ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.12.2023м. ХарківСправа № 922/3926/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКД Україна" (49041, м. Дніпро, вул. Стартова, 20, офіс 405, код ЄДРПОУ 42777424)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" (61019, м. Харків, пр-т Ново-Баварський, 118, код ЄДРПОУ 19364229)
про стягнення 616 552,63грн
за участю учасників справи:
позивача - Воронов Ю.В.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 465 726,41грн, збитки від інфляції в розмірі 129 811,22грн та 3% річних в розмірі 21 015,00грн. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору № 2508-21 від 25.08.2021 в частині здійснення своєчасної оплати поставленого позивачем товару з посиланням на норми Цивільного та Господарського кодексів України.
Ухвалою суду від 08.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, справу № 922/3926/23 у зв'язку з її незначною складністю визнано малозначною та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 17.10.2023 клопотання відповідача про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження задоволено, у зв'язку з чим подальший розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. У справі почато підготовче провадження та призначено підготовче засідання.
Відповідач у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив просить суд зменшити розмір 3% річних та збитків від інфляції, посилаючись на введення воєнного стану на всій території України; ведення воєнних (бойових) дій на певних територіях України, зокрема, у м. Харкові та Харківській області; відсутність обслуговування клієнтів у відділеннях банку, значні руйнування та пошкодження виробничих потужностей Підприємства, через що останнє не може здійснювати належним чином свою господарську діяльність тощо. Викладені обставини, на думку відповідача, є об'єктивними обставинами, через які Підприємство позбавлене можливості належним чином виконувати зобов'язання за Договором. Також, позивач не навів факт понесення збитків та їх розмір, а несплата товару відповідачем не завдала збитків іншим учасникам господарських відносин.
Також відповідач посилається на лист Торгово-промислової палати № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереробної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 05:30год 24.02.2022, зазначені обставини є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними для суб'єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору, проте їх виконання стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили).
Позивач у відповіді на відзив проти зменшення розміру 3% річних та збитків від інфляції заперечує, посилаючись на відсутність правових підстав для зменшення суми заявлених в рамках даного спору вимог. Як зазначає позивач, при формуванні заявлених вимог ним враховано недопустимість заявлення надмірних грошових сум, таких як неустойка, що спотворювало б її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
В судовому засіданні 30.11.2023, судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 14.12. 2023 о 15:30.
Представник позивача в судовому засіданні 14.12.2023 позовні вимоги підтримує повністю, просить суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без участі його представника.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд встановив наступне.
25.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТКД Україна" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" (відповідач) укладено договір поставки № 2508-21 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався в порядку і на умовах, визначених цим договором, виготовити і поставити товар, а відповідач прийняти та оплатити його вартість.
Найменування (асортимент), ціна, кількість, загальна вартість цього товару вказуються в специфікаціях (додатках), які додаються до договору і є його невід'ємною частиною (п.1.2 договору).
У п.2.5 договору сторони погодили порядок розрахунків, а саме: оплата за товар здійснюється в наступному порядку:
- 50% - попередня оплата, 50% доплата по повідомленню о готовності до відвантаження. Умови оплати товару, визначені у специфікації, є пріоритетними по відношенню до тексту цього договору.
Поставка товару здійснюється на умовах DAP (склад ТОВ "ХЗПТУ", м. Харків, пр-т Ново-Баварськиц,18) згідно з Інкотермс 2010. Умови постачання товару, визначені у специфікації, є пріоритетними по відношенню до тексту цього договору (п.3.1 договору).
Між сторонами 29.12.2021 підписано специфікацію № 6 до укладеного договору, в якій сторони погодили найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну, строк поставки та умови оплати.
Так, відповідно до специфікації № 6 до договору поставки відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити оплату товару шляхом здійснення 30% передоплати, 70% по факту поставки протягом 30 календарних днів.
Позивач в свою чергу зобов'язався здійснити поставку товару протягом 2-4 тижнів з моменту отримання 30% передоплати.
Відповідач на виконання умов договору 30.12.2021 здійснив оплату товару в розмірі 30% передоплати на суму 199 597,03грн, що підтверджується копією платіжної інструкції № 5688.
Позивач передав відповідачу товар на загальну суму 665 323,44грн, що підтверджується видатковою накладною № 26 від 24.01.2022.
Зазначена видаткова накладна підписана з боку відповідача без будь-яких зауважень та заперечень.
Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконав, за поставлений товар у встановлений договором строк в повному обсязі не розрахувався, у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 465 726,41грн, яка до теперішнього часу не відшкодована.
27.09.2022 позивач звернувся до відповідача з листом за вих. № 0927-ЗЕ про здійснення 70% доплати за поставлений 24.01.2022 товар.
Відповідач листом № 24-10/1 від 24.10.2022, з посиланням на наявність форс-мажорних обставин повідомив позивача про відсутність фінансової можливості виконати остаточний розрахунок за продукцію. При цьому, як зазначив відповідач у даному листі, він визнає, що форс-мажорні обставини не звільняють від виконання зобов'язань, тому всі зобов'язання будуть належним чином виконані після відновлення роботи підприємства.
01.11.2022 позивач листом за вих. № 1101-ЗЕ запропонував відповідачу створити графік поступової оплати існуючої заборгованості до кінця 2022 року.
Даний лист залишено відповідачем без відповіді та задоволення.
На суму поставленого товару позивач за його несвоєчасну оплату здійснив нарахування 3% річних в розмірі 21 015,00грн та збитків від інфляції в розмірі 129 811,22грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення також закріплені в ст.ст.173-175 Господарського кодексу України.
Згідно із ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами ст.ст.627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до вимог ст.ст.525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, за яким одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.265 Господарського кодексу України).
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 Господарського кодексу України).
Так, відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як вже було встановлено судом, відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити остаточний розрахунок за поставлений товар протягом 30 календарних днів по факту поставки товару.
Проте, відповідач поставлений позивачем товар прийняв, однак грошові кошти не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.
Факт отримання відповідачем товару на загальну суму 665 323,44грн підтверджується копією видаткової накладної № 26 від 24.01.2022, наявною в матеріалах справи, яка підписана уповноваженою особою відповідача без будь-яких зауважень та заперечень.
Даний факт відповідачем не спростовано, отримання товару ним не заперечується та визнається.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач в повному обсязі розрахувався за товар, поставлений позивачем.
Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару на суму 465 726,41грн, у зв'язку з чим позовні вимоги суд вважає обґрунтованими, доведеними документально та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 21 015,00грн за період з 01.03.2022 по 01.09.2023 та збитків від інфляції в розмірі 129 811,22грн за період з 01.03.2022 по 01.09.2023, суд керується положеннями ст.625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
З цих же підстав, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та збитків від інфляції, а також зазначає, що таке зменшення чинним законодавством не передбачено.
Також суд не приймає заперечення відповідача щодо недоведеності позивачем понесення ним збитків, оскільки правові підстави стягнення трьох процентів річних та збитків від інфляції від простроченої суми, не пов'язані із наявністю в кредитора збитків, матеріальних втрат, тощо, а виникають в силу договору та закону.
Перевіривши правомірність нарахування 3% річних в розмірі 21 015,00грн за період з 01.03.2022 по 01.09.2023, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є арифметично правильним, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення збитків від інфляції в розмірі 129 811,22грн за період з 01.03.2022 по 01.09.2023, суд дійшов висновку про часткове задоволення, з огляду на наступне.
Як вбачається з розрахунку позивача щодо збитків від інфляції, позивачем в розрахунку не зазначено середній індекс інфляції, який ним було застосовано при його здійсненні.
Здійснивши свій розрахунок збитків від інфляції, судом встановлено, що за період заборгованості з 01.03.2022 по 01.09.2023 середній індекс інфляції становить 1.26082654, у зв'язку з чим загальний розмір інфляційних складає 121 473,70грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків від інфляції в розмірі 8 337,52грн суд вважає за необхідне відмовити.
З урахуванням викладеного, позов підлягає задоволенню частково.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає про наявність форс-мажорних обставин з посиланням на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Ці обставини до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами неможливості у встановлений договором термін виконати зобов'язання за договором.
Суд не приймає заперечення відповідача, вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.
У п.7.3 договору сторони взяли на себе зобов'язання негайно (проте не пізніше 5 днів з моменту їх настання і припинення) у письмовій формі повідомити іншу сторону про настання, передбачуваний термін дії і припинення форс-мажорних обставин. Факти, викладені у повідомленні мають бути підтверджені Торгово-промисловою палатою або іншим компетентним органом або організацією відповідної країни. Неповідомлення або невчасне повідомлення позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищезгадану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань за договором.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження своєчасного повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин відповідно до умов договору.
Суд вважає за необхідне зазначити також, що відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Проте, відповідно до п.3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Згідно із п.п.6.1 6.2. Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" в редакції від 02.09.2014, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести.
Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України "Про Торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.
Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21.
Натомість відповідачем не надано Сертифікату ТПП, отриманого в порядку Регламенту за конкретним зобов'язанням, що випливає із спірного договору.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність у боржника необхідних коштів.
Таким чином суд вважає за необхідне зазначити, що при наявності форс-мажорних обставин сторона може бути звільнена від відповідальності за неналежне виконання нею зобов'язань, однак, це не є підставою для звільнення такої особи від виконання нею договірних зобов'язань.
За таких обставин, суд не приймає заперечення відповідача із посиланням на неможливість виконання ним своїх зобов'язань через війну в країні.
Враховуючи викладене, а також те, що позов задоволено частково, витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" (61019, м. Харків, пр-т Ново-Баварський, 118, код ЄДРПОУ 19364229) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКД Україна" (49041, м. Дніпро, вул. Стартова, 20, офіс 405, код ЄДРПОУ 42777424) 465 726,41грн основного боргу, 121 473,70грн збитків від інфляції, 21 015,00грн 3% річних, 9 123,23грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків від інфляції в розмірі 8 337,52грн відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "19" грудня 2023 р.
Суддя Т.А. Лавренюк