ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.12.2023 Справа № 917/688/23
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", вул. Шолуденка, 1,м. Київ, 04116
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ", вул. Свіштовська, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600
про стягнення заборгованості у розмірі 419 298 479,58 грн, -
Суддя Тимощенко О.М.
Секретар судового засідання Михатило А.В.
Представники учасників справи:
від позивача: Верхацький І.В.
від відповідача: не з'явився
Обставини справи: 27.04.2023 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу № 8345 - НГТ- 24 від 27.09.2021 року у розмірі 419 298 479,58 грн., з яких: 354 448 466,24 грн. - основна заборгованість, 55 006 303,07 грн. - інфляційні втрати, 9 843710,27 грн. - 3 % річних.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 27.04.2023 року дана справа передана на розгляд судді Тимощенко О.М.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 28.04.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 23.05.2023 року на 10.00.
10.05.2023 року від представника позивача на електронну адресу суду надійшла заява про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів по справі №917/688/23 (вх. № 5846).
Ухвалою від 11.05.2023 року суд задовольнив заяву позивача та ухвалив забезпечити проведення судового засідання у справі № 917/688/23, призначеного на 23.05.2023 року на 10:00 зал № 25 (ВКЗ), для представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" Овчарука О. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням його власних технічних засобів.
22.05.2023 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату.
В судове засідання 23.05.2023 року представник відповідача не з'явився.
23.05.2023 року оголошено протокольну ухвалу про перерву в підготовчому засіданні до 27.06.2023 року до 10:00 год. та ухвалено проводити для представника позивача Овчарука О.О. наступне судове засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
23.05.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками, в якому відповідач заперечував проти позову ( арк. справи 113-129, том 1).
Ухвалою від 25.05.2023 року задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" Верхацького І.В. про участь у судовому засіданні господарського суду Полтавської області по справі № 917/688/23 у режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів.
01.06.2023 року на електронну адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (арк. справи 145-155, том 1), в якій просив позовні вимоги задовольнити та продовжити строк на подання відповіді на відзив. Позивач вказував, що у м. Києві в останній час фактично щоденно оголошують повітряні тривоги та відбуваються масовані ракетні атаки, що впливає на роботу компанії та її представників, тому позивач не зміг подати до суду відповідь на відзив в визначений судом процесуальний строк. До відповіді на відзив позивачем на заперечення відповідача у відзиві подано: Наказ від 21.09.2021 р. № 22 ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (по особовому складу); Довіреність № 258; Довіреність № 270; посадова інструкція начальника Відділу реалізації природного газу та контролю за розрахунками.
Згідно приписів ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Враховуючи обставини, на які посилався позивач, незначний строк прострочення (2 дні), суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивача.
07.06.2023 року на електронну адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 7159), де було вказано, що ухвалою Господарського суду міста Києва відкрито провадження у справі №910/8136/23 за позовом ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" до ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про визнання недійсним договору від 27.09.2021 року №8345-НГТ-24.
23.06.2023 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження (вх. № 7875) у справі №917/688/23 до вирішення іншої справи - №910/8136/23 (до набрання законної сили судовим рішенням).
У зв'язку з перебуванням судді Тимощенко О.М. у відпустці засідання суду 27.06.2023 року не відбулося.
Ухвалою від 07.08.2023 року суд призначив підготовче засідання по справі № 917/688/23 на 31.08.2023 року на 11:00 год.
Відповідач в судове засідання 31.08.2023 року не з'явився.
Під час розгляду справи №917/688/23 у підготовчому засіданні 31.08.2023 року оголошено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" про зупинення провадження у справі (вх.№7875 від 23.06.2023 р) та протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 12.10.2023 року на 09:00 год.
Ухвалою від 31.08.2023 року суд повідомив відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 12.10.2023 на 09:00 год.
05.09.2023 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" надійшла заява про відвід судді Тимощенко О.М. від розгляду справи № 917/688/23.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області (суддя Тимощенко О.М.) від 06.09.2023 р. визнано необґрунтованим відвід, заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» судді Тимощенко О.М. у справі № 917/688/23 та передано матеріали справи для визначення автоматизованою системою судді, який вирішуватиме питання про відвід, у порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
За наслідками проведення автоматизованого розподілу справи № 917/688/23 визначено суддю Мацко О.С. для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» про відвід судді Тимощенко О.М.
Ухвалою від 07.09.2023 року ( суддя Мацко О.М.) у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» про відвід судді у справі № 917/688/23 відмовлено.
Під час розгляду справи по суті у судовому засіданні 12.10.2023 року оголошено протокольну ухвалу про перерву у засіданні до 01.11.2023 р. до 10:00 год.
12.10.2023 року о 9 год. 28 хв. відповідальним працівником загального відділу (канцелярія) суду було передано судді клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання 12.10.2023 року (вх. № 12974 від 11.10.2023 року).
31.10.2023 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 13912, арк. справи 1-3, том 2), де заявлено клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату для надання позивачем обґрунтованого та актуального розрахунку позовних вимог. До пояснень відповідач додав бухгалтерську довідку, складену головним бухгалтером відповідача, Повідомлення позивача про порушення відповідачем умов розрахунків на адресу банку, скріншоти монітору ( арк. справи 6-17, том 2).
Також, 31.10.2023 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копій довіреності №06/99 від 10.01.2023 року та свідоцтва адвоката №3298 (вх. № 13990).
Судове засідання призначене на 01.11.20232 року на 10:00 год. не відбулось в зв'язку з перебуванням судді Тимощенко О.М. на лікарняному.
Ухвалою від 09.11.2023 року суд призначив судове засідання на 12.12.2023 року на 10.00.
Представник позивача брав участь в судових засіданнях в режимі відеоконфереції, при розгляді справи по суті підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача жодного разу в судові засідання не з'явився, можливістю взяти участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції не скористався, подавав суду клопотання про відкладення.
В судовому засіданні 12.12.2023 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив термін виготовлення повного рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРЕМЕНЧУЦЬКА ТЕЦ» ( відповідач) 27.09.2021 було укладено Договір постачання природного газу № 8345-НГТ-24 ( арк. справи 15-30, том 1) з додатком № 1 ( арк. справи 31, том 1).
До Договору постачання природного газу від 27.09.2021 р. № 8345-НГТ-24 сторонами також було підписано додаткові угоди - Додаткова угода № 1/2 від 20 жовтня 2021 р.; Додаткова угоди № 2 від 23.10.2021 р.; Додаткова угода № 3 від 16 листопада 2021 р.; Додаткова угода № 4 від 10.12.2021 р.; Додаткова угода № 5 від 06 січня 2022 р. Додаткова угода № 6 від 17.01.2022 р.; Додаткова угода № 7 від 20 січня 2022 р.; Додаткова угода № 7/2 від 26 квітня 2022 р.; Додаткова угода № 7/3 від 18 травня 2022 р.; Додаткова угода № 8 від 13.09.2022 р.( арк. справи 33-55, том 1) .
При укладенні договору сторони, зокрема, узгодили наступне:
- Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору. Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем для власних потреб, або в якості сировини, а не для перепродажу (п.1.1, 1.2).
- Відповідно до пункту 5.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 6 від 17.01.2022 до Договору), оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
п.5.1.1 оплата вартості обсягу природного газу, що фактично був переданий Постачальником у розрахунковому періоді відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу, окрім Обсягу І (фіксованого), здійснюється Споживачем в повному об'ємі (100% вартості) до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в якому було здійснено постачання газу;
5.1.1. Оплата 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу Обсягу І (фіксованого) здійснюється Споживачем до останнього числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в якому було здійснено постачання газу (п. 5.1.1);
5.1.2. Остаточний розрахунок за фактично переданий у розрахунковому періоді природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Відповідач повинен був сплатити 70% вартості фактично переданого природного газу Обсягу І (фіксованого).
- За умовами п. 3.5. приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
- Ціна на газ встановлена у п. 4 Договору.
- У відповідності до п. 7.2 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 01 жовтня 2021 р. до Договору) у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання природного газу від 27.09.2021 року № 8345-НГТ-24 ( Договір). Позивач вказує, що на виконання умов Договору протягом жовтня 2021 - квітня 2022 позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 572 655 889,73 грн. Отриманий газ відповідач оплатив частково на суму 218 207 423,49 грн. Сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за Договором складає 354 448 466,24 грн. Також позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача інфляційні втрати у сумі 55 006 303,07 грн та три проценти річних у сумі 9 843 710,27 грн.
Позивачем в обґрунтування позовних вимог подано наступні докази: розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем суми основного боргу; розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем суми 3% річних та інфляційних нарахувань; належним чином завірена копія договору постачання природного газу від 27.09.2021 р. № 8345-НГТ-24 та додаткових угод до нього; належним чином завірені копії актів приймання-передачі природного газу; лист відповідача від 29.09.2021 р. № 31/4963 щодо перенесення суми переплати; лист АТ Ощадбанк від 15.12.2022 № 16/2-09/2552 щодо розрахунків відповідача; довідка АБ «Укргазбанк» від 10.01.2023 р. № 15932/730/2023 про рух грошових коштів відповідача (із роздруківкою електронного підпису та печатки); балансова одиниця по підприємству.
Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечував, посилаючись на те, що Договір постачання природного газу № 8345-НГТ-24 є недійсним, оскільки у представника позивача виконуючої обов'язки генерального директора Нагіної О.Є., як підписала договір з боку позивача, не було належних повноважень для підписання Договору постачання природного газу.
Відповідач до відзиву подав такі докази ( в копіях): статут ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», рішення учасника №174, наказ № 22 від 21.09.2021 року.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Згідно з ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини сторін виникли з приводу виконання сторонами договору на поставку газу. Предметом доказування у даній справі є встановлення наявності підстав для стягнення з відповідача суми основного боргу, річних та інфляційних нарахувань за договором від 27.09.2021 р. № 8345-НГТ-24.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
За загальним правилом, передбаченим статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання його сторонами, а цивільні права, які випливають із договору, захищаються у тій самій мірі та у той самий спосіб, що і права, які прямо чи опосередковано передбачені актами цивільного законодавства.
Враховуючи правову природу укладеного договору, права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, а у продавця виникає зобов'язання передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.
Відповідно до ст. 599 Цивільного Кодексу України та ст. 202 Господарського Кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Судом встановлено, що протягом жовтня 2021 - квітня 2022 позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 572 655 889,73 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу ( арк. справи 56-70, том 1).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Взяті на себе зобов'язання відповідач виконав неналежним чином, отриманий газ оплатив частково, сплативши позивачу лише 218 207 423,49 грн. Решту не сплатив, внаслідок чого за відповідачем утворився борг в сумі 354 448 466,24 грн.
Відповідачем наведене у відзиві на позов не заперечувалось, контррозрахунку суми основного боргу не подано. Про оплати суми боргу відповідач у відзиві також не вказував.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Відповідно до ст. 610 Цивільного Кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 Цивільного Кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 612 Цивільного Кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
На підставі приписів ст. 625 ЦК України позивач нарахував 3% річних за період з 16.03.2022 р. по 24.03.2023 р. в сумі 9 843 710,27 грн. та 55 006 303,07 грн інфляційних нарахувань за період з 01.04.2022 р. по 28.02.2023 р. Розрахунок в матеріалах справи ( арк. справи 11-14, том 1).
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати (правові висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц).
Передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати і 3% річних за своєю правовою природою не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.07.2018 у справі № 905/978/17, від 11.05.2018 у справі № 922/3087/17, від 26.04.2018 у справі № 910/11857/17.
Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
В даних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, отже враховуючи факт не виконання відповідачем належним чином обов'язку з оплати отриманого на підставі Договору природного газу, суд прийшов до висновку, що позивач має право на стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.
Відповідач контррозрахунку річних та інфляційних суду не подав.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛігаЗакон, суд встановив, що визначені позивачем періоди нарахування є обґрунтованими, а розрахунок арифметично правильним, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги правомірні, підтверджуються поданими доказами, відповідачем не спростовані і підлягають задоволенню повністю.
Клопотання в порядку ст. 207 ГПК України відповідачем не подавались.
За змістом частини 3 статті 2 Господарського процесуальної кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, диспозитивність, пропорційність, розумність строків розгляду справи судом.
За приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Як вже зазначав вище суд, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим кодексом (частина перша статті 161 ГПК України). Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву ( ч. 2 ст. 161).
Отже, суд розглядає заперечення відповідача виключно в межах відзиву на позов.
Заперечень щодо розрахунку позовних вимог відповідач у відзиві не заявляв.
Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).
Заперечення відповідача, наведені у відзиві, суд відхиляє з таких підстав.
Згідно Наказу від 21.09.2021 р. № 22 ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на період відпустки із 27.09.2021 р. по 08.10.2021 р. виконання обов'язків Генерального Директора ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» було покладено на начальника Відділу реалізації природного газу та контролю за розрахунками Нагіну О.Є. ( арк. справи 126, том 1, арк. справи 148, том 1)
В матеріалах справи наявні Довіреності № 258 та № 270 видані ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на імя начальника Відділу реалізації природного газу та контролю за розрахунками Нагіної О.Є. на право укладати та підписувати договори купівлі-продажу та постачання природного газу та право на підписання актів приймання-передачі природного газу (арк. справи 151,152 том 1).
Згідно посадової інструкції начальника Відділу реалізації природного газу та контролю за розрахунками основними завданнями та обов'язками Відділу є забезпечення оформлення, підписання та надання у терміни, передбачені локальними документами Товариства, до відповідних структурних підрозділів Товариства договорів та первинної бухгалтерської документації щодо реалізації природного газу (п. 2.4.1.) та начальник відділу має право за доручення керівництва Товариства, на підставі виданої довіреності представляти інтереси Товариства перед третіми особами з питань, що належать до компетенції Відділу ( арк. справи 153-154, том 1).
Таким чином, Договір постачання природного газу, усі додаткові угоди та акти приймання-передачі природного газу були підписані уповноваженими представниками Позивача у відповідності до чинного законодавства та статутних документів Позивача.
Згідно п.п. 11.6.15, 11.7 Статуту позивача Генеральний Директор видає довіреності на вчинення правочинів від імені Товариства. У разі тимчасової відсутності Генерального Директора (відрядження, відпустка, тимчасова непрацездатність, тощо) його обов'язки покладаються на заступника Генерального Директора або на іншу особу згідно з наказом, виданим Генеральним Директором, або рішенням загальних зборів( арк. справи 115-124, том 1).
Наведене спростовує заперечення відповідача.
Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі № 906/100/17 та від 12.06.2018 року у справі № 927/976/17).
Суд також звертає увагу відповідача на те, що Договір укладено ще у 2021 році. До Договору сторони підписали додаткові угоди без зауважень. Договір виконувався сторонами, в тому числі відповідачем.
Тлумачення як ст. 3 ЦК України загалом, так і п. 6 ст. 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. наприклад, постанову ВП ВС від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Суд застосовує доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18).
Поведінка є недобросовісною, якщо одна сторона договору прийняла виконання від іншої сторони, а після цього посилається на недійсність такого договору або його неукладеність (ВС КЦС №513/879/19 від 01.06.2022 р.)
Отже, поведінка відповідача у даній справі є недобросовісною.
Відповідач звертався до Господарського суду міста Києва ( справа № 910/8136/23) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (відповідач), в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку визнати недійсним з моменту укладання договір постачання природного газу № 8345-НГТ-24 від 27.09.2021 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/8136/23 від 12.10.2023 року відмовлено у задоволенні позовних вимог. На даний час рішення суду у справі № 910/8136/23 не набрало законної сили.
Стосовно пояснень відповідача (вх.13912) суд враховує наступне.
У п. 23-23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 вказано, що при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим кодексом (частина перша статті 161 ГПК України). Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним (частина п'ята цієї статті). Оскільки Відповідач не просив дозволу подати додаткові пояснення, які він надіслав, а суд за межами строку для подання відзиву на касаційну скаргу не визнавав їх подання необхідним. Тому ці додаткові пояснення Велика Палата Верховного Суду залишила без розгляду.
У даній справі суд враховує, що відповідач не просив дозволу подати додаткові пояснення, які він надіслав 31.10.2023 року (після закриття підготовчого провадження та початку слухання справи по суті в засіданні 12.10.2023 року та дослідження доказів), суд за межами строку для подання відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив не визнавав їх подання необхідним. На стадії підготовчого провадження та у відзиві відповідач не вказував про жодні проплати суми боргу, що є предметом спору у даній справі.
При цьому, з метою встановлення всіх обставин справи та дійсного розміру заборгованості, суд дослідив бухгалтерську довідку, складену головним бухгалтером відповідача, Повідомлення позивача про порушення відповідачем умов розрахунків на адресу банку, скріншоти монітору ( арк. справи 6-17, том 2).
Відповідно до частини третьої статті 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. При цьому докази, які подаються до суду, повинні бути належними, тобто стосуватися предмета доказування, інакше суд не бере їх до розгляду згідно з частиною першою статті 76 ГПК України. Сторона, яка подає доказ на підтвердження обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, здійснює це саме таким чином, щоб поданий нею доказ був належним, тобто вказує, для доведення яких саме належних до предмету доказування обставин сторона подає цей доказ, або стверджує про обставини і посилається при цьому на доказ існування цих обставин (Постанова КГС ВС від 15.11.2019 у справі № 909/887/18) .
Суд вважає за необхідне вказати, що відповідачем не подано доказів сплати суми боргу, які б підтверджували повну або часткову сплату заборгованості саме за спірний період з урахуванням того, що Договір діє з 2021 року та по 2024 рік ( відсутні платіжні документи із чітким призначенням платежу, які б дозволили ідентифікувати їх як сплату саме за спірний період). Довідка бухгалтера позивача та скріншоти монітору екрану не є належними доказами, які б підтвердили сплату спірної заборгованості, їх зміст це не підтверджує.
В судовому засіданні 12.12.2023 року представник позивача не підтвердив сплату відповідачем спірної заборгованості (за період, вказаний у позові), при цьому представник зазначив, що якщо такі проплати будуть здійснені їх врахують при виконанні рішення.
За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, чого відповідачем зроблено не було.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стосовно розподілу судових витрат.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача у зв'язку із задоволенням позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" (вул. Свіштовська, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 42225136) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Шолуденка, 1,м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 42399676) 354 448 466, 24 грн. основного боргу, 55 006 303,07 інфляційних втрат, 9 843 710,27 грн. -3% річних, 939 400 грн. витрат на сплату судового збору.
Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.
Повне рішення складено 19.12.2023 року
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.257 ГПК України).
Суддя Тимощенко О.М.