ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2023 рокуСправа №160/25571/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислова компанія “ДТЗ” до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
Позивач через систему "Електронний суд" звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UA403070/2023/000117/2 від 28.07.2023 р.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Однак, 28.07.2023 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA403070/2023/000117/2. Відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованого товару скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно із положеннями ст.64 МК України, а також відмовлено у прийнятті митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач зазначає, що жодну з підстав для коригування митної вартості задекларованих товарів не було зазначено відповідачем в процесі консультацій щодо митного оформлення задекларованої товарної партії у даному випадку та у електронних повідомленнях від митниці декларанту, тобто жодна з підстав для коригування не була пов'язана з недоліками, у зв'язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи, а зазначена лише у гр.33 спірного рішення, то звідси слідує, що всі зазначені Тернопільською митницею підстави для коригування митної вартості задекларованих товарів є протиправними та не могли бути покладені відповідачем в основу прийнятого рішення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
На виконання ухвали суду 24.10.2023 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що під час здійснення Тернопільською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідач вказує, що за результатами розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості. Однак, такі документи декларантом надані не були, у зв'язку із чим відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Декларант позивача скористався наданим правом і спірний товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання. Під час дії гарантійних зобов'язань позивачем документів на підтвердження заявленого рівня митної вартості товару до митниці не надавалось. Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості заявленого позивачем товару діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Зважаючи на викладене вище, Тернопільська митниця вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2023/000117/2 від 28.07.2023 р., прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим та не підлягає скасуванню, що є підставою для відмови у задоволенні позову повністю.
Ухвалою суду від 26.10.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд цієї справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
До суду 02.11.2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказано, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові її митної вартості, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями, які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МК України. Твердження відповідача про наявність розбіжностей у наданих документах на підтвердження розрахованої декларантом митної вартості не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки зазначені в оскаржуваному рішенні підстави №UA403070/2023/000117/2 від 28.07.2023 р. для коригування митної вартості, визначеної декларантом - жодним чином не впливають на розрахунок і на числові значення задекларованої митної вартості товарів в спірних випадках. За таких обставин, позивач просив суд позов у повному обсязі задовольнити з викладених у ньому підстав.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві та у відповіді на відзив, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ТОВ "Промислова компанія ДТЗ" зареєстроване 19.11.2018 р., про що вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 12241020000087941 про державну реєстрацію юридичної особи за кодом 42634661.
Основний вид діяльності ТОВ "Промислова компанія ДТЗ" за КВЕД: 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням.
09.12.2022 року ТОВ "ПК "ДТЗ" (м.Дніпро) (Покупець) уклало з компанією "TIANJIN BORUITE BICYCLE CO. LTD." (Китай) (Продавець) зовнішньоекономічний контракт № BTBB-1 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід'ємною частиною даного контракту.
"TIANJIN BORUITE BICYCLE CO. LTD." відповідно до умов даного зовнішньоекономічного Контракту, на підставі однієї Специфікацій: №2023-1, №2023-2 від 16.12.2022 р., було здійснено поставку ТОВ "ПК "ДТЗ" партії товару (велосипедів двоколісних, дорожніх для дорослих та дітей торговельної марки "SPARK"), які зафіксовані у рахунку-фактуру на оплату товару від 02.05.2023 р. № ВТВВ-1D/BТВВ-2С. Товарна партія поставлялась на умовах поставки FOB відповідно до міжнародних торговельних правил "ІНКОТЕРМС 2010".
Після ввезення на територію України товарна партія була розміщена в режим митного ліцензійного складу та з метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів їх було задекларовано ТОВ "ПК "ДТЗ" до Тернопільської митниці (відділ митного оформлення № 3 митного посту "Тернопіль") за електронною митною декларацією (ЕМД) № 23UA403070002279U6 від 20.07.2023 р., номенклатура, кількість, характеристики товару зазначені у графі 31 ЕМД (Товар № 1).
Митна вартість задекларованого товару позивачем була заявлена відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.57 МК України - за основним методом, який встановлений ст.58 МК України в сумі 45380,20 дол.США.
Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, позивачем було надано митному органу документи, перелік яких зазначений в гр.44 митної декларації, а саме: декларацію митної вартості; зовнішньоекономічний контракт № BTBB-1 від 09.12.2022 р.; додатки (специфікації) до нього: № 2023-1, № 2023-2 від 16.12.2022 р.; платіжну інструкцію про оплату товару № 1386 від 27.12.2022 р.; додаткові угоди до зовнішньоекономічного контракту № BTBB-1 від 09.12.2022 р.: № 2 від 28.04.2023 р., № 21 від 12.04.2023 р., № 3 від 12.05.2024 р., №4 від 29.05.2023 р.; рахунок-фактуру від 02.05.2023 р. № ВТВВ-1D/BТВВ-2С; пакувальний лист до нього від 02.05.2023 р.; лист компанії-продавця щодо помилки у рахунку-фактурі від 02.05.2023 р. №ВТВВ-1D/BТВВ-2С; виправлений рахунок-фактуру від 02.05.2023 р. № ВТВВ-1D/BТВВ-2С; сертифікат країни-походження товару № C23MA06E3HQ80010 від 31.05.2023 р.; технічні характеристики товару.
Для підтвердження транспортних витрат до кордону України позивач надав відповідачу: коносамент № ZJSM23050428 від 15.05.2023 р.; рахунок на оплату №2023/PF/109 07.07.2023 р.; акт виконаних послуг з перевезення № 11 від 18.07.2023 р.; довідку про транспортні витрати від 19.05.2023 р., а також повідомило митницю про наявність у неї договору ТЕО №84 від 04.01.2023 р., який надавався їй в попередніх випадках митного оформлення товарів із застосуванням МД, шляхом проставлення перед кодом Договору символу "m" в графі 44 ЕМД (відповідно до Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року № 651, в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23 вересня 2022 року № 296).
Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, відповідачем позивачу було направлено електронне повідомлення від 20.07.2023 р. наступного змісту: "Відповідно до ч.2 ст.53 МКУ прошу надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування".
Компанією-перевізником було надіслано позивачу лист від 21.07.2023 р. № 2107/2 про те, що в рахунку 2023/PF/109 від 07 липня 2023 року не вірно вказано номер контракту з проханням вважати вірним контракт № 2 від 01.11.2019 р., разом з яким було надано рахунок № 2023/PF/109 від 07 липня 2023 року з виправленими помилками.
Листом №348 від 24.07.2023 р. позивав надав відповідачу: прайс-лист виробника від 16.12.2023 р.; комерційну пропозицію виробника від 16.12.2023 р.; додаткову угоду № 7 від 30.06.2023 р. відповідно до якої було відтерміновано строк оплати вартості товару; заявку на ТЕО № 155 від 04.05.2023 р.; довідку про транспортні витрати від 07.07.2023 р.; лист компанії - Перевізника № 2107/2 від 21.07.2023 р. про наявність помилки у рахунку №2023/PF/109 від 07.07.2023 р.; виправлений рахунок № 2023/PF/109 від 07.07.2023 р.; договір ТЕО № 2 від 01.11.2019 р. та повідомило про виявлені та усунуті самостійно товариством помилки в зазначених вище документах. Позивач також повідомив відповідача, що додаткові документи надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.
28.07.2023 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA403070/2023/000117/2, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованого Товару № 1 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно із положеннями ст.64 МК України, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
При цьому, відповідно до прийнятого рішення, заявлена позивачем митна вартість задекларованого товару була збільшена відповідачем з 45380,20 дол.США до 119451,74 дол.США.
Скориставшись цим правом, позивач задекларував зазначену партію товару, а відповідач випустив товар у вільний обіг за ЕМД № 23UA403070002518U1 від 01.08.2023 р. Загальна різниця митних платежів (ПДВ) від митної вартості, визначеної ТОВ "ПК "ДТЗ" та скоригованої Тернопільською митницею, склала 866 781,61 грн.
Правомірність та обґрунтованість рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA403070/2023/000117/2 від 28.07.2023 року є предметом розгляду у цій адміністративній справі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 МК України).
Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно із частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
За змістом частини четвертої статті 53 МК України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України).
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною першою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до положень частини другої, третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Приписами частини першої статті 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Згідно із пунктом 1 частини четвертої статті 54 цього Кодексу митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною шостою статті 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно із частиною другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Згідно із положеннями частин другої - восьмої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно із положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно із положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частиною сьомою статті 54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Системний аналіз вказаних положень МК України дає підстави дійти висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно із частиною шостою статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 р. у справі №803/667/17.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Так, позивачем під час оформлення товару за ЕМД № 23UA403070002279U6 від 20.07.2023 р., на підтвердження вартості товару митному органу було надано бухгалтерські та комерційні документи: специфікацію № 2023-1 від 16.12.2022 р., специфікацію № 2023-2 від 16.12.2022 р., інвойс № BTBB-1D/BTBB-2C від 02.05.2023 р., платіжну інструкцію в іноземній валюті № 1386 від 27.12.2022 р., пакувальний лист від 02.05.2023 р., сертифікат країни походження С23MA06E3HQ80010 від 31.05.2023 р., додаткові угоди № 2 від 28.04.2023 р., № 3 від 12.05.2023 р., № 21 від 12.04.2023 р., № 4 від 29.05.2023 р.
Декларантом позивача було помилково надано митниці платіжну інструкцію №1386 від 27.12.2022 р. та додаткові угоди: № 2 від 28.04.2023 р., № 3 від 12.05.2023 р., № 21 від 12.04.2023 р., № 4 від 29.05.2023 р., але вони не стосуються задекларованого товару, тому позивач направив митниці лист № 348 від 24.07.2023 р., у якому повідомило, що означені документи надані помилково та прохав відповідача їх не враховувати під час перевірки наданих документів.
З відомостей специфікацій № 2023-1, № 2023-2 вiд 16.12.2022 р., рахунку на оплату вартості товару № BTBB-1D/BTBB-2C від 02.05.2023 р., пакувального листа, додатково наданих прайс-листа та комерційної пропозиції вбачається, що вартість задекларованого товару складає 33860 дол.США. Відповідно до п.5 обох специфікацій передбачена оплата вартості товару, як 100% попередня оплата.
Додатковою угодою №7 від 30.06.2023 р. змінено строк оплати за Специфікаціями: №2023-1 вiд 16.12.2022 р. та № 2023-2 від 16.12.2022 р. та визначено, що оплата здійснюється протягом 360 днiв з моменту фактичної поставки товару, тобто строк оплати спливає 18.01.2024 р., у зв'язку з чим вона здійснена не була.
Зовнішньоекономічним Контрактом (п.3.5, п.3.6), його Сторонами узгоджені документи які повинні надаватись для підтвердження поставки товару, серед яких такі документи, як копія митної декларації країни відправлення відсутня. Таким чином позивач, відповідно до умов зазначеного Договору, не мав права вимагати від іншої сторони документи, не передбачені його умовами.
Вартість товару підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку, наданими товариством митниці в процесі декларування товару в обох спірних випадках, зазначеними вище: специфікацією, рахунком на оплату, додатковою угодою до контракту та додатковими документами: прайс-листом та комерційною пропозиціями, які не містять розбіжностей та кореспондуються між собою. Якість товару підтверджується наданими товариством митниці технічними характеристиками виробника товару, сертифікатом країни походження товару.
Таким чином, виготовлення висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями висновки відсутні у товариства та митниці не надавались.
Як зазначає відповідач: "В інвойсі №BTBB-1D/BTBB-2C від 02.05.2023 зазначено загальну фактурну вартість 33860 дол.США, а в поданій до митного оформлення митній декларації заявлено в гр. №№22, 42 (фактурна вартість та загальна фактурна вартість) 33880,20 дол.США".
Але твердження митниці є помилковим, оскільки разом з ЕМД позивачем був наданий інвойс № BTBB-1D/BTBB-2C від 02.05.2023 р. на оплату вартості товару, виставлений компанією-перевізником, в якому помилково зазначена фактурна вартість товару - 33860 дол.США. У той же час товариством митниці було надано лист компанії-Продавця від 19.07.2023 р., яким остання повідомила товариство, що при внесенні інформації до інвойсу BTBB-1D/BTBB-2С від 02.05.2023 до контракту ВТВВ-1 від 09.12.2022, що було відвантажено по коносаменту ZJSM23050428, нею було допущено технічну помилку при розрахунку загальної вартості товару та вірною є наступна інформація щодо вартості товару: "25. "Велосипед SPARK FORESTER 26" ст17" ам локаут диск/ Bicycle SPARK FORESTER 26 "stl7" am-lockout disc" - 5 шт., ціна за одиницю 20,20 дол.США. Сума вартості товару складає - 101,00. Загальна вартість інвойсу складає 33880,20 дол.США. Вся інша інформація у інвойсі відповідає дійсності".
Разом з листом компанією-Продавцем було надано товариству виправлений інвойс №BTBB-1D/BTBB-2C від 02.05.2023р. у якому загальна фактурна вартість товару зазначена в сумі 33880,20 дол.США., що співпадає з загальною фактурною вартістю товару, зазначеною декларантом товариства у графах 22, 42 ЕМД.
Даний інвойс також було надано товариством митниці разом з ЕМД, тобто жодної розбіжності у ЕМД та інвойсі не існує.
Як зазначає відповідач: "На інвойсі №BTBB-1D/BTBB-2C від 02.05.2023 наявний відбиток печатки продавця чорного кольору, хоча на інших товаро-супровідних документах відбитки печатки продавця червоного кольору".
Суд вважає, що відповідачем в означеному твердженні жодним чином не обґрунтовано яким чином колір печатки впливає на можливість перевірки нею числових показників заявленої товариством митної вартості задекларованого товару.
З наданих митниці документів вбачається, що первісний інвойс №BTBB-1D/BTBB-2C від 02.05.2023 р. (з виявленою компанією-Продавцем помилкою у вартості товару) було надано митниці у вигляді чорно-білої сканованої копії даного документу, тому і відбиток печатки на ньому є чорно-білим.
Усі інші документи, на які посилається митниця були надані митниці товариством у вигляді кольорових сканованих копій, тому відбитки печатки на них є червоного кольору. Разом з тим митниці було надано інвойс №BTBB-1D/BTBB-2C від 02.05.2023 р. з виправленою компанією-Продавцем вартістю товару у вигляді кольорової копії, відбиток печатки на якому є червоного кольору.
Як зазначає відповідач: "В ж/д накладній від 07.07.2023 № 2151039964 зазначено вагу брутто товару 28214 кг, в пакувальному листі від 02.05.2023 №б/н 28215,4 кг".
Також, в даному твердженні митниці жодним чином не обґрунтовано яким чином розбіжність у вазі "брутто" у залізничній товаро-транспортній накладній з пакувальним листом в 1,4 кг впливає на можливість перевірки нею числових показників заявленої товариством митної вартості. До формування залізничної товаро-транспортної накладної та пакувального листа товариство не мало жодного відношення, вони формувалися компаніями Продавцем та Експедитором, тому жодного впливу на можливість зазначення будь-яких відомостей у них не мало.
Як також зазначає відповідач: "Згідно рахунку від 07.07.2023 №2023/PF/109 оплата транспортно-експедиційних послуг у липні 2023 р., станом на дату винесення рішення квитанцій щодо оплати даних послуг митному органу не надавалися".
Зазначене твердження митниці не відповідає дійсності з огляду на те, що у рахунку від 07.07.2023 №2023/PF/109 відсутні відомості щодо оплати транспортно-експедиційних послуг у липні 2023 р. У ньому зазначена лише дата його видачі - 07 липня 2023 року.
Оплата послуг ТЕО, на час декларування позивачем не здійснювалась, оскільки п.4.2 договору ТЕО №2 від 01.11.2019 р. встановлений строк оплати протягом 45 днів з моменту виставлення рахунку. Рахунок виставлений 07.07.2023 р., тобто термін оплати спливав 01.08.2023 р., у зв'язку з чим оплата здійснена не була, про що митниця повідомлялась товариством в процесі консультацій щодо митного оформлення задекларованого товару листом № 348 від 24.07.2023 р.
Оплата ТЕП була здійснена позивачем відповідно до платіжного доручення № 1560 від 11.09.2023 р.
Як зазначає відповідач: "Надання транспортно-експедиційних послуг здійснюється згідно договору від 01.11.2019 №2, а в рахунку від 07.07.2023 №2023/PF/109 та в гр.44 мд зазначено договір від 04.01.2023 №84".
Так, в процесі консультацій щодо митного оформлення задекларованого товару, листом № 348 від 24.07.2023 р., товариство повідомило митницю про те, що разом з ЕМД декларантом товариства було помилково надано договір транспортно-експедиторського обслуговування №84 від 04.01.2023 р., який не стосується задекларованого товару. Перевезення товару здійснювалось відповідно до договору транспортно-експедиторського обслуговування №2 від 01.11.2019 р., який було надано митниці разом з зазначеним листом.
Крім того, відповідачем було повідомлено, що у наданому рахунку № 2023/PF/109 від 07.07.2023 р. компанією-Експедитором допущено технічну помилку - зазначено, що його виставлено відповідно до Договору транспортно-експедиторського обслуговування № 84 від 04.01.2023 р. Разом з тим листом позивачем були надані відповідачу наступні документи: лист компанії-Експедитора №2107/2 від 21.07.2023 р. про допущену помилку, виправлений інвойс № 2023/PF/109 від 07.07.2023 р., у якому зазначено, що він виставлений за договором транспортно-експедиторського обслуговування № 2 від 01.11.2019 р., заявка на транспортно-експедиторське обслуговування № 155 від 04.05.2023 р. до Договору транспортно-експедиторського обслуговування № 2 вiд 01.11.2023 р., довідка про транспортні витрати від 07.07.2023 р. №1603/2T/20120.
З наданих документів вбачається, що сума транспортних витрат на перевезення вантажу в контейнерах MRSU4909107 MRKU6034260 MRKU2837704 MSKU1070380 MSKU1227571, BL ZJSM23050428, який прямує з порту Ксінганг, Китай на адресу компанії ТОВ "ПК "ДТЗ" склала 14500 дол.США, в тому числі перевезення за маршрутом Ксінганг, Китай - Пшемисль, Польща - 6500 дол.США, ТЕО за межами кордону України 5000 доларів США, доставка за маршрутом Мостиська, Україна - Тернопіль, Україна складає - 3000 дол.США. Перевалка включена у вартість. За погодженням сторін, страхування вантажу не проводилося.
Як також зазначає відповідач: "Відповідно до рахунку від 07.07.2023 №2023/PF/109 транспортно-експедиційні послуги надані "IMOGATE SOLUTION" Sp.z o.o., хоча в коносаменті від 15.05.2023 №ZJSM23050428 зазначено FSR LOGISTICS UKRAINE LLC".
Таке твердження відповідача є помилковим, оскільки перевезення контейнерів з задекларованими товарами з КНР до місця кінцевого призначення здійснювалось на підставі Договору транспортного експедирування №2 від 01.12.2022 р., укладеного між ТОВ "ПК "ДТЗ", як Клієнтом та "IMOGATE SOLUTION Sp.z o.o.", як Експедитором.
Відповідно до умов пункту 1.1 Договору, Предметом цього Договору є надання Експедитором Клієнту послуг з транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів Клієнта, в тому числі організації перевезень різними видами транспорту, перевалки в портах та надання інших узгоджених Сторонами послуг відповідно до цього Договору, Експедитор зобов'язується за плату та за рахунок Клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів Клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.
Пунктом 2.1. Договору визначено, що Експедитор має право:
- вибирати та змінювати вид транспорту та маршрут перевезення, вибирати та змінювати порядок виконання транспортно-експедиторських послуг, діючи в інтересах Клієнта (підпункт 2.1.1.);
- укладати від свого імені чи від імені Клієнта договори з портами, перевізниками та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та інші послуги, що пов'язані з виконанням цього Договору, в т.ч. перепакування, перемаркування, ремонт тари, завантаження та розвантаження (підпункт 2.1.2.).
Відповідно до п.4.1. Договору, оплата послуг за даним Договором та винагороди Експедитора здійснюється Клієнтом протягом 45 (сорока п'яти) днів з моменту виставлення рахунку-фактури. Рахунок-фактура повинен бути виставлений на протязі двох робочих днів з моменту судозаходу, якщо інше не передбачене узгодженою Сторонами заявкою.
Таким чином умовами Договору передбачена можливість залучення Експедитором до перевезення вантажу третіх осіб, укладання договорів з ними та виставлення єдиного рахунку щодо оплати транспортно-експедиторських послуг Замовнику, що і було зроблено ним у даному випадку.
Позивачем до митного оформлення спірної товарної партії надані документи: договір транспортно-експедиторського обслуговування, коносамент, заявка на транспортно-експедиторського обслуговування, рахунок на оплату, акт виконаних послуг з перевезення, довідка про транспортні витрати видані Експедитором "IMOGATE SOLUTION Sp.z o.o.", з яким ТОВ "ПК "ДТЗ" перебуває у договірних відносинах стосовно перевезення спірної товарної партії, які у своїй сукупності підтверджують повною мірою числові показники транспортних витрат, що стали однією з складових митної вартості товарів.
Щодо правильності обрання відповідачем методу для визначення митної вартості та обґрунтованості використання ЕМД з бази митниці для коригування митної вартості, позивач зазначив наступне. Так, у гр.33 спірного рішення відповідачем зазначено: "Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 Митного кодексу України. За основу для обрахунку митної вартості товарів взято інформацію щодо раніше визначеної митним органом митної вартості подібного товару згідно Рішення про коригування митної вартості від 14.07.2023 №UA110050/2023/000175/1 на рівні 5,02 дол.США/кг (81,315 дол.США)". Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення митниці, в ньому зазначено посилання не на ЕМД, якою оформлювався раніше товар, а на інше рішення про коригування митної вартості від 14.07.2023 р. №UA110050/2023/000175/1, яке було винесено Дніпровською митницею щодо задекларованого саме ТОВ "ПК "ДТЗ" товару. Таким чином митниця, у спірному рішенні посилається на вартість раніше оформленого у митному відношенні товару, яка визначена не декларантом, а скоригована (тобто визначена) самою митницею. Більш того у провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває справа № 160/22627/23 за позовом ТОВ "ПК "ДТЗ" до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 14.07.2023 р. №UA110050/2023/000175/1, тобто митницею за основу для здійснення коригування у спірному рішенні задекларованого товару взята вартість товару у такому ж рішенні, яке оскаржується та може бути скасоване, що також є недопустимим.
Щодо обрання відповідачем методу для визначення митної вартості, суд зазначає.
Згідно із ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частинами другою та третьою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Відповідно до частин четвертої п'ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем надано митному органу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця. Тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно із вимогами частини 4, 5 статті 58 МК України.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд приходить до висновку що при винесені рішення №UA403070/2023/000117/2 від 28.07.2023 року відповідач діяв не в порядку та не у спосіб, передбачені чинним законодавством з викладених вище підстав, що є підставою для задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно із ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову, тому судовий збір у розмірі 13 001,72 грн. підлягає поверненню позивачу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,
УХВАЛИВ:
Позовну заяву - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару № UA403070/2023/000117/2 від 28.07.2023 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці (вул.Текстильна, буд.38, м.Тернопіль, 46400, код ЄДРПОУ 43985576) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислова компанія “ДТЗ” (вул.Надії Алексєєнко, буд.100, прим.1, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 42634661) судові витрати по справі у розмірі 13 001,72 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
Суддя К.С. Кучма