Справа №452/3557/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2023 року м.Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарях судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисників обвинуваченого - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Самбірського міськрайонного суду Львівської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023141290000243 від 18 березня 2023 року, відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Самбора Львівської області, громадянина України, українця, що має середню спеціальну освіту, який проходив військову службу за призовом під час мобілізації в Збройних Силах України на посаді водія роти плавальних машин батальйону плавальних машин військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, розлученого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засудженого:
- 29 липня 2015 року Самбірським районним судом Львівської області за ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України (далі - КК України) до 3 років позбавлення волі, на підставі стст.75,76 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 рік;
- 30 вересня 2015 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області за ч.2 ст.186 КК України із застосуванням ч.1 ст.71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, 08 січня 2020 року звільнений від відбування покарання у виді позбавлення волі згідно ухвали Дрогобицького міського суду Львівської області від 06 листопада 2019 року на підставі ст.82 КК України із заміною невідбутої частини покарання на 240 годин громадських робіт; 22 травня 2020 року знятий з обліку уповноваженого органу з питань пробації по відбуттю покарання;
- 27 січня 2021 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 850 гривень, штраф сплачено 28 жовтня 2021 року,
по обвинуваченню в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , 18 березня 2023 року приблизно о 17 год. 25 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, що знижує увагу, швидкість реакції та унеможливлює належним чином оцінювати дорожню обстановку, в денну пору доби, при природному освітленні, керуючи автомобілем марки «Ford» моделі «Focus», реєстраційний номерний знак
НОМЕР_2 Республіки Польща, рухався автодорогою місцевого значення між населеними пунктами с. Ралівка та с. Чуква Самбірського району Львівської області у напрямку с. Ралівка Самбірського району Львівської області із двостороннім рухом, яка має по одній смузі для руху в кожному напрямку, поза межами населеного пункту, у порушення вимог стст.11,49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, стст.1,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.1.2 Розділу 1, п.1.5 Розділу 1, пп.«б» п.2.3 Розділу 2, пп.«д» п.2.3 Розділу 2, пп.«а» п.2.9 Розділу 2, п.10.1 Розділу 10, п.11.3 Розділу 11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР України), а саме: проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, допустив виїзд автомобіля марки «Ford» моделі «Focus», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 Республіки Польща, за межі проїзної частини дороги ліворуч, на ліве, відносно напрямку його руху, узбіччя, де вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , який отримав синці в ділянці лівого плечового суглоба та правій гомілці, відкритий перелом обох кісток правої гомілки, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки життя в момент спричинення.
Судом в умовах змагальності процесу досліджені в повному обсязі всі докази, надані як стороною обвинувачення, так і стороною захисту в скоєнні інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення. При цьому, сторони кримінального провадження підтвердили відсутність у них доповнень та інших доказів.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 повідомив судові про визнання своєї винуватості у пред'явленому обвинуваченні в повному обсязі, проте зазначив, що алкогольні напої він вживав вже після вчинення дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), що фактично свідчить про часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_7 своєї винуватості у пред'явленому обвинуваченні та оспорювання певних обставин справи.
Так, обвинувачений ОСОБА_7 , не оспорюючи час, місце та спосіб вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, за обставин, зазначених в обвинувальному акті та вироку суду, окрім такої кваліфікуючої ознаки як перебування в стані алкогольного сп'яніння саме в момент скоєння ДТП, пояснив, що 18 березня 2023 року після 17 години він керував автомобілем «Ford Focus» по ділянці автодороги між населеними пунктами с. Чуква та с. Ралівка Самбірського району, в напрямку с. Ралівка. В цей час опадів не було, дорожнє покриття було сухе. Жодних зустрічних чи попутних транспортних засобів не було. Швидкість руху керованого ним автомобіля становила приблизно 80-90 км/год. Дорогу з с. Чукви до м. Самбора через с. Ралівку він знав добре, оскільки в с. Чуква проживає його брат. Також він добре знав ділянку дороги, на якій було багато ям та вибоїн. Рухаючись по своїй смузі та під'їжджаючи саме до тієї ділянки дороги, де дорожнє покриття було неналежної якості, оскільки містило багато ям та вибоїн різного діаметру та глибини, швидкість руху керованого ним автомобіля не зменшив та продовжив рух. Саме в цей час в автомобілі раптово піднявся передній капот, кришка якого вдарила по вітровому склі і одразу він зрозумів, що автомобіль переднім лівим колесом потрапив у яму. Він намагався тримати руками кермо, але автомобіль втратив керованість, його почало заносити вліво по напрямку його руху, після чого він відчув як автомобіль перекинувся ліворуч і зупинився за межами проїзної частини дороги зліва. Траєкторії руху автомобіля він не бачив, бо кришка капота автомобіля була відчинена. Екстрене гальмування не застосував, бо не вважав за необхідне гальмувати. Під час перекидання ОСОБА_7 вдарився декілька разів головою в салоні автомобіля, після чого в нього з'явився шум у голові, стан був «ніби як п'яний», свідомість не втрачав, проте пам'ятає події того дня після ДТП уривками, фрагментами. Далі він почув крики людини та пішов у напрямку цих криків, почув прохання дати телефон або зателефонувати в швидку, точніше не пам'ятає, після чого він почав повертатися до автомобіля, де хотів відшукати свій мобільний телефон, проте через декілька кроків відчув різкий біль в голові, присів і так просидів до приїзду працівників швидкої допомоги та поліцейських. В подальшому на місці ДТП йому стало зрозуміло, що він автомобілем здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , який йшов по краю дороги в напрямку с. Чуква. Однак, моменту даного наїзду ОСОБА_7 не бачив через підняту кришку капота. Зазначив, що пам'ятає на місці ДТП батька потерпілого, з яким нібито спілкувався в його автомобілі, проте зміст розмови не пам'ятає, можливо прохав відвезти до його брата в с. Чукву, як про це повідомив сам батько потерпілого судовому засіданні. На переконання ОСОБА_7 до настання ДТП автомобіль перебував у технічно справному стані. До ДТП ОСОБА_7 алкогольних напоїв не вживав, медичних препаратів, які б знижували реакцію не приймав. Скарг на здоров'я та самопочуття до ДТП не мав. На місці ДТП від медичного огляду він відмовився, хотів,
щоб його залишили у спокої. Як йому здається, приблизно о 18.00-18.30 год. його було доставлено в Самбірську ЦЛ, де були вже поліцейські, котрі йому сказали чекати, бо буде огляд поліцейськими та лікарями, конкретніше йому ніхто нічого не пояснив. До нього декілька разів підходила лікарка, пропонувала його оглянути, проте він відмовлявся, казав, щоб його не турбували та залишили у спокої. Час від часу до нього підходили працівники поліції, однак вони не казали, що він мав робити. Так пройшло близько години. В подальшому працівники поліції попередили, щоб він сидів у лікарні і чекав слідчого, для чого - не пояснили. Ще через певний час очікування він вийшов на вулицю в магазин, де придбав сигарети, печиво та пляшку коньяку ємністю 200 грамів, який він випив на вулиці за кутом лікарні, бо дуже боліла голова і він перебував у стресі, після чого повернувся до лікарні. Приблизно через 2 години до лікарні приїхала слідча, котра повідомила про необхідність здати кров для експертизи, на що він добровільно погодився та підписав якийсь документ, котрий навіть не читав. Лікарі відібрали в нього кров і слідча його відпустила. Про те, що він, перебуваючи в лікарні після ДТП вжив коньяк, ані лікарям, ані поліцейським, у тому числі слідчій під час забору крові та в подальшому під час досудового розслідування, він не повідомляв. Вперше про це повідомив у суді під час надання усних показань. До лікарів з приводу незадовільного самопочуття на місці ДТП та протягом перебування в лікарні не звертався та не повідомляв, що у нього проблеми зі здоров'ям після ДТП.
Потерпілий ОСОБА_5 в особі представника - адвоката ОСОБА_6 звернувся до суду із цивільним позовом щодо відшкодування матеріальних збитків, завданих кримінальним правопорушенням, в сумі 246476 грн. 60 коп., яка складається із витрат, пов'язаних з лікуванням, та шкоди, пов'язаної із тимчасовою непрацездатністю, а також щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 500000 грн. 00 коп., мотивуючи її розмір тим, що потерпілий зазнав фізичного болю, йому було завдано тяжкі тілесні ушкодження, було порушено нормальний спосіб його життя та погіршився стан здоров'я, тривалий час був прикутий до ліжка та потребував у зв'язку з цим сторонньої допомоги, ще не може пересуватися самостійно без милиць, переніс сильні душевні страждання, втратив нормальний сон та продовжує відчувати постійне занепокоєння, тощо. Крім того, потерпілий прохав стягнути з відповідачів понесені ним витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 20000 грн. 00 коп..
Пред'явлений потерпілим ОСОБА_5 цивільний позов обвинувачений ОСОБА_7 визнав частково та зазначив, що підлягає відшкодуванню завдана матеріальна шкода, яка підтверджена відповідними доказами, та завдана моральна шкода в розмірі 100000 грн. 00 коп., проте додатково вказав, що на час розгляду справи в нього відсутні грошові кошти в необхідній кількості. Також вказав, що в листопаді та грудні 2023 року його батьки перерахували потерпілому грошові кошти на загальну суму 13000 грн. 00 коп., котрі прохав врахувати як часткове відшкодування завданої ОСОБА_5 шкоди.
В судових дебатах стороною захисту було заявлено клопотання про визнання неналежними доказами у справі, а саме, протоколу отримання зразків для експертизи від 18 березня 2023 року та висновку експерта №676/2023-т від 29 березня 2023 року, відповідно до якого в крові ОСОБА_7 методом газо-рідинної хроматографії виявлено етиловий спирт в кількості 2,74 % (проміле), а також захисники вважали відсутнім в діянні ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України, у вчиненні якого обвинувачується останній, та прохали змінити правову кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_7 на ч.2 ст.286 КК України у зв'язку з недоведеністю факту перебування обвинуваченого в стані алкогольного сп'яніння саме під час скоєння ДТП належними доказами.
Обвинувачений ОСОБА_7 в судових дебатах підтримав позицію захисників.
За змістом ст.62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Згідно з вимогами ст.91 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов'язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК України випадках, на потерпілого.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частиною 5 статті 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у п.65 справи «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n.161, Series А заява №25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_7 своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та фактичне заперечення певної кваліфікації дій, його винуватість доведена у повному обсязі, а також підтверджується сукупністю безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів та встановленими судом фактичними даними, у розумінні вимог статей 84-87,94 КПК України.
Під час судового розгляду встановлено наступне.
Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 суду пояснив, що 18 березня 2023 року після обіду близько 16 години дня він був на пробіжці та рухався (біг) по краю проїжджої частини дороги назустріч зустрічному транспорту з с. Чуква до с. Ралівка, почув звук автомобіля за спиною, оберти двигуна якого нарощувались, трохи повернув голову назад і побачив автомобіль подібний до «Ford Focus», котрий їхав на нього. Потерпілий встиг зробити тільки один крок в сторону кювету до того, як автомобіль наїхав на нього та збив лівим переднім крилом. Звуків, характерних для потрапляння автомобіля в яму, а також звуків гальмування, він не чув. Отямившись, він побачив автомобіль, котрий стояв нахилений на «ребрі» в кюветі, а також зрозумів, що в нього відкритий перелом правої ноги, у зв'язку з чим він не міг піднятися. Водій ОСОБА_7 підійшов до ОСОБА_5 приблизно на 3-4 метри, посміявся, не відреагував на прохання викликати швидку та пішов. Зовні ОСОБА_7 виглядав як в стані алкогольного сп'яніння, в нього була нетверда хода та сміх без причини. Потім біля них зупинився інший автомобіль, водій якого і викликав швидку допомогу, а також надав можливість подзвонити батькам та повідомити їх про ДТП. Крім того, в судовому засіданні потерпілий прохав задовольнити позов у повному обсязі з підстав, наведених у ньому.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що 18 березня 2023 року близько 16 години дня його син ОСОБА_5 був на пробіжці. Приблизно через годину він їм передзвонив та повідомив про ДТП, яка сталася на ділянці дороги між с. Чуква та с. Ралівка. Прибувши на місце, він побачив, що син вже перебував всередині автомобіля швидкої допомоги, де йому надавалася медична допомога, а в кюветі знаходився автомобіль «Ford Focus», котрий лежав нахилений на боку поза лівою стороною дороги в напрямку до с. Ралівка. Попри цей автомобіль ходив ОСОБА_7 , котрий був у неадекватному стані, голосно розмовляв, сміявся, потім сів у салон належного свідку автомобіля, на якому він приїхав на місце ДТП, та вимагав, щоб ОСОБА_10 віз його в с.Чукву. Як повідомив свідок, було схоже, що ОСОБА_7 перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, проте ОСОБА_10 до нього близько не підходив та запах алкоголю не чув.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що вона працює лікарем в Самбірській ЦЛ та 18 березня 2023 року перебувала на чергуванні. В той день на підставі постанови слідчого в приміщенні лікарні в її присутності, а також в присутності медичних сестер ОСОБА_12 та ОСОБА_13 було відібрано біологічні зразки крові ОСОБА_7 для подальшого проведення експертного дослідження. Протокол отримання зразків заповнювала слідча, обставин відібрання зразків вона не пам'ятає, оскільки пройшло більше півроку.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , кожна окремо, пояснили, що вони працюють медичними сестрами в Самбірській ЦЛ та 18 березня 2023 року перебували на чергуванні. В той день на підставі постанови слідчого в приміщенні лікарні в їх присутності за вказівкою чергового лікаря ОСОБА_11 було відібрано біологічні зразки крові ОСОБА_7 для подальшого проведення експертного дослідження. Протокол отримання зразків заповнювала слідча, обставин відібрання зразків вони не пам'ятають, оскільки пройшло більше півроку.
З протоколу огляду місця події від 18 березня 2023 року з доданими ілюстрованими таблицями та схемою місця ДТП, проведеного в період часу з 17 год. 50 хв. по 19 год. 30 хв., встановлено, що на ділянці автодороги, сполученням с. Чуква та с. Ралівка Самбірського району, а саме на правому узбіччі проїзної частини, на відстані 1200 метрів від житлового будинку АДРЕСА_2 , виявлено автомобіль марки «Ford» моделі «Focus», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , у якому пошкоджене вітрове скло у вигляді павутинки, деформований передній капот автомобіля, вм'ятина в правій частині, деформоване ліве переднє крило, пошкоджена захисна радіаторна сітка у вигляді розломів, пошкоджений передній бампер у вигляді відламу у правій частині, відсутні вікно водійських дверей, вікно люку та заднє вікно, деформована верхня частина кузова автомобіля більше в правому задньому куті, відсутнє дзеркало заднього виду зліва (т.2 а.с.28-41).
Відомості про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 березня 2023 року о 20 год. 06 хв. за №12023141290000243, правова кваліфікація ч.2 ст.286-1 КК України (т.1 а.с.245).
На підставі постанови слідчого про відібрання біологічних зразків від 18 березня 2023 року, зі змістом якої був ознайомлений ОСОБА_7 , 18 березня 2023 року в період часу з 22 год. 00 хв. до 22 год. 16 хв. у ОСОБА_7 , який погодився добровільно надати зразки, було відібрано біологічні зразки крові для подальшого проведення експертного дослідження. При цьому, будь-яких зауважень, заяв та клопотань від ОСОБА_7 при підписанні вказаних документів не надходило (т.1 а.с.246,247).
Згідно висновку експерта №676/2023-т від 29 березня 2023 року в крові ОСОБА_7 методом газо-рідинної хроматографії виявлено етиловий спирт в кількості 2,74 % (проміле), не виявлено: метилового, пропілового, бутилового і амілового спиртів (т.2 а.с.48).
Відповідно до висновку експерта №83/23 від 31 березня 2023 року при проведенні судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_5 виявлено синці в ділянці лівого плечового суглоба та правій гомілці, відкритий перелом обох кісток правої гомілки. Вказані ушкодження могли утворитись 18 березня 2023 року від контакту з виступаючими частинами кузова автомобіля при наїзді на пішохода і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення. Враховуючи локалізацію ушкоджень слід вважати, що в момент первинного контакту з кузовом автомобіля потерпілий знаходився в вертикальному або близькому до нього положенню, задньо-правою стороною тіла до травмуючої сили. В медичній карті стаціонарного хворого №22719/820 даних про вміст етанолу в крові потерпілого ОСОБА_5 на момент поступлення в « ІНФОРМАЦІЯ_2 » немає (т.2 а.с.49-51).
Із висновку автотехнічної експертизи №СЕ-19/114-23/5648-ІТ від 19 квітня 2023 року відомо, що на момент огляду система рульового управління досліджуваного автомобіля «Ford Focus», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції, передбачені конструкцією. На момент огляду робоча гальмівна система досліджуваного автомобіля «Ford Focus»,
реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції, передбачені конструкцією (т.2 а.с.53-57).
З висновку транспортно-трасологічної експертизи №СЕ-19/114-23/5648-ІТ від 25 квітня 2023 року відомо, що наїзд автомобіля «Ford Focus», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , на пішохода відбувся на ділянці, що передує зафіксованим слідам РБК. Встановити місце наїзду відносно елементів дороги не виявляється можливим через відсутність достатнього комплексу слідової інформації на місці події (т.2 а.с.59-63).
У висновку судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/114-23/6720-ІТ від 02 травня 2023 року зазначено, так як всі елементи системи фіксації кришки капоту автомобіля «Ford Focus», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , відсутні (демонтовані), тому відповісти на питання про причину виходу з ладу даної системи не виявляється можливим. Несправність системи фіксації кришки капоту автомобіля «Ford Focus», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 виникла задовго до настання даної ДТП. Несправність системи фіксації кришки капоту автомобіля «Ford Focus», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , можна виявити при спробі відчинити капот автомобіля. В систему фіксації кришки капоту автомобіля «Ford Focus», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , внесено конструктивні зміни, а саме демонтовані всі її елементи та встановлена металева циліндрична пружина на скобу капота (т.2 а.с.65-68).
За висновком експерта №СЕ-19/114-23/11241-ІТ від 29 червня 2023 року, встановити швидкість автомобіля «Ford Focus», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , виходячи із наявних слідів юзу не виявляється можливим. В даній дорожній ситуації водій ОСОБА_7 повинен був керуватись технічними вимогами п.12.1,12.3 та 31.1 чинних ПДР України, а саме, в даній дорожній ситуації, водій автомобіля «Ford Focus», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_7 , у відповідності з вимогами ПДР України та з технічної точки зору, враховуючи наявність на місці події слідів заносу та факт самовільного відкриття капоту внаслідок внесення конструктивних змін, повинен був не експлуатувати автомобіль з несправною системою фіксації капоту, а відступивши від даної вимоги, ураховувати дорожню обстановку, стан транспортного засобу та рухатися з такою швидкістю, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, а з моменту самовільного відкриття капоту (із заданого моменту виникнення небезпеки для руху), вжити заходи для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. При заданих слідством вихідних даних, швидкості руху автомобіля в 80...90 км/год., його водій мав технічну можливість зупинитись до місця наїзду на пішохода шляхом застосування екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху, перебуваючи в стані заносу. В даній дорожній ситуації дії водія ОСОБА_7 не відповідали вимогам п.12.1,12.3 та 31.3 чинних ПДР України і невідповідність вимогам п.12.1 та п.12.3 чинних ПДР України перебуває у причинному зв'язку з настанням даної пригоди. При заданих слідством вихідних даних, причиною настання даної ДТП стала невідповідність дій водія автомобіля «Ford Focus», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_7 вимогам п.12.1 та п.12.3 чинних ПДР України, для дотримання яких у нього не було завад технічного характеру (т.2 а.с.70-73).
Обставини вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення були перевірені і уточнені під час проведення слідчого експерименту, результати якого відображені у відповідних протоколах від 19 травня 2023 року, як за участю потерпілого ОСОБА_5 , так і за участю обвинуваченого ОСОБА_7 , з доданими до них схемами місця ДТП та ілюстрованими таблицями (т.2 а.с.76-82,131-140).
Відповідно до вимог ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише щодо особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в
частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Таким чином, судовий розгляд здійснено в межах обвинувального акту, відповідно до якого ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України. В ході судового розгляду прокурор не змінював обвинувачення та не висував додаткового.
Аналізуючи промову сторони захисту в сукупності з матеріалами кримінального провадження та обставинами, які з'ясовані під час судових засідань, суд приходить до висновку, що підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 на ч.2 ст.286 КК України не встановлено, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Сторона захисту вказувала на те, що протокол отримання зразків для експертизи від 18 березня 2023 року та висновок експерта №676/2023-т від 28 березня 2023 року є недопустимими доказами з огляду на таке. Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудового розслідування ДТП мало місце о 17 год. 25 хв. 18 березня 2023 року. Відомості про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 березня 2023 року о 20 год. 06 хв. за №12023141290000243, правова кваліфікація ч.2 ст.286-1 КК України, тобто через 02 год. 41 хв.. Постанову про відібрання біологічних зразків у ОСОБА_7 було вручено останньому безпосередньо перед початком відібрання вказаних біологічних зразків о 22 год 00 хв. 18 березня 2023 року, тобто через 04 год. 35 хв. після настання ДТП. До Самбірської ЦЛ ОСОБА_7 був доставлений о 18:00-18:30 год., однак він не був затриманий та не був обмежений у пересуванні чи інших діях. Також ОСОБА_7 ніхто не повідомляв, що у нього будуть відбиратись саме біологічні зразки крові для проведення подальшої експертизи на предмет вмісту алкоголю в крові. Крім того, ОСОБА_7 не був попереджений про заборону вживання алкоголю після скоєння ДТП. Відтак, вищенаведені докази доводять перебування ОСОБА_7 в стані алкогольного сп'яніння лише на момент відібрання у нього зразків крові, тобто о 22 год. 00 хв., але жодним чином не доводять, що ОСОБА_7 був в стані алкогольного сп'яніння на момент скоєння ДТП. Також, стороною захисту було зауважено, що працівниками поліції було порушено вимоги п.6 та п.8 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України від 09 листопада 2015 року.
Разом з тим, у даному випадку суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15 березня 2018 року у справі № 372/2291/16-к, відповідно до якої, «Постанова Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» та наказ МВС України від 09 листопада 2015 року «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» прийняті відповідно до ст.266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законів України «Про Національну поліцію», «Про дорожній рух» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними». Отже, ці нормативно-правові акти не регулюють питання доказування в кримінальному провадженні та не виключають можливість встановлення судом факту перебування особи в момент вчинення ДТП у стані алкогольного чи іншого сп'яніння шляхом дослідження всієї сукупності доказів, а не виключно результатами відповідного огляду».
Саме по собі не проведення працівниками поліції огляду водія ОСОБА_7 на стан сп'яніння на місці ДТП з використанням спеціальних технічних засобів, а так само лікарем закладу охорони здоров'я, в межах
двох годин з часу скоєння ДТП, на переконання суду, не може свідчити про перебування обвинуваченого ОСОБА_7 в тверезому стані під час скоєння ДТП.
Посилання сторони захисту на те, що працівниками поліції та працівниками медичного закладу не було роз'яснено ОСОБА_7 причини перебування в лікарні, а також не було попереджено останнього про неможливість вживання алкогольного напою після ДТП, є безпідставним та необґрунтованим, оскільки сам ОСОБА_7 в судовому засіданні вказав, що події, які відбувалися після ДТП, пам'ятає уривками та фрагментами. При цьому, ОСОБА_7 неодноразово наголошував на тому, що він на місці скоєння ДТП від медичного огляду відмовився, хотів, щоб його залишили у спокої, поліцейські в Самбірській ЦЛ сказали йому чекати, бо буде огляд поліцейськими та лікарями, пізніше до нього декілька разів підходила лікарка та пропонувала його оглянути, проте він відмовлявся, казав, щоб його не турбували та залишили у спокої. Слідча, котра прибула до лікарні, повідомила йому про необхідність здати кров для проведення експертизи на вміст алкоголю, на що він добровільно погодився, однак не повідомив будь-кого під час забору крові та під час досудового розслідування про те, що вжив алкоголь після ДТП вже перебуваючи в лікарні. Вперше про такий факт повідомив у суді під час надання показань. До лікарів з приводу незадовільного самопочуття на місці ДТП та протягом перебування в лікарні не звертався.
Відтак, на переконання суду, виходячи з власних показань обвинуваченого, наданих ним в судовому засіданні, ОСОБА_7 було достовірно відомо про необхідність проведення медичного огляду, у тому числі на стан алкогольного сп'яніння.
Крім того судом враховано, що п.2.10 (є) Розділу 2 ПДР України передбачено обов'язок водія до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
В силу положень ст.68 Конституції України, повідомлення суду про незнання ОСОБА_7 , який керував автомобілем, закону в частині заборони вживати алкогольні напоїв після ДТП, не звільняє його від юридичної відповідальності, оскільки він має відповідне посвідчення водія, тобто у встановленому порядку отримав право керування транспортним засобом та повинен знати ПДР України.
Згідно практики Європейського суду з прав людини будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти транспортним засобом та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
До того ж, стороною захисту не надано суду належних та допустимих доказів вживання ОСОБА_7 алкоголю саме під час перебування в лікарні вже після скоєння ДТП.
Разом з тим, перебування ОСОБА_7 в стані алкогольного сп'яніння під час вчинення ДТП додатково підтверджується як показами потерпілого ОСОБА_5 , так і показами свідка ОСОБА_10 , котрі в судовому засіданні, кожен окремо, повідомили судові про неадекватну поведінку обвинуваченого на місці ДТП, нестійку ходу, сміх, тощо. При цьому, стороною захисту не підтверджено відповідними медичними документами, що така поведінка ОСОБА_7 могла бути наслідком саме отриманих останнім будь-яких ударів (ушкоджень) в момент ДТП.
Відтак, доводи обвинуваченого та його захисників про те, що ОСОБА_7 не перебував в стані алкогольного сп'яніння в момент скоєння ДТП, а вжив алкогольний напій - 200 грамів коньяку вже після ДТП, суд розцінює критично та вважає це вибраним способом захисту з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин.
Отже, стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_7 на момент вчинення кримінального правопорушення та через тривалий проміжок часу після його вчинення підтверджується дослідженими доказами по справі, а тому підстав для визнання доказів - протоколу отримання зразків для експертизи від 18 березня 2023 року та висновоку експерта №676/2023-т від 28 березня 2023 року, недопустимими суд не вбачає.
За таких обставин суд прийшов до висновку про правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.2 ст.286-1 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, якщо вони заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження, в межах пред'явленого обвинувачення.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, що ним вчинено тяжкий злочин.
З даних про особу обвинуваченого ОСОБА_7 вбачається, що він має визначене і постійне місце проживання, де характеризується посередньо, розлучений, проживає з батьками, які є пенсіонерами, має на утриманні одну неповнолітню дитину, є військовослужбовцем, де характеризується негативно через наявні факти вживання алкогольних напоїв під час несення служби та конфлікти з іншими військовослужбовцями, неодноразово притягався до адміністративної відповідальності, перебуває на обліку у лікаря-нарколога з діагнозом F15.24, а саме, розлад психіки та поведінки внаслідок вживання психостимуляторів, проте згідно висновку спеціальної медичної, наркологічної комісії №94 від 11 серпня 2023 року не потребує застосування примусових заходів лікування, у лікаря-психіатра на обліку не перебуває, загальний стан його здоров'я визнано задовільним, раніше судимий, у тому числі за кримінальний проступок, вчинений проти життя та здоров'я особи - свого батька, котре також було скоєне у стані алкогольного спяніння.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_7 , не встановлено.
З урахуванням вищенаведених обставин справи, враховуючи особу обвинуваченого, його сімейний та майновий стан, що він в цілому по матеріалах справи характеризується негативно, враховуючи його відношення до вчиненого злочину, зверхню поведінку під час судового розгляду, відсутність щирого каяття, а також враховуючи позицію прокурора та потерпілого щодо призначення покарання, суд, керуючись стст.63,65-67 КК України, знаходить можливим призначити ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України, покарання у виді позбавлення волі на певний строк в межах, передбачених санкцією частини статті, з позбавленням права керувати транспортними засобами на певний строк, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
При цьому, суд не вбачає підстав для призначення ОСОБА_7 по інкримінованому кримінальному правопорушенню більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.
Представником потерпілого - адвокатом ОСОБА_6 в інтересах потерпілого ОСОБА_5 заявлено цивільний позов про стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_5 страхового відшкодування в сумі 246476 грн. 60 коп., з яких витрати, пов'язані з лікуванням, в розмірі 67784 грн. 20 коп., та шкода, пов'язана із тимчасовою непрацездатністю, в розмірі 178692 грн. 40 коп., а також про стягнення із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 моральної шкоди в розмірі 500000 грн. 00 коп, мотивуючи її розмір тим, що потерпілий зазнав фізичного болю, йому було завдано тяжкі тілесні ушкодження, було порушено його нормальний спосіб його життя та погіршився стан здоров'я, тривалий час був прикутий до ліжка та потребував у зв'язку з цим сторонньої допомоги, ще не може пересуватися самостійно без милиць, переніс сильні душевні страждання, втратив нормальний сон та продовжує відчувати постійне занепокоєння, тощо. Крім того, потерпілий прохав стягнути з відповідачів на його користь понесені ним витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 20000 грн. 00 коп..
Представник Моторного (транспортного) страхового бюро України ОСОБА_14 подав відзив на позов, в якому просив у задоволенні вимоги ОСОБА_5 про стягнення із Моторного (транспортного) страхового бюро України страхового відшкодування в сумі 246 476 грн. 60 коп. відмовити повністю посилаючись на те, що потерпілий у визначені строки в порядку ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) не звертався до Моторного (транспортного) страхового бюро України з повідомленням про настання ДТП та із заявою про виплату страхового відшкодування, крім цього деякі чеки надані потерпілим є нерозбірливими, а відтак неможливо встановити їх прив'язаність до витрат пов'язаних із ДТП.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_9 подав відзив на позов, в якому просив вимоги ОСОБА_5 про стягнення із ОСОБА_7 завданої моральної шкоди задовольнити частково у розмірі 50000 грн. 00 коп.. Разом з тим, сам обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні повідомив про часткове визнання ним цивільного позову в частині стягнення з нього завданої моральної шкоди в розмірі 100000 грн. 00 коп..
Відповідно до ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
За ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються нормиЦивільного процесуального кодексу Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно з ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково, чи відмовляє у ньому.
Щодо вимоги потерпілого про стягнення із Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_5 страхового відшкодування в сумі 246 476 грн. 60 коп. суд враховує таке.
Згідно ч.1 ст.1177 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
У пункті а) підпункту 41.1 ст.41 Закону зазначено, що Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного суду від 19 червня 2019 року, викладеними у Постанові №465/4621/16-к, обов'язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, якщо йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст.286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов'язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров'ю та життю людини.
Застосування положень Закону у кримінальному судочинстві не повинно суперечити його засадам і обмежувати права потерпілого.
Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст.286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди. А тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це також узгоджується зі статтями 15,16 ЦК України.
Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них передбачена ст.35 Закону, а саме, шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до Моторного (транспортного) страхового бюро України за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування.
Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з п.36.1. ст.36 Закону рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Протилежний підхід, який ставив би у залежність право потерпілого на компенсацію за результатами кримінального провадження від попереднього звернення чи незвернення з заявою до цих осіб, призвів би до істотного обмеження, чи навіть повного нівелювання його права на судовий захист у кримінальному процесі, встановленого статтею 128 КПК України.
Отже, Моторне (транспортне) страхове бюро України приймає таке рішення про здійснення відшкодування (регламентної виплати) також і на підставі рішення суду у разі, якщо спір розглядався в судовому порядку.
У постанові КЦС від 21 серпня 2018 року у справі №227/3573/16-ц касаційний суд висловився про необхідність стягнення страхового відшкодування не зважаючи на те, що позивач не звертався до страховика із заявою про відшкодування шкоди і за таким відшкодуванням звернувся безпосередньо до суду в межах необхідного строку, а в постанові ККС від 30 серпня 2018 року у справі №732/865/16-к посилання страховика на те, що потерпілий не звертався до нього із заявою про виплату страхового відшкодування, було відхилено касаційним судом.
У постанові колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 березня 2018 року у справі №910/426/17 суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій і зазначив таке: «потерпіла особа не зобов'язана звертатися до особи, у якої застраховано цивільно-правову відповідальність заподіювача шкоди. Таке право, враховуючи висновок, викладений у рішенні Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року №15-рп/2002, може бути реалізоване безпосередньо шляхом подання відповідного позову до суду. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами в залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту».
У системному зв'язку зі статтею 36 положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 цього Закону щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямоване на одержання компенсації, тобто не звертався ані до страховика (або Моторного (транспортного) страхового бюро України), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.
Крім цього, у підпункті 37.1.3 пункту 37.1. статті 37 вищезазначеного Закону передбачено іншу підставу для відмови у відшкодуванні невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на його отримання, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (Моторного (транспортного) страхового бюро України) встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.
Таким чином, у зазначеній нормі втілено загальний принцип недопустимості формального підходу до вирішення питання про здійснення або нездійснення компенсації і надання пріоритету зовнішній формі юридично значущих дій або бездіяльності над їх змістом і наслідками. Адже підставою для відмови у відшкодуванні визнаються не будь-які порушення регламентованої цим законом процедури, а лише ті, що призвели до неможливості встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для здійснення виплат і визначення їх розміру.
Водночас у межах кримінального провадження, яке розглядається за ст.286-1 КК України, факт, обставини ДТП, особа, винна у її настанні, характер і розмір завданої шкоди встановлюються судом як обставини, що мають істотне значення для кримінальної справи і належать до предмету доказування. Тобто в цьому разі незвернення потерпілого безпосередньо до Моторного (транспортного) страхового бюро України або страховика жодним чином не перешкоджає з'ясуванню обставин, з якими законодавець пов'язує підстави для виплати відшкодування.
Так, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для задоволення в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.286-1 КК України, попереднє звернення потерпілого до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону, не є обов'язковим.
У даній кримінальній справі ОСОБА_7 було заподіяно шкоду здоров'ю потерпілого ОСОБА_5 у виді тяжких тілесних ушкоджень. Спричинення цих наслідків перебуває у причинному зв'язку із діяннями ОСОБА_7 , а саме вчиненням ним ДТП, який вчасно не застрахував цивільно-правову відповідальність як власник транспортного засобу. Відповідно до пункту 41.1. статті 41 Закону саме Моторне (транспортне) страхове бюро України відшкодовує шкоду потерпілому, оскільки шкода заподіяна транспортним засобом, володілець якого ( ОСОБА_7 ) на день вчинення ДТП не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Потерпілою стороною належним чином підтверджені витрати ОСОБА_5 , пов'язані із лікуванням, а саме належними платіжними дорученнями та чеками (т.1 а.с.114-120), відповідно до лікарських призначень, тому слід стягнути із Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_5 витрати, пов'язані із лікуванням в сумі 67784 грн. 20 коп..
Крім цього, відповідно до ч.1 ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Згідно ч.1 ст.1198 ЦК України розмір доходу фізичної особи-підприємця, втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, що підлягає відшкодуванню, визначається з її річного доходу, одержаного в попередньому господарському році, поділеного на дванадцять. Якщо ця особа отримувала дохід менш як дванадцять місяців, розмір її втраченого доходу визначається шляхом визначення сукупної суми доходу за відповідну кількість місяців.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 у зв'язку з тілесними ушкодженнями, отриманими внаслідок ДТП, із 19 березня 2023 року по 21 квітня 2023 року перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві «1 територіальне медичне об'єднання м. Львова», із діагнозом: перелом тіла великогомілкової кістки з переломом малогомілкової кістки; відкритий перелом правої великогомілкової кістки в с/з діалізу із зміщенням м/гомілкової кістки на межі проксимальної та середньої третин діалізу із зміщенням к.ф.; відкрита рана правої гомілки, сполучена переломом. Працездатність тимчасово втрачена у зв'язку із захворюванням. Вказане підтверджується медичною карткою стаціонарного хворого №22719 (т.1 а.с.94).
Згідно інформації, наданої адвокату ОСОБА_6 , Головним управлінням ДПС у Львівській області, ОСОБА_5 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності без статусу юридичної особи та за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року задекларував дохід в сумі 2012012 грн. 18 коп..
Відтак, суд погоджується із розміром визначеної потерпілим шкоди, пов'язаної з тимчасовою непрацездатністю, та для розрахунку такої шкоди слід дохід отриманий потерпілим за попередній 2022 рік поділити на дванадцять місяців у році (20120012 грн. 18 коп./12=167667 грн. 68 коп.), а значить середньомісячний дохід за 2022 рік склав 167667 грн. 68 коп.. Як встановлено, тимчасова непрацездатність ОСОБА_5 склала один місяць і два дні, а тому для розрахунку шкоди, пов'язаної із тимчасовою втратою працездатності за один місяць, слід середньомісячний дохід за 2022 рік помножити на кількість місяців непрацездатності, - 1 місяць, що складає 167667 грн. 68 коп., а для розрахунку цієї ж шкоди за два дні потрібно дохід за 2022 рік поділити на 365 днів та помножити на два дні (2012012 грн. 18 коп./365=5512 грн. 36 коп.; 5512 грн. 36 коп.*2=11024 грн. 72 коп.).
Отже, ОСОБА_5 має право на відшкодування шкоди, пов'язаної з тимчасовою непрацездатністю, в сумі 178692 грн. 40 коп. (167667 грн. 68 коп.+11024 грн. 72 коп.) і таку суму слід присудити до стягнення із Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь потерпілого ОСОБА_5 ..
Щодо вимоги потерпілої сторони про стягнення з ОСОБА_7 моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями фізичній особі відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; згідно ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Виходячи з пояснень учасників судового розгляду в судовому засіданні, аналізуючи матеріали кримінального провадження, при визначенні суми відшкодування і підстав її присудження, суд також виходить із роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», де вказано, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Відповідно до стст.23,1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Факт отримання потерпілим ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень (відкритого перелому обох кісток правої гомілки) доводить факт спричинення останньому моральної шкоди, оскільки він зазнав фізичного болю та душевних переживань, через необхідність стаціонарного лікування та подальшої реабілітації, пересувається на милицях, а тому при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди судом враховано характер правопорушення, вчиненого обвинуваченим, його матеріальне та сімейне становище, позицію самого потерпілого, глибину його фізичних та душевних страждань, яких він зазнав через ДТП, порушення його нормальних життєвих зв'язків та способу його життя, відтак, суд виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, що відповідає вимогам п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», приходить до висновку, що позов ОСОБА_5 в частині відшкодування моральної шкоди слід задовольнити частково, присудивши до стягнення із ОСОБА_7 на користь потерпілого 150000 грн. 00 коп. моральної шкоди за вирахуванням сплачених раніше сум близькими родичами обвинуваченого в розмірі 13000 грн. 00 коп., а саме, 137000 грн. 00 коп., що буде адекватною компенсацією потерпілому моральної шкоди, заподіяної неправомірними діями обвинуваченого, та необхідною і достатньою для відновлення його життєвих зв'язків.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно положень ст.137 ЦПК України, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами, за винятком суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Правова допомога може складатися у тому числі з надання консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, підготовки процесуальних документів.
Згідно положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви додано договір про надання правової допомоги між потерпілим ОСОБА_5 та адвокатом ОСОБА_6 , ордер, свідоцтво про право на заняття адвокацькою діяльністю, квитанцію, розрахунок вартості правової допомоги (звіт про виконану роботу), акт виконаних робіт, тощо.
Таким чином, суд вважає доведеними вимоги потерпілого ОСОБА_5 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу і вважає за необхідне стягнути на користь потерпілого солідарно з відповідачів 20000 грн. 00 коп..
Відносно обвинуваченого ОСОБА_7 обрано захід забезпечення кримінального провадження, а саме, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У відповідності до вимог ст.174 КПК України, арешт майна, накладений ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 22 березня 2023 року, підлягає скасуванню.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати слід розподілити у відповідності до вимог ч.2 ст.124 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись стст.368,370 КПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_7 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (трьох) років 10 (десяти) місяців, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_7 , - залишити без змін.
Строк покарання засудженому ОСОБА_7 обчислювати з моменту його затримання та попереднього ув'язнення у зв'язку з обранням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, з 14 липня 2023 року.
Цивільний позов ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на корись ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди 137000 (сто тридцять сім тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на корись ОСОБА_5 суму страхового відшкодування в розмірі 246476 (двохсот сорока шести тисяч чотирьохсот сімдесяти шести) гривень 60 (шістдесяти) копійок, з яких 67784 (шістдесят сім тисяч сімсот вісімдесят чотири) гривні 20 (двадцять) копійок - витрати, пов'язані з лікуванням, 178692 (сто сімдесят вісім тисяч шістсот дев'яносто дві) гривні 40 (сорок) копійок - шкода, пов'язана із тимчасовою непрацездатністю.
Стягнути солідарно з Моторного (транспортного) страхового бюро України та ОСОБА_7 на корись ОСОБА_5 понесені останнім витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 20000 (двадцяти тисяч) гривень 00 копійок.
В задоволенні позову ОСОБА_5 в інший частині вимог, які розглядалися, - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в загальній сумі 9560 (дев'яти тисяч п'ятсот шістдесяти) гривень 00 копійок.
Арешт, накладений на майно згідно ухвали слідчого судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 22 березня 2023 року, а саме, автомобіль марки «Ford» моделі «Focus», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , - скасувати.
Речовий доказ, а саме автомобіль марки «Ford» моделі «Focus», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , котрий знаходиться на стоянці ФОП « ОСОБА_15 » по АДРЕСА_3 , - повернути ОСОБА_7 як його володільцю.
На вирок учасниками судового провадження можуть бути подані апеляційні скарги до Львівського апеляційного суду через суд першої інстанції - Самбірський міськрайонний суд Львівської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: ОСОБА_1