Справа № 158/3143/23
Провадження № 2/0158/728/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
/ЗАОЧНЕ/
18 грудня 2023 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Сіліч Ю.Л.,
за участю секретаря - Оніщук Н.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
ВСТАНОВИВ
Адвокат Самолюк В.В. в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Позов обгрунтовує тим, що 05.10.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до умов якого відповідач отримав у борг від позивача грошові кошти у сумі 140 000 грн., які останній зобов'язувався повернути до 05.10.2018 року.
Оскільки ОСОБА_2 зобов'язань за укладеним договором не виконав, грошових коштів у встановлений строк не повернув, просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики у сумі 140 000 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 05.10.2023 року відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 06.12.2023 року постановлено розгляд даної справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Самолюк В.В. в судове засідання не з'явились. До суду подано заяву про розгляд справи у їх відсутності, заявлені позовні вимоги підтримують, просять їх задовольнити. Щодо постановлення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв'язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи відповідно до положень ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як передбачено ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних правовідносин є, зокрема, правочини.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Судом встановлено, що 05.10.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до умов якого відповідач отримав у борг від позивача грошові кошти у сумі 140 000 грн., які останній зобов'язувався повернути до 05.10.2018 року (а.с.5).
Згідно ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Судом встановлено, що оригінал договору позики знаходився у позивача та долучений до матеріалів справи. Таким чином, суд вважає доведеним той факт, що між позивачем та відповідачем склалися зобов'язання із договору позики, відповідач свої зобов'язання за ними не виконав.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Оскільки в обумовлений строк відповідач суми позики добровільно не повернув, вимоги позивача про стягнення з останнього суми боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Частинами першою, третьою ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, стягнувши із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 140 000 грн.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов підлягає до задоволення в повному об'ємі, тому судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1400 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 142, 247, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 202, 207, 526, 530, 533, 610, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд, -
УХВАЛИВ
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики в розмірі 140000 (сто сорок тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1400 (одна тисяча чотириста) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Представник позивача - ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя Ківерцівського районного суду Ю.Л. Сіліч