Справа № 523/20446/23
Провадження №2/523/6245/23
УХВАЛА
"07" грудня 2023 р. м. Одеса
Суддя Суворовського районного суду м. Одеси Далеко К.О., розглянувши заяву представника позивача Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» - Лозіни О.Ю. про забезпечення позову по цивільній справі №523/20446/23 за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
До суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 261 615,31 грн.
На виконання п.2 ч.1 ст. 187 ЦПК України, після надходження позовної заяви, суд витребував інформацію про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - відповідача.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2023 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, у порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.
Одночасно із позовною заявою, до суду представником позивача ОСОБА_2 було подано заяву про забезпечення позову, якою остання просить забезпечити позов шляхом: накладення арешту на нерухоме майно у вигляді квартири АДРЕСА_1 ; заборони проведення будь-яких реєстраційних дій із вказаною квартирою. Обґрунтовує подану заяву тим, що відповідач не виконує належним чином взятого на себе зобов'язання за кредитним договором по поверненню кредитних коштів. Вищезазначене майно, належне відповідачу, а тому відповідач може вчинити дії щодо його продажу, що унеможливить виконання рішення суду про задоволення позову.
Суд, дослідивши матеріали позовної заяви, заяви про забезпечення позову, дійшов наступного висновку.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір стосовно стягнення заборгованості, яка виникла за заявою - договором про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» №014-RO-82-106665799 від 24.09.2021 року у сумі 261 615,31 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 244 762,05 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 16 853,26 грн.
Розрахунком заборгованості підтверджується, що ОСОБА_1 останній раз здійснювала погашення заборгованості - у лютому 2023 року.
Кредит не забезпечується іпотекою.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 12.10.2023 року, ОСОБА_1 являється власником квартири АДРЕСА_1 .
Протягом строку існування між сторонами кредитних відносин Банк, з метою зменшення навантаження на клієнта, у зв'язку із наявними або можливими фінансовими труднощами відповідача, надавав реструктуризацію заборгованості, тобто сторони досягали згоди про зміну умов погашення кредиту (додаткова угода №1 до Заяви-договору про відкриття поточного рахунку та надання кредиту "Кредит готівкою"/ до Кредитного договору №014-RO-82-106665799 від 24.09.2021.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір. Таке правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними зокрема в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18, провадження № 61-5051св19, які суд в силу чимог ч.4 ст. 263 ЦПК України враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Суд виходить із того, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Згідно з позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 15.09.2020 № 753/22860/17, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача також від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Зазначена позиція суду відповідає правовій позиції Верховного суду, викладеній у постанові від 19 лютого 2021 року по справі № 643/12369/19.
Верховний Суд у складі Великої Палати у постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, а також у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 та постанові від 03 березня 2023 року у cправі № 905/448/22 дійшов висновку, що у справах де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову.
Вирішуючи питання щодо співмірності та адекватності зазначених заходів забезпечення позову із позовними вимогами, суд також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, висновки Верховного Суду у постанові від 23.03.2020 у справі № 910/7338/19.
З огляду на викладене, у даному випадку суд прийшов до висновку що застосування заявленого позивачем виду забезпечення позову, у вигляді арешту на нерухоме майно, виключить можливість відчуження чи передачі майна відповідача іншим особам, на час розгляду справи, а відтак - утрудненню чи неможливості виконання можливого рішення суду про задоволення позову, про стягнення грошових коштів за кредитним договором.
Одночасно, суд не вбачає підстав для застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона проведення реєстраційних дій.
Суд виходить із того, що судовий арешт віднесений до різновидів обтяження прав на нерухоме майно, відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Отже, судовий арешт, перш за все, обмежує права власника та (або) користувача об'єкта нерухомого майна на вчинення юридично значимих дій щодо нього.
Заборона вчинення реєстраційних дій, на відміну від судового арешту, прямо не віднесена Законом до обтяжень та обмежує можливості державного реєстратора проводити певні реєстраційні дії.
З огляду на викладене, суд вважає що накладення арешту на майно є достатнім заходом забезпечення позову, у даному випадку.
Таким чином, на думку суду, застосування заходу забезпечення позову про накладення арешту на нерухоме майно відповідача, є співмірним предмету позову, та одночасно не порушить прав відповідача, оскільки не позбавляє його права володіння та користування майном. До такого висновку суд дійшов із урахуванням правової позиції Верховного суду, викладеної у постанові від 19 лютого 2021 року по справі № 643/12369/19.
Також, з матеріалів позовної заяви та заяви про забезпечення позову не вбачається, що застосуванням судом вищевказаних заходів забезпечення позову можуть бути порушені права та інтереси третіх осіб.
За викладених обставин, суд дійшов висновків, що забезпечення позову у даній справі, в наведений спосіб - арешту майна, не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте, тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди сторонам по справі.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
За висновками суду, застосування обраного заявником заходу забезпечення позову направлено насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту. Невжиття таких заходів може призвести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду, а відтак заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом, а не обов'язком суду, за винятком випадків, визначених частиною третьою статті 154 ЦПК України (постанова КЦС ВС від 30.05.2019 року, справа № 456/2438/17).
Інформація щодо наявності підстав для обов'язкового застосування зустрічного забезпечення позову, в матеріалах справи не міститься.
Враховуючи вищевикладене, а також принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову предмету позову, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.149-154, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Заяву представника позивача Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» - Лозіни О.Ю. про забезпечення позову по цивільній справі №523/20446/23 за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 30,4 кв.м., реєстраційний номер 2160965451101, що належить ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , остання відома адреса: АДРЕСА_2 .
У задоволенні заяви про забезпечення позову в іншій частині - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно з дня її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня складання повного тексту ухвали. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Зазначена ухвала є підставою для внесення відомостей до Реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Суддя: К.О. Далеко