ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
12.12.2023м. СумиСправа № 920/1224/23
Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/1224/23 за позовом Комунального підприємства “Глухівський водоканал” Глухівської міської ради (вул. Спаська, буд. 15, м. Глухів, Сумська область, 41400) до відповідача Інституту луб'яних культур Національної академії аграрних наук України (вул. Терещенків, буд. 45, м. Глухів, Сумська область, 41400) про стягнення 89861 грн 60 коп.,
УСТАНОВИВ:
Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 85 572 грн 49 коп. заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період з січня 2022 року до вересня 2023 року відповідно до укладеного між сторонами договору з індивідуальним споживачем у будівлі, приміщення якої є самостійними об'єктами нерухомого майна, про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
Ухвалою від 27.10.2023 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/1224/23, визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; надав відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.
Згідно зі ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Копія ухвали суду про відкриття провадження у справі доставлена в електронний кабінет відповідача 30.10.2023, про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного листа.
Відповідач відзиву на позовну заяву, будь-яких заяв чи клопотань не подав.
17.11.2023 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог (вх. № 7268 від 17.11.2023), в якій просить суд стягнути з відповідача 89 861 грн 61 коп. заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період з січня 2022 року до вересня 2023 року з урахуванням пені.
Відповідно до ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
Заяву позивача про зміну предмета позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави), які не були визначені позивачем первісною підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.
Процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про “доповнення” або “уточнення” позовних вимог, або заявлення “додаткових” позовних вимог тощо. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також зі змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.
Суд встановив, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг. У заяві про уточнення позовних вимог позивач заявляє додаткові вимоги, вказуючи на порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати наданих послуг. З урахуванням зазначеного суд розцінив заяву позивача про уточнення позовних вимог як заяву про зміну предмету позову шляхом доповнення позовних вимог новими без зміни підстав позову.
У заяві про уточнення позовних вимог не визначив окремо суму нарахованої та заявленої до стягнення пені. Відповідно до доданого позивачем до заяви розрахунку, до ціни позову (89861 грн 60 коп.) включені пеня в сумі 1609 грн. 13 коп., 3% річних в сумі 1322 грн. 57 коп., а також інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 1357 грн 41 коп.
Ухвалою від 28.11.2023 господарський суд зобов'язав позивача надати письмові пояснення до заяви про уточнення позовних вимог, зокрема конкретно зазначити, що саме просить позивач стягнути з відповідача і в якій сумі, з урахуванням обставин викладених судом в мотивувальній частині цієї ухвали; витребував у позивача сформовані рахунки на оплату послуг за період з січня 2022 року до вересня 2023 року відповідно до договору з індивідуальним споживачем у будівлі, приміщення якої є самостійними об'єктами нерухомого майна, про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення; витребувані судом пояснення та докази подати суду у строк до 11.12.2023 включно; відклав розгляд справи по суті до 12.12.2023, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Копія ухвали суду від 28.11.2023 доставлена в електронний кабінет відповідача 30.11.2023, про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного листа.
11.12.2023 позивач, на виконання вимог ухвали суду, подав сформовані рахунки на оплату послуг за період з січня 2022 року до вересня 2023 року відповідно до договору, а також пояснення до заяви про уточнення позовних вимог згідно з якими просить суд стягнути з відповідача 85 572 грн. 49 коп. основної заборгованості за надані послуги, 1609 грн. 13 коп. пені відповідно до п. 24 договору, 1322 грн. 57 коп. 3% річних, 1357 грн 41 коп. інфляційного збільшення суми боргу.
З урахуванням наданих позивачем пояснень до заяви (вх. № 7268 від 17.11.2023), яка подана у встановлений ст. 46 ГПК України строк, суд приймає її до розгляду як заяву про зміну предмету позову шляхом доповнення позовних вимог новими без зміни підстав позову.
Таким чином предметом спору у справі є стягнення з відповідача 85 572 грн 49 коп. заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період з січня 2022 року до вересня 2023 року відповідно до укладеного між сторонами договору з індивідуальним споживачем у будівлі, приміщення якої є самостійними об'єктами нерухомого майна, про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, 1609 грн. 13 коп. пені відповідно до п. 24 договору, 1322 грн. 57 коп. 3% річних, 1357 грн 41 коп. інфляційного збільшення суми боргу.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Між сторонами укладений договір з індивідуальним споживачем у будівлі, приміщення якої є самостійними об'єктами нерухомого майна, про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення б/н б/д за умовами якого позивач зобов'язується надавати споживачеві послуги з централізованого водопостачання (код згідно ДК 021:2015-65110000-7) та централізованого водовідведення (код згідно ДК021:2015 - 90430000-0) (далі - послуги), а споживач зобов'язується оплачувати надані послуги за тарифами, затвердженими рішенням виконавчого комітету Глухівської міської ради Сумської області № 372 від 21.12.2021, встановленими відповідно до законодавства, у порядку, строки та на умовах, передбачених договором.
Сума договору на 2022 рік визначається відповідно до кошторисних призначень абонента та становить 45000 грн.
Згідно з п. 17 договору розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Оплата послуг та внесків здійснюється не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інше не визначено договором.
Рахунки-фактури на оплату послуг формуються виконавцем на основі показань вузла (вузлів) комерційного обліку відповідно до Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання” та надаються споживачеві (його представникові) не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги.
Рахунки-фактури надаються у паперовому або електронному вигляді. На рахунок-фактуру в електронній формі накладається електронний цифровий підпис відповідальної особи та печатка організації. На вимогу Замовника Виконавець може створити ідентичний за документарною інформацією документ на папері. В такому випадку кожен із документів - електронний документ та документ на папері - є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оформлений належним чином та оплачений Замовником рахунок-фактура є достатньою підставою для відображення в бухгалтерському обліку як Замовника, так і Виконавця послуги, наданої/спожитої протягом розрахункового періоду (місяця) без складання акта прийому-передачі. У разі наявності заборгованості за раніше несплаченими платежами, наступними оплатами споживач в першу чергу погашає таку заборгованість.
В разі неотримання від виконавця поточного місячного розрахункового документа, споживач здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитих послуг.
Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2022 року та до повного виконання обов'язків за договором. У відповідності до ч. 3 ст. 631 Цивільного Кодексу України сторони домовилися, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01.01.2022.
Відповідно до матеріалів справи за період з січня 2022 року до вересня 2023 року позивач виставив відповідачу рахунки для оплати послуг централізованого водопостачання та водовідведення на загальну суму 108 793 грн 70 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач не розрахувався за надані послуги у встановлений договором строк у повному обсязі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 85 572 грн 49 коп.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини.
Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частина перша статті 903 ЦК України визначає, що у разі, коли договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 526, 629 ЦК України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Суд встановив, що факт надання позивачем відповідачу послуг за договором вартістю 85572 грн 49 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема виставленими рахунками, розрахунком заборгованості. Доказів сплати боргу чи обґрунтованих заперечень проти позову відповідач не подав.
Враховуючи факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 85572 грн 49 коп. заборгованості.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд встановив, що відповідач порушив договірні зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих послуг.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що інфляційне нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є наслідком прострочення боржником грошового зобов'язання і способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Відповідно до розрахунку позивача, за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачеві нараховані 3 % річних в загальній сумі 1322 грн. 57 коп. та інфляційне збільшення суми боргу в загальному розмірі 1357 грн 41 коп., виходячи з суми заборгованості за спірний період, з урахування строків розрахунків, визначених договором та часткових оплат.
Перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку, враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної оплати відповідачем наданих послуг, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1322 грн. 57 коп. 3 % річних, 1357 грн 41 коп. інфляційного збільшення суми боргу.
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 24 договору, у разі несвоєчасного здійснення платежів за послуги споживач сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послуги. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.
Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату наданих послуг позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за період з 01.01.2023 до 31.10.2023, виходячи з суми заборгованості за надані послуги у січні 2022 - вересні 2023 року, з урахуванням строків розрахунків, визначених договором та часткових оплат, в загальній сумі 1609 грн 13 коп.
Перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку пені, суд вставив таке.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 925/1386/19, приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень статей 251, 252 Цивільного кодексу України має бути визначений. При цьому перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.
Згідно зі ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
У постанові від 20.08.2021 у справі №910/13575/20 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України, зазначив, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців. Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду відхилив доводи заявника касаційної скарги про необхідність врахування правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19, оскільки дійшов висновку про відсутність підстав для відступлення від висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19 та уточнив правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України.
З урахуванням положень ст. 251, 252 ЦК України, суд встановив, що п. 24 договору не містять ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначення "до дати фактичного виконання", тощо.
Умова, передбачена цим пунктом договору ("за кожен день прострочення"), не є такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.
У зв'язку із зазначеним, суд вважає правомірним нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання з оплати послуг протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (за кожний місяць) згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України.
Також суд зазначає, що у період, за який позивач, в тому числі, нарахував відповідачу пеню (з 01.01.2023 до 30.06.2023) на усій території України діяв карантин, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року. Відповідно до постанови від 9 грудня 2020 року № 1236 в редакції від 25 квітня 2023 року Кабінет Міністрів України, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. установив на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р.
Відповідно до підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 17 березня 2020 року № 530-IX на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулює Закон України “Про житлово-комунальні послуги”.
Відповідно до статті 5, 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, зокрема послуги з централізованого водопостачання, централізованого водовідведення. Виконавцем послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що положення підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону № 530-IX поширюються на правовідносини сторін за договором, тому нарахування позивачем пені за період з 01.01.2023 до 30.07.2023 включно є неправомірним.
З урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України та підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 17 березня 2020 року № 530-IX в межах заявленого позивачем періоду нарахування суд вважає правомірним нарахування пені: в сумі 5 грн 50 коп. за період з 31.07.2023 до 20.08.2023, виходячи з суми заборгованості за січень 2023 року (2618 грн. 88 коп.); в сумі 64 грн 37 коп. за період з 31.07.2023 до 31.10.2023, виходячи з суми з заборгованості за травень 2023 року (6921 грн. 56 коп.); в сумі 42 грн 04 коп. за період з 31.07.2023 до 31.10.2023, виходячи з суми заборгованості за червень 2023 року (4520 грн 12 коп.); в сумі 0 грн 13 коп. за період з 21.08.2023 до 31.10.2023, виходячи з суми заборгованості за липень 2023 року (17 грн 42 коп.); в сумі 0 грн 07 коп. за період з 21.09.2023 до 31.10.2023, виходячи з суми заборгованості за серпень 2023 року (17 грн 42 коп.); в сумі 11 грн 18 коп. за період з 21.10.2023 до 31.10.2023, виходячи з суми заборгованості за вересень 2023 року (10 159 грн 76 коп.). Шестимісячний строк для нарахування пені за несвоєчасну оплату послуг, наданих у період з січня 2022 року до грудня 2022 року, станом на 31.07.2023, з урахуванням строків розрахунків (не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом), сплив. Розрахунки перевірені судом за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій на сайті https://ips.ligazakon.net/calculator/ff; результати долучені до матеріалів справи.
За цих обставин, враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної оплати відповідачем наданих послуг, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в загальній сумі 123 грн 29 коп.
У задоволенні позову в іншій частині, щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1485 грн 84 коп. суд відмовляє за їх необґрунтованістю.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2684 грн 00 коп. покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Інституту луб'яних культур Національної академії аграрних наук України (вул. Терещенків, буд. 45, м. Глухів, Сумська область, 41400, код ЄДРПОУ 00497845) на користь Комунального підприємства “Глухівський водоканал” Глухівської міської ради (вул. Спаська, буд. 15, м. Глухів, Сумська область, 41400, код ЄДРПОУ 04653578) 85 572 грн 49 коп. заборгованості за надані послуги, 123 грн. 29 коп. пені, 1322 грн. 57 коп. 3% річних, 1357 грн 41 коп. інфляційного збільшення суми боргу, 2684 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складене та підписане суддею 19.12.2023.
Суддя Д. В. Вдовенко