ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.12.2023 Справа № 914/2211/23
За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам'янка-Бузький комбікормовий завод», Львівська обл., м. Кам'янка-Бузька
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Еконива», Львівська обл., с. Банюнин
про:стягнення заборгованості, пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних
Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Зусько І.С.
Представники сторін:
від позивача:не з'явився;
від відповідача:не з'явився.
ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кам'янка-Бузький комбікормовий завод» (надалі - Позивач, ТОВ «КБКЗ») звернулось до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еконива» (надалі - Відповідач, ТОВ «Еконива») про стягнення заборгованості, пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних.
Рішенням суду від 30.11.2023 позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ «Еконива» на користь ТОВ «КБКЗ» 489'900,00 грн. основного боргу, 489'900,00 грн. штрафу, 123'481,65 грн. пені, 48'437,03 грн. інфляційних втрат, 12'683,71 грн. 3% річних та 20'150,03 грн. судового збору, судове засідання з розгляду заяви ТОВ «КБКЗ» про розподіл судових витрат (вх. №29318/23 від 30.11.2023) призначено на 14.12.2023 на 12:00 год.
Слід зазначити, що судове засідання о 12:00 год. не відбулося, оскільки по усій території України оголошували повітряну тривогу, зокрема у м. Львові.
Враховуючи те, що в ухвалах суд роз'яснював порядок розгляду справ після надходження сигналу «Повітряна тривога», розгляд справи №914/2211/23 відбувався через 30 хвилин після відбою тривоги.
Після завершення повітряної тривоги представники сторін у судове засідання не з'явились та не повідомляли про причини неявки у підготовче засідання.
Зважаючи на це, а також враховуючи, що згідно зі ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви, розгляд заяви про розподіл судових витрат здійснювався судом за відсутності представників сторін.
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Аргументи позивача.
Заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу обґрунтована тим, що між позивачем та адвокатом Феденко Л.А. укладено Договір про надання правової допомоги (юридичних послуг) №114-ю/2023 від 01.06.2023, на виконання якого ТОВ «КБКЗ» було надано правові послуги на загальну суму 39'600,00 грн.
Позивач просить застосувати у даній справі норму ч. 9 ст. 129 ГПК України та вказує, що у ході її розгляду відповідач і його представник зловживали своїми процесуальними правами, а спір виник внаслідок неправильних дій ТОВ «Еконива».
Крім цього, у тексті заяви він посилається на необхідність стягнення із відповідача гонорару успіху, який становить 5% від суми задоволених позовних вимог. На його переконання цей розмір є співмірним з ціною позову, умислом відповідача уникнути погашення суми боргу, зацікавленістю ТОВ «КБКЗ» отримати усю суму позову, а не лише суму боргу. Можливість позивача отримати виконання рішення суду про стягнення боргу в умовах зменшення відповідачем усіх активів та переведення господарської діяльності на пов'язану юридичну особу залежить від професійних здібностей адвоката та доказів, поданих на доведення справедливості стягнення усієї суми штрафу та пені.
Таким чином, ТОВ «КБКЗ» просить у повному обсязі задовольнити заяву про розподіл судових витрат.
Аргументи відповідача.
Відповідач своїм правом на висловлення заперечень не скористався та не подав до суду письмової заяви з доведенням необґрунтованості заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу.
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Пункт 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначає відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Частиною 1 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У позовній заяві вказано, що попередній орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, який очікує понести позивач, становить 25' 000,00 грн. та додатково 5% гонорару успіху від суми задоволених позовних вимог.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 ст. 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Зі змісту заяви позивача про стягнення судових витрат вбачається, що остаточний розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 39' 600,00 грн. Саме вказану суму він просить покласти на відповідача.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 39' 600,00 грн. ТОВ «КБКЗ» у встановлений процесуальним законом строк подало до суду:
1) Копію Договору про надання правової допомоги (юридичних послуг) №114-ю/2023 від 01.06.2023 (надалі - Договір), згідно із п. 1.1 якого адвокат, ФОП Феденко Л.А. (виконавець) бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу (юридичні послуги) ТОВ «КБКЗ» (замовник) згідно із умовами цього договору, а замовник зобов'язується здійснювати у встановленому договором порядку оплату за надання виконавцем юридичних послуг, передбачених цим договором. Предметом договору є:
- представництво інтересів замовника у судах під час здійснення господарського судочинства без обмежень повноважень (правомочностей) у судовому процесі, з усіма процесуальними правами, наданими стороні у справі, іншим учасникам процесу;
- надання інших видів правової допомоги: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Згідно із п. 3.1, 3.2, 3.4 Договору його загальна сума дорівнює сукупній вартості правової допомоги (юридичних послуг) в національній валюті, наданих виконавцем згідно із Прайсом на правову допомогу (юридичні послуги) - Додаток №1 до договору, та акта наданих послуг. Акти наданих послуг підписуються сторонами до 10 числа кожного місяця, що слідує за звітним. Виконавець має право надавати замовнику акти за кожну надану послугу або у сукупності за певний період. Отримання від виконавця акта наданих послуг є доказом виконання замовленої клієнтом послуги.
2) Копію Додатка №1 до Договору «Прайс на правову допомогу (юридичні послуги) адвоката Феденко Л.А. (стягнення дебіторської заборгованості)» від 01.06.2023. У цьому документі визначено види юридичних послуг, а також вартість кожної із них, зокрема:
- складання позовної заяви з пакетом документів: 4' 000,00 - 6' 000,00 грн. (п. 1.2);
- складання відповіді на відзив на позовну заяву, подану клієнтом: 3' 000,00 - 4' 000,00 грн. (п. 1.2.1);
- складання іншого процесуального документа (клопотань, заяв, пояснень, заперечень, заяв про стягнення адвокатських витрат з відповідача тощо): 1' 200,00 - 2' 700,00 грн. (п. 1.3);
- представництво інтересів у судовому засіданні (1 судодень): 2' 500,00 грн. (дистанційно) (п. 1.4);
- перевірка боржника клієнта на предмет наявності активів, господарської діяльності, боргів, арештів, обтяжень (судовий реєстр, реєстри обтяжень, інформаційні авторитетні платформи, реєстр прав власності тощо): 3' 000,00 грн. (одна юридична або фізична особа) (п. 1.3);
3) Акти про надання правової допомоги (юридичних послуг) за Договором, а саме:
- Акт №1 від 03.07.2023, згідно із яким адвокат надала, а замовник прийняв послуги зі складання позовної заяви про стягнення із ТОВ «Еконива» заборгованості у розмірі 1' 164' 402,00 грн. за Договором №22.02.2022 з розрахунками штрафних санкцій, індексу інфляції, 3% річних, пакетом документів вартістю 6' 000,00 грн. (п. 8);
- Акт №4 від 12.09.2023, згідно із яким адвокат надала, а замовник прийняв послуги із участі у судовому засіданні від 11.09.2023 у справі №914/2211/23 вартістю 2' 500,00 грн. (п. 1); складання відповіді на відзив ТОВ «Еконива» на позовну заяву у справі №914/2211/23 вартістю 4' 000,00 грн. (п. 2);
- Акт №6 від 14.10.2023, згідно із яким адвокат надала, а замовник прийняв послуги із участі у судовому засіданні від 02.10.2023 у справі №914/2211/23 вартістю 2' 500,00 грн. (п. 1);
- Акт №8 від 26.10.2023, згідно із яким адвокат надала, а замовник прийняв послуги із участі у судових засіданнях від 16.10.2023, від 26.10.2023 у справі №914/2211/23 загальною вартістю 5' 000,00 грн. (по 2' 500,00 грн. кожна) (п.п. 1, 2); подання на вимогу суду клопотання (письмових пояснень) щодо виникнення прав кредитора у відносинах заводу з відповідачем за форвардними контрактами з долученням пакету первинних та договірних документів вартістю 2' 300,00 грн. (п. 3); підготовки заяви про забезпечення позову з метою арешту активів відповідача у справі №914/2211/23 вартістю 5' 400,00 грн. (робота у нічний час) (п. 4); збір доказів для забезпечення позову: замовлення 3 платних витягів з ЄДРПОУ, замовлення 5 платних витягів з Державного реєстру прав власності, аналіз 900 сторінок витягу з реєстру прав власності на предмет виходу ділянок з оренди, складання 3 таблиць з повним переліком ділянок, що залишились в оренді та які переведені на ТОВ «Надія Агро Нова», таблиці прав оренди ТОВ «Надія Агро Нова» вартістю 3' 000,00 грн., 660,00 грн. державні збори за видачу 8 витягів (п. 5); підготовка та надіслання суду уточнення до заяви про забезпечення позову з новими доказами (витяги) вартістю 1' 400,00 грн. (п. 6);
- Акт №11 від 23.11.2023, згідно із яким адвокат надала, а замовник прийняв послуги із участі у судовому засіданні від 13.11.2023 у справі №914/2211/23 вартістю 2' 500,00 грн. (п. 1); підготовки заяви про забезпечення позову з метою арешту активів відповідача у справі №914/2211/23 (заява задоволена судом) вартістю 2' 700,00 грн. (п. 2); збір доказів для забезпечення позову: замовлення платних витягів з Державного реєстру прав власності, отримання договорів купівлі-продажу активів вартістю 1' 000,00 грн. (п. 3).
4) Детальний опис, який викладено у тексті заяви про стягнення судових витрат. Слід зазначити, що у цьому документі позивач перелічив послуги із надання правової допомоги, які вказані у актах під наступними номерами:
- за Актом №1 від 03.07.2023, послугу, яка вказана під п. 8, вартістю 6' 000,00 грн.;
- за Актом №4 від 12.09.2023 послуги, які вказані під п.п. 1, 2 загальною вартістю 6' 500,00 грн.;
- за Актом №6 від 14.10.2023, послугу, яка вказана під п. 1, вартістю 2' 500,00 грн.;
- за Актом №8 від 26.10.2023, послуги, які вказані під п.п. 1-5 загальною вартістю 15'700,00 грн.;
- за Актом №11 від 23.11.2023, послуги, які вказані під п.п. 1-3 загальною вартістю 6'200,00 грн.
Вартість послуг, що вказана у актах та детальному описі збігаються.
Крім цього, слід зазначити, що у детальному описі відображено послугу із надання правової допомоги щодо складання заяви про стягнення витрат на правничу допомогу з відповідача на загальну суму 2'700,00 грн.
Таким чином, загальна вартість наданих послуг згідно із описом становить 39'600,00 грн.
5) Платіжні документи, які підтверджують часткову оплату позивачем вартості наданих послуг згідно із Договором та переліченими вище актами (Т. 3; а.с. 57-65).
У матеріалах справи наявна також копії Ордерів серії АР №1091340 від 10.08.2023 та №1091341 від 20.08.2023, виданих адвокату Феденко Л.А. на представництво інтересів позивача у Господарському суді Львівської області у справі №914/2211/23 (Т.1; а.с. 30, 76).
Здійснивши аналіз та оцінку наданих позивачем доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у справі, суд дійшов висновку, що факт надання позивачу професійної правничої допомоги підтверджується матеріалами справи.
За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Необхідно зазначити, що на підставі критеріїв, які визначені в ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Враховуючи ту обставину, що відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, то суд при вирішенні питання щодо стягнення цих витрат не керуватиметься передбаченими ч. 4 ст. 126 ГПК України критеріями.
Разом з тим, при здійсненні розподілу судових витрат (в тому числі і витрат на правову допомогу) суд може керуватися положеннями ст. 129 ГПК України, зокрема критеріями, що визначені частинами п'ятою сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Верховний Суд неодноразово (наприклад, в постанові від 25.05.2021 у справі №910/7586/19) висловлював правову позицію про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, як за клопотанням сторони, так і з власної ініціативи може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, повністю або частково у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу.
Крім цього, виробленою практикою Верховного Суду деталізовано як критерії, які суд з власної ініціативи може застосовувати при вирішенні питання про повну чи часткову відмову у відшкодуванні витрат на правову допомогу, так і їх порядок застосування. Зокрема:
1) Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі №910/21570/17, від 14.11.2018 у справі №921/2/18, від 11.12.2018 у справі №910/2170/18, від 10.10.2019 у справі №909/116/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, постанова ВПВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
2) Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанови КГС ВС від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 01.06.2018 у справі №904/8478/16).
3) Під час вирішення питання про розподіл судових витрат на підставі ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України господарський суд, відмовляючи стороні з власної ініціативи, або за наявності заперечень протилежної сторони у відшкодуванні повністю або частково цих витрат в судовому рішенні повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення (постанови КГС ВС від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).
З урахуванням наведених вище норм процесуального законодавства України та правових позицій Верховного Суду, вирішуючи питання, щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд, керуючись положеннями ч.ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, вважає за можливе з власної ініціативи зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які розподіляються позивачу.
При цьому, суд бере до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду, котрі вона неодноразово викладала в постановах від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 (пункт 5.44), від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 (пункти 135, 147) не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
На переконання суду, заявлений до стягнення розмір витрат на надання правової допомоги (39' 600,00 грн.) не відповідає критерію розумності зважаючи на обставини цієї справи. Так, справа №914/2211/23 стосується стягнення заборгованості, штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасне виконання договірного зобов'язання, тобто належить до категорії загальнопоширених в українському судочинстві, а судова практика щодо вирішення відповідних спорів є сформованою та широко застосовною судами. Правове регулювання спірних правовідносин фактично зводиться до окремих норм ЦК України та ГК України та не вимагає застосування будь-якого іншого спеціального законодавства.
Позовні вимоги ґрунтуються виключно на одному договорі купівлі-продажу та одній видатковій накладній. Необхідність подання додаткових доказів у ході розгляду справи обумовлена поданням заперечень відповідачем, що є звичайним для справ цієї категорії.
Обсяг наданих адвокаткою позивача послуг є звичайним для справ про стягнення заборгованості (подання позову, відповіді на відзив, участь у судових засіданнях, подання клопотань незначної складності, заяв про забезпечення позову).
Як уже зазначалось вище, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги (ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Зважаючи на викладене вище, встановлення розміру судових витрат здійснюється на підставі договору надання правової допомоги, у якому його сторони повинні погодити порядок обчислення гонорару.
Зі змісту детального опису, а також пункту 4 Акта №8 від 26.10.2023 вбачається, що позивачу надано послугу із підготовки заяви про забезпечення позову вартістю 5' 400,00 грн. Відповідна сума встановлена, виходячи із того, що підготовка заяви здійснювалась у нічний час.
Суд звертає увагу на те, що у Додатку №1 до Договору сторони погодили вартість правової послуги зі складання іншого процесуального документа (клопотань, заяв, пояснень, заперечень, заяв про стягнення адвокатських витрат з відповідача тощо) у розмірі 1'200,00 - 2' 700,00 грн.
У той же ж час, будь-яких умов щодо можливості збільшення відповідної суми за надання правової послуги у нічний час сторони не передбачили. Будь-яких доказів, на підставі яких суд міг би встановити відповідну обставину, позивачем до суду подано не було.
Отже, сторони Договору повинні керуватись тим порядком обчислення гонорару, який вони погодили, та позбавлені можливості у позадоговірний спосіб збільшувати вартість послуги, яка повинна визначатись у грошовому проміжку 1' 200,00 - 2' 700,00 грн. У свою чергу, у суду відсутні підстави для покладення на відповідача вартості цієї послуги в частині перевищення.
На переконання суду заявлена до стягнення вартість послуг із підготовки двох заяв про забезпечення позову також не відповідає критерію розумності, адже за своїм змістом ці заяви є аналогічними, а тому не потребують значних затрат часу для їх підготовки і подання до суду.
Що стосується правової послуги із підготовки заяви про стягнення витрат на правничу допомогу вартістю 2'700,00 грн., то у її задоволенні суд відмовляє, оскільки підготовка тексту такої заяви не входить у розуміння компенсування витрат на професійну правничу допомогу іншою стороною.
Такі висновки відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 31.08.2022 у справі №914/1564/20 та у додаткових постановах (які є невід'ємними частинами постанов Верховного Суду) від 20.09.2023 у справі №922/838/22, від 14.09.2023 у справі №911/3076/21, від 06.09.2023 у справі №914/131/22, від 30.08.2023 у справі №911/3586/21, від 25.07.2023 у справі №914/4092/21, від 07.02.2023 у справі №922/4022/20, від 23.08.2022 у справі №909/328/18, від 05.07.2022 у справі №910/10507/21.
У зазначених постанові та додаткових постановах Верховний Суд зазначив, що витрати на підготовку заяви про ухвалення додаткового рішення не підлягають відшкодуванню, оскільки така заява, відповідно до вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України, фактично є заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги. Тобто, це витрати, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги.
Здійснюючи розподіл витрат між сторонами, суд враховує положення ч. 6 ст. 129 ГПК України, згідно із якою якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Як вбачається із матеріалів справи, остаточна сума витрат на професійну правничу допомогу (39'600,00 грн.) істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку (25'000,00 грн.), а саме на 14'600,00 грн.
Суд відхиляє посилання позивача на положення ч. 9 ст. 129 ГПК України, згідно із якою у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Зі змісту вказаної статті вбачається, що вона визначає право, а не обов'язок суду покладати на сторону судові витрати повністю або частково. На переконання суду, у даній справі відсутні підстави для застосування приписів ч. 9 ст. 129 ГПК України. Окрім цього, суд враховує, що у ході розгляду справи не визнав дії відповідача та його представника зловживанням процесуальними правами у порядку передбаченому ст. 43 ГПК України.
Таким чином, здійснивши аналіз та оцінку наданих позивачем доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у справі, суд, керуючись критеріями реальності (дійсності та необхідності) наданої допомоги, пов'язаності цієї допомоги із розглядом справи №914/2211/23, розумності її розміру, доходить висновку, що розумним та справедливим буде відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18' 000,00 грн.
Що стосується «гонорару успіху», то пунктом 3.6 Договору визначено, що у випадку винесення судом рішення на користь клієнта (повністю або частково) за позовом клієнта з майновими вимогами до іншої особи, розмір винагороди адвоката (гонорар успіху) складає 5 відсотків від суми позову клієнта, задоволеної за рішенням суду, прийнятого повністю або частково на користь клієнта. Винагорода (гонорар успіху) сплачується адвокату у порядку, встановленому договором, після набуття чинності відповідним судовим рішенням.
Пунктом 1.8 Додатку №1 до Договору передбачено, що розмір винагороди за позитивне рішення (на користь клієнта) за позовом із майновими вимогами: 5 відсотків від суми позову клієнта, задоволеної за рішенням суду, прийнятого повністю або частково на користь клієнта.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ТОВ «КБКЗ» задоволені судом у загальному розмірі 1'164'402,39 грн. Відтак, зважаючи на договірні положення, «гонорар успіху» у справі №914/2211/23 становить 58'220,12 грн. (1'164'402,39 х 5/100).
Разом з цим, у детальному описі позивач вказує, що такий розмір є меншим та становить 58'220,10 грн.
Вирішуючи питання щодо стягнення із відповідача «гонорару успіху», суд зазначає таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ).
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ЄСПЛ застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Таким чином, попри наявність права позивача та його представниці визначати таку форму оплати винагороди як «гонорару успіху» та його реалізацію у Договорі, при здійсненні розподілу судових витрат у цій справі відповідні зобов'язання не є обов'язковими для суду, а заявлений до стягнення «гонорар успіху» підлягає оцінці на предмет необхідності, розумності та обґрунтованості.
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у цій справі є розумність заявлених витрат, тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із наданими послугами щодо представництва інтересів у суді та досягненням обумовленого між сторонами успішного результату.
Здійснивши оцінку наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення витрати у вигляді «гонорару успіху» у розмірі 58'220,10 грн. не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв'язку з чим їх відшкодування, з огляду на обставини даної справи, матиме надмірний характер.
З огляду на зазначені мотиви, задоволення вимоги щодо стягнення «гонорару успіху» у повному розмірі не відповідатиме принципам пропорційності та справедливості.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення «гонорар успіху» підлягає зменшенню до 4'000,00 грн., а загальна сума витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню із відповідача становить 22'000,00 грн. (18'000,00 + 4'000,00).
Керуючись ст.ст. 2, 12-13, 16, 42, 123-124, 126, 129, 222, 232-233, 236-238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам'янка-Бузький комбікормовий завод» про розподіл судових витрат (вх. №29318/23 від 30.11.2023) у справі №914/2211/23 - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еконива» (45605, Волинська обл., Луцький р-н, с. Боратин, вул. Шкільна, буд. 74; код ЄДРПОУ 43880178) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам'янка-Бузький комбікормовий завод» (80400, Львівська область, Львівський р-н, м. Кам'янка-Бузька, вул. Шевченка, буд. 129а; код ЄДРПОУ 34219437) 22'000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
4. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
5. Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 19.12.2023.
Суддя Крупник Р.В.