ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.12.2023 Справа №607/17693/23
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбич Віктор Леонідович, розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1
за ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №071727 від 04 вересня 2023 року, 04 вересня 2023 року о 22 год 10 хв. по вул. М. Кривоноса, 12 у м. Тернопіль громадянин ОСОБА_1 не виконав законного розпорядження припинити правопорушення, а саме покинути проїзну частину дороги, не пред'явив документи, що посвідчують особу та намагався покинути місце правопорушення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП не визнав.
Вказав, що не вчиняв злісної непокори законній вимозі працівників поліції, оскільки останні не висловлювали вимоги щодо припинення правопорушення та безпідставно здійснили його затримання. Зазначив, що перебував на проїзній частині дороги за вказівкою працівника поліції і в місці, де наказав йому поліцейський, який наказав підійти до патрульного автомобіля та стояти на дорозі. Вимоги зійти з проїзної частини дороги до нього не надходило. Крім того, він не мав наміру покинути та не намагався поїхати з місця зупинки. Він чітко та послідовно виконував вимоги працівників поліції та не заперечував вимозі поліцейських сісти в службовий автомобіль, однак намагався переконати останніх дочекатися приїзду співробітників підрозділу моніторингу та аналітичного забезпечення, до яких зателефонував з відповідною скаргою. Окрім того, таке формулювання, як непред'явлення документів, не розкриває суті порушення, щодо конкретної законної вимоги чи розпорядження поліцейського, які він не виконав, і яким нормативним актом в даному випадку передбачено адресування такої вимоги. Посилаючись на наведене, просив закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Присутній в судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Чапаєв Р.В. просив закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, дослідивши та оцінивши в сукупності докази, прийшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
В силу вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В силу вимог статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Диспозицією ст. 185 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, також у сфері державного управління.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі поліцейського під час виконання ним службових обов'язків, а також в учиненні таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця через їхню участь в охороні громадського порядку.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2011 року за №10-рп/2011 надав тлумачення визначенню непокори: «Слово "непокора" означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги. Дія, яка проявляється у формі непокори і злісної непокори, не ототожнюється.»
Відповідно до роз'яснень викладених у п. п. 6, 7 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» за №8 від 26.06.1992 року, під виконанням обов'язків по охороні громадського порядку слід розуміти: несення постової чи патрульної служби, підтримання порядку під час демонстрацій, мітингів, інших масових заходів, при ліквідації наслідків аварії, стихійного лиха, дії по припиненню або запобіганню порушень громадського порядку, затриманню порушника тощо.
Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №071727 від 04 вересня 2023 року, ОСОБА_1 ставиться у вину те, що він 04 вересня 2023 року о 22 год 10 хв. по вул. М. Кривоноса, 12 у м. Тернопіль не виконав законного розпорядження припинити правопорушення, а саме покинути проїзну частину дороги, не пред'явив документи, що посвідчують особу та намагався покинути місце правопорушення.
На підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №071727 від 04 вересня 2023 року, працівниками поліції долучено:
-рапорт т.в.о. командира взводу №1 роти ТОР УПП в Тернопільській області ДПП старшого лейтенанта поліції Чернія О. від 04 вересня 2023 року;
-протокол про адміністративне затримання серії АЗ №139610 від 04 вересня 2023 року;
-постанову по справі про адміністративне правопорушення серії БАБ №713033 від 04 вересня 2023 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 127 КУпАП;
-відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, на якому зафіксовано, що працівниками поліції 04 вересня 2023 року близько 22 год по вул. М. Кривоноса у м. Тернопіль було виявлено ОСОБА_1 . В ході встановлення особи та перевірки документів ОСОБА_1 жодних дій щодо відмови від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків не вчиняв. ОСОБА_1 знаходився на місці зупинки та не намагався покинути місце події. При цьому, працівниками поліції не висловлювались вимоги щодо залишення проїзної частини дороги останнім.
Будь-які інші докази в матеріалах справи відсутні.
Згідно вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною дана особа в його вчиненні.
Висновок суду про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 заперечив обставини викладені у протоколі. Вказав, що не вчиняв злісної непокори законним вимогам працівників поліції, оскільки останні не висловлювали вимог, про які зазначено у протоколі.
Суд не приймає до уваги наявний в матеріалах справи рапорт працівника поліції, як належний та допустимий доказ, оскільки рапорт - це письмове офіційне повідомлення про що-небудь вищій інстанції, керівництву, в якому стисло, але докладно викладена суть якої-небудь справи, тобто є внутрішнім службовим документом в спілкуванні між працівниками поліції.
Досліджений в судовому засіданні відеозапис з нагрудної камери працівника поліції не підтверджує обставин викладених у протоколі, оскільки на ньому не зафіксовано будь-якого факту здійснення ОСОБА_1 злісної непокори виконанню наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків.
Долучена до матеріалів справи постанова по справі про адміністративне правопорушення серії БАБ №713033 від 04 вересня 2023 року не підтверджує обставин викладених у протоколі, оскільки містить відомості про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Інших доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, зазначеного в протоколі, в матеріалах справи немає.
Таким чином, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, які в їх сукупності та взаємозв'язку доводили б вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 185 КУпАП, а будь-які сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь ОСОБА_1 .
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
При цьому, державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України, оскільки доказування є правом особи, а не її юридичним обов'язком.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Таким чином, оцінюючи в сукупності наявні у справі докази, суд приходить до висновку про те, що наявні у справі докази вини ОСОБА_1 у вчиненні ним злісної непокори законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, не є переконливими і достатніми, а тому приходить до висновку про недоведеність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
Згідно з вимогами п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 185, 247, 280, 283, 284, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП закрити, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 статті 7 КУпАП протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
СуддяВ. Л. Дзюбич