункту 15-2 Порядку №1740 вимогам суд враховує таке - подана позивачем заява від 27.09.2023 не містить передбачених підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку №1740 обов'язкових тверджень-декларацій про те, що ОСОБА_1 до дати посвідчення договору купівлі - продажу квартири не набував права власності на житло в спосіб приватизації, успадковування, приймання в дар, придбання як частки в спільному майні подружжя. Отже, поданий ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Львівській області пакет документів був недостатнім (некомплектним) для прийняття органом ПФ позитивного рішення.
Суд також вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що суд у цій справі перевірив обґрунтованість відмови ГУ ПФУ у Львівській області, наданої листом №1300-5604-8/155628 від 26.10.2023. Проте це рішення не є перешкодою для позивача повторно звернутися до територіального органу ПФУ із належно оформленою заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з додатками, передбаченими підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку №1740.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, тому в їх задоволенні слід відмовити.
Відповідно до встановлених статтею 139 КАС України правил розподілу судових витрат понесені позивачем витрати на сплату судового збору покладаються судом на нього.
Керуючись ст.ст.19-20,22,25-26,90,139,229,241-246,251,255,257-258,295 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Понесені позивачем судові витрати покласти на нього.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення до суду апеляційної інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович