ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.12.2023 Справа № 917/1654/23
Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., після виходу з лікарняного, розглянувши матеріали
за позовною заявою Фізичної особи-підприємця Суховерхова Юрія Анатолійовича, АДРЕСА_1
до відповідача Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради, вул. Стрітенська, 19, м. Полтава, Полтавська область, 36020
про стягнення 40 044,17 грн,
Секретар судового засідання Ісенко М.В.,
Без виклику учасників справи,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
Фізична особа-підприємець Суховерхов Юрій Анатолійович просить суд стягнути з Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради 40 044,17 грн, з яких : 34 773,88 грн інфляційних втрат та 5 270,29 грн три проценти річних, нараховані за несвоєчасну сплату стягнутої за рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.06.2022 по справі № 917/392/22 заборгованості з оплати виконаних проектних робіт у розмірі 98 801,05 грн.
Також у позовній заяві позивач просить стягнути на його користь судові витрати в розмірі 2684,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази : копію рішення Господарського суду Полтавської області від 24.06.2022 по справі №917/392/22; копію постанови Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2022 по справі № 917/392/22; копію виписки банку за період з 21.04.2023 по 26.04.2023; копію Договору № 9 від 27.03.2020; копію акту № 9 від 01.07.2021; розрахунок інфляційних донарахувань та 3% річних; копію Договору на надання правової допомоги від 15.05.2023; копію акту виконаних робіт від 08.08.2023; копію квитанції про сплату гонорару від 08.08.2023.
28.09.2023 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 12254, а. с. 73-75). У поданому відзиві відповідач позовні вимоги не визнає, наголошує, що позивачем було умисно "затягнуто" питання сплати відповідачем інфляційних та річних, зазначені вимоги не були предметом спору в справі № 917/392/22, та підтвердив факт сплати 21.04.2023 на користь позивача 98 801,05 грн основного боргу за договором № 9 на розробку проектної документації на об'єкт: "Капітальний ремонт внутрішньо квартальних проїзних доріг житлового будинку за адресою вул. Соборності №1 у місті Полтава" від 27.03.2020 року, стягнутого рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.06.2022 року в справі № 917/392/22.
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
07.09.2023 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Суховерхова Юрія Анатолійовича до відповідача Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради про стягнення 40 044,17 грн, з яких : 34 773,88 грн інфляційні втрати та 5 270,29 грн три проценти річних, нараховані за несвоєчасне виконання умов укладеного між сторонами 27.03.2020 року Договору на розробку проектної документації на об'єкт : "Капітальний ремонт внутрішньоквартальних проїзних доріг житлового будинку за адресою вул. Соборності №1 у м. Полтава" № 9 та присуджена до стягнення згідно рішення Господарського суду Полтавської області від 24.06.2022 у справі № 917/392/22 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2022 року у справі №917/392/22.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2023 року справу № 917/1654/23 розподілено судді Ківшик О.В.
Суд ухвалою від 12.09.2023 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.
Відповідач клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суду не надав.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
Між Фізичною особою-підприємцем Суховерховим Юрієм Анатолійовичем (далі - позивач, підрядник) та Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради (далі - відповідач, замовник) укладений Договір № 9 від 27.03.2020 на розробку проектної документації на об'єкт: "Капітальний ремонт внутрішньоквартальних проїзних доріг житлового будинку за адресою вул. Соборності №1 у місті Полтава" (далі - Договір, а.с.35-40), в якому сторони узгодили, зокрема, наступне:
- замовник, доручає, а підрядник зобов'язується відповідно до діючих державно-будівельних норм та державних стандартів України, законодавчих та нормативно-правових актів розробити проектну документацію на об'єкт: "Капітальний ремонт внутрішньоквартальних проїзних доріг житлового будинку за адресою вул. Соборності №1 у місті Полтава ", відповідно до вимог чинного законодавства (п.1.1 Договору);
- загальна ціна договору згідно зведеного кошторису та договірної ціни складає: 115 580,00 грн, у тому числі ЄП 5%: 5779,00 грн. У п.2.2 Договору вказано, що договірна ціна може бути уточнена (п. 2.1 Договору);
- за розробку проектної документації замовник перерахує кошти підряднику на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт з розробки проектної документації, рахунку(-ів) (п. 2.3 Договору);
- розрахунки проводяться у безготівковій формі із застосування платіжного доручення (п. 2.4 Договору);
- вартість проектних робіт уточняється виходячи з вартості будівництва за підсумком глав 1-9, графа 4 зведеного кошторисного розрахунку в складі проектної документації, яка є предметом цього Договору та такі зміни оформлюються Додатковою угодою, в такому випадку коефіцієнт договірної ціни не може бути змінений в сторону збільшення/зменшення та проводиться у відповідність до коефіцієнта договірної ціни передбачені цим Договором (п.2.7 Договору);
- замовник сплачує підрядникові за виконані роботи по мірі фінансування з бюджету. Бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, що передбачається згідно з ч. 1. ст. 23 Бюджетного кодексу України. Після фактичного затвердження кошторису чи внесення змін до нього суму бюджетних зобов'язань за Договором може бути скориговано. Зобов'язання Замовника, за цим Договором виникають у разі наявності та виключно в межах затверджених бюджетних, призначень, виділених бюджетних асигнувань та фактично отриманих бюджетних коштів, а оплата здійснюється в межах виділених бюджетних асигнувань та фактичного надходження бюджетних коштів (п.2.9 Договору);
- по завершенню робіт з розробки проектної документації підрядник передає замовнику проектну документацію та акт здачі-приймання виконаних робіт з розробки проектної продукції, рахунок.Проектна документація видається замовнику у чотирьох паперових примірниках. Роботи (їх етапи) вважаються виконаними підрядником та прийнятими замовником з моменту підписання замовником відповідного акту здачі-приймання робіт. По кожному етапу робіт складається відповідний акт приймання виконаних робіт. Замовник на протязі 10 днів з дня отримання проектної документації, при відсутності зауважень зі сторони замовника, повинен підписати акт здачі-приймання виконаних робіт з розробки проектної документації та здійснити оплату за виконані роботи (р. 4 Договору);
- строк закінчення робіт 30.12.2020. Термін закінчення робіт може бути перенесений за згодою сторін (п. 5.2 та п. 5.3 Договору);
- строк дії договору по 30.12.2020, а у частині розрахунків - до повного виконання сторонами передбачених Договором зобов'язань (п.12.1 Договору).
Сторони також підписали додаток № 1 до Договору "Договірна ціна", додаток № 2 "Кошторис № 2 на проектні роботи", додаток № 3 "Календарний графік виконання робіт" (а.с.41-43).
Додатковою угодою № 1 від 24.12.2020 сторони внесли зміни у п. 2.1. п. 5.2., п. 12.1, Договору, визначили договірну вартість робіт у сумі 208 695,79 грн, у тому числі сума фінансування у 2020 році 0,00 грн, у 2021 році - 208 695,79 грн; встановили термін закінчення робіт 08.10.2021; продовжили строк дії договору до 08.10.2021; а також виклали у новій редакції додатки № 1, №2 та № 3 до Договору та додаток № 4 "Календарний план фінансування" (а.с.44-50).
Додатковою угодою № 2 від 13.09.2021 сторони внесли зміни в п. 5.2, п. 12.1 Договору, зокрема, узгодили строк закінчення робіт 31.12.2021 та строк дії договору до 31.12.2021; а також виклали у новій редакції додаток "Календарний графік виконання робіт" (а.с.51-53).
За двостороннє підписаним актом здачі-приймання виконаних робіт № 9 від 01.07.2020 (а. с. 54), підрядник виконав, а замовник прийняв передбачені в договорі роботи загальною вартістю 98 801,05 грн. Виконані позивачем роботи відповідач прийняв без зауважень.
В п. 4.4 договору вказано, що замовник протягом 10 (десяти) днів з дня отримання проектної документації, при відсутності зауважень зі сторони замовника, повинен підписати акт здачі-приймання виконаних робіт з розробки проектної документації та здійснити оплату за виконані роботи.
У встановлені договором строки відповідач не оплатив вартість робіт на суму 98 801,05 грн, тому позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення зазначеної суми.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.06.2022 року в справі №917/392/22 позов задоволено повністю, стягнуто з Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради на користь позивача 98 801,05 грн основного боргу за договором, 2 481,00 грн витрат зі сплати судового збору; 3 500,00 грн адвокатських витрат (а. с. 7-19).
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2022 року рішення Господарського суду Полтавської області від 24.06.2022 року в справі № 917/392/22 залишено без змін (а. с. 20-33).
Відповідно до ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002р, Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007р. одним з основних елементів верховенства права визнано принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Відповідно до п. 4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Отже, обставини, встановлені рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.06.2022 року по справі № 917/392/22, мають преюдиціальне значення та не доказуються при розгляді даної справи.
Як зазначає позивач в позовній заяві, відповідно до виписки банку за період з 21.04.2023 по 26.04.2023 (а. с. 34) відповідач перерахував суму основного боргу за договором 21 квітня 2023 року.
Враховуючи порушення відповідачем умов договору в частині строку оплати виконаних робіт із посиланням ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, позивач заявив до стягнення з відповідача 5 270,29 грн 3% річних, нарахованих за період з 12.07.2021 по 21.04.2023, та 34 773,88 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з липня 2021 року по квітень 2023 включно (розрахунок ціни позову долучений до матеріалів справи, а.с. 55-56).
4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір підряду.
Частиною 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до приписів ст. 75 ГПК України судом приймаються як преюдиційні факти встановлені у рішенні Господарського суду Полтавської області від 24.06.2022 в справі № 917/392/22, а саме :
- факт укладання між сторонами Договору № 9 від 27.03.2020 на розробку проектної документації на об'єкт : "Капітальний ремонт внутрішньоквартальних проїзних доріг житлового будинку за адресою вул. Соборності №1 у місті Полтава";
- факт надання позивачем та прийняття відповідачем передбачених в Договорі робіт загальною вартістю 98 801,05 грн;
- факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань по Договору щодо своєчасної оплати отриманих робіт;
- розмір заборгованості відповідача перед позивачем (98 801,05 грн);
- момент виникнення у відповідача зобов'язань з оплати отриманих від позивача робіт (10 днів з дня підписання акту здачі-приймання виконаних робіт з розробки проектної документації).
Виходячи зі змісту частини 1 статті 598, статей 599, 600, 604-609 ЦК України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 цього Кодексу.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.04.2018 року по справі № 908/1394/17 та постанові Верховного Суду від 17.02.2016 року у справі № 905/3137/14-908/5775/14, постанові Великої Палати Верховного Суду 04.06.2019 року у справі № 916/190/18.
Відповідно до ч. 1 статті 530ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В п. 4.4 Договору вказано, що замовник протягом 10 (десяти) днів з дня отримання проектної документації, при відсутності зауважень зі сторони замовника, повинен підписати акт здачі-приймання виконаних робіт з розробки проектної документації та здійснити оплату за виконані роботи.
За двостороннє підписаним актом здачі-приймання виконаних робіт № 9 від 01.07.2021 (а. с. 54), підрядник виконав, а замовник прийняв передбачені в договорі роботи загальною вартістю 98 801,05 грн. Таким чином, останнім днем виконання зобов'язання зі сплати виконаних робіт є 12.07.2021 року.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач перерахував позивачу 98 801,05 грн основного боргу 21 квітня 2023 (виписка банку за період з 21.04.2023 по 26.04.2023).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно п. 2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив до стягнення 5 270,29 грн 3% річних, нарахованих за період з 12.07.2021 по 21.04.2023 (розрахунок річних долучений до матеріалів справи, а.с. 56).
Розглянувши зазначений розрахунок 3%, суд встановив, що позивачем неправильно визначений період нарахування річних.
Частиною 1 статті 598Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, стаття 599 цього Кодексу визначає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Кінцем відліку періоду прострочення є день, що передує дню, в якому відбулося погашення/припинення відповідного грошового зобов'язання, оскільки з урахуванням ч. 1 ст. 49 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі, тобто день зарахування суми платежу визначає термін припинення відповідного зобов'язання у розумінні ч. 2 ст.251 ЦК України, а отже, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.
У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:
"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем)".
Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.
За наведеного та враховуючи приписи ст. 254 ЦК України, суд дійшов висновку про правомірність заявлених вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 5 254,05 грн за період з 13.07.2021 по 20.04.2023, в іншій частині позовні вимоги щодо стягнення річних судом відхиляються як неправомірно заявлені.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Суми, які кредитор може стягнути з боржника відповідно до ст.625 ЦК України носять компенсаторний характер, а право на їх стягнення з'являється у кредитора після прострочення боржника, тобто у разі неправомірного користування боржником грошовими коштами кредитора.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц зробила висновок, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.
Позивач заявив до стягнення 34 773,88 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з липня 2021 року по квітень 2023 включно (розрахунок ціни позову долучений до матеріалів справи, а.с. 55).
З огляду не те, що фактично сплата заборгованості відбулась 21.04.2023, суд враховує позицію Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №910/13071/19 щодо нарахування та сплати боржником інфляційних втрат за неповний місяць.
Частиною 4 ст.236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, суд встановив, що розмір позовних вимог в частині стягнення інфляційних не перевищує розрахований судом, тому підлягає задоволенню повністю в сумі 34 773,88 грн.
Перевірка правильності розрахунку річних та інфляційних здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".
Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).
За наведеного, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог частково та стягнення з відповідача 40 027,93 грн, з яких : 5 254,05 грн 3% річних та 34 773,88 грн інфляційних втрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходив із наступного.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до договору № 4/інф від 15.05.2023 про надання правової допомоги, укладеного між позивачем (клієнтом) та адвокатом Сучковою Юлією Олександрівною (а.с. 57-60), сторони домовилися про наступне:
- предметом договору є надання адвокатом усіма законними методами та засобами правової допомоги Клієнту, а саме: опрацювання документів на предмет можливості підготовки, складання та подання позову до Господарського суду Полтавської області про стягнення заборгованості зі сплати інфляційних втрат та 3 процентів річних з Управління ЖКГ ВК Полтавської області (п. 1.1 договору);
- клієнт зобов'язується прийняти та оплатити юридичні послуги (правову допомогу), вказані у п. 1.1 цього договору. Сторони домовились, що гонорар адвоката складає за надані юридичні послуги 4 500 гривень (п. 1.2 договору);
- до складу наданих юридичних послуг (правової допомоги) адвокатом на виконання цього договору включається: консультування телефоном; аналіз документації, що надається Клієнтом чи направляється засобами електронного, поштового зв'язку; підготовка проектів листів, договорів, процесуальних документів, наказів, рішень тощо; приїзд адвоката до місця розташування (діяльності, юридичної адреси, тощо) клієнта. При цьому час витрачений на проїзд та перебування адвоката у клієнта включається у вартість наданих послуг (правової допомоги) по ціні не вищій ніж встановлено законодавством України про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами справ. Час перебування у дорозі визначається (та дорівнює) тривалості маршруту громадського (міжміського) транспорту з м. Полтави (Полтавська область) до місця знаходження Клієнта, з урахуванням часу зупинок та пересадок; участь у переговорах, судових засіданнях, нарадах тощо (п. 1.4 договору);
- клієнт за надання послуг за цим договором зобов'язується сплатити гонорар адвокату розмір якого становить 4 500 грн (п. 2.8 Договору).
Наявність статусу адвоката та свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю від 23.01.2018 № 2010 у Сучкової Юлії Олександрівни підтверджується витягом з реєстру адвокатів України Національної асоціації адвокатів України (а. с. 71).
В акті надання послуг № 392 від 18.08.2023 (а. с. 61) сторони підтвердили, що адвокат надав позивачу юридичні послуги згідно договору про надання правової допомоги від 15.05.2023 року, а саме: зустріч з клієнтом з метою з'ясування обставин справи; вивчення документів (правовий аналіз наданих клієнтом документів) необхідних для складання позовної заяви ФОП Суховерхов Ю.А. до Управління ЖКГ ВК Полтавської міськради про стягнення заборгованості зі сплати інфляційних втрат та 3 процентів річних по справі № 917/392/22; аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах; підготовка проекту позовної заяви ФОП Суховерхов Ю.А. до Управління ЖКГ ВК Полтавської міськради про стягнення заборгованості; розгляд питання щодо підготовки розрахунку 3% річних та інфляційних втрат до вказаної позовної заяви; складання розрахунку суми судових витрат, які ФОП Суховерхов Ю.А. очікує понести; обговорення з клієнтом проекту позовної заяви ФОП Суховерхов Ю.А. до Управління ЖКГ ВК Полтавської міськради про стягнення заборгованості; виготовлення копій документів - додатків до вказаної позовної заяви; формування, оформлення та направлення пакету документів (вказаної позовної заяви з додатками) на адресу відповідача; формування, оформлення для подання пакету документів вказаної позовної заяви з додатками на адресу Господарського суду Полтавської області; консультування клієнта з приводу доцільності забезпечення позову в рамках господарської справи; консультування клієнта з приводу існуючого порядку оскарження рішення господарського суду, порядку набрання рішенням законної сили; консультування клієнта з питань порядку звернення до відділу державної виконавчої служби з метою примусового виконання рішення суду.
В акті підтверджена загальна вартість послуги з надання правничої допомоги в сумі 4500,00 грн.
В підтвердження оплати професійної правничої допомоги позивач надав квитанцію №392 від 08.08.2023 року, за якою позивач сплатив адвокату Сучковій Ю.О. 4 500,00 грн за подання позову про стягнення інфляційних втрат та 3% річних (а. с. 62).
Таким чином, матеріалами справи підтверджено понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в загальній сумі 4 500,00 грн.
Суд встановив, що вказані судові витрати пов'язані з розглядом цієї справи; їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.
Суд встановив, що при зверненні до суду із цим позовом позивач сплатив 2 684,00 грн судового збору за платіжною інструкцією №41 від 21.08.2023 (а. с. 63). Факт надходження цього судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 22.08.2023 (а. с. 68).
Відповідно до ч. ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позовних вимог частково, судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача в сумі 2 682,91 грн витрат по сплаті судового збору та в сумі 4 498,17 грн витрат на правову допомогу.
Керуючись статтями 126, 129, 232-233, 237-238 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради (вул. Стрітенська, 19, м. Полтава, 36020, код ЄДРПОУ 03365854) на користь Фізичної особи - підприємця Суховерхова Юрія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 5 254,05 грн 3% річних, 34 773,88 грн інфляційних втрат; 2 682,91 грн витрат по сплаті судового збору, 4 498,17 грн витрат на правову допомогу адвоката.
Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.
3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
4. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Рішення складено та підписано 19.12.2023 р.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.257 ГПК України).
Суддя О.В.Ківшик