ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2023 року Справа № 160/27596/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/27596/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХІМПОРТ" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
УСТАНОВИВ:
І. ПРОЦЕДУРА
23.10.2023 року через підсистему Електронний суд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХІМПОРТ" до Тернопільської митниці, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару № UA403070/2023/000135/2 від 22.08.2023р.
30.10.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін, згідно положень ст. 262 КАС України.
Також ухвалою суду від 30.10.2023 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:
- рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UA403070/2023/000135/2 від 22.08.2023р.;
- картки відмови митниці (за наявності);
- ЕМД разом із додатками;
- запит митниці щодо додаткових документів;
- листи позивача, разом із додатковими документами;
- відомості/інформацію що послугували підставою для відмови позивачу в прийнятті митної декларації та інші докази щодо суті спору.
14.11.2023 року представником Тернопільської митниці через підсистему Електронний суд подано до суду відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
14.11.2023 року позивачем до суду подана письмова відповідь на відзив відповідача.
Ухвалою суду від 20.11.2023 року у задоволенні клопотання Тернопільської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХІМПОРТ" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, відмовлено.
У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у цій справі приймається судом 19.12.2023 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на порушення відповідачем вимог ст.ст. 53, 54, 55, 57, 58 Митного кодексу України при винесенні оскаржуваних рішень.
Позивач вважає, що оскільки надані товариством митниці на підтвердження заявленої митної вартості спірної товарної партії вищезазначені документи не містять розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не мають ознак підробки, містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, митницею ж наявність сумнівів у правильності заявленої декларантом митної вартості не обґрунтована, більш того, митницею взагалі не зазначено в процесі консультацій щодо митного оформлення жодної розбіжності у поданих товариством документах, що свідчить про відсутність таких розбіжностей, а зазначені митницею документи відсутні у товариства, то вимога митниці про надання зазначених додаткових документів, на думку позивача, є протиправною.
Частина витребуваних відповідачем документів була йому надана декларантом позивача разом з листом у відповідь на електронне повідомлення від митниці декларантом, вимоги щодо іншої частини не ґрунтуються на положеннях законодавства.
Відтак, вважають, що позивачем виконані усі умови, визначені МК України для забезпечення можливості перевірити та підтвердити заявлену ним митну вартість товару.
Тому твердження відповідача про наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів є протиправним.
На підставі викладеного, просять суд задовольнити позовні вимоги.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Від митниці надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що оскаржуване рішення є правомірним та таким, що прийнято відповідно до вимог законодавства України, оскільки відповідачем встановлено в митній декларації та митних документах розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у зв'язку з чим відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Суд, дослідив матеріали справи, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "МОТОТЕХІМПОРТ" зареєстроване як юридична особа за адресою: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького будинок 70, приміщення 9, що підтверджується копією Витягу з ЄДРПОУ.
29.12.2022 року ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» (м. Дніпро) (Покупець) уклало з компанією SHANDONG SHIFENG (GROUP) CO., LTD (Китай) (Продавець) зовнішньоекономічний контракт № SF/7 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід'ємними частиноами даного контракту.
У подальшому, компанією SHANDONG SHIFENG (GROUP) CO., LTD відповідно до умов даного зовнішньоекономічного Контракту, Специфікацій №2023-4 від 12.05.2023 року та №2023-2-z від 12.05.2023 року, рахунку-фактури №SF2023-4 від 26.05.2023 року, було здійснено поставку товарів.
Зазначена товарна партія поставлялась на умовах FOB згідно міжнародних торговельних правил “ІНКОТЕРМС 2010”.
Базис поставки FOB, визначений в Міжнародних торговельних правилах «Інкотермс 2010» покладає на продавця обов'язок по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов'язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.
Покупець зобов'язаний оплатити фрахт судна, розвантажити в порту прибуття, виконати імпортне митне оформлення з оплатою імпортних мит і зборів, і доставити товар до місця призначення.
Ціна FOB (FOB price) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення. Таким чином, складовими митної вартості товару є інвойсна вартість товару та вартість перевезення товару в місце призначення (до кордону України).
З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів, ТОВ “МОТОТЕХІМПОРТ”, було задекларовано до митного поста Тернопільської митниці партії отриманого товару за електронною митною декларацією (ЕМД) №23UA403070003007U5 від 17.08.2023 року (номенклатура, кількість, характеристики товару зазначені у графі 31 ЕМД - Товар№1,2,№3,№4,№5,№6,№7,№8,№9,№10,№11,№12,№13,№14,№15,№16,№17,№18,19,№20.
Заявлена митна вартість товару підприємством була визначена відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України - за основним методом, та ст.64 Митного кодексу України- за резервним методом.
Для підтвердження вартості товару підприємством було надано митному органу документи, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації, а саме: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний контракт № SF/7 від 29.12.2022 року; Специфікація №2023-4 від 12.05.2023 року та Специфікація №2023-2-z від 12.05.2023 року; рахунок-фактура №SF2023-4 від 26.05.2023 року; пакувальний лист від 26.05.2023 року; сертифікат країни походження №23C3725A0009/00137 від 22.07.2023 року; завірені банком платіжні інструкції в іноземній валюті №103 від 18.05.2023 року, №119 від 30.05.2023 року та №97 від 12.05.2023 року; список номерів шасі від 26.05.2023 року.
Для підтвердження транспортних витрат до кордону України підприємством було надано митниці: договір ТЕО №KL-584/22 від 07.12.2022 року; коносамент №HS123052407 від 10.06.2023 року; рахунок №232/23 від 08.08.2023 року; довідка про транспортні витрати від 09.08.2023 року; накладну УМВС №037721 від 05.08.2023 року; акт виконаних робіт №232/23 від 16.08.2023 року; заявка на перевезення №41 від 26.05.2023 року.
Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, товариству було направлено електронне повідомлення такого змісту, зокрема: «У зв'язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні, а саме фактурну вартість та витрати на страхування (якщо здійснювалось). Прошу відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ надати документи: - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - якщо рахунок сплачено; - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування».
Листом вих. № 62 від 18.08.2023 року ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» додатково надало митниці: комерційну пропозицію виробника від 01.05.2023 року; прайс-лист виробника від 01.05.2023 року; технічні характеристики товарів, а також повідомило митницю, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв'язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.
Однак, 22.08.2023 року відповідачем було прийнято Рішення про коригування митної вартості товару №UA403070/2023/000135/2, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованих Товарів № 1,№2,№3 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Відповідно до пункту 2 частини 3 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Скориставшись цим правом, підприємство задекларувало зазначену партію товару, а митниця випустила товар у вільний обіг за ЕМД №23UA403070003092U0 від 24.08.2023 року.
Загальна різниця митних платежів (ПДВ) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею, склала 806 63346 гривень.
Розрахунок різниці в митних платежах зазначено в графах 47 «Нарахування платежів», “В” “Подробиці розрахунків” зазначеної вище ЕМД.
Позивач, не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товарів та вважаючи його таким, що не відповідає вимогам законодавства, звернувся з цією позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Відповідно до статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з частиною 2 статті 52 Митного кодексу України у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
За приписами частини 8 статті 52 Митного кодексу України, у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.
Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України та пунктом 1.14 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» № 599 від 24.05.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за № 984/21296, передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та (або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та (або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що метод визначення митної вартості товару за ціною договору є основним. На підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, що визначена за першим методом, митному органу необхідно надати відповідні документи. При цьому, застосування кожного наступного методу у їх послідовності можливе лише у разі обґрунтованої та об'єктивної неможливості застосування попереднього методу.
Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 року у справі №815/3451/16, від 12.06.2020 року у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 року у справі №809/1469/16.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
У ході перевірки правильності визначення митної вартості товарів, відповідач дійшов висновку про неможливість застосування методу за ціною договору, оскільки в ході перевірки правильності визначення митної вартості товару виявлені невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, відсутність підтвердження числових значень складових митної вартості товару, ціни, що фактично сплачена.
Проте, суд вважає необґрунтованими висновки митного органу з огляду на такі обставини.
В оскаржуваному Рішенні про коригування митної вартості, у графі 33, митниця зазначає нижчевикладені розбіжності, які на її думку унеможливили митне оформлення задекларованих товарів за основним методом і стали підставою для здійснення відповідного коригування.
Щодо твердження митниці про ненадання платіжних та/або банківських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для індетифікації ввезеного товару, слід зазначити про таке.
Згідно матеріалів справи, під час декларування товару за ЕМД №23UA403070003007U5 від 17.08.2023 року митному органу було надано специфікації №2023-4 та №2023-2-z від 12.05.2023 року.
Умовою оплати специфікації №2023-4 від 12.05.2023 є 100% передплата.
Позивачем разом із зазначеною ЕМД від 17.08.2023 року було надано митному органу завірені банком платіжні інструкції в іноземній валюті №97 від 12.05.2023 року, №119 від 30.05.2023 року, №103 від 18.05.2023 року, які відповідно підтверджують факт повної оплати за специфікацією №2023-4 від 12.05.2023 року.
Щодо специфікації №2023-2-z від 12.05.2023 року, слід зазначити про таке.
Так, умовами оплати передбачено оплату протягом 180 днів з моменту фактичної поставки товару.
Тобто на момент винесення оскаржуваного рішення, строк оплати за специфікацією №2023-2-z від 12.05.2023 року не сплинув, тому надання банківських платіжних документів було неможливо з об'єктивних причин.
Також, слід вказати, що позивачем разом із позовною заявою було надано завірений банк платіжної інструкції в іноземній валюті №308 від 08.09.2023 року, яка підтверджує факт оплати за специфікацією №2023-2-z від 12.05.2023 року вже після складання оскаржуваного рішення.
Доводи митниці про ненадання копії митної декларації країни відправлення та висновоку про вартісні характеристики товару є передчасними виходячи з того, що копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені ч.2 ст.53 МКУ містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Так, Контрактом №SF/7 (п.3.5,3.6) сторонами узгоджені документи які повинні надаватись для підтвердження поставки товару, серед яких митна декларація відсутня. Таким чином підприємство , в рамках контракту, не має права вимагати від іншої сторони документи, не передбачені контрактом.
Здійснення митного оформлення в країні відправлення є обов'язком китайського підприємства-постачальника відповідно до законодавства КНР.
Діючим митним законодавством ні України ні КНР не передбачено зобов'язання надавати підтвердження митного оформлення в країні відправлення іншій стороні контракту.
Таким чином, доводим митниці про відсутність копії митної декларації є неналежними.
Копія митної декларації країни відправлення у підприємства відсутня в зв'язку з чим надання її є неможливим.
Верховний Суд в постанові від 19.03.2019 року по справі №810/4116/17 висловив таку правову позицію щодо ненадання декларації країни відправлення : «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов'язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».
Доводи митного органу стосовно ненадання висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, є передчасними, з огляду на таке.
Так, згідно частини 3 ст. 53 МКУ надання додаткових документів на вимогу митниці не є безумовним обов'язком декларанта.
Умовою виконання вимоги митниці є наявність додаткових документів у підприємства.
Позивач зазначив, що у декларанта відсутні означені митницею документи.
Згідно до ч.2 ст.53 МКУ вказані документи не відносяться до документів, які повинні надаватись для підтвердження митної вартості товарів, тому вимоги митниці про їх надання є протиправними.
Доводи митного органу щодо подання до митного оформлення банківський платіжний документ №119 від 30.05.2023 року, в якому в графі 70 “призначення платежу” зазначено специфікацію №2023-5 від 29.05.2023 року, яка до МД не додавалася, неналежними, оскільки з наданих документів вбачається, що поставка товарів, що декларується, здійснювалась на підставі специфікацій № 2023-4 від 12.05.2023 року та №2023-2-z від 12.05.2023 року, відомості про товар, що зазначені у відповідних специфікаціях, відповідають тій інформаціях, що зазначена у рахунку факті №SF2023-4 від 26.05.2023 року, пакувальному листі від 26.05.2023 та у гр.31 ЕМД 23UA403070003007U5 від 17.08.2023 року.
Надана до митного оформлення платіжна інструкція в іноземній валюті №119 від 30.05.2023 року, підтверджує оплату частини специфікації №2023-4 від 12.05.2023 року, у сумі 97539,78 дол.США.
Посилання митного органу на специфікацію №2023-5 від 29.05.2023 року є передчасними, оскільки така специфікація не має ніякого відношення до цієї поставки товарів.
Наявність специфікації №2023-5 від 29.05.2023 року у гр.70 платіжної інструкції в іноземній валюті №119 від 30.05.2023 року підтверджує те, що сума в 168040,44 дол.США була сплачена за інший товар, який не має відношення до товару, що оформлявся за ЕМД 23UA403070003007U5 від 17.08.2023 року.
Доводи митного органу про надання рахунку на оплату транспортно-експедиторських послуг №232/23 від 08.08.2023 року та акту виконаних робіт №232/23 від 16.08.2023 року у яких вказані транспортні витрати без ПДВ, в тому числі на території України, є неналежними, з огляду на таке.
Згідно матеріалів справи, позивачем було розмежовано оплату послуг на ті які було здійснені до митного кордону України та ті які були здійснені на території України.
Надані митному органу рахунок №232/23 від 08.08.2023 року та акт виконаних робіт №232/23 від 16.08.2023 містять у собі відомості, що підтверджуються здійснення ТЕО від порту Циндао (Китай) та до митного кордону України у яких чітко зазначено, що сума 336 431,12 грн, це сума відшкодувань витрат понесених експедитором у ході постачання послуг з міжнародного перевезення товарів поза межами митного кордону України.
Позивачем до позову було надано рахунок №232.1/23 від 08.08.2023 року та акт виконаних робіт №232.1/23 від 16.08.2023 року у яких зазначене відшкодування витрат на транспортно-експедиторські послуги за єдиним міжнародним перевізним документом на території України та експедиторська винагорода, у яку включено 20% ПДВ.
Згідно положень ст.9 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” зазначено, що платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.
Постановою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 18.10.2022 року по справі №552/1982/16-а зазначено, що вартість послуг з міжнародних перевезень оподатковується за ставкою 0% у разі, якщо платник податку діяв як експедитор в інтересах споживача послуг з міжнародних перевезень вантажу, організовував такого роду перевезення, отримував на свій рахунок грошові кошти від замовників цих послуг, перераховував ці кошти перевізнику, тобто здійснював операції з постачання послуг перевезення вантажів.
За ставкою ж 20% в податковому обліку має оподатковуватись обсяг продаж з операцій з постачання експедиторських послуг (вартість винагороди експедитора).
Відповідно до абз. “а”, п.п.195.1.3 п. 195.1 ст.195 Податкового кодексу України операції з міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом оподатковуються за нульовою ставкою, у разі здійснення цього перевезення за єдиним міжнародним перевізним документом.
Таким чином, слід дійти до висновку, що у цьому випадку такими документами є коносамент №HS123052407 від 10.06.2023 року та накладна УМВС №037721 від 05.08.2023.
Доводи митного органу щодо ненадання жодних документів, які б містили інформацію щодо числових значень експедиторської винагороди за експедирування автомобільного транспорту, є передчасними, оскільки товариством, під час декларування товару за ЕМД №23UA403070003007U5 від 17.08.2023 року було надано митному органу рахунок №232/23 від 08.08.2023 року та акт виконаних робіт №232/23 від 16.08.2023 року у яких зазначено суму транспортних витрат до митного кордону України, яка повинна включатись у митну вартість.
Також позивачем до позову було долучено рахунок №232.1/23 від 08.08.2023 року та акти виконаних робіт №232.1/23 від 16.08.2023 року, у яких зазначені витрати на перевезення товару в межах території України, тому ці витрати не були включені в митну вартість.
Позивачем також суду було надано платіжна інструкція в іноземній валюті №37286432 від 12.09.2023 року, що у свою чергу підтверджує факт оплати рахунків №№232/23 та 232.1/23 від 08.08.2023 року.
Слід вказати, що єдиними міжнародними перевізними документами у цьому випадку є коносамент №HS123052407 від 10.06.2023 року та накладна УМВС №037721 від 05.08.2023 року, тому надання накладної CMR, як документу що підтверджує автомобільне перевезення- неможливе твердження митного органу надання коносаменту який не містить відміток експедитора, не вказаний товар, який переміщується морським транспортом, є неналежним.
Так, слід вказати, що позивачем під час митного оформлення разом із ЕМД №23UA403070003007U5 від 18.08.2023 року було надано митному органу коносамет HS123052407 від 10.06.2023 року з відміткою “TELEX RELEASE”.
При перевезенні вантажів морським транспортом задля запобіганню ризику втрати оригіналів коносаментів сторони міжнародного ділового товарообороту використовують повідомлення "TELEX RELEASE", яка підтверджує можливість для покупця отримання вантажу без надання оригіналу коносаменту ("BILL OF LADING"), так як цей оригінал переданий перевізнику в порту відправки.
Наявність TELEX RELEASE дозволяє отримувачу забрати з порту прибутий контейнер без пред'явлення оригіналів коносамента.
Отже, відмітка TELEX RELEASE - це повідомлення, передане з пункту відправки до пункту призначення про те, що відправник здав оригінали коносамента.
Позивач у позові зазначив, що оригінал коносаменту HS123052407 від 10.06.2023 року з відмітками перебуває у представництві океанської лінії, тому з об'єктивних причин твін позбавлений можливості надати його митному органу.
Окрім того, слід вказати, що відповідачем належно не було обґрунтовано, яким чином відмітки перевізника на коносаменті впливають саме на числові показники заявленої митної вартості товарів, та аргументовано не доведено, що їх відсутність унеможливлює здійснення митним органом перевірки таких числових показників митної вартості.
Також слід зауважити, що в коносаменті вказано найменування товару, а саме: трактори та запасні запчастини.
Дововди митного органу щодо повноти включення до митної вартості транспортних витрат (морський фрахт), є передчасними, оскільки посилання митницею на лист ДП “Укрпромзовнішекспертиза” №1154 від 24.07.2023 року порушує принципи, встановлені п. 4 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 627 ЦКУ, (ч. 4 ст. 179 ГКУ), ч. 1 ст. 632 ЦКУ (ч. 2 ст. 190 ГКУ).
Так, пунктом 4 частини 1 ст. 3 ЦКУ (ст. 6 ГКУ) встановлено таку засаду цивільного судочинства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.
Згідно з ч.1 ст. 627 ЦКУ, (ч. 4 ст. 179 ГКУ), сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 632 ЦКУ (ч. 2 ст. 190 ГКУ), ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Товариством для підтвердження витрат на транспортування товару до митного органу та разом із цією позовною заявою надані зазначені вище Договори фрахту та первинні бухгалтерські та платіжні документи, передбачені ч.2 ст.53 МКУ, які у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість задекларованого товару та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Таким чином ціна перевезення спірної товарної партії встановлена у Договорі за домовленістю сторін, на підставі їх вільного волевиявлення.
Посилання митного органу на необхідність застосування вартості фрахту зазначену в інформації ДП «Укрпромзовнішекспертиза», є неналежними.
Окрім того, зазначена у листі інформація не може використовуватись у якості доказу оскільки він не є нормативно-правовим актом України, обов'язковим для виконання, не має пріоритет у відношенні до інших доказів, наданих для підтвердження вартості перевезення.
Поняття інформація носить загальний характер.
Належного документу, який би містив таку інформацію, митницею товариству не надавалось.
Відтак, посилання на інформацію, що міститься у листі не може вважатись достатнім, об'єктивним та обґрунтованим доказом заниження транспортних витрат (вартості контейнерних морських перевезень).
До митного оформлення та разом із цією позовною заявою товариством надані первинні бухгалтерські документи, що підтверджують вартість витрат на транспортування до порту призначення.
Ці документи не мають протиріч і у своїй сукупності дозволяють митниці здійснити контроль розрахунку митної вартості шляхом перевірки її числових значень.
Доводи митниці щодо надання прайс-листа та комерційної пропозиції від 01.05.2023 року, які містять інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки FOB, слід зазначити, що прайс-лист та комерційна пропозиція є документами довільної форми і діючим законодавством, у тому числі міжнародним, не встановлено типової форми прайс-листа та комерційної пропозиції.
Згідно із загальноприйнятою світовою практикою, прайс-лист та комерційна пропозиція має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, контактну інформацію про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
Наданий листом №62 від 18.08.2023 року прайс-лист та комерційна пропозиція у повній мірі містять необхідні відомості для ідентифікації цих товарів та знайшли своє підтвердження у первинних документах: Специфікаціях №2023-4 та №2023-2-z від 12.05.2023 року, інвойсі №SF2023-4 від 26.05.2023 року та пакувальному листі від 26.05.2023 року.
Прайс-лист та комерційна пропозиція не можуть вважатися первинними документами і є лише способом для продавця запропонувати свій товар, до якого чинне законодавство не встановлює вимог щодо форми та змісту.
Наявність чи відсутність у прайс-листі та комерційній пропозиції певних відомостей не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом у постановах від 27.06.2019 у справі № 0840/3083/18, від 13.09.2019 у справі № 820/859/17, від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18.
Таким чином, зауваження митного органу щодо прайс-листа та комерційної пропозиції не є підставою для неврахування їх, як документів, на підтвердження заявленої вартості товару.
Щодо обрання відповідачем методу для визначення митної вартості.
Як вбачається з наведеного вище змісту графи 33 оскаржуваного Рішення митниці, у ньому зазначені лише дата раніше оформленої ЕМД, її реєстраційний номер та рівень до якого скориговано митну вартість. При цьому у Рішенні не зазначено найменування зазначеного у ній товарів, загальну кількість партії раніше оформлених товарів, загальну вагу товарної партії, вагу одиниці товару та розрахунок митної вартості, не наведені: торгова марка, технічні характеристики товару, метод за яким скориговано митну вартість, умови поставки товарів, що має значення, оскільки ціна задекларованого товару встановлювалась виходячи з їх технічних характеристик та кількості.
При цьому ідентифікація раніше оформлених митницею товарів, на підставі лише зазначених митницею відомостей не можлива, тобто митницею зазначене посилання виключно на раніше оформлену митну декларацію, і не проведено детальне дослідження цієї митної декларації з доданими до них документами.
У ході консультацій, до прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, митницею представнику підприємства для ознайомлення, з метою можливості проведення аналізу розрахунку, не надавалась інформація та документи щодо товару, раніше оформленого митним органом, хоча у листах-відповідях на електронні повідомлення від митниці декларанту, підприємством заявлялась вимога про їх надання, що було проігноровано митним органом.
Тим самим митницею було порушено один із принципів здійснення державної митної справи - додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб (пункт 7 частини 1 статті 8 МКУ), який означає обов'язок митного органу вжити заходів щодо забезпечення інтересів декларанта, зокрема інтересу бути обізнаним із попередньою оцінкою, даною митним органом у справі.
Суд зазначає, що митний орган повинен довести до відома декларанта таку свою оцінку з тим, щоб декларант міг сформувати власну правову позицію і стратегію її відстоювання у конкретній митній процедурі.
Верховний Суд, розглядаючи судові справи щодо оскарження аналогічних рішень митниці висловлює у своїх постановах, наступні правові висновки: «Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.
У цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товарів з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування». (Постанова від 22.04.2019 № 815/6242/17 ).
Між тим, оскаржуване Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Слід вказати, що приймаючи Рішення про коригування митної вартості товару, митниця виходила з наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості.
Однак, в порушення вимог ст. 57 Митного кодексу України митницею не доведено неможливість застосування інших (попередніх) методів (2а-2г) визначення митної вартості товару, а застосовано резервний метод, який відповідно до наведених вище норм законодавства застосовується у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена за попередніми методами. В
Відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду,висловленої у Постановах: від 30.01.2018р., по справі № 813/7903/14, від 18.12.2018р., по справі № 826/15706/13- а, від 29.01.2019р., по справі № 815/6827/17, від 16.04.2019р., по справі № 815/6698/17, митна вартість товарів, відкорегована за резервним методом має ґрунтуватися на митній вартості, раніше визнаній (визначеній) митними органами, що міститься в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (далі - ЄАІС).
При цьому, у такій ситуації митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як на підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МК України, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості, чого в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, відповідач не зазначив.
Таким чином, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів.
І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.
Таке тлумачення зазначеної правової норми повністю співпадає з правовим висновком, висловленим Верховним Судом по справі № 809/453/17 від 03.04.2018р. та багатьох іншим справам.
З урахуванням викладеного, слід вважати, що надані декларантом до митного оформлення документи повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч, невідповідностей або розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, документи у своїй сукупності підтверджують заявлену декларантом митну вартість та її складові частини, відомості про визначення митної вартості в цих документах є базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, достатність яких не спростована відповідачем, а тому вказані відповідачем в оспорюваному рішенні обставини не можуть бути підставами для коригування такої митної вартості.
Отже, підсукуючи наведене вище, суд дійшов до висновку, що декларантом подано всі наявні документи, які ідентифікували оцінювані товари та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували ціну товарів, яка підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а недоліки, на які посилається митниця, не перешкоджали визначенню митної вартості товарів.
Декларантом включено до митної вартості товарів усі необхідні складові, визначено їх числові значення, підтверджено та обґрунтовано документально складові митної вартості товарів - ціну, що підлягала сплаті за товар, та транспортні витрати, а також спростовано обставини, які унеможливлюють, на думку контролюючого органу, застосування основного методу визначення митної вартості товарів.
Митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товарів, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.
Суд зазначає, що обов'язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом підтверджено також і у висновках Верховного Суду, викладених в постанові від 06.03.2019 року у справі №809/278/17.
Суд зазначає, що зміст спірних рішень відповідача, які є індивідуально-правовим актом, оскільки породжує права і обов'язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Обґрунтованість, в силу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є однією з обов'язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
У рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Так, критерій прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: - має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; - зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тернопільською митницею не доведено належними доказами правомірність своїх рішень.
З урахуванням викладеного, спірні рішення прийняті Тернопільською митницею про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню.
З огляду на викладене, доводи позивача є обґрунтованими, а позовна заява підлягає задоволенню.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ухвалюючи це судове рішення, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.
Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем не було доведено належними доказами правомірність своїх рішень.
За таких обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХІМПОРТ" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення.
Щодо розподілу судових витрат.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 12099,50 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
УХВАЛИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХІМПОРТ" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UA403070/2023/000135/2 від 22.08.2023 року.
Стягнути з Тернопільської митниці за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХІМПОРТ" судові витрати з оплати судового збору в сумі 12099,50 гривень.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХІМПОРТ" (49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 70, прим. 9, код ЄДРПОУ 44830259).
Відповідач: Тернопільська митниця (46400, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 38, код ЄДРПОУ 43985576).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 19.12.2023 року.
Суддя В.В. Ільков