ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
про забезпечення позову
"18" грудня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/5448/23
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
розглянувши заяву (вх. № 2-1855/23 від 15.12.2023) Заступника Генерального прокурора про забезпечення позову у справі № 916/5448/23
за позовом Заступника Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15; код ЄДРПОУ Офісу Генерального прокурора 00034051)
в інтересах держави
до відповідачів:
1) Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (68355, Одеська обл., Ізмаїльський район, м. Вилкове, вул. Моряків-Десантників, 18; код ЄДРПОУ 40594334),
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ» (68350, Одеська обл., Ізмаїльський район, с. Приморське, вул. Морська, 18-В; код ЄДРПОУ 43691689),
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:
1) Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 3; код ЄДРПОУ 39411771),
2) Одеської обласної державної (військової) адміністрації (65032, Одеська обл., м. Одеса, просп. Шевченка, 4; код ЄДРПОУ 00022585)
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди, скасування державної реєстрації земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
Заступник Генерального прокурора в інтересах держави звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ» (відповідач-2), в якому просить суд:
1) визнати незаконним і скасувати рішення Вилківської міської ради Ізмаїлького району Одеської області від 23.12.2021 № 1395 «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ»;
2) визнати недійсним договір оренди землі від 01.03.2022 № 114П, укладений між Вилківською міською радою Ізмаїльського району Одеської області та ТОВ «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ»;
3) скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1473 площею 0,6996 га в Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям Поземельної книги.
В обґрунтування позову Заступник Генерального прокурора посилається на встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, які виявлені в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022160000000413 від 10.06.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Так, прокурором встановлено порушення вимог законодавства при передачі Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ» в оренду без проведення земельних торгів земельної ділянки площею 0,6996 га у с. Приморське Ізмаїльського району Одеської області для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних і туристичних цілей.
Ухвалою від 18.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 17.01.2024.
Разом із позовною заявою Заступником Генерального прокурора подано до господарського суду заяву про забезпечення позову, в якій прокурор просить:
1) накласти арешт на земельну ділянку площею 0,6996 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1473, розташовану на вул. Морській, 18-В у с. Приморське Ізмаїльського р-ну Одеської області;
2) заборонити ТОВ «Приморський Бриз» (код ЄДРПОУ 43691689, адреса місцезнаходження: вул. Морська, 18-В, с. Приморське, Ізмаїльський р-н, Одеська обл.) та іншим особам вчиняти дії, які можуть впливати на правовий статус земельної ділянки площею 0,6996 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1473, зокрема, але не виключно, реєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-які речові права на земельну ділянку, насамперед право оренди на підставі договору оренди землі від 01.03.2022 № 114П, здійснювати інші реєстраційні дії щодо цієї ділянки, у тому числі реєструвати на ній об'єкти нерухомого майна чи незавершеного будівництва, укладати договори та вчиняти інші правочини, а саме вносити ділянку до статутного капіталу юридичної особи, здійснювати об'єднання / поділ земельної ділянки тощо.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову прокурор зазначає, що його позов спрямований на недопущення неправомірного користування спірною земельною ділянкою ТОВ «Приморський Бриз», у тому числі розміщення на ній будь-яких об'єктів, проведення робіт тощо.
Вказує, що наразі згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1473 не зареєстроване, з огляду на що земельна ділянка вважається такою, що не передана орендарю, і він не має права користування нею, тобто порушення інтересів держави у зв'язку з неправомірним фактичним використанням цієї ділянки не настало.
Звертає увагу, що Офісом Генерального прокурора визначено зміст позовних вимог з урахуванням наведених обставин, зокрема не заявлено позовну вимогу про зобов'язання повернути земельну ділянку, оскільки вона ТОВ «Приморський Бриз» не передана.
Разом із тим, як зазначає прокурор, Товариство, маючи примірник договору оренди землі від 01.03.2022 № 114П, може в будь-який момент зареєструвати право оренди, оскільки імперативних часових обмежень на внесення таких відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно законодавство не передбачає.
Водночас прокурор зауважує, що його право на зміну предмета позову шляхом доповнення позовними вимогами обмежене стадією підготовчого провадження.
Вважає, що заходи забезпечення позову, які він просить вжити, виконуватимуть функцію запобігання виникненню обставин, за яких рішення суду в разі задоволення позову залишиться невиконаним або його виконання буде утрудненим, що повністю відповідає поняттю ефективного механізму юридичного захисту.
На переконання прокурора, накладення арешту на майно, яке незаконно передано в користування, а також заборона відповідачу-2 вчиняти щодо спірного майна певні дії, не призведуть до завдання збитків ТОВ «Приморський Бриз», яке фактично до використання цього майна не приступило, тому застосування зустрічного забезпечення є недоцільним.
Розглянувши заяву Заступника Генерального прокурора про забезпечення позову у справі № 916/5448/23, господарський суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається зі змісту позовної заяви у даній справі, підставою для пред'явлення позову стало виявлення Офісом Генерального прокурора порушень вимог статей 120, 123, 124, 134 3К України, статей 6, 16 Закону України «Про оренду землі» при передачі ТОВ «Приморський Бриз» в оренду на 49 років земельної ділянки площею 0,6996 га у прибережній захисній смузі Чорного моря для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей поза аукціоном як власнику розташованого на ділянці нерухомого майна. При цьому прокурор звертає увагу, що до складу нерухомого майна входять дві господарчі будівлі, однієї з яких не існує, а друга є меншою за виділену для її обслуговування ділянку у 853 рази.
Більш детальне правове обґрунтування незаконності передачі спірної земельної ділянки в користування відповідачу-2 в позаконкурентний спосіб наводиться Офісом Генерального прокурора в позовній заяві.
Зокрема, зазначається, що метою отримання земельної ділянки є не обслуговування господарчих будівель (однієї напівзруйнованої вбиральні), а розміщення об'єкта для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, про що прямо вказано у клопотанні ТОВ «Приморський Бриз» про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення ділянки.
Земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1473 розташована в межах прибережної захисної смуги Чорного моря та водоохоронної зони озера Сасик. Вона, як і вся суміжна територія, повністю вільна від капітальної забудови або інших об'єктів.
Позов прокурора спрямований на недопущення неправомірного користування цією ділянкою ТОВ «Приморський Бриз», у тому числі розміщення на ній будь-яких об'єктів, проведення робіт тощо.
Наразі згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:01:001:1473 не зареєстроване.
За статтею 17 Закону України «Про оренду землі», об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту його державної реєстрації (стаття 125 3К України).
3 огляду на це земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:01:001:1473 вважається такою, що не передана орендарю, і він не має права користування нею. Тобто прокурор акцентує, що порушення інтересів держави у зв'язку з неправомірним фактичним використанням цієї ділянки не настало.
Офісом Генерального прокурора визначено зміст позовних вимог з урахуванням наведених обставин, зокрема не заявлено позовну вимогу про зобов'язання повернути земельну ділянку, оскільки вона ТОВ «Приморський Бриз» не передана.
Разом із тим Товариство, маючи примірник договору оренди землі від 01.03.2022 № 114П, може в будь-який момент зареєструвати право оренди, оскільки імперативних часових обмежень на внесення таких відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно законодавство не передбачає.
Водночас право прокурора на зміну предмета позову шляхом доповнення позовними вимогами обмежене стадією підготовчого провадження.
Виконання судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя.
Стаття 18 ГПК України встановлює, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість судового рішення закріплена й у статті 129 Конституції України та статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
У рішенні у справі «Горнобі проти Греції» Європейський суд з прав людини наголосив, що виконання рішення, ухваленого судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Також у рішенні у справі «Продан проти Молдови» Європейський суд з прав людини вказав, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.
Таким чином, суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду, гарантувати відновлення порушених прав позивача у випадку задоволення позову і виконання постановленого рішення. Для досягнення такої мети в національному законодавстві встановлений інститут забезпечення позову, який покликаний створити належні передумови для виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Зі змісту наведеної норми випливає, що вжиття судом заходів забезпечення позову можливе, зокрема, у разі наявності загрози для реалізації особою своїх прав та інтересів або неможливості їх захисту (відновлення) у подальшому.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Таким чином, забезпечення позову є по своїй суті наданням тимчасового захисту позивачу до вирішення справи по суті.
Заходами забезпечення позову згідно зі статтею 137 ГПК України є, зокрема, накладення арешту на майно, що належить або підлягає передачі відповідачу, а також заборона відповідачу та іншим особам вчиняти певні дії щодо предмета спору.
Забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Застосовані заходи забезпечення позову повинні бути співмірними з позовними вимогами.
Співмірність заходу забезпечення позову з позовними вимогами передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати через невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом якого заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову вживаються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може призвести до порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 року у справі № 916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч. 2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарським процесуальним кодексом України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод “Право на ефективний засіб юридичного захисту” встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Досліджуючи питання стосовно необхідності у забезпеченні позову, суд виходить з того, що адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві та іншим особам вчиняти певні дії.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Але, у немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного способу захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Предметом спору за поданим позовом є визнання протиправним і скасування рішення про передачу земельної ділянки в оренду, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної кадастрової реєстрації земельної ділянки.
Вимогу про повернення земельної ділянки у позовній заяві не заявлено, на що звертає увагу прокурор, водночас зазначаючи, що відповідач-2 не позбавлений права у будь-який час зареєструвати в Реєстрі речових прав своє право оренди на спірну земельну ділянку.
Відтак, заходи забезпечення позову, про які просить Офіс Генерального прокурора, виконуватимуть функцію запобігання виникненню обставин, за яких рішення суду в разі задоволення позову залишиться невиконаним або його виконання буде утрудненим, що повністю відповідає поняттю ефективного механізму юридичного захисту
Запропоновані прокурором заходи забезпечення позову пов'язані з предметом спору та відповідають позовним вимогам.
Правові наслідки їх застосування не призведуть до невиправданих і надмірних обмежень прав ТОВ «Приморський Бриз», яке, як вбачається з матеріалів справи, вже більше року не приступає до користування земельною ділянкою. Однак, їх незастосування може спричинити негативні наслідки, унеможлививши ефективний захист інтересів держави в разі задоволення позову через необхідність подання іншого позову про повернення земельної ділянки.
Заходи забезпечення позову є тимчасовими, їх дія пов'язана з перебуванням справи у провадженні суду та обмежена встановленими статтею 145 ГПК України часовими межами. У цей період відповідні заходи мають легітимну мету, прямо передбачену національним законодавством, а саме забезпечення виконання рішення суду в разі задоволення позову, тому їх вжиття не може оцінюватися як втручання у право особи на мирне володіння майном.
З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви прокурора про забезпечення позову у визначений ним спосіб, з метою забезпечення ефективного захисту, поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів держави.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК України).
Згідно із ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Частинами 1 та 4 статті 141 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
З урахуванням відсутності у суду інформації з приводу можливих збитків відповідача-2 у зв'язку із вжиттям заходів забезпечення позову, правові підстави для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, відповідач не позбавлений права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду в порядку та протягом строків, встановлених статтею 141 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу (у даному випадку - інтересам держави). Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до вирішення спору по суті.
Разом з цим, суд звертає увагу, що за наявності доказів, які б спростовували доводи прокурора щодо необхідності забезпечення позову, відповідач не позбавлений права звернутися до Господарського суду Одеської області із заявою про скасування заходів забезпечення позову в порядку ст. 145 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Заяву (вх. № 2-1855/23 від 15.12.2023) Заступника Генерального прокурора про забезпечення позову у справі № 916/5448/23 - задовольнити.
2. Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,6996 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1473, розташовану на вул. Морській, 18-В у с. Приморське Ізмаїльського р-ну Одеської області.
3. Заборонити ТОВ «Приморський Бриз» (код ЄДРПОУ 43691689, адреса місцезнаходження: вул. Морська, 18-В, с. Приморське, Ізмаїльський р-н, Одеська обл.) та іншим особам вчиняти дії, які можуть впливати на правовий статус земельної ділянки площею 0,6996 га з кадастровим номером 5122383000:01:001:1473, зокрема, але не виключно, реєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-які речові права на земельну ділянку, насамперед право оренди на підставі договору оренди землі від 01.03.2022 № 114П, здійснювати інші реєстраційні дії щодо цієї ділянки, у тому числі реєструвати на ній об'єкти нерухомого майна чи незавершеного будівництва, укладати договори та вчиняти інші правочини, а саме вносити ділянку до статутного капіталу юридичної особи, здійснювати об'єднання / поділ земельної ділянки тощо.
Стягувачем за цією ухвалою є: Офіс Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15; код ЄДРПОУ 00034051).
Боржником за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРИМОРСЬКИЙ БРИЗ» (68350, Одеська обл., Ізмаїльський район, с. Приморське, вул. Морська, 18-В; код ЄДРПОУ 43691689).
Ухвала дійсна для пред'явлення до виконання у строк, передбачений Законом України «Про виконавче провадження».
Ухвала набирає законної сили 18 грудня 2023 р. та може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги у строк, передбачений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Волков Роман Володимирович