Справа № 161/13754/23
Провадження № 2/0158/779/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2023 року Ківерцівський районний суд Волинської області
в складі: головуючого судді Костюкевича О.К.
секретаря Хмілевської І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ківерці в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін по справі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «РІАЛЬТО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «ФК «РІАЛЬТО» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказуючи на те, що відповідно до укладеного договору №210609-17862-9 від 09.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (торгова марка «MONETKA») та ОСОБА_1 , відповідач отримала кредит у розмірі 7000 грн., строком на 30 днів, шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «Ощадбанк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,7 % від суми кредиту за кожен день користування та 4 % від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту. Кредитний договір не відноситься до споживчого кредитування, був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на вебсайті в мережі Інтернет https://monetka.ua або https://monetka.com.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким вона ознайомилася перед підписанням Кредитного договору та отриманням кредиту. Відповідач підписав Кредитний договір 09.06.2021 о 14:24:09 шляхом введення одноразового ідентифікатора 645256 в особистому кабінеті на вебсайті в мережі Інтернет https://monetka.ua або https://monetka.com.uа. 17.06.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (Кредитор) та ТОВ «ФК «Ріальто», укладено Договір відступлення права вимоги №17/06/2021-Р/М-3 від 17.06.2021, відповідно до умов якого право вимоги за Договором №210609-17862-9 від 09.06.2021 перейшло до ТОВ «ФК «Ріальто». Відповідач не повернула своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, відповідно до умов Кредитного договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість за Кредитним договором № 210609-17862-9 від 09.06.2021, яка станом на 11.08.2023 становить 24438 грн. 56 коп., яка складається з: 6962 грн. - заборгованість за кредитом; 3552 грн. 56 коп. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п.1.2. Кредитного договору за ставкою 1,7% за кожен день користування кредитом за період з 09.06.2021 по 08.08.2021 (включно); 13924 грн. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п.3.3. Кредитного договору за ставкою 4% за кожен день користування кредитом за період з 09.08.2021 по 27.09.2021 (включно) відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Сума заборгованості за кредитним договором відповідно до акту приймання передачі прав №1 від 17.06.2021 до договору відступлення права вимоги становить 7952 грн. Просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «РІАЛЬТО» заборгованість за договором №210609-17862-9 від 09.06.2021 станом на 11.08.2023 в розмірі 24438 грн. 56 коп., судові витрати в сумі 2684 грн. та 9000 грн. витрат на правову допомогу.
Ухвалою суду Ківерцівського районного суду Волинської області від 26.10.2023 відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику сторін та надано відповідачу для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Відповідачем ОСОБА_1 було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказує, що у позовній заяві зазначено, що між довірителем та ТзОВ ФК „Фінанс Інновація" було укладено (кредитний) договір № 21609-17862-9 від 09.06.2021, без підпису директора ТзОВ ФК „Фінанс Інновація" Картамишева C.O. у відповідній графі для його підпису та без ознак електронного цифрового підпису. Підписано вказаний договір електронним підписом з допомогою одноразового електронного ідентифікатора, заява на отримання кредиту не підписана відповідачем, тобто факту укладення кредитного договору позивачем взагалі не доведено. Згідно з п. 1.3 не підписаного сторонами договору № 21609-17862-9 від 09.06.2021 строк надання кредиту та строк дії договору становить 30 днів. Якби навіть між сторонами і було укладено кредитний договір, то через 30 днів після надання кредиту, а саме 09.07.2021 строк кредитування (строк дії договору) закінчився б. З моменту закінчення строку кредитування припиняються нарахування процентів на умовах даного договору. Однак, ТзОВ ФК „Фінанс Інновація" протиправно продовжувала нараховувати проценти після закінчення строку „кредитування" за вищезгаданим неукладеним договором. Крім того, позивачем на підтвердження факту перерахунку грошових коштів відповідачу вказано частково номер рахунку, без зазначення власника даного карткового рахунку, тому невідомо кому грошові кошти були перераховані. Відсутні також докази про нібито повернення 12.07.2021 відповідачем грошових коштів у розмірі 3608 грн. Позивач стверджує, що договір було пролонговано відповідачем: однак, неукладений договір не міг бути пролонгований відповідачем. Також вважає витрати на правову допомогу надто завищеними. Просить відмовити в задоволенні позову.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає позов ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «РІАЛЬТО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором обґрунтованим частково та таким, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Зі змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, 09.06.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» та ОСОБА_1 укладено договір №210609-17862-9, згідно з яким позичальнику надано кредит в розмірі 7000 грн., строком на 30 днів, шляхом переказу на її платіжну картку, емітовану АТ «КБ «Ощадбанк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,7 % від суми кредиту за кожен день користування та 4 % від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту.
Згідно з п. 1.4 Договору, невід'ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу Інтернет ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс інновація», які розміщені та сайті monetka.ua.
На підтвердження укладення договору №210609-17862-9 від 09.06.2021 позивачем відображено послідовність укладення даного договору, з якої слідує, що 09.06.2021 о 14:24:09 відповідачем введено дані по заяві, які автоматично перевірені та здійснено перевірку позичальника за даними БКІ та його скорингову оцінку. 09.06.2021 о 14:23:51 год створено пропозицію про укладення кредитного договору (оферти) в особистому кабінеті позичальника, якому направлено sms-повідомлення про погодження кредиту з ідентифікатором (кодом) для підписання акцепту та укладення договору. 09.06.2021 о 14:24:09 год. позичальником підписано одноразовим ідентифікатором та відправлено товариству електронне повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір (акцепт). В подальшому друкована форма укладеного кредитного договору розміщена в особистому кабінеті позичальника та кредитні кошти перераховано на картку позичальника.
Згідно з довідкою №78960 від 10.07.2023, виданої ТОВ «Девелопмент Інновейшинс», смс-повідомлення від альфа-імені «MONETKA» з текстом «Для підтвердження згоди з умовами Договору введіть 645256» було відправлено на номер НОМЕР_2 за допомогою сервісу ТОВ «Мобізон» 09.06.2021 о 14:23:51 год. (а.с. 18).
Факт перерахування ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» грошових коштів в розмірі 7000 грн. на картку відповідача на умовах фінансового кредиту за договором підтверджується чеком №414816133 від 09.06.2021.
Відповідно до умов Договору про відступлення права вимоги №17/06/2021-Р/М, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновацій» (первісний кредитор) та ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» (новий кредитор) 17.06.2021, останній набув право грошової вимоги за кредитними договорами, строк виконання зобов'язань за якими настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників (позичальників за кредитними договорами), включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить первісному кредитору, в т.ч. за договором №210609-17862-9 від 09.06.2021, що підтверджується витягом з акту приймання-передачі прав №1 від 09.06.2021 до вищевказаного Договору відступлення права вимоги.
Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.
Таким чином, суд дійшов висновку, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто, належними та допустимими доказами підтверджено укладання договору, а тому вимоги про стягнення заборгованості є обґрунтованими.
Разом із тим, відповідно до розрахунку наданого позивачем заборгованість ОСОБА_1 по договору №210609-17862-9 від 09.06.2021 станом на 11.08.2023 становить 24438 грн. 56 коп., яка складається з: 6962 грн. заборгованість за кредитом; 3552 грн. 56 коп. - заборгованість за несплаченими процентами; 13924 грн. - заборгованість по несплаченим процентам на неправомірне користування грошовими коштами, згідно з п.3.3 Договору становить 13924 грн.
Згідно з пунктами 1.1. - 1.4. умов договору, товариство надає позичальникові грошові кошти (кредит) в розмірі 7000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом не пізніше строку, визначеного в пункті 1.3 цього Договору.
Процентна ставка за користування кредитом - 1,7 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом у межах строку, визначеного в пункті 1.3 цього Договору.
Строк надання кредиту та строк дії договору становить 30 днів, але в будь-якому випадку строк користування грошовими коштами, наданими у кредит не може становити менше 3 (трьох) календарних днів. Строк надання кредиту може бути продовжений в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно пункту 2.4.1. договору позичальник зобов'язаний у встановлений Договором строк повернути Кредит та сплатити проценти за його користування.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідач, не виконуючи умови договору шляхом не сплати коштів у встановлений строк, порушила вимоги ст. 530 ЦК України.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що розрахунок заборгованості ОСОБА_1 станом на 11.08.2023 в частині стягнення боргу в розмірі 6962 грн. 56 коп. та нарахованим процентам відповідно до п. 1.2 Кредитного договору в розмірі 3552 грн. 56 коп. відповідає вимогам закону і підлягає задоволенню.
Щодо стягнення з ОСОБА_1 процентів за кредитом відповідно до п. 3.3 Кредитного договору у розмірі 13924 грн. суд дійшов до наступного висновку.
Пунктом 3.3. договору передбачено, що у випадку порушення строків повернення кредиту, встановлених пунктом 1.3. договору (з урахуванням пролонгації строку дії договору), позичальник сплачує плату за користування кредитом за підвищеною ставкою - 4,0 % від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожен день користування (річна процентна ставка становить 1460,00%) Кредитом понад строк, зазначений у пункті 1.3 цього договору.
У п.п. 5.2-5.2.2, позичальник, підписуючи даний договір, засвідчив, що ознайомлений, повністю розуміє та погоджується з усіма умовами та змістом договору, додатків до нього та Правил і зобов'язується їх дотримуватись; інформація, надана товариством, забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги за цим договором без нав'язування її придбання.
Невід'ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу Інтернет ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (далі - Правила), які розміщені на сайті monetka.ua.
Згідно з п. 4.14 Правил, впродовж терміну договору позичальник має право продовжити строк його дії (зробити пролонгацію), сплативши нараховані % по кредиту (до закінчення терміну договору), при цьому, продовження відбувається на строк, зазначений у договорі при отримання кредиту, та дає з дати сплати нарахованих %. Також, для продовження договору можливо скористатися послугою пролонгації «за комісію», сплативши комісію, яка відображена в особистому кабінеті. Строк пролонгації договору «за комісію» становить 7 або 14 днів.
Встановлено, що строк дії договору від 09.06.2021 сторонами визначений 30 днів, якщо позичальник не виявить наміру пролонгувати даний договір (п. 1.3 Договору).
В матеріалах справи відсутній належний та допустимий доказ, який б свідчив про вчинення позичальником ОСОБА_1 таких дій, які обумовлені в п. 4.14 Правил, отже, договір кредиту від 09.06.2021 не був пролонгований та закінчив свою дію 09.07.2021.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
З урахуванням наведеного, вимоги позивача про стягнення із ОСОБА_1 процентів за кредитом у розмірі 13924 грн., нарахованих внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань, після спливу строку кредитування (09.07.2021), задоволенню не підлягають.
Вимог про стягнення відсотків згідно зі ст. 625 ЦК України позивачем в даному позові заявлено не було.
Слід відмітити, що пункт 3.3. договору чітко передбачає нарахування відсотків за підвищеною ставкою -4 % від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожен день користування кредитом, а не за кожен день прострочення, та у разі пролонгації договору.
З огляду на викладене, суд відхиляє доводи представника позивача проте, що п. 3.3 кредитного договору встановлено розмір процентної ставки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» задоволено частково на 43,02 % (6962+3552,56 грн х 100 % / 24438 грн. 58 коп. (ціна позову).
Враховуючи розмір задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1154 грн. 66 коп. (2684 грн. сплачений судовий збір за подання позовної заяви х 43,02 %).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 59 Конституції України визначено, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частиною 2 ст.15 ЦПК України визначено, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 ст.26 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
У пункті 4 ч.1 ст.1 цього ж Закону визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Із положень ст.137 ЦПК України слідує, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Статтею 19 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Судом встановлено, що інтереси позивача представляє адвокат Руденко К.В., який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльність № 2412, видане Радою адвокатів Полтавської області 23 жовтня 2018 року та довіреності від 09 листопада 2021 року.
У позовній заяві представник позивача просив стягнути понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу. На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу надано: договір №02/06/2022 про надання юридичних послуг від 02.06.2022, укладений між ТОВ «ФК «Ріальто» та ФОП ОСОБА_2 ; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2412, видане Радою адвокатів Полтавської області 23.10.2018 року; копію довіреності, видану ТОВ «ФК» Ріальто» адвокату Руденку К.В. на представництво інтересів у судах; копію платіжного доручення №384 від 09.03.2023 на суму 90 000 грн.; копію акту приймання передачі наданих послуг від 06.03.2023 № 55 до договору про надання юридичних послуг № 02/06/2022 від 02.06.2022, відповідно до якого оплата за підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за Договором №210609-17862-9 від 09.06.2021, тобто розмір гонорару становить 9000 грн.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже суд при визначенні суми відшкодування, виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
За обставинами даної справи предметом судового розгляду є позовні вимоги ТОВ «ФК «Ріальто», які за результатами розгляду справи задоволені частково, а тому і витрати на професійну правничу допомогу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до п. 3 ч. 2 ст.141 ЦПК України.
Враховуючи обсяг послуг наданих представником позивача адвокатом Руденком К.В. співмірність наданих адвокатом послуг та суми виплаченого гонорару, та те, що справу було розглянуто у спрощеному позовному провадженні, без участі представника позивача у судовому засіданні, а також те, що позов задоволено частково та відповідач заперечував проти задоволення у повному обсязі, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на надання професійної правової допомоги у розмірі 3871,80 грн. (9000 грн. х 43,02%).
Керуючись ст.ст. 509, 510, 511, 525, 526, 536, 553, 554, 651, 1048, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «РІАЛЬТО» код ЄДРПОУ 43492595, адреса знаходження: м. Київ, булл. Вацлава Гавела, 4, - 6962 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 3552,56 грн. - заборгованість за нарахованими процентами, а всього: 10514 грн. 56 коп. заборгованості за договором №210609-17862-9 від 09.06.2021.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «РІАЛЬТО» судовий збір в розмірі 1154 (одна тисяча сто п'ятдесят чотири) грн. 66 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3871 (три тисячі вісімсот сімдесят одна) грн. 80 коп.
В інший частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «РІАЛЬТО» - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «РІАЛЬТО», код ЄДРПОУ 43492595, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4.
Представник позивача - Руденко Костянтин Васильович, АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Суддя
Ківерцівського районного суду О.К. Костюкевич
Повний текст судового рішення складений 19.12.2023