ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 917/1285/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз - постачання" (далі - ТОВ "Кременчукгаз - постачання", скаржник)
на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 06.06.2023 (головуючий - суддя Погрібна С.В.) та
постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 (головуючий - суддя Білоусова Я.О., судді: Пуль О.А., Тарасова І.В.)
у справі №917/1285/21
за скаргою ТОВ "Кременчукгаз-постачання" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича (далі - приватний виконавець)
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз")
до ТОВ "Кременчукгаз - постачання"
про стягнення 8 241 394, 41 грн,
ВСТАНОВИВ:
Стислий зміст позовних вимог
1. На розгляді Господарського суду Полтавської області перебувала справа за позовом АТ "Укртрансгаз" про стягнення з ТОВ "Кременчукгаз - постачання" 8241394,41 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного транспортування природного газу.
Розгляд справи попередніми судовими інстанціями
2. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 02.06.2022 у справі №917/1285/21 у задоволенні позову відмовлено повністю.
3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2022, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 23.03.2023, скасовано рішення Господарського суду Полтавської області від 02.06.2022; ухвалено нове рішення, яким позов АТ "Укртрансгаз" задоволено частково.
4. Від ТОВ "Кременчукгаз - постачання" 01.05.2023 до суду надійшла скарга на дії приватного виконавця Корольова М.А., в якій скаржник просив визнати незаконними дії виконавця щодо прийняття до виконання наказів Господарського суду Полтавської області № 917/1285/21 від 16.02.2023 та відкриття 10.04.2023 виконавчих проваджень № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4; визнати протиправними та скасувати вказані постанови приватного виконавця про відкриття виконавчих проваджень.
5. На обґрунтування скарги, ТОВ "Кременчукгаз - постачання" зазначило про те, що відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника за відсутності доказів знаходження майна боржника у межах виконавчого округу приватного виконавця є порушення виконавцем під час відкриття виконавчого провадження норм закону, а саме частини другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", статті 25 Закону України "Про ограни та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", порушення порядку відкриття виконавчого провадження та правил територіальної юрисдикції, що призвело до порушення прав скаржника, як боржника у виконавчому провадженні, та його інтересу на відкриття провадження за його місцезнаходженням чи за місцезнаходженням його майна.
Стислий зміст оскаржуваних судових рішень
6. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 06.06.2023, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.09.2023, відмовлено ТОВ "Кременчукгаз - постачання" у задоволенні скарги на дії приватного виконавця Корольова М.А.
7. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що сама по собі наявність рахунку боржника в банківській установі, місцезнаходженням якої є місто Київ, є достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказів Господарського суду Полтавської області від 16.02.2023, виданих на виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2022, приватним виконавцем, а той факт, що грошові кошти можуть бути як зараховані, так і списані з рахунку боржника в будь-який момент, виключає можливість підтвердження факту знаходження таких коштів на рахунку на момент відкриття виконавчого провадження, в зв'язку з чим, оскаржувані дії приватного виконавця вчинені у відповідності до діючого законодавства, а тому відсутні підстави для визнання їх незаконними, а також для визнання протиправними та скасування оскаржуваних постанов про відкриття виконавчих проваджень від 10.04.2023 №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4.
8. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що приватний виконавець до моменту відкриття виконавчого провадження не мав права вчиняти дії щодо отримання інформації від банку про майновий стан боржника (наявність коштів на рахунках тощо). Закон дозволяє вчиняти такі дії виключно в межах відкритого виконавчого провадження. За таких обставин, суд визнав необґрунтованими посилання скаржника на те, що відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника за відсутності доказів знаходження майна боржника у межах виконавчого округу приватного виконавця, призвело до порушення його права, як боржника у виконавчому провадженні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. ТОВ "Кременчукгаз - постачання" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Полтавської області від 06.06.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 у справі №917/1285/21 скасувати, а його скаргу на дії приватного виконавця задовольнити в повному обсязі, визнати незаконними дії приватного виконавця щодо прийняття до виконання наказів Господарського суду Полтавської області №917/1285/21 від 16.02.2023, та відкриття 10.04.2023 виконавчих проваджень НОМЕР_4, НОМЕР_3, НОМЕР_2, а також визнати протиправними та скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 від 10.04.2023, НОМЕР_3 від 10.04.2023, НОМЕР_4 від 10.04.2023.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
10. У касаційній скарзі ТОВ "Кременчукгаз - постачання" з посиланням на абзац 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вважає, що оскаржувані судові рішення є незаконними, необґрунтованими, адже судами неправильно застосовано норми матеріального права та не надано належної оцінки аргументам скаржника, а мотиви, з яких виходили суди, є хибними та не відповідають фактичним обставинам справи, з посиланням, зокрема, на приписи частини другої статті 24, пункту 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження". Скаржник зазначає, що всупереч імперативним положенням, з посиланням на пункт 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція), яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2832/5), стягувач не додав до заяви про відкриття виконавчого провадження документ/копію документа, який підтверджує факт того, що майно боржника, а в даному випадку грошові кошти на рахунку, перебувають дійсно в межах виконавчого округу приватного виконавця, адже саме грошові кошти є майном в розумінні Цивільного кодексу України, а не рахунок в банку. Сама лише вказівка на наявність рахунку не свідчить про наявність на ньому грошових коштів, а відповідно не може бути належним в розумінні положень Інструкції обґрунтуванням наявності майна в межах відповідного виконавчого округу.
Позиція інших учасників справи
11. У відзиві на касаційну скаргу, який надісланий на адресу Суду 02.11.2023, АТ "Укртрансгаз" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
12. Приватний виконавець у відзиві на касаційну скаргу, який надійшов до суду 04.12.2023, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги повністю, посилаючись на те, що доводи скаржника є необґрунтованими та суперечать нормам чинного законодавства, а оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.
Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
13. Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 30.10.2023 у справі №917/1285/21 визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя - Малашенкова Т. М., судді Бенедисюк І. М., Колос І.Б.
14. Ухвалою Верховного Суду від 20.11.2023 відкрито касаційне провадження у справі №917/1285/21 за касаційною скаргою ТОВ "Кременчукгаз-постачання".
15. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 12.12.2023 №29.2-02/3473 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв'язку з відпускою судді Колос І.Б.
16. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2023 для розгляду справи №917/1285/21 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
17. Предметом касаційного розгляду у цій справі є ухвала Господарського суду Полтавської області від 06.06.2023 у справі №917/1285/21, залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.09.2023, якою відмовлено ТОВ "Кременчукгаз-постачання" в задоволенні скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова М. А.
18. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає таке.
19. Cудові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (стаття 326 ГПК України).
20. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
21. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
22. Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).
23. Умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".
24. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
25. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону).
26. Відповідно до частини першої статті 24 Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
27. Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України (частина четверта статті 24 Закону).
28. Аналіз положень Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" свідчить про те, що прийняття державним чи приватним виконавцем виконавчих документів до виконання здійснюється за територіальним принципом, суть якого полягає у тому, що державний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться на території, на яку поширюються його функції, а приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність, та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. При цьому місце виконання виконавчого документа визначається за критеріями, зазначеними у частині другій статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", до яких законодавець відносить: місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходження боржника - юридичної особи, місцезнаходження майна боржника.
29. За приписами статті 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок/електронний гаманець боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банках, небанківських надавачах платіжних послуг для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати. У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти/електронні гроші боржника.
30. За змістом норм чинного законодавства, що регулюють питання, пов'язані з виконанням судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, виконавчий документ, прийнятий виконавцем до виконання, є підставою для початку здійснення виконавцем примусового виконання рішення. Оригінал (дублікат) виконавчого документа подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця разом із заявою про примусове виконання рішення.
31. Колегія суддів зазначає, що Закон України "Про виконавче провадження" є Законом, який регулює порядок вчинення виконавчих дій, при цьому детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція), яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню. Такий же висновок щодо дії Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції за сферою застосування, колом питань, та співвідношення їх застосувань викладений у постановах Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 925/791/21, від 15.09.2020 у справі № 910/5702/19.
32. Згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.
33. За приписами пункту 3 розділу ІІІ Інструкції у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документ/копія документа, який підтверджує, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.
34. Передбачена цією нормою необхідність стягувача додати до заяви докази місцезнаходження майна боржника обумовлена необхідністю обґрунтування та доведення стягувачем виконавцю такого критерію як місцезнаходження майна боржника та лише на предмет того, що майно боржника знаходиться на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби.
35. Верховний Суд, розглядаючи доводи скаржника, звертає увагу на статті 60, 61 Закону України "Про банки і банківську діяльність" у системному тлумаченні зі статтями 24, 26 "Про виконавче провадження", а також правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 873/80/22.
36. Так, Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 у справі № 873/80/22 вказав на те, що зазначена норма Інструкції (у разі, якщо стягувач в якості майна боржника зазначає грошові кошти) не може тлумачитися як така, що передбачає обов'язок стягувача додавати до заяви про примусове виконання рішення докази фактичної наявності грошових коштів на банківських рахунках боржника, оскільки у разі такого її тлумачення (застосування) ця норма суперечила б статті 60 та пункту 1 частини першої статті 61 Закону України "Про банки і банківську діяльність", за змістом яких відомості про банківські рахунки клієнтів, фінансово-економічний стан клієнтів є банківською таємницею, забезпечення збереження якої є обов'язком банку, зокрема шляхом обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю. Аналіз наведених норм Закону України "Про банки і банківську діяльність" свідчить про те, що стягувач, який не входить до кола осіб, які мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю, та не є особою, якій відповідно до частини першої статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк може розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, обмежений у можливостях надати органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю відомості про стан рахунків боржника у банках. Таке тлумачення цієї норми Інструкції також суперечить частині першій статті 19 Конституції України, за змістом якої ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
37. Таким чином, стягувач, звертаючись до виконавця з заявою про примусове виконання рішення, має довести саме обставини знаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, надати (додати до заяви), докази місцезнаходження майна боржника на цій території, а не докази фактичної наявності майна боржника у місцезнаходженні такого майна.
38. Тобто у разі посилання стягувача на наявність у боржника грошових коштів на рахунках у банківських установах, стягувач, який обмежений в отриманні інформації, що є банківською таємницею, має надати наявні у нього докази існування таких рахунків боржника, докази, з яких йому стало відомо про такі існуючі рахунки боржника (ділова переписка, правочини, первинні, розрахункові документи тощо).
39. Такі правові висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 905/64/15.
40. Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
41. З аналізу норм Закону України "Про виконавче провадження", зокрема статей 13, 18, 26, 36, 48, вбачається, що виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення під час здійснення виконавчого провадження, тобто після прийняття виконавчого документа до виконання та після відкриття виконавчого провадження. Перевірка майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках), розшук боржника та/або його майна, зокрема грошових коштів боржника, здійснюється у вже відкритому виконавчому провадженні.
42. Чинне спеціальне законодавство, що визначає порядок пред'явлення виконавчих документів до виконання, порядок примусового виконання рішень, не містить прямої норми, яка б передбачала повноваження виконавця вчиняти на стадії вирішення питання про прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження дії, направлені на перевірку майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках), розшук боржника та/або його майна.
43. На стадії вирішення питання про відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника виконавець має дослідити цей критерій не на предмет фактичного знаходження майна у його (зазначеному стягувачем) місцезнаходженні, а саме для встановлення обставини наявності майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, за формальними ознаками: за доданими стягувачем до заяви про примусове виконання рішення доказами місцезнаходження майна боржника на такій території. Встановлення обставин фактичної наявності майна боржника у його місцезнаходженні (зазначеному стягувачем) (у тому числі і грошових коштів) відноситься до дій виконавця з розшуку майна боржника, які вчиняються у процесі здійснення виконавчого провадження після прийняття виконавчого документу до виконання та відкриття виконавчого провадження.
44. За результатом дослідження цих доказів виконавець приймає одне з рішень: про відкриття виконавчого провадження відповідно до статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" або про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".
45. За відсутності доданих стягувачем до заяви доказів знаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, у виконавця, який не має повноважень до відкриття виконавчого провадження вчиняти виконавчі дії, пов'язані з розшуком майна боржника, відсутні підстави приймати до виконання виконавчий документ за місцезнаходженням майна боржника.
46. У виконавця є підстави для відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника лише за наявності документального підтвердження відомостей про наявність такого майна у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Зокрема відомостей про відкриті на ім'я боржника рахунки в банках або інших фінансових установах, розташованих в межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби або у межах виконавчого округу приватного виконавця. Сама лише констатація стягувачем у заяві про примусове виконання рішення про наявність у боржника певних рахунків у банківських та / або фінансових установах, розташованих в межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або у межах виконавчого округу приватного виконавця, за відсутності доданих до заяви доказів у підтвердження цих обставин, не є достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника.
47. Верховний Суд у постанові від 05.07.2023 у справі № 925/384/21 вказав на те, що суди при розгляді скарг на рішення, дії/бездіяльність виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження з підстави порушення виконавцем територіальної юрисдикції (не за місцезнаходженням майна боржника) мають досліджувати обставини дотримання стягувачем вимог абзацу 11 (або 12, 28, у залежності від того, яка редакція Інструкції підлягає застосуванню) пункту 3 розділу ІІІ Інструкції щодо надання доказів місцезнаходження майна боржника у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Суди мають встановити, чи були додані стягувачем до заяви про примусове виконання рішення відповідні передбачені цією нормою докази існування у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, майна боржника, зокрема, рахунків боржника у банківських, фінансових установах, докази, з яких стягувачу стало відомо про таке майно (про існуючі рахунки боржника), та чи підтверджують ці докази обставини знаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.
48. Схожий висновок викладено в постановах Верховного Суду, зокрема: від 22.06.2023 у справі № 925/791/21, від 15.07.2021 у справі № 924/408/19, від 30.06.2021 у справі № 905/2190/14, від 25.06.2021 у справі № 905/2214-908/5, від 21.05.2021 у справі №905/64/15.
49. Верховний Суд зазначає, що підставою для відкриття виконавчого провадження за відповідним територіальним округом має бути, зокрема, наявність майна на вказаній території. При цьому грошові кошти, у розумінні чинного законодавства, вважаються майном (глава 13 Цивільного кодексу України).
50. Як установлено судами попередніх інстанцій, приватний виконавець Корольов М.А. здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру приватних виконавців України.
51. Звертаючись до приватного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач в заяві зазначив про те, що відповідно до інформації щодо проведених процедур закупівлі, отриманої з онлайн-платформи "Dozorro", а саме з відомостей зазначених в договорі №481/2020Б від 12.05.2020, боржником відкрито розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в ПАТ "ПУМБ", що знаходиться в місті Києві, на підтвердження чого надав копію договору №481/2020Б від 12.05.2020.
52. Приватним виконавцем 10.04.2023 винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 та у відповідності до положень статті 30 Закону України "Про виконавче провадження", того ж дня винесено постанови про приєднання вказаних виконавчих проваджень до зведеного виконавчого провадження НОМЕР_5.
53. Також 10.04.2023 приватним виконавцем у відповідності до положень статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" винесені постанови про арешт майна та коштів боржника в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження в сумі 8581028,39 грн.
54. З огляду на те, що стягувачем надано докази на підтвердження знаходження майна боржника (у даному випадку наявність відкритого банківського рахунку) у виконавчому окрузі міста Києва, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що це є підставою для відкриття виконавчого провадження, оскільки сама по собі наявність рахунку боржника в банківській установі, місцезнаходженням якої є місто Київ, є достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження.
55. Верховний Суд не приймає до уваги посилання скаржника на відсутність грошових коштів на вказаному вище рахунку боржника, як на підставу для відмови у відкритті виконавчого провадження, з огляду на те, що перевірка майнового стану боржника (стану рахунків боржника у банках, наявності/відсутності грошових коштів на рахунку), розшук боржника та/або його майна, зокрема грошових коштів боржника, здійснюється виконавцем у вже відкритому виконавчому провадженні.
56. Ключовим моментом у вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження є надання стягувачем доказів існування рахунків боржника, з яких йому стало відомо про такі існуючі рахунки боржника.
57. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що приватний виконавець не порушив вимог щодо територіальності під час відкриття ним виконавчого провадження у цій справі.
58. Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично стосуються необхідності надання переоцінки доказам, тобто зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі, у той час як відповідно до положень статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.
59. Таким чином, з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження у справі та Судом не встановлено порушенням судами попередніх інстанцій норм права, як необхідної передумови для скасування ухвалених судових рішень, а відтак підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
60. Доводи, викладені у відзивах на касаційну скаргу, з урахуванням наведеного у цій постанові, беруться до уваги Касаційним господарським судом як такі, що узгоджуються із застосуванням норм права судами попередніх інстанцій.
61. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
62. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
63. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
64. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.
65. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
66. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
67. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
68. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
69. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
70. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені ТОВ "Кременчукгаз - постачання" у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення скарги на дії приватного виконавця, у зв'язку з чим немає підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.
Судові витрати
71. Судовий збір, сплачений у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгаз - постачання" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Полтавської області від 06.06.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 у справі № 917/1285/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Булгакова