ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2023 рокуСправа №160/25796/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
УСТАНОВИВ:
Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить:
стягнути з ОСОБА_1 безпідставно набуті ним грошові кошти в сумі 43381,59 грн. під час фактичного невиконання ним обов'язків військової служби у травні-червні 2023 року на користь військової частини НОМЕР_1 (ЄРДПОУ НОМЕР_2 , р/р НОМЕР_3 у Чугуївському управлінні ДКСУ в Харківській області, МФО 820172).
На обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.04.2023 № 97 за призовом ОСОБА_1 зараховано на посаду сапера інженерно-саперного відділення інженерно саперного взводу 2 механізованого батальйону. Однак, з 25.05.2023 року є таким військовослужбовцем, що самовільно залишив місце служби в умовах воєнного стану, що встановлено за результати службового розслідування, які затвердженні наказом від 28.07.2023 року за № 2745. Таким чином, ОСОБА_1 набув та зберіг майно, а саме грошові кошти в сумі 43381,59 грн. без достатньої правової підстави, оскільки самовільно залишив місце служби під час дії воєнного стану та фактично не виконував військового обов'язку з 25.05.2023, що стало підставою для звернення військовою частиною НОМЕР_1 до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 понолено строк на звернення до суду з позовом та прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Ухвала суду про відкриття провадження направлена за місцем знаходження (реєстрації) відповідача, однак, була повернута на адресу суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 37).
В той же час, суд враховує, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом належних процесуальних дій.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року по справі №814/1469/17 та від 23 червня 2020 року по справі № 640/740/19.
Згідно положень ст. 126 КАС України відповідач є належно повідомленим про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом.
Відповідачем у встановлений судом строк, письмових заперечень проти позову, пояснень чи доказів щодо заявлених позовних вимог, на підтвердження або спростування обставин, зазначених у позові, не надано, як і заяви про визнання позову.
Згідно із ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, суд встановлено таке.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.04.2023 № 97 солдата за призовом ОСОБА_1 зараховано на посаду сапера інженерно-саперного відділення інженерно саперного взводу 2 механізованого батальйону.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.05.2023 № 135 сапер інженерно-саперного відділення інженерно саперного взводу 2 механізованого батальйону ОСОБА_1 з 13 травня 2023 року на підставі направлення лікаря направлений на лікування до військової частини НОМЕР_4 (а.с. 29)
Згідно листа військової частини НОМЕР_4 від 14.07.2023 №104/684 ОСОБА_1 14.05.2023 був переведений до Центральної міської клінічної лікарні №1 в м. Суми для продовження лікування, а 24.05.2023 був виписаний за порушення режиму.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19.07.2023 року за № 3770 було призначено службове розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 (а.с. 10).
Згідно акту службового розслідування, висновки, якого були затвердженні наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.07.2023 року за № 2745, ОСОБА_1 з 25.05.2023 року є таким військовослужбовцем, що самовільно залишив місце служби в умовах воєнного стану
Матеріали згаданого службового розслідування направлені до Територіального управління ДБР у м. Полтава для внесення відповідних відомостей до ЄРДР за фактом самовільного залишення місця служби солдатом ОСОБА_1 під час дії воєнного стану, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Позивач зазначає, про виписку з лікувального закладу військова частина дізналася лише 17.07.2023 з відповідного повідомлення шпиталю, має місце безпідставна виплата ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 43381,59 грн., з яких: 16440,28 грн. грошового забезпечення за період з 25.05.2023 по 31.05.2023; 20498,70грн.грошового забезпечення за період з 01.06.2023 по 30.06.2023; 6451,61 грн. бойової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету міністрів України № 168 від 28.02.2022 за травень 2023, що і стало підставою для звернення військовою частиною НОМЕР_1 до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із ст. 9 Статуту військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
Згідно із статтею 12 Статуту про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
Статтею 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі від 03.10.2019 № 160-IX (далі Закон № 160-IX).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Відповідно до ст. 4 Закону № 160-IX особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.
Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону № 160-IX переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Пунктом 1 частини 1 ст. 6 Закону № 160-IX визначено, що особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону № 160-IX у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Суд звертає увагу, що відповідно до акта службового розслідування, встановлено, що ОСОБА_1 , за період з 25.05.2023 до 30.06.2023 виплачено грошове забезпечення в сумі 43381,59 грн., що підтверджується довідкою начальника фінансово-економічної служби в/ч НОМЕР_1 (а.с. 22) .
У рамках судового розгляду судом встановлено, що заявлені до стягнення кошти є грошовим забезпечення відповідача за період з 25.05.2023 до 30.06.2023 року разом з відповідними податками та зборами.
Матеріалами справи підтверджується, що 25.05.2023 відповідач не з'явився до місця служби після проходження лікування, тобто самовільно залишив військову частину, а тому суд погоджується з твердження позивача, що нарахування у цей період грошового забезпечення відбулось внаслідок недобросовісності з боку набувача, що за приписами наведених вище норм є підставою для їх повернення.
З означених підстав суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення.
При прийнятті рішення у цій справі суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16, в якій вказано, що спори щодо відшкодування шкоди/стягнення збитків, завданих особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб'єкта владних повноважень віднесено до розгляду в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення зі служби.
Враховуючи встановлені судом обставини та норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги військової частини є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 належить стягнути матеріальну шкоду, завдану державі шляхом переплати грошового забезпечення в розмірі 43381,59 грн.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь військової частини НОМЕР_1 витрат зі сплати судового збору, суд зазначає наступне
Відповідно до положень ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
З огляду на те, що в даному випадку, позивач виступав в якості суб'єкта владних повноважень, судові витрати зі сплати судового збору з відповідача стягненню не підлягають.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. 2, 12, 139, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255, 257, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) грошові кошти в сумі 43 381,59 грн. (сорок три тисячі триста вісімдесят одна гривня 59 коп.) на користь Військової частини НОМЕР_1 (ЄРДПОУ НОМЕР_2 ).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев