ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" грудня 2023 р. м.Київ Справа№ 925/1283/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Гончарова С.А.
за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія"
на рішення Господарського суду Черкаської області
від 29.03.2023 (повний текст складено та підписано 02.05.2023)
у справі № 925/1283/22 (суддя Кучеренко О.І.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія"
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія"
про стягнення 128 000,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "Гарантія" (далі - позивач, ПАТ «СТ «Гарантія»)звернулось у Господарський суд Черкаської області із позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" (далі - відповідач, СТОВ «Надія»), у якому просило стягнути заподіяну шкоду у розмірі 128 000,00 грн за договором (полісом) №АР/5869964 від 10.03.2021 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів, згідно з яким забезпеченим транспортним засобом визначено автомобіль "DAF CF 85" д.н.з. НОМЕР_1 та відшкодувати судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 2481,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок події, яка визнана страховим випадком, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА", оскільки автомобіль марки "Toyota Land Cruiser" д.н.з. НОМЕР_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди був застрахований у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "УНІКА", тому до позивача у силу положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, як до страховика, перейшло право вимоги до винної особи.
За доводами позивача, оскільки згідно з полісом №АР/5869964 страхувальником є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Надія", а дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 08.07.2022 є безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану транспортного засобу вимогам правил дорожнього руху, позивачем як страховиком було виплачено на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" страхое відшкодування, у позивача виникло право на його відшкодування відповідачем, як володільцем джерела підвищеної небезпеки, що і стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.
Короткий зміст відзиву на позовну заяву
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилався на те, що автомобіль марки "DAF CF 85" д.н.з. НОМЕР_1 та причіп, якими 08.07.2022 керував ОСОБА_1 перебували у технічно справному стані, що підтверджується відповідними протоколами перевірки технічного стану транспортного засобу. Проте, внаслідок поганого дорожнього покриття та значної кількості вибоїн на дорозі, трапився вибух шини причіпу, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди та нанесення шкоди автомобілю марки "Toyota Land Cruiser" д.н.з. НОМЕР_2 . За доводами відповідача, вимоги позивача є безпідставними та такими, що ґрунтуються на припущеннях щодо підстав виникнення права регресу та стягнення суми виплати страхового відшкодування з відповідача. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, на яку посилається позивач, не має преюдиційного значення по цій справі, оскільки обставини та факти, встановлені вказаною постановою, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, лише з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Всі інші обставини повинні бути доведені сторонами в загальному порядку. Отже, за твердженнями відповідача, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності водія ОСОБА_1 має братись судом до уваги лише в частині вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди. Матеріали справи не містять доказів неналежного технічного стану автомобіля та наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між невідповідністю технічного стану автомобіля вимогам Правил дорожнього руху та настанням пригоди. Наявність протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є оціночним судженням суду в іншій справі, тому суд зобов'язаний оцінити обставини з урахуванням поданих документів та ухвалити рішення за результатами розгляду даної справи.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.03.2023 у справі № 925/1283/22 позов Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" задоволено повністю, а саме: стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" (вулиця Шевченка, 86/5, с. Кедина Гора, Золотоніський район, Черкаська область, 19773, код ЄДРПОУ 24842666) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" (вулиця Шевченка, 5, місто Чернігів, 14000 код ЄДРПОУ 14229456) 128 000,00 грн (сто двадцять вісім тисяч гривень 00 коп) заподіяної шкоди та 2481,00 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 коп) грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що технічний стан транспортного засобу був належним на день дорожньо-транспортної пригоди 08.07.2022 не є переконливими, оскільки вище наведені норми чинного законодавства зобов'язують водія забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу перед виїздом. Отже, врахувавши те, що відповідач під час розгляду справи не довів відсутність своєї вини у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, а також враховуючи те, що позивачем було виплачено відшкодування у розмірі, який передбачений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Надія" (25.05.2023 згідно штемпеля канцелярії суду на апеляційній скарзі) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду першої інстанції постановлено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи; недоведеністю обставин, які мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, вставленим обставинам справи; з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:
- постанова суду у справі про притягнення до адміністративної відповідальності не має преюдиційного значення у даній справі, оскільки обставини та факти, встановлені вказаною постановою, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою, усі інші обставини повинні бути доведені сторонами в загальному порядку, а отже, постанова суду про притягнення до адміністративної відповідальності водія ОСОБА_1 має братися судом до уваги лише в частині вчинення ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди (тобто особа та дія), решта обставин мають доводитися в загальному порядку;
- місцевий господарський суд був зобов'язаний дослідити та надати оцінку поясненням СТОВ "Надія", в частині того, що позивач і відповідач у даній справі не є учасниками справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ; з'ясувати за рахунок яких доказів та/або приладів працівники поліції, а пізніше і суд дійшли висновку про причини вибуху шини в межах справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ; належним чином дослідити докази подані Позивачем та Відповідачем - СТОВ "Надія", що підтверджують належний стан автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , зокрема протоколи перевірки технічного стану транспортного засобу №01130-00054-22 від 17.02.2022 року (на автомобіль) та №00783-02283-21 від 09.09.2021 року (на причіп), видаткових накладних на придбання нових шин, лімітно-забірних карт на отримання запасних частин (отримання шин для автомобіля та причіпа);
- постанова Бурського районного суду Львівської області від 20.09.2022 року у справі №740/2259/22 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 встановлює виключно ті обставини, які стосуються правових наслідків дій чи бездіяльності ОСОБА_1 (водія транспортного засобу, внаслідок взаємодії з яким завдано пошкоджень іншому автомобілю) і лише в питанні, чи мали місце ці дії {бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою;
- господарський суд в межах даної справи зобов'язаний на загальних підставах встановлювати обставини з урахуванням всіх доводів і доказів поданих учасниками справи. Зокрема належить встановити зміст порушеного права позивача та чи має право позивач задовольнити свої вимоги в порядку регресу саме за рахунок Відповідача - СТОВ "Надія".
Скаржник наголошував, що визначальною обставиною, яку необхідно встановити у даній справі є технічний стан автомобіля та причіпа, якими керував водій ОСОБА_1 , оскільки позивач звернувся з вимогами до Відповідача в порядку регресу обгрунтовуючи свої вимоги неналежним технічним станом автомобіля та причіпа. Отже вирішуючи спір по суті, місцевий господарський суд мав співставити докази сторін, які свідчили про технічний стан автомобіля та причіпа, та застосовуючи, в тому числі, положення ст. 79 ГПК України (вірогідність доказів) дійти висновку про його належність чи неналежність. В свою чергу, відповідач (СТОВ "Надія") надав ряд доказів якими обґрунтовував справність автомобіля та причіпа, натомість пояснення позивача у цій частині грунтуються виключно на постанові Бурського районного суду Львівської області від 20.09.2022 у справі №740/2259/22 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . Отже, на переконання скаржника, постанова Бурського районного суду Львівської області від 20.09.2022 у справі №740/2259/22, остання не є доказом неналежного технічного стану транспортного засобу та причіпа, а відтак правильним є висновок про недоведеність позивачем зазначеної обставини.
При цьому враховуючи, що інших доказів на підтвердження несправності транспортного засобу та причіпа позивач не надав, отже місцевий господарський суд, на переконання скаржника, не міг застосовувати положення ст. 79 ГПК України на користь позивача, оскільки останній не створив відповідної противаги доказам поданим відповідачем - СТОВ "Надія".
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
17.07.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято до розгляду у відповідності до ст. 119, ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Позивач наголошує на наступних доводах:
- суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вірно встановив неналежність наданих відповідачем доказів щодо належного технічного стану автомобіля "DAF CF 85" д.н.з. НОМЕР_1 , та у відповідності до Закону України «Про дорожній рух» визнав, що причиною ДТП стала технічна несправність транспортного засобу з наступними наслідками(пошкодження автомобіля "Toyota Land Cruiser" д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався у зустрічному напрямку);
- протокол про ДТП, складений працівниками Національної поліції України , так і постанова суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності від 20.09.2022, встановили саме вину вказаного водія за порушення ним п. 2.3 Правил дорожнього руху , і з зазначених документів не випливає, що причиною ДТП стало дорожнє покриття;
- суд першої інстанції вірно застосував приписи ст. 1172 Цивільного кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 25.05.2023, апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.03.2023 у справі № 925/1283/22, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/1283/22. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.03.2023 у справі № 925/1283/22.
06.06.2023 на виконання ухвали з суду першої інстанції до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 925/1283/22.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.03.2023 у справі № 925/1283/22 залишено без руху. Протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, скаржнику надано право усунути недоліки.
19.06.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від відповідача (Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія") надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області віл 29.03.2023 у справі № 925/1283/22/
Судом апеляційної інстанції, встановлено, що в апеляційній скарзі скаржником викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 29.03.2023 у справі № 925/1283/22, яке обгрунтоване тим, що судове рішення вручено Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Надія" 09.05.2023, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту "Укрпошти" про відстеження поштових відправлень та копією конверту.
При розгляді питання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 29.03.2023 у справі № 925/1283/22, суд апеляційної інстанції вважає наявними підстави для поновлення строку, оскільки причини, наведені скаржником, а саме те, судове рішення вручено Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Надія" 09.05.2023, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту "Укрпошти" про відстеження поштових відправлень та копією конверту - є поважними, а апеляційна скарга подана до суду першої інстанції 25.05.2023 (згідно штемпеля канцелярії суду на апеляційній скарзі), тобто у строк, визначений п. 1 ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно Конституції України реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Законом України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" Пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції:
"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими, у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №259/2022 від 18 квітня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119- IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години ЗО хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 341/2022 від 23 травня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 573 від 12 серпня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 7 листопада № 757/2022, частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 р. строком на 90 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06 лютого № 58/2023 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ , продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 01 травня 2023 № 254/2023 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ , продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 2023 року 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Частиною 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.03.2023 у справі № 925/1283/22, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки судове рішення вручено Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Надія" 09.05.2023, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту "Укрпошти" про відстеження поштових відправлень та копією конверту.
З огляду на викладене, наведені скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення - є поважними, у зв'язку з чим на підставі ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 29.03.2023 у справі № 925/1283/22, підлягає поновленню.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку за необхідне зупинити дію оскаржуваного рішення, у зв'язку з відкриттям апеляційного провадження.
Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).
За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі: для працездатних осіб з 1 січня - 2481 гривень.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі: для працездатних осіб з 1 січня - 2684 гривень.
Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує: 268 400,00 грн. (2684, 00 грн. * 100 = 268 400,00 грн.) - станом на момент звернення з відповідним позовом та з апеляційною скаргою.
Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимога щодо стягнення 128 000 грн., вказана справа, у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України, відноситься до малозначних справ.
Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3, 64 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України, в умовах запровадженого воєнного стану.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно встановлено судом першої інстанції, і що підтверджується наявними матеріалами справи, 08.07.2022 об 09 год 00 хв на 473 км автодороги Київ-Чоп ОСОБА_1., керуючи автомобілем марки "DAF CF85" д.н.з. НОМЕР_1 з причіпом марки "SHMITZ SKI" д.н.з. НОМЕР_3 , перед початком руху не забезпечив технічно справний стан автомобіля, внаслідок чого під час руху у причіпа відірвалась частина шини та пошкодила автомобіль марки "Toyota Land Cruiser" д.н.з. НОМЕР_2 під керування ОСОБА_2 , який рухався у зустрічному напрямку, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження про що було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №234443 від 08.07.2022.
Транспортний засіб марки "Toyota Land Cruiser" д.н.з. НОМЕР_2 в момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди був застрахований у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "УНІКА" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО" №826003/4057/0000113 від 30.12.2021.
Також, матеріалами справи підтверджується, що між Приватним акціонерним товариством "Страхове товариство "Гарантія", як страховиком, та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Надія" було укладено:
- поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/5869964 від 10.09.2021 (далі - поліс № АР/5869964), за умовами якого забезпечувальним транспортним засобом є автомобіль марки "DAF CF85" д.н.з. НОМЕР_1 , 2010 року випуску; строк дії полісу з 11.09.2021 до 10.09.2022;
- поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/5869965 від 10.09.2021 (далі - поліс № АР/5869965), за умовами якого забезпечувальним транспортним засобом є причіп марки "SHMITZ SKI" д.н.з. НОМЕР_3 , 2015 року випуску. Строк дії полісу з 11.09.2021 до 10.09.2022.
Відповідно до пункту 2 полісів №АР/5869964 та №АР/5869965, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом).
Страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю становить 260 000,00 грн; за шкоду, заподіяну майну становить 130 000,00 грн (пункт 4 полісів №АР/5869964 та №АР/5869965).
Розмір франшизи становить 2000,00 грн (пункт 5 полісів №АР/5869964 та №АР/5869965).
Як встановлено судом першої інстанції, власником транспортного засобу марки "DAF CF85" д.н.з. НОМЕР_1 та причіпу марки "SHMITZ SKI" д.н.з. НОМЕР_3 є Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛАРІТ-ПРОМ", і вказані транспортні засоби перебувають в оренді у Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" на підставі договору оренди №1 від 10.01.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛАРІТ-ПРОМ", як орендодавцем, та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Надія", як орендарем.
Також, матеріалами справи підтверджується, що:
- ОСОБА_1 з 10.05.2022 прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" на підставі заяви, що підтверджується наказом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" №12-О від 09.05.2022;
- наказом директора Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" №10 від 21.07.2022 за водієм ОСОБА_1 закріплено вантажний автомобіль марки "DAF CF85" д.н.з. НОМЕР_1 для виробничих поїздок.
04.08.2022 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" на підставі страхового акту №00520447 здійснило виплату страхового відшкодування за відновлювальний ремонт автомобіля марки "Toyota Land Cruiser" д.н.з. НОМЕР_2 Товариству з обмеженою відповідальністю "Сервісний Центр "Діамант" у сумі 217 204,92 грн, що підтверджується платіжним дорученням №037037.
18.08.2022 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" звернулось до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарантія" із заявою на виплату страхового відшкодування №32713 від 15.08.2022, у якій просило Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Гарантія" здійснити відшкодування шкоди у розмірі 217 204,92 грн, оскільки транспортний засіб марки "Toyota Land Cruiser" д.н.з. НОМЕР_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди був застрахований у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "УНІКА" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО" №826003/4057/0000113 від 30.12.2021.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, після отримання заяви Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" №32713 від 15.08.2022, 06.10.2022 Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Гарантія" складено страховий акт №415/22, відповідно до якої розмір страхової виплати (страхового відшкодування) становить 128 000,00 грн (з урахування розміру франшизи 2000,00 грн).
06.10.2022 на виконання умов полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/5869964 та №АР/5869965 на підставі заяви Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" №32713 від 15.08.2022 та страхового акту №415/22 від 06.10.2022, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Гарантія" здійснило виплату страхового відшкодування Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "УНІКА" у розмірі 128 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1062 від 06.10.2022.
Постановою Буського районного суду Львівської області від 20.09.2022 у справі №740/2259/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП України за порушення вимог пункту 2.3 А Правил дорожнього руху України та накладено на останнього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.
Предметом позову у цій справі є вимога позивача, як страховика, про відшкодування збитків, понесених у результаті здійснення виплати із настанням страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди, у відповідності до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .
Відносини у сфері страхування регулюються Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування" (далі - Закон), який спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.
Відповідно до статті 1 Закону, страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно з положеннями статті 8 вказаного Закону, страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до частини 1 статті 984 Цивільного кодексу України, страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.
Вимоги, яким повинні відповідати страховики, порядок ліцензування їх діяльності та здійснення державного нагляду за страховою діяльністю, встановлюються законом.
Страховиками, які мають право здійснювати страхову діяльність на території України, є: фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України "Про господарські товариства", з урахуванням того, що учасників кожної з таких фінансових установ повинно бути не менше трьох, та інших особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності; зареєстровані Уповноваженим органом відповідно до цього Закону та законодавства України постійні представництва у формі філій іноземних страхових компаній, які також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.
Слова "страховик", "страхова компанія", "страхова організація" та похідні від них дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності (стаття 1 Закону).
Як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем у цій справі є Приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "Гарантія", яке є суб'єктом зі спеціальним статусом та відповідає наведеним вище вимогам законодавства щодо можливості здійснення ним страхової діяльності та є належним суб'єктом у спірних правовідносинах.
Згідно зі статтею 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, у зв'язку з настанням страхового випадку Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" виплатило страхове відшкодування за відновлювальний ремонт автомобіля марки "Toyota Land Cruiser" д.н.з. НОМЕР_2 у сумі 217 204,92 грн.
У законі "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зазначено, що цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
У статті 5 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"визначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи; відповідно до цього Закону потерпілим, які є юридичними особами, страховиком відшкодовується виключно шкода, заподіяна майну (стаття 22 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно зі статтями 512, 514 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Такий перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. Під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є стаття 993 Цивільного кодексу України та стаття 27 Закону України "Про страхування".
Отже, суд апеляційної інстанції з урахуванням вищенаведених приписів закону, дійшов висновку, що з виплатою страхового відшкодування за відновлювальний ремонт автомобіля марки "Toyota Land Cruiser" Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" набуло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.
Згідно зі статтею 29, пункту 32.7 статті 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
Відповідно до вимог статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик має виплатити страхове відшкодування зменшене на суму франшизи, розмір якої визначається умовами договору страхування.
Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/5869964 від 10.09.2021, який укладено між позивачем та відповідачем встановлено, що страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю становить 260 000,00 грн; за шкоду, заподіяну майну становить 130 000,00 грн. Розмір франшизи становить 2000,00 грн.
У зв'язку з наведеним, після отримання заяви Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Гарантія" було виплачено розмір страхової виплати (страхового відшкодування) у сумі 128 000,00 грн., що підтверджується наявними у справі доказами, зокрема платіжним дорученням №1062 від 06.10.2022.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) зроблено висновок, що стаття 1191 Цивільного кодексу України та стаття 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з одного боку, і стаття 993 Цивільного кодексу України та стаття 27 Закону України "Про страхування", з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик Завдавача шкоди.
Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість Завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Право регресу регулюється частиною першою статті 1191 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України? особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Тобто, регрес це право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв'язку з чим виникло нове правовідношення, пов'язане саме з регресною вимогою.
Підпунктом 38.1.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.
У постанові Великої Палати Верховного суду від 04.07.2018 у справі №910/2603/17 зазначено, що за загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 Цивільного кодексу України).
Як підтверджується наявними матеріалами справи, власником транспортного засобу марки "DAF CF85" д.н.з. НОМЕР_1 та причіпу марки "SHMITZ SKI" д.н.з. НОМЕР_3 є Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛАРІТ-ПРОМ", яке передало ці транспортні засоби відповідачу на підставі договору оренди №1 від 10.01.2022. На виконання умов полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів позивач виплатив Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "УНІКА" страхове відшкодування у розмірі 128 000,00 грн у порядку суброгації.
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що до позивача перейшло право вимоги у порядку регресу на отримання від відповідальної за завдані збитки особи - у даному випадку відповідача, як страхувальника забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.
Щодо заперечень відповідача про належний технічний стан автомобіля, суд апеляційної інсанції відхиляє дані твердженян скаржника, з огялду на те, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №234443 від 08.07.2022, який складений працівниками Національної поліції України про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 08.07.2022 об 09 год 00 хв за участю водія автомобіля марки "DAF CF85" д.н.з. НОМЕР_1 з причіпом марки "SHMITZ SKI" д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_1 , який перед початком руху не забезпечив технічно справний стан автомобіля, внаслідок чого під час руху у причіпа відірвалась частина шини та пошкодила автомобіль марки "Toyota Land Cruiser", внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Відповідно до пункту 2.3.а Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.
Постановою Буського районного суду Львівської області від 20.09.2022 у справі №740/2259/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП України за порушення вимог пункту 2.3 А Правил дорожнього руху України. Вказана постанова не оскаржувалася особою, яка була визнана винною у порушенні пункту 2.3.а Правил дорожнього руху, що свідчить про її погодження з наведеним у ній підставами, притягнення до відповідальності саме за це правопорушення.
Надані відповідачем до відзиву докази на підтвердження належного технічного стану транспортного засобу марки "DAF CF85" д.н.з. НОМЕР_1 та причіпу марки "SHMITZ SKI" д.н.з. НОМЕР_3 , - обгрунтовано відхилені судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на наступне..
Відповідачем до матеріалів справи були долучені протоколи перевірки технічного стану транспортного засобу №01130-00054-22 від 17.02.2022, відповідно до якого транспортний засіб марки "DAF CF85" д.н.з. НОМЕР_1 технічно справний та протокол перевірки технічного стану транспортного засобу №00783-02283-21 від 09.09.2021, відповідно до якого причіп марки "SHMITZ SKI" д.н.з. НОМЕР_3 технічно справний; копії видаткових накладних на придбання відповідачем шин від 04.05.2022, від 22.05.2022 від 02.06.2022, лімітно-забірних карт на отримання запасних частин водієм ОСОБА_1 шин для автомобіля "DAF CF85" з причіпом "SHMITZ SKI" від 31.05.2022 від 30.05.2022.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про дорожній рух", до компетенції власників транспортних засобів належить здійснення заходів щодо розвитку, експлуатації та утримання у справному технічному стані транспортних засобів.
Статтею 16 Закону України "Про дорожній рух" встановлено, що водій зобов'язаний перевірити перед вирушенням у дорогу технічний стан транспортного засобу та стежити за ним у дорозі.
Згідно зі статтею 33 Закону України "Про дорожній рух" технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам, затвердженим у встановленому порядку. Обов'язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством.
Аналогічні положення містяться у наведеному вище пункті 2.3 Правил дорожнього руху згідно з якими для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані відповідачем докази, що технічний стан транспортного засобу був належним на день дорожньо-транспортної пригоди 08.07.2022 - не є такими, що спростовують факт вини водія у спричиненні ДТП, оскільки вище наведені норми чинного законодавства зобов'язують водія забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу перед виїздом.
Отже, врахувавши те, що відповідач під час розгляду справи не довів відсутність своєї вини у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, а також враховуючи те, що позивачем було виплачено відшкодування у розмірі, який передбачений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволеню у повновму обсязі - у розмірі 128 000,00 грн. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.
Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній справі щодо спірних правовідносин учасників справи, з урахуванням меж апеляційного оскарження, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким задоволено позов у повному обсязі та стягнуто з відповідача на користь позивача 128 000,00 грн. шкоди в порядку регресу.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладених в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Черкаської області від 29.03.2023 у справі № 925/1283/22, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.03.2023 у справі № 925/1283/22 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 29.03.2023 у справі № 925/1283/22 -залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Матеріали справи № 925/1283/22 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді Є.Ю. Шаптала
С.А. Гончаров