РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2023 р. Справа № 120/16352/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним дій та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
27.10.2023 поштою до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач 2) про:
- визнання протиправним та скасування рішення відповідача 2 від 28.09.2023 № 14936/03-16 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- визнання протиправними дій відповідачів щодо відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах;
- зобов'язання відповідача 1 зарахувати до пільгового стажу позивача роботу на посаді зі шкідливими умовами праці за Списком № 2 (повний робочий день) періоди роботи на Вінницькому заводі "Кристал" за професією "огранувальник алмазів у діаманти", а саме з 15.12.1987 по 30.06.1988, з 01.07.1988 по 10.11.1995, з 03.06.2010 по 07.07.2020, службу в рядах Збройних сил з 14.05.1983 по 29.06.1985 та періоди роботи в російській федерації з 07.10.1996 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 29.11.2002, з 01.12.2002 по 26.10.2007, і призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 21.09.2023.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач 21.09.2023 звернувся до відповідача 1 із заявою про призначення йому пільгової пенсії відповідно до Списку № 2. Заяву позивача розглянув відповідач 2 та прийняв рішення від 28.09.2023 № 14936/03-16 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з відсутністю пільгового стажу. Позивач з рішеннями та діями пенсійного органу не погоджується та вважає їх протиправними.
Ухвалою суду від 01.11.2023 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Крім того, у відповідача 1 витребувано матеріали пенсійної справи позивача.
04.12.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 2 позов заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідач 2 зазначає, що 21.09.2023 позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. За принципом екстериторіальності розгляд справи здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду в Рівненській області та прийнято рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах через відсутність пільгового стажу. Страховий стаж позивача становить 26 роки 04 місяці 15 днів
Відповідач 2 зазначає, що обов'язковою умовою для зарахування періоду роботи до пільгового стажу за Списком № 2 є документальне підтвердження умов праці, яке полягає у поданні до органу Пенсійного фонду виписок з наказів про атестацію робочого місця та уточнюючих довідок про період роботи та умови праці. Відтак до пільгового стажу роботи позивача не зараховані періоди роботи:
- згідно довідки № 10/123 від 28.09.2021, оскільки довідка не відповідає вимогам Додатку № 5, затвердженого Постановою КМУ № 637, а саме не зазначено відомості про проведення атестації робочого місця;
- згідно довідок № б/н від 29.11.2002, № б/н від 29.12.2000, виданих ООО "Єлдиам"; № б/н від 26.10.2007, виданої ЗАО "РУИЗ Даймондс м. москва"; № 31-к від 25.01.2022, виданої АО "московський ювелірний завод", що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки робота в російській федерації.
Водночас до страхового стажу не зараховані періоди роботи:
- згідно довідки № б/н виданої ЗАО "Руиз Даймондс м. москва", оскільки робота в російській федерації;
- періоди трудової діяльності з 07.10.1996 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 29.11.2002 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки робота в російській федерації.
Таким чином, на думку відповідача 2, оскаржуване рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.
13.12.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідача 1 просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідач 1 зазначає, що згідно з п.2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами правці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим КМУ та за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідач зауважує, що обов'язковою умовою для можливості зарахування стажу для обчислення пенсії особи є сплата відповідних страхових внесків щомісячно в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. З 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді СНД від 13.03.1992, а з 19.06.2023 у такій Угоді припинила участь і Україна. Відтак для зарахування певного періоду трудової діяльності після 2000 року до страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії в Україні, необхідним є підтвердження сплати страхових внесків у відповідний період саме до Пенсійного фонду України.
Інших заяв по суті спору до суду не надходило.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив, що 21.09.2023 позивач ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення йому пільгової пенсії відповідно до Списку № 2. До заяви додав ряд документів.
За принципом екстериторіальності вказану заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 28.09.2023 № 023830025198.
Зі змісту рішення слідує, що страховий стаж позивача становить 26 років 04 місяці 15 днів. Відомості щодо пільгового стажу відсутні. Водночас за результатами розгляду документів до пільгового стажу не зараховано періоди роботи:
- згідно довідки № 10/123 від 28.09.2021, оскільки довідка не відповідає вимогам Додатку № 5, затвердженого Постановою КМУ № 637;
- згідно довідок № б/н від 29.11.2002, № б/н від 29.12.2000, виданих ООО "Єлдиам"; № б/н від 26.10.2007, виданої ЗАО "РУИЗ Даймондс м. москва"; № 31-к від 25.01.2022, виданої АО "московський ювелірний завод", що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки робота в російській федерації.
До страхового стажу не зараховані періоди роботи:
- згідно довідки № б/н виданої ЗАО "Руиз Даймондс м. москва", оскільки робота в російській федерації;
- періоди трудової діяльності з 07.10.1996 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 29.11.2002 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки робота в російській федерації.
Додатковий коментар: відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" через відсутність пільгового стажу.
Позивач не погоджується з відмовою пенсійного органу у призначенні пільгової пенсії за віком, вважає рішення та дії відповідачів протиправними, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з Європейською соціальною хартією (переглянута) від 03 травня 1996 року, що ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V та набрала чинності для України з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Відповідно до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
У вказаній редакції пункт 2 розділу XV Закону № 1058-IV був викладений на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII (далі - Закон № 2148-VIII), який набрав чинності 11.10.2017, є чинним на сьогодні та неконституційним не визнавався.
Окрім внесенням змін до Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, Законом № 2148-VIII також внесено низку інших істотних змін до Закону № 1058-IV, зокрема доповнено його окремим розділом XIV-1 під назвою "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян" (статті 114-115).
Отже, з набранням чинності Закону № 2148-VIII питання, пов'язані з призначенням пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників, в тому числі по Списках № 1 та № 2, регулюються положеннями Закону № 1058-IV.
Це підтверджується й тим, що до прийняття Закону № 2148-VIII пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV мав іншу редакцію, а саме такого змісту:
"Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення"".
Таким чином, у попередній редакції пункт 2 Прикінцевих положень допускав можливість призначення пільгових пенсій по Списках № 1 та № 2 за нормами Закону № 1058-IV, але при цьому діяли вимоги щодо віку та стажу, передбачені Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII).
З прийняттям Закону № 2148-VIII відповідне питання врегульовано інакше, а саме призначення пільгових пенсій здійснюється виключно за нормами Закону № 1058-IV.
Тобто при вирішенні питання про наявність у позивача відповідного права на пільгову пенсію підлягають застосуванню положення статті 114 Закону № 1058-IV.
Так, згідно з ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім-тринадцятим цього пункту, страхового стажу:
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим-двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що чоловіки, які досягнули 55-річного віку, мають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 в період з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року за наявності страхового стажу не менше 29 років 6 місяців, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).
Пунктом 1 цього Порядку визначено, що він регулює застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів "а", "б" статті 13 та статті 100 Закону № 1788-XII.
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Зміст наведених норм права свідчить про те, що право на пільгову пенсію мають особи, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, чинними у період такої роботи. При цьому для зарахування періоду роботи на посадах, віднесених до Списку № 2 у період до 21 серпня 1992 року необхідне підтвердження документами відповідних умов праці, а за період після 21 серпня 1992 року - підтвердження результатів проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 КЗпП України, ст. 62 Закону № 1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Відповідно до положень пунктів 3, 20 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Тобто надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої, або ж необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 04.03.2020 у справі № 367/945/17 та від 27.04.2020 у справі № 367/4230/17.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1 (далі - Порядок № 22-1).
Пунктом 1.1 Порядку № 22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії працюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником до органу, що призначає пенсію, через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації (далі - посадова особа) за місцезнаходженням такого підприємства, установи або організації. За бажанням особи така заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації) або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника.
За приписами пункту 2.1 Порядку № 22-1 документи, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637; для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Судом встановлено, що 21.09.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком по Списку № 2. До заяви додав ряд необхідних документів.
За принципом екстериторіальності вказану заяву розглянуто Головним управління Пенсійного фонду в Рівненській області та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 28.09.2023 № 023830025198, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу. Так, зокрема до пільгового стажу не зараховано період роботи згідно довідки № 10/23 від 28.09.2021, оскільки вона не відповідає вимогам Додатку № 5, затвердженого Постановою КМУ № 637, а саме, як зазначив відповідач у відзиві, в довідці не вказано відомості про проведення атестації робочого місця.
Водночас суд враховує, що згідно із ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно з записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 позивач з 01.07.1988 по 10.11.1995 працював на заводі "Кристал" на посаді огранувальника алмазів у діаманти.
При цьому, як слідує з довідки від 28.09.2021 № 10/23, позивач працював повний робочий день на Вінницькому заводі "Кристал" і за період з 01.07.1988 по 31.12.1991 виконував роботи по огрануванню алмазів у діаманти в виробництві "оброблення металу" без використання робототехніки за професією "огранувальник алмазів у діаманти", що передбачена Списком № 2є. За період роботи з 01.07.1988 по 31.12.1991 його пільговий стаж складає 3 роки 05 місяців 23 дні.
Крім того, суд враховує, що професія "огранувальника алмазів у діаманти" є такою, що передбачена у всіх Списках № 2, які діяли як під час роботи позивача на відповідній роботі, так і надалі, а саме Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад та показників із шкідливими та тяжкими умовами праці, зайнятість в яких надає право на пенсію на пільгових умовах, затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.56 № 1173; Списком № 2 виробництв, професій, посад і показників із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.91 № 10; Списком № 2 виробництв, професій, посад і показників із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.94 № 162 та Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36.
До того ж, відповідно до розділу XXXIII "Загальні професії" Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, відносяться огранувальники алмазів у діаманти.
Відтак відмова пенсійного органу у зарахуванні періоду роботи позивача на відповідній посаді до пільгового стажу не може визнаватися правомірною.
Також зі змісту відзиву відповідача 2 можна побачити, що позивачу не зарахована довідка № 10/23 від 28.09.2021, оскільки вона не виповідає додатку № 5 Порядку № 637, а саме у ній не зазначено відомотсі про проведення атестації робочого місця.
В цьому аспекті суд зауважує, що пунктом 4 Порядку № 383 встановлено, що згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць) атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Зазначена Постанова № 442 набрала чинності з 21 серпня 1992 року. При призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21 серпня 1992 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.
Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.
У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Відповідно до пункту 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що весь період роботи на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці до 21 серпня 1992 року зараховується до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, без підтвердження такого права за результатами атестації, тоді як період після 21 серпня 1992 року відповідне право впродовж наступних 5 років повинно бути підтверджено за результатами атестації та подальшими результатами атестації кожні наступні 5 років. У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи та/або уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
В постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Надалі вказаний висновок неодноразово підтверджувався Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.
Наприклад, у постанові від 11.05.2022 у справі № 120/1089/19-а зазначено, що колегія суддів Верховного Суду не може погодитись з наведеними в оскаржуваних судових рішеннях мотивами про відсутність у позивача права на зарахування періоду його роботи після 21.08.1992 до пільгового стажу, а отже й права на спірну пенсію з огляду на не проведення атестації робочого місця електрогазозварника, оскільки відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 (справа №520/15025/16-а, провадження №11-1207апп19) особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. Водночас контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Відтак до страхового стажу, який надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, необхідно зарахувати періоди роботи позивача з 01.07.1988 по 31.12.1991, згідно з довідкою від 28.09.2021 № 10/23, оскільки за час роботи за професією, яка передбачена Списками № 2 до 21.08.1992, працівник не зобов'язаний надавати відомості про атестацію робочого місця за умовами праці, надання уточнюючих довідок підприємств або їх правонаступників необхідно лише у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, водночас не проведення атестації робочих місць після 21.08.1992 не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки як було зазначено вище відповідальність за її проведення покладається на власника підприємства, а не працівника.
Щодо незарахування періодів роботи позивача в російській федерації, то суд зазначає таке.
Зі змісту оскаржуваного рішення від 28.09.2023 № 023830025198 слідує, що до пільгового стажу роботи позивачу не зараховано періоди роботи:
- згідно довідок № б/н від 29.11.2002, № б/н від 29.12.2000, виданих ООО "Єлдиам"; № б/н від 26.10.2007, виданої ЗАО "РУИЗ Даймондс м. москва"; № 31-к від 25.01.2022, виданої АО "московський ювелірний завод", що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки робота в російській федерації.
Також до страхового стажу не зараховані періоди роботи:
- згідно довідки № б/н, виданої ЗАО "Руиз Даймондс м. москва", оскільки робота в російській федерації;
- періоди трудової діяльності з 07.10.1996 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 29.11.2002 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки робота в російській федерації.
Як вже зазначалося вище, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі №446/656/17, від 21.05.2020 року у справі №550/927/17, від 25 лютого 2021 року у справі № 683/3705/16-а
Відтак необхідно врахувати, що згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 позивач ОСОБА_1 у період:
- з 01.07.1995 по 10.11.1999 працював гранувальником алмазів у діаманти на Вінницькому заводі "Кристал"
- з 07.10.1996 по 31.12.2000 року працював гранувальником алмазів в діаманти в ООО "Элдиам"
- з 01.01.2001 по 29.11.2002 працював гранувальником алмазів в діаманти в ООО "Шарон";
- з 01.12.2002 по 26.10.2007 працював гранувальником алмазів в діаманти в ЗАТ "Руиз Даймондс".
При цьому вказані записи у трудовій книжці не містять помилок, неточностей, підтирань чи виправлень.
В матеріалах справи також містяться довідки, які підтверджують умови праці, необхідні для призначення дострокової пенсії, і повну зайнятість позивача, а саме: № 10/123 від 28.09.2021, № б/н від 29.11.2002 року, № б/н від 29.12.2000 року, № б/н від 26.10.2007 - щодо періодів трудової діяльності позивача на території російської федерації.
Крім того, зі змісту зазначених довідках вбачається, що за позивача сплачено страхові внески та інші обов'язкові платежі.
Водночас відповідач відмовився зараховувати вищезазначені періоди роботи, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила Участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Крім того 23.12.2022 набрав чинності Закону України № 2783-ІХ "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року".
Оцінюючи правомірність вказаних дій відповідача суд враховує, що права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина 2 статті 10 Закону України "Про зайнятість населення").
23.12.2022 набрав чинності Закон України від 01.12.2022 № 2783-IX "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року", відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення" передбачено вихід України з Угоди від 13.03.1992. Крім того, з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді від 13.03.1992.
Після зупинення дії Конвенція 1993 року не застосовуватиметься у відносинах з російською федерацією щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених у російській федерації, незалежно від дати їх видачі, посвідчення.
Офіційні документи, видані компетентними органами російської федерації, приймаються на території України виключно за умови легалізації, в даному випадку шляхом проставлення апостилю.
Водночас за результатами письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав стосовно рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.
Таким чином, оскільки позивач набув спірний стаж до вказаної дати, суд розглядає справу за нормами законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, у тому числі з урахуванням Угоди.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі Угода) пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Статтею 7 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 (далі Угода від 14.01.1993) встановлено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та двосторонніми угодами в цій галузі.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Зі змісту наведених положень Угоди від 14.01.1993 суд дійшов висновку, що її положення розповсюджуються також і на питання пов'язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов'язаних і з їх перерахунком. Наведене також підтверджує, що діюче в Україні пенсійне законодавство визначає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески можуть сплачуватися в російській федерації. Тобто існує гарантія врахування страхового (трудового) стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
Отже, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права особи на пенсію та при її обчисленні.
Крім того, відповідно до статті 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в установленому порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, які входили до складу СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.
Частиною 2 статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів" від 15.04.1994, ратифікованої Законом України від 11.07.1995 № 290/95-ВР, визначено, що трудовий стаж, включаючи стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Тобто обчислення стажу роботи позивача здійснюється згідно з законодавством російської федерації, на території якої у спірний період відбувалась його трудова діяльність.
29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", згідно з пунктом 1 якої постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка була чинною на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Отже, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає врахуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в рф, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Відтак припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.
А тому стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, повинні враховуватися при встановленні права особи на пенсію та її обчислення.
Крім того, суд зазначає, що надані позивачем документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором
Позиція відповідачів суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди
Відтак стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, повинні враховуватися при встановленні права на пенсію і її обчисленні.
Крім того суд враховує, що спірними періодами роботи позивача згідно довідок є:
- згідно довідки № б/н від 29.11.2002: з 01.01.2001 по 29.11.2002;
- згідно довідки № б/н від 29.12.2000: з 07.10.1996 по 31.12.2000;
- згідно довідки № б/н від 26.10.2007: з 01.12.2002 по 26.10.2007.
Отже, періоди роботи позивача ОСОБА_1 з 07.10.1996 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 29.11.2002 та довідки № б/н, виданої ЗАО "Руиз Даймондс м. москва", підлягають зарахуванню до страхового стажу, а періоди роботи згідно довідок № б/н від 29.11.2002, № б/н від 29.01.2000, № б/н від 26.10.2007, №31-к від 25.01.2022 - до пільгового стажу.
Водночас зараховані періоди роботи позивача до страхового та пільгового стажу є достатніми для призначення пільгової пенсії на підставі п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Разом з тим не можуть бути задоволені позовні вимоги про зобов'язання відповідача 1 зарахувати до пільгового стажу роботу на Вінницькому заводі "Кристал" за періоди роботи з 15.12.1987 по 30.06.1988, з 01.07.1988 по 10.11.1995, з 03.06.2010 по 07.07.2020 та службу в рядах Збройних сил з 14.05.1983 по 29.06.1985, оскільки вказані періоди роботи не слугували підставою для винесення оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії. Водночас предметом спору у цій справі є саме рішення відповідача 2, якому судом надано оцінку у цій справі.
Таким чином, судом встановлено, що на момент звернення до відповідача зі заявою про призначення пенсії позивач досяг 55-річного віку, його страховий стаж становить більше 29 років 6 місяців та пільговий стаж - більше 12 років 6 місяців, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Отже, рішення про відмову у призначенні пенсії від 28.09.2023 № 023830025198 є протиправним і таким , що прийняте без урахування всіх обставин, а тому підлягає скасуванню.
Згідно з п. 1 ч. 1. ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки позивач звернувся із заявою про призначення пенсії 21.09.2023, тобто після спливу трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку, наявні підстави призначити позивачу пенсію за віком відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV з дня звернення за пенсією, тобто з 21.09.2023.
За змістом частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що заявлений позов по суті належить задовольнити частково, а саме у спосіб визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії від 28.09.2023 № 023830025198 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 : до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи згідно довідок № 10/123 від 28.09.2021, № б/н від 29.11.2002, № б/н від 29.12.2000, № б/н від 26.10.2007, № 31-к від 25.01.2022; до страхового стажу - періоди трудової діяльності з 07.10.1996 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 29.11.2002 та згідно довідки № б/н, виданої ЗАО "Руиз Даймондс м. москва", та призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 21.09.2023.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).
Таким чином, оскільки позовні вимоги мають немайновий характер, а позов задоволено частково, на користь позивача належить стягнути половину понесених ним судових витрат зі сплати судового збору, тобто 536,80 грн, за рахунок бюджетних асигнувань кожного з відповідачів у справі (порівну).
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 28.09.2023 № 023830025198 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи згідно довідок № 10/123 від 28.09.2021, № б/н від 29.11.2002, № б/н від 29.12.2000, № б/н від 26.10.2007, № 31-к від 25.01.2022, до страхового стажу періоди трудової діяльності з 07.10.1996 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 29.11.2002 та згідно довідки № б/н, виданої ЗАО "Руиз Даймондс м. москва", та призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 21.09.2023.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 268,40 грн (двісті шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 268,40 грн (двісті шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 );
2) відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: місцезнаходження: вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005);
3) відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076, місцезнаходження: вул. Борисенка Олександра, 1, м. Рівне, 33028).
Повне рішення суду складено 18.12.2023.
Суддя Сало Павло Ігорович