ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2023 року м. Житомир справа № 240/16503/23
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо несвоєчасного здійснення розрахунку та виплати індексації грошового забезпечення та стягнути з військової частини НОМЕР_1 середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні за період з 02.08.2018 по 30.05.2023 на користь ОСОБА_1 в сумі 77 935,19 грн.
Позивач зазначає, що 02.08.2018 був звільненений з військової служби. При звільненні Позивачу не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 в сумі 77 935,19 грн. Така індексація Позивачу була нарахована та виплачена лише 30.05.2023.
Ухвалою суду від 21.06.2023 року після усунення недоліків позовної заяви позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник Військової частини НОМЕР_1 , у відзиві на позов проти позову заперечує і зазначає, що Положення №1153/2008 не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця з лав Збройних Сил України; вирішуючи питання щодо розміру суми компенсації середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, суд має застосовувати принцип співмірності.
Дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовців, регулюються правовими нормами Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року N 2011-XII (надалі - Закон N 2011-XII), що були чинні на день виникнення спору.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 проходив військову службу та наказом командира військової частини НОМЕР_1 за №204 від 02.08.2018 виключений зі списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08.11.2022 у справі №240/16790/22 зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити Позивачу індексацію його грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із встановленням базового місяця січень 2008 року.
На виконання вказаного судового рішення, Позивачу було нараховано та виплачено індексації його грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року в розмірі 77 935,19 грн. Вказані обставини визнаються сторонами.
Суть спору між сторонами по даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності підстав, для застосування до Відповідачів відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, у вигляді виплати Позивачу середнього заробітку за весь період затримки повного розрахунку при звільненні.
Суд зазначає, що за змістом статті 9 Закону N 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розмір виплати грошового забезпечення військовослужбовцям.
Водночас такі питання врегульовано нормами загального трудового законодавства - Кодексом законів про працю України.
За приписами ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Частиною 1 ст. 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Відповідно до ч. 2 ст. 117 КЗпП України визначено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
За такого правового врегулювання, передбаченого частиною 1 статті 117 КЗпП України, обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України.
Таким чином, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, яка спрямована на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, але не більш як за шість місяців.
Виплата належних Позивачу при звільненні 77 935,19 грн відбулася 30.05.2023, до спірних правовідносин належить застосовувати ст. 117 КЗпП України в редакції Закону № 2352-ІХ, який набрав чинності 19.07.2022.
Відповідач надав суду довідку-розрахунок середньоденного грошового забезпечення від 11.08.2023 № 133/6390, з якої вбачається, що середньоденне грошове забезпечення позивача становить 341,56 грн.
Період шість місяців на день розрахунку складає 182 календарних дні (з 30.11.2022 по 30.05.2023), а тому, середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні Позивача у вказаний період повинен становити 62 163,92 грн.
Відповідно до практики Верховного Суду, з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, постанова Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19).
За обставин цієї справи суд вважає за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, з огляду на таке.
Враховуючи наданий суду 15.12.2023 року Відповідачем розрахунок грошового забезпечення Позивача на день звільнення від 13.12.2023 № 133/10329, йому військова частина НОМЕР_1 при звільненні, з урахуванням виплаченої 30.05.2023 суми, мала сплатити 89 624,15 грн (77 935,19 грн + 11 688,96 грн), з яких несвоєчасно виплачена сума становить 87%.
Суд, виходячи з принципу пропорційності, вважає належним і достатнім способом захисту порушених прав Позивача стягнення на його користь 77 935,19 гривень середнього заробіток за затримку розрахунку при звільненні.
З огляду на викладені норми, та враховуючи обставини справи суд вважає, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, середній заробіток за час затримки розрахунку підлягає перерахуванню та виплаті позивачу у розмірі, що дорівнює сумі здійсненої невчасно виплати - 77 935,19 грн, оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не може суттєво перевищувати отриману Позивачем виплату.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав Позивача є прийняття судом рішення щодо стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь Позивача середнього заробітку, у розмірі 77 935,19 грн.
Відповідно до вимог ст.ст.139 КАС України на користь Позивача належить стягнути понесені ним судові витрати в сумі 1073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 .
Керуючись статтями 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити, визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 несвоєчасної виплати ОСОБА_1 частини належного грошового забезпечення.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 . код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 )) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні за період з 02.08.2018 до 30.05.2023 в розмірі 77 973,01 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в сумі 1073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк