ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/2980/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Ярош А.І., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання, за дорученням головуючого судді: Іванов І.В.
за участю представників учасників справи:
від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення Публічного акціонерного товариства «Імексбанк», м. Київ - Мізунський А.І., на підставі довіреності;
від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісагіс», м. Одеса- Драгун А.С., на підставі довіреності;
від Публічного акціонерного товариства «Імексбанк», м. Київ - не з'явився;
від Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС РЕНТАЛС», м. Одеса - Кобелєв О.О., на підставі ордера;
від Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна», м. Одеса - не з'явився;
від Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРВАРД КО», м. Харків - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення Публічного акціонерного товариства «Імексбанк», м. Київ та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісагіс», м. Одеса
на рішення Господарського суду Одеської області від 16.10.2023 року, м. Одеса, суддя першої інстанції Літвінов С.В., повний текст рішення складено та підписано 26.10.2023 року
у справі №916/2980/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС РЕНТАЛС», м. Одеса
до відповідача Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК», м. Одеса
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРВАРД КО», м. Харків та Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна», м. Одеса
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ та Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСАГІС», м. Одеса
про визнання припиненим права іпотеки та скасування державної реєстрації права іпотеки
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, рішень суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю “БІЗНЕС РЕНТАЛС” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства “ІМЕКСБАНК” у якій просило суд про:
- визнання припиненим права іпотеки Публічного акціонерного товариства “ІМЕКСБАНК” за договором іпотеки від 26.11.2013 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством “ІМЕКСБАНК” та Товариством з обмеженою відповідальністю “УКРАЇНА”, посвідченим Чужовською Н.Ю., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрованим за реєстровим № 5083, стосовно іпотеки майнових прав на зблоковані котеджі (апартаменти) Туристично-оздоровчого комплексу, групи зблокованих 2-3-х етажних котеджів з підземним паркінгом (ІІ-а черга будівництва), що розташовані за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, “Золотий Бугаз” масив, будинок 18, корпус Ж, який сьогодні є окремим об'єктом нерухомого майна та належать на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю “БІЗНЕС РЕНТАЛС”, а саме: апартамент двоповерхового зблокованого дачного котеджу №208 загальною площею 86,2 кв.м, житловою площею 48,4 кв.м., що розташований за адресою: Одеська область Овідіопольський район, с/рада Дальницька, “Золотий Бугаз” масив, будинок 18-Ж;
- скасування державної реєстрації права іпотеки Публічного акціонерного товариства “ІМЕКСБАНК” за договором іпотеки від 26.11.2013 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством “ІМЕКСБАНК” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Україна” посвідченим Чужовською Н.Ю., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрованим за реєстровим № 5083, згідно з номером запису про іпотеку 3557509 (спеціальний розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) від 26.11.2013, вчиненим приватним нотаріусом Чужовською Наталією Юріївною Одеського міського нотаріального округу Одеської області стосовно майнових прав на апартамент №208 групи зблокованих 2-3-х етажниж котеджів з підземним паркінгом (ІІ-а черга будівництва) за адресою: Одеська обл., Овідіопольський район, с/рада Дальницька, “Золотий Бугаз” масив, будинок 18, корпус Ж.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю “БІЗНЕС РЕНТАЛС” є власником об'єкту нерухомого майна, який обтяжено іпотекою Акціонерного товариства “ІМЕКСБАНК” на підставі іпотечного договору, укладеного 26.11.2013 року №5083 між Акціонерним товариством «ІМЕКСБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальності “УКРАЇНА”.
Позивач, посилаючись на правовідносини, які склалися між учасниками справи, вважає припиненим право іпотеки Акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» щодо об'єкту іпотеки, оскільки такий факт встановлено судовим рішенням у справі №916/1835/15, а тому існування іпотеки обмежує Товариство з обмеженою відповідальністю “БІЗНЕС РЕНТАЛС” у реалізації ним прав власності на вищевказаний об'єкт нерухомого майна. Припинення основного зобов'язання, за доводами позивача, свідчить про припинення іпотеки об'єкта нерухомого майна за договором іпотеки від 26.11.2013 року.
06.10.2021 року Господарський суд Одеської області ухвалою у справі №916/2980/21 залучив наступних третіх осіб: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Товариство з обмеженою відповідальністю „ІСАГІС" (в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача); Товариство з обмеженою відповідальністю “ФОРВАРД КО” та Товариство з обмеженою відповідальністю “УКРАЇНА” (в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача).
Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.07.2022 року у справі №916/2980/21 (суддя Смелянець Г.Є.), яке залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “БІЗНЕС РЕНТАЛС” до Публічного акціонерного товариства “ІМЕКСБАНК” задоволено у повному обсязі.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК», м. Київ з рішеннями судів у даній справі не погодився, звернувся із касаційною скаргою на зазначені рішення до суду касаційної інстанції, за результатами розгляду якої постановою Верховного Суду від 25.05.2023 року у справі №916/2980/21 вирішено касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити частково; постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 року і рішення Господарського суду Одеської області від 20.07.2022 року у справі №916/2980/21 скасувати; справу № 916/2980/21 направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
Скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій у даній справі, Верховний Суд вказав, що висновки судів попередніх інстанцій щодо припинення зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії від 19.11.2013 року №83/13 та, відповідно, наявності підстав для визнання припиненими зобов'язань за договором іпотеки від 26.11.2013 року не відповідають правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 18.01.2022 року у справі № 910/17048/17.
Так, Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій у даній справі, дослідивши, що зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Ко" за договором про відкриття кредитної лінії від 19.11.2013 року №86/13 забезпечені іпотекою за двома договорами, не надали належної правової оцінки доводам відповідача про те, що набуття у власність одного із предметів іпотеки, не призвело до задоволення вимог Банка за відповідним кредитним договором у повному обсязі, а відтак дійшли передчасних висновків про задоволення позову.
Колегія суддів також зазначила, що висновки судів щодо відсутності підстав для застосування правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 18.01.2022 року у справі №910/17048/17, а також доводи позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, обумовлені тим, що у наведеній справі не установлено обставин щодо припинення основного зобов'язання у зв'язку з набуттям кредитором права власності на один із предметів іпотеки у позасудовому порядку.
Разом з тим, Верховний Суд зауважив про необхідність застосування саме останньої правової позиції Великої Палати Верховного Суду, про що неодноразово наголошував Верховний Суд у своїх постановах. Окрім того, необхідність врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.01.2022 року у справі №910/17048/17, щодо питання застосування приписів ч. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку", у правовідносинах виконання зобов'язань за основним (кредитним) договором за умови забезпечення його шляхом передачі в іпотеку декількох об'єктів нерухомого майна та реалізації процедури звернення стягнення на один із них шляхом набуття об'єкта нерухомого майна у власність, підтверджена Верховним Судом у постанові від 13.07.2022 року у справі №911/1850/18.
14.06.2023 року після перегляду Верховним Судом справа №916/2980/21 надійшла до Господарського суду Одеської області.
Ухвалою від 20.06.2023 року Господарський суд Одеської області (суддя Літвінов С.В.) прийняв справу №916/2980/21 до свого провадження, призначив дату її розгляду в порядку загального позовного провадження.
Рішенням від 16.10.2023 року Господарський суд Одеської області позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС РЕНТАЛС», м. Одеса задовольнив у повному обсязі; визнав припиненим право іпотеки Публічного акціонерного товариства “ІМЕКСБАНК” за договором іпотеки від 26.11.2013 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством “ІМЕКСБАНК” та Товариством з обмеженою відповідальністю “УКРАЇНА”, посвідченим Чужовською Н.Ю., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрованим за реєстровим № 5083, стосовно іпотеки майнових прав на зблоковані котеджі (апартаменти) Туристично-оздоровчого комплексу, групи зблокованих 2-3-х етажних котеджів з підземним паркінгом (ІІ-а черга будівництва), що розташовані за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, “Золотий Бугаз” масив, будинок 18, корпус Ж, що сьогодні є окремим об'єктом нерухомого майна та належать на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю “БІЗНЕС РЕНТАЛС”, а саме: апартамент двоповерхового зблокованого дачного котеджу №208 загальною площею 86,2 кв.м, житловою площею 48,4 кв.м., що розташований за адресою: Одеська область Овідіопольський район, с/рада Дальницька, “Золотий Бугаз” масив, будинок 18-Ж; скасував державну реєстрацію права іпотеки Публічного акціонерного товариства “ІМЕКСБАНК” за договором іпотеки від 26.11.2013 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством “ІМЕКСБАНК” та Товариством з обмеженою відповідальністю “УКРАЇНА' посвідченим Чужовською Н.Ю., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрованим за реєстровим № 5083, згідно з номером запису про іпотеку 3557509 (спеціальний розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) від 26.11.2013 року, вчиненим приватним нотаріусом Чужовською Наталією Юріївною Одеського міського нотаріального округу Одеської області стосовно майнових прав на апартамент № 208 групи зблокованих 2-3-х етажних котеджів з підземним паркінгом (ІІ-а черга будівництва) за адресою: Одеська обл., Овідіопольський район, с/рада Дальницька, “Золотий Бугаз” масив, будинок 18, корпус Ж; вирішив питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №916/3146/17 від 03.11.2020 року, за змістом якої ухвала суду першої інстанції і постанова апеляційного суду про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, є судовими рішеннями, якими вирішено по суті спір між банком і позичальником, оскільки суди, спочатку встановивши наявність невиконаного зобов'язання позичальника і стягнувши існуючу заборгованість, в подальшому встановили, що після ухвалення рішення про стягнення спірне зобов'язання припинилось, а тому відповідна заборгованість відсутня, отже стягненню не підлягає. З огляду на що суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.06.2018 року у справі №916/1835/15, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 року, остаточно вирішений спір між Публічним акціонерним Товариством “Імексбанк” і Товариством з обмеженою відповідальністю “Форвард КО” щодо стягнення заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №86/13 від 19.11.2013 року.
Тобто, на переконання Господарського суду Одеської області з припиненням основного зобов'язання за кредитним договором від 19.11.2013 року №86/13 припинились і зобов'язання за іпотечним договором від 26.11.2013 року №5083.
При цьому, на виконання вказівок Верховного Суду, викладених ним у постанові від 25.05.2023 року у даній справі, суд дійшов висновку про те, що позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 18.01.2022 року у справі №910/17048/17, не може бути застосована до правовідносин, що розглядаються у даній справі, оскільки припинення зобов'язання за кредитним договором від 19.11.2013 року №86/13 стосовно боржника по даній справі було встановлено судовим рішенням у справі №916/1835/15, проте у справі №910/17048/17 подібного не було встановлено у належний спосіб.
Відтак, як зазначено місцевим господарським судом, з огляду на відсутність подібності/тотожності справ, розглянутих Великої Палатою Верховного Суду, а саме №916/17048/17 та №916/3146/17, не можна вважати, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 року у справі №916/17048/17 містить саме останню правову позицію, яку необхідно застосувати у даній справі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення Публічного акціонерного товариства «Імексбанк», м. Київ з рішенням суду першої інстанції не погодився, тому звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив суд судове рішення Господарського суду Одеської області від 16.10.2023 року у справі №916/2980/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС РЕНТАЛС», м. Одеса відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
Зокрема, за доводами апеляційної скарги, скаржник, посилаючись на встановлені судом першої інстанції обставини у даній справі, вказав, що суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки обставинам, викладеним в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2023 року, якою справу було передано на новий розгляд, зокрема про необхідність застосування норми права відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 18.01.2022 року у справі № 910/17048/17.
Також, на переконання скаржника, судом першої інстанції під час ухвалення рішення не враховано, що зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Ко" за договором про відкриття кредитної лінії від 19.11.2013 року № 86/13 були забезпечені двома договорами іпотеки і в результаті звернення стягнення на один із них, - шляхом набуття у власність предмета іпотеки, вимоги банку не були задоволені в повному обсязі, а тому, у випадку забезпечення виконання основного зобов'язання декількома способами, основне зобов'язання не припиняється у разі, якщо реалізація іпотекодержателем своїх прав на звернення стягнення на предмет іпотеки не потягла повного задоволення його вимог.
Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 28.11.2023 року у справі №916/2980/21 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення Публічного акціонерного товариства «Імексбанк», м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 16.10.2023 року, призначив справу до судового розгляду у судовому засіданні.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ісагіс», м. Одеса з рішенням суду першої інстанції також не погодилося, тому 28.11.2023 року звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило суд судове рішення Господарського суду Одеської області від 16.10.2023 року у справі №916/2980/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС РЕНТАЛС», м. Одеса відмовити у повному обсязі, вирішити питання про розподіл судових витрат.
Зокрема, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСАГІС», м.Одеса обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
Так, за її доводами, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, дублюючи правову позицію Фонду, викладену в його апеляційній скарзі, вказала, що судом першої інстанції не враховано доводи відповідача у даній справі щодо наявності невиконаних зобов'язань позичальника за кредитним договором.
При цьому, апелянт вважає, що судом першої інстанції не було враховано обставини, про які зазначалося представником відповідача та третьої особи у відзиві на позов та письмових поясненнях, які долучено до матеріалів справи, та які мають значення для правильного вирішення справи.
В той же час, на переконання скаржника - 2 судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не враховано позицію Верховного суду, викладену у постанові від 25.05.2023 року у справі №916/2980/21, оскільки під час розгляду цієї справи ключовим питанням, яке постало перед Верховним Судом було з'ясування питання наявності і відсутності підстав для визнання припиненим права іпотеки за одним із договорів іпотеки, за умови застосування іпотекодаржателем позасудового звернення стягнення на інший предмет іпотеки за іншим договором, що не призвело до повного задоволення вимог кредитора.
Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСАГІС», м. Одеса вважає, що доводи позивача про припинення зобов'язань позичальника за кредитним договором, належне виконання яких було забезпечено іпотечним договором від 25.12.2014 року, відповідно ст.ст.36-37 Закону України "Про іпотеку", є такими, що не відповідають дійсності.
Третя особа зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано приписи ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», оскільки задоволення вимог іпотекодержателя у позасудовому порядку на підставі цієї норми не передбачає автоматичного припинення основного зобов'язання, а лише вказує на недійсність вимог щодо його виконання в тій частині, яку погашено за рахунок предмета іпотеки.
Відтак, внаслідок укладення між Банком з позичальником іпотечного договору, предметом якого стали будівлі центрального стадіону «ЧОРНОМОРЕЦЬ», між цими сторонами виникли нові відносини забезпечення виконання основного зобов'язання боржника, а не зміна (заміна) існуючих відносин забезпечення між позивачем та відповідачем.
Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 15.12.2023 року у справі №916/2980/21 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСАГІС», м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 16.10.2023 року, об'єднав для спільного розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСАГІС» з апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду Одеської області від 16.10.2023 року у справі №916/2980/21, призначив справу до судового розгляду у судовому засіданні.
05.12.2023 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив (вх.3589/23/Д3), у якому Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС РЕНТАЛС», м. Одеса просило суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Фонду залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів господарської справи.
Зокрема, у відзиві позивач, обґрунтовуючи свої заперечення проти доводів апеляційної скарги Фонду, вказав, що при вирішенні справи № 916/2980/21, господарський суд взагалі не повинен був встановлювати обставини погашення основного кредитного зобов'язання (кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 86/13 віл 19.11.2013 року, зі змінами та доповненнями, укладеного між Публічним акціонерним товариством «ІМЕКСБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРВАРД КО») та підтверджувати чи спростовувати факт припинення кредитних зобов'язань позичальника перед Банком.
Також, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС РЕНТАЛС», у справі № 916/2980/21 не підлягають застосуванню правові висновки приписів ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 року у справі № 910/17048/17, оскільки факт припинення кредитного зобов'язання за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 86/13 від 19.11.2013 року зі змінами та доповненнями, укладеним між Банком та позичальником, встановлений відповідними судовими рішеннями, прийнятими до ухвалення постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 року у справі № 910/17048/17, які на сьогоднішній день є чинними та не скасованими.
Отже, на переконання позивача, внаслідок фактичного припинення зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “ФОРВАРД КО” за кредитним договором про відкриття кредитної лінії від №86/13 від 19.11.2013 року, припинилося й зобов'язання із іпотеки об'єкту за іпотечним договором від 26.11.2013 року №5083 .
Разом з тим, Товариство зауважило, що Великою Палатою Верховного Суду за наслідками розгляду справи №916/3146/17 у п. 7.11 зроблено висновок про те, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.07.2018 року у справі №916/1387/15-г, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 року, остаточно вирішений спір між Акціонерним товариством “ІМЕКСБАНК” і Товариством з обмеженою відповідальністю “Галіот” щодо стягнення заборгованості за кредитним договором та ці судові рішення не можуть бути переглянуті в даній справі; у п. 7.13 - висновок про те, що оскільки спір щодо припинення основного зобов'язання вирішений у іншій справі у №916/1387/15-г, то і всі іпотеки, які забезпечували виконання цього основного зобов'язання, теж є припиненими…”.
В той же час, позивач вказав, що у даному випадку, оцінюючи постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 року у справі № 918/539/17 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 року у справі №907/600/17, якими, на думку апелянта, встановлено факт погашення заборгованості лише за кредитними договорами, укладеними з низкою товариств, внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 25.12.2014 року, відсутні підстави для застосування норми ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, оскільки в наведених вище рішеннях мало місце тільки дослідження наявних доказів по справах і їх оцінка, а не встановлення фактів, які були б преюдиційними по даній справі.
Інші учасники справи своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористались, відзиви на апеляційні скарги, в строк, визначений ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі, не надали, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
В судовому засіданні, яке проводилося в режимі відеоконференції, представник скаржника - 1, підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово. Просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Фонду задовольнити, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким у позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС РЕНТАЛС» відмовити у повному обсязі.
Представник скаржника - 2, підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово. Просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісагіс» задовольнити, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким у позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС РЕНТАЛС» відмовити у повному обсязі.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС РЕНТАЛС» проти доводів апеляційних скарг заперечував з мотивів, викладених письмово у відзиві на апеляційну скаргу Фонду, усно вказав про необґрунтованість доводів Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісагіс», зазначених в апеляційній скарзі на оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі, просив суд апеляційної інстанції апеляційні скарги залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду - без змін.
Представники інших учасників справи в судове засідання не з'явилися, про причини неявки в судове засідання не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань суду не надали, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, шляхом направлення копії ухвали суду про призначення справи до розгляду на офіційні електронні адреси, про що свідчать наявні у матеріалах справи звіти про електронну відправку процесуальних документів.
Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Разом із тим право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України").
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов'язковою, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав осіб, які з'явились до суду апеляційної інстанції на розгляд справи, колегія суддів вважає за можливе переглянути оскаржуване рішення за відсутності представників інших учасників справи.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційних скарг, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення Публічного акціонерного товариства «Імексбанк», м. Київ та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісагіс» не потребують задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 16.10.2023 року у справі №916/2980/21 не потребує скасування, враховуючи таке.
Судами у даній справі неодноразово було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
14.10.2016 року між Приватним акціонерним товариством «Футбольний клуб «Чорноморець» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Ренталс» (покупець) укладено договір купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстровано в реєстрі в реєстрі за №2457, відповідно до умов по. 1.1. якого продавець продає (передає у власність), а покупець купує (приймає) у власність апартамент двоповерхового зблокованого дачного котеджу №208, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, "Золотий Бугаз" масив, будинок 18-Ж, загальною площею 86,2 кв.м. і сплачує за нього ціну, визначену цим договором.
Відповідно до п.1.2 договору зазначений об'єкт купівлі - продажу належить продавцю на праві приватної власності, про що 12.10.2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Комунальним підприємством «Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради» Одеської області вчинено запис за номером 16897015, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1054694751237.
Згідно із п. 3.1 договору продаж об'єкта купівлі-продажу за домовленістю сторін вчиняється за 560 559 грн. Розрахунок між сторонами здійснюється з відстроченням платежу. Зазначену суму продажу покупець зобов'язується сплатити продавцю протягом тридцяти календарних днів з моменту підписання цього договору до 14.11.2016. У підтвердження факту проведення повного розрахунку за цим договором продавець має надати заяву про повний розрахунок, на якій справжність підпису представника продавця повинна бути нотаріально засвідчена.
Пунктом 3.2 договору визначено, що відповідно до довідки про балансову вартість об'єкта купівлі-продажу, наданої АТ «ФК Чорноморець» від 13.10.2016 №306, вартість вищевказаного об'єкта купівлі-продажу становить 474 100 грн. Відповідно висновку про вартість майна, складеного 13.10.2016 ПП «Брокбізнесконсалт» ринкова вартість об'єкта купівлі-продажу, що відчужується становить - 560 559 грн.
08.11.2016 року між Публічним акціонерним товариством «Футбольний клуб «Чорноморець» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Ренталс» було підписано договір про внесення змін до договору купівлі - продажу зареєстрованого в реєстрі за №2571 від 08.11.2016 року, відповідно до п.1 якого сторони домовились, що керуючись взаємною згодою, діючим законодавством України та у зв'язку із виправленням технічної помилки, щодо зміни статусу об'єкта, а саме: з нежитлового на житлове, про внесення наступних змін до договору купівлі-продажу, посвідченого 14.10.2016 року Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим №2451, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Футбольний клуб «Чорноморець» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Ренталс».
Так, згідно п.п. 1.1 договору про внесення змін до п.п.1.1 п.1.11 розділу 1 договору купівлі-продажу сторони узгодили викласти в наступній редакції: « 1.1 Відповідно до умов цього договору продавець продає (передає у власність), а покупець купує (приймає у власність) апартамент двоповерхового зблокованого дачного котеджу №208, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, "Золотий Бугаз" масив, будинок 18-Ж, загальною площею 86,2 кв.м., житловою площею 48,4 кв.м., далі за текстом «Об'єкт купівлі-продажу» і сплачує за нього ціну, визначену цим договором».
Всі інші умови договору купівлі-продажу, в частині, що не оговорені цим договором про внесення змін, залишено без змін.
Зазначені договори підписані та скріплені печатками юридичних осіб без застережень та зауважень.
Також, належність позивачу на праві приватної власності спірного апартаменту також підтверджується Інформацією з реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.11.2016 року №72581571, від 29.09.2021 року №277191629.
19.11.2013 року між Акціонерним товариством “Імексбанк” та Товариством з обмеженою відповідальності “Форвард КО” (позичальником) укладено Кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 86/13, за умовами якого кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (пункт 1.1.).
Відповідно до пункту 1.1.1. кредитного договору № 86/13, у редакції додаткової угоди №1 від 04 вересня 2014 року, надання кредиту здійснювалося окремими частинами або в повній сумі на умовах, визначених цим договором, у межах відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості у доларах США в сумі 2 150 000,000 доларів США та у гривні в сумі 4 385 860,85 грн. та кінцевим терміном повернення коштів не пізніше 30 червня 2021 року на умовах визначених цим Договором. За користування кредитом Позичальник сплачував Кредиторові відсотки, виходячи із встановлених Кредитором відсоткових ставок у розмірі: 12,0% відсотків річних за кредитом у доларах США; 18,0% відсотків річних за кредитом у гривні.
До кредитного договору неодноразово вносились зміни шляхом укладання додаткових угод: № 1 від 04.09.2014 року, додатковою угодою № 2 від 23.12.2014 року.
26.11.2013 року, з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 86/13, між Акціонерним товариством “Імексбанк”, (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Україна” (іпотекодавець) укладено Іпотечний договір з майновим поручителем, посвідчений 26.11.2013 року Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовська Н.Ю., за реєстровим №5083, відповідно до умов якого, Банку в іпотеку було передано нерухоме майно:
- майнові права на зблоковані котеджі (апартаменти) Туристично-оздоровчого комплексу, групи зблокованих 2-3-х етажних котеджів з підземним паркінгом (ІІ-а черга будівництва), що розташовані за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька. масив Золотий Бугаз №18 (вісімнадцять): корпус Ж, ап. 208 (двісті вісім), будівельною площею 80 кв.м.: корпус Ж, ап. 209 (двісті дев'ять), будівельною площею 80 кв.м.; корпус Ж, ап. 210 (двісті десять), будівельною площею 80 кв.м.: корпус Ж, ап. 211 (двісті одинадцять), будівельною площею 80 кв.м.; корпус Ж, ап. 212 (двісті дванадцять), будівельною площею 80 кв.м.; корпус Ж, ап. 213 (двісті тринадцять),будівельною площею 80 кв.м., корпус Ж, ап. 214 (двісті чотирнадцять), будівельною площею 80 кв.м., корпус Е, ап. 171 (сто сімдесят один), будівельною площею 80 кв.м.
Додатковою угодою №2 від 23.12.2014 року до Кредитного договору № 86/13 було внесені зміни в частині викладення п. 1.3. в наступній редакції: «У якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань, щодо погашення Кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги кредитор, не пізніше 31.12.2014 року укладає із майновим поручителем Акціонерним товариством Футбольний клуб “Чорноморець” іпотечний договір, за яким в іпотеку надаються нежитлові будівлі центрального стадіону “Чорноморець”, загальною площею 80.289,0 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вилиця Енгельса), будинок 1/20, заставною вартістю 7.800.000.000,00 грн., згідно оцінки ТОВ “АППРАЙЗЕР”.
27.12.2014 року між Акціонерним товариством “Імексбанк” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Україна” було укладено договір про розірвання іпотечного договору з майновим поручителем, посвідчений 27.12.2014 року Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., за реєстровим № 6255, за умовами якого сторони дійшли згоди розірвати Іпотечний договір (з майновим поручителем), посвідчений 26.11.2013 року Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., за реєстровим №5083.
На підставі вказаного вище договору про розірвання було знято заборони відчуження вказаного в іпотечному договорі майна, а також, внесено відповідні записи до Державного реєстру речових прав щодо припинення державної реєстрації обтяжень прав на вищевказане нерухоме майно та щодо припинення державної реєстрації обтяжень іншого речового права.
Обставини щодо укладання між Акціонерним товариством “ІМЕКСБАНК” та Товариством з обмеженою відповідальністю “ФОРВАРД КО” кредитного договору від 19.11.2013 року №86/13, факт укладання між Акціонерним товариством “ІМЕКСБАНК” та Товариством з обмеженою відповідальністю “УКРАЇНА” іпотечного договору від 26.11.2013 року №5083, його подальшого розірвання, були предметом дослідження Господарського суду Харківської області під час ухвалення рішення від 30.11.2017 року у справі №922/2599/17 та судовими рішеннями Господарського суду Одеської області при вирішенні справи №916/1835/15.
25.12.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Імексбанк" (іпотекодержатель) та Приватним акціонерним товариством "Футбольний клуб "Чорноморець" (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстровано в реєстрі за №6134, за умовами пп.1.1. якого визначено, що за таким договором забезпечуються, зокрема, вимоги іпотекодержателя за мультивалютним договором про відкриття кредитної лінії №86/13 від 19.11.2013 року з Додатковою угодою №1 від 04.09.2014 року, Додатковою угодою №2 від 23.12.2014 року, (далі Кредитний договір-17), який укладено між іпотекодержателем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Форвард Ко», стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі тощо (основне зобов'язання). Сума кредиту 1 451 500 грн. та 1 723 312 доларів 06 центів США. Строк повернення кредиту - 30.06.2021 року. Розмір відсоткової ставки визначається Кредитним договором в розмірі 18 відсотків річних за кредитом у гривні та 12 відсотків за кредитом у доларах США.
Відповідно до п. 1.3. іпотечного договору, предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлові будівлі центрального стадіону “Чорноморець”, які складаються з будівель загальною площею 80 289,00 кв.м., основною площею 67 037,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), будинок 1/20, та розташовані на земельній ділянці площею 62 403 кв.м., яка знаходиться в оренді АТ “ФК “Чорноморець”, згідно договору оренди землі, посвідченого 20.09.2010 року Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим №3088, зареєстрованого у Одеському міському відділі ОРФ ДП «ЦДЗК», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 30.09.2010 №041050500068.
Згідно із п.1.4. договору оціночна вартість іпотечного майна згідно висновку №112014/7-1, складеного 20.11.2014 року експертом-оцінювачем ТОВ "Аппрайзер", становить 7 800 000 000 грн.
Заставна вартість предмету іпотеки, відповідно до п.1.5. договору, визначена сторонами в сумі 7 800 000 000 грн. (п. 1.5. договору).
Пунктом 6.1. договору сторони погодили можливість задоволення забезпечених договором іпотеки від 25.12.2014 року №6134 кредиторських вимог банку, зокрема, шляхом прийняття предмета іпотеки у власність, в порядку визначеному ст.37 Закону України "Про іпотеку".
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.07.2019 року у справі №916/2413/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 26.11.2019 року, підтверджено факт укладення вказаного вище договору іпотеки.
Водночас, судами у даній справі було встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 21.10.2015 року у справі № 916/1835/15, яке набрало законної сили 06.11.2015 року, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Імексбанк” задоволено у повному обсязі; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Форвард КО” на користь Публічного акціонерного товариства “Імексбанк” заборгованість по кредитному договору № 86/13 у розмірі 1 723 312,06 (один мільйон сімсот двадцять три тисячі триста дванадцять) 06 доларів США.
На виконання рішення Господарського суду Одеської області від 21.10.2015 року у справі №916/1835/15 було видано відповідні накази від 06.11.2015 року.
Судами у даній справі також встановлено, що рішенням Господарського суду Харківської області від 30.11.2017 року у справі №922/2599/17 яке набрало законної сили 12.12.2017 року, з урахуванням виправлень, внесених ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.07.2018 року у справі №922/2599/17, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" задоволено частково; скасовано державну реєстрацію прав та їх обтяжень про припинення іпотеки та обтяжень щодо майна Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна”, а саме: майнових прав на зблоковані котеджі (апартаменти) Туристично-оздоровчого комплексу, групи зблокованих 2-3-х етажних котеджів з підземним паркінгом (ІІ-а черга будівництва), що розташовані за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, Масив “Золотий Бугаз” №18 (вісімнадцять): корпус “Ж”, ап. 208 (двісті вісім), будівельною площею 80 кв.м.; корпус “Ж”, ап. 209 (двісті дев'ять), будівельною площею 80 кв.м.; корпус “Ж”, ап. 210 (двісті десять), будівельною площею 80 кв.м.; корпус “Ж”, ап. 211 (двісті одинадцять), будівельною площею 80 кв.м.; корпус “Ж”, ап. 212 (двісті дванадцять), будівельною площею 80 кв.м.; корпус “Ж”, ап. 213 (двісті тринадцять), будівельною площею 80 кв.м.; корпус “Ж”, ап. 214 (двісті чотирнадцять), будівельною площею 80 кв.м., які були зареєстровані згідно Іпотечного договору, посвідченого 26.11.2013 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовська Н.Ю., за реєстровим №5083.
Отже, суди встановили, що рішенням Господарського суду Харківської області від 30.11.2017 року у справі №922/2599/17, яке набрало законної сили, Акціонерне товариство «Імексбанк» поновлено в праві іпотеки на зазначені апартаменти двоповерхового зблокованого дачного котеджу, за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька «Золотий Бугаз» масив,18, за іпотечним договором №5083, зокрема на апартамент №208.
В подальшому, у зв'язку з реєстрацією Публічним акціонерним товариством "Імексбанк" внаслідок звернення стягнення на майно права власності на об'єкт іпотеки - нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", 23.05.2018 року, Товариство з обмеженою відповідальністю “Форвард КО” звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою в порядку т.. 328 Господарського процесуального кодексу України, в якій просило суд визнати таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Одеської області у справі № 916/1835/15 про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю “Форвард КО” на користь Публічного акціонерного товариства “Імексбанк” заборгованості за кредитом.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.06.2018 року у справі №916/1835/15 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Форвард КО” про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, задоволено; визнано наказ Господарського суду Одеської області від 06.11.2015 року у справі №916/1835/15 про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю “Форвард КО” на користь Публічного акціонерного товариства “Імексбанк” 1 723 312,06 (один мільйон сімсот двадцять три тисячі триста дванадцять доларів США 06 центів) доларів США таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалюючи вказане рішення, суд констатував про факт набуття Публічним акціонерним товариством “Імексбанк” в позасудовому порядку права власності на предмет іпотеки - будівлі та споруди стадіону “Чорноморець”, відповідно до умов договору іпотеки від 25.12.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрованого в реєстрі за № 6134, а також враховуючи, що вказаним іпотечним договором було передбачено забезпечення низки зобов'язань, в тому числі і зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю „Форвард Ко” за договором про відкриття кредитної лінії №86/13 від 19.11.2013 року (із урахуванням додаткових угод) щодо сплати кредиту, відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України “Про іпотеку” зобов'язання відповідача за договором про відкриття кредитної лінії №86/13 від 19.11.2013 року (із урахуванням додаткових угод) на час розгляду відповідної заяви є припиненими.
Зазначена ухвала залишена без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.09.2018 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» на ухвалу господарського суду Одеської області від 14.06.2018 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 року у справі № 916/1835/15.
24.07.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ісагіс" (новий кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Імексбанк" (банк) було укладено договір №133 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги.
Відповідно до п. 2 цього договору за ним в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників, зазначеного у додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників або які зобов'язані виконати обов'язки боржників за кредитними договорами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них згідно реєстру у додатку №1 до цього договору. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.
Пунктом 2.2. договору сторони погодили, що за цим договором новий кредитор в день укладання цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів відповідно до пункту 4.1. цього договору, набуває наступні права кредитора за основними договорами: право вимагати належного виконання боржниками зобов'язань за основними договорами щодо сплати боржниками грошових коштів у сумах, вказаних у додатку №1 до цього договору та визначених на момент набуття новим кредитором права вимоги, включаючи право вимагати сплати нарахованих і не сплачених на момент набуття права вимоги процентів у розмірах, вказаних у додатку №1 до цього договору, право вимагати сплати нарахованих і не сплачених на момент набуття прав вимоги штрафних санкцій, неустойок, право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов'язань у випадку та на умовах, встановлених основними договорами, право вимагати та отримувати платежі за гарантією (якщо така видавалась), відшкодування за договором страхування, тощо.
Відповідно до п. 4 договору за відступлення прав вимоги за основними договорами відповідно до цього договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 12 938 038,76 грн. без урахування ПДВ. Ціна договору сплачується новим кредитором банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором, відповідно до пункту 6.5 цього договору, на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор.
Також, з наявного у матеріалах справи реєстру вбачається, що Банком було відступлено новому кредитору права вимоги також і за кредитним договором №86/13, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Імексбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форвард Ко».
24.07.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ісагіс" (новий кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Імексбанк" (банк) було укладено договір №133/1 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, зареєстрованого в реєстрі за №766.
Відповідно до п.2.1 в порядку та на умовах, визначених цим договором, Банк відступає шляхом продажу Новому іпотекодержателю належні Банку, а Новий іпотекодержатель набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги Банку до іпотекодавців, зазначених у Додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків та інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, або які зобов'язані виконати обов'язки боржників за іпотечними договорами, із урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - Права вимоги. Новий іпотекодержатель сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.
Згідно з п.3.6 договору, банк зобов'язується сприяти Новому іпотекодержателю у внесенні змін до відповідних державних реєстрів у зв'язку із укладенням цього договору . При цьому всі витрати, пов'язані із внесенням змін у відповідні державні реєстри у зв'язку із укладенням цього договору, несе Новий іпотекодержатель.
Проте, як встановлено судами, незважаючи на укладання договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №133/1 від 24.07.2020 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "Ісагіс" не було перереєстровано за собою право іпотеки у розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Фактично інших письмових належних та допустимих доказів у даній справі стосовно наявних між сторонами спірних правовідносин, а саме, про спростування будь-якими заінтересованими особами факту припинення зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард КО» перед Банком, матеріали справи не містять.
Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для визнання припиненим права іпотеки Публічного акціонерного товариства “ІМЕКСБАНК” за договором іпотеки від 26.11.2013 року, стосовно іпотеки майнових прав на зблоковані котеджі (апартаменти) Туристично-оздоровчого комплексу, групи зблокованих 2-3-х етажних котеджів з підземним паркінгом (ІІ-а черга будівництва), що розташовані за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, “Золотий Бугаз” масив, будинок 18, корпус Ж, який сьогодні є окремим об'єктом нерухомого майна та належать на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю “БІЗНЕС РЕНТАЛС”, а саме: апартамент двоповерхового зблокованого дачного котеджу №208 загальною площею 86,2 кв.м, житловою площею 48,4 кв.м., що розташований за адресою: Одеська область Овідіопольський район, с/рада Дальницька, “Золотий Бугаз” масив, будинок 18-Ж та скасування державної реєстрації такого права іпотеки Публічного акціонерного товариства “ІМЕКСБАНК”.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржниками в апеляційних скаргах, за якими суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у даній справі.
В силу вимог ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року).
В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України “Про судоустрій і статус суддів” є принцип верховенства права.
Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004 року №15-рп/2004 виснував про те, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України законодавцем визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
При цьому, за вимогами ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до господарського суду з відповідним позовом, його метою позивач фактично визначив усунення порушень його, як власника відповідного майна, прав, які виникли в результаті накладення на таке майно іпотечного застереження, та, внаслідок чого, позивач позбавлений можливості у повному обсязі таким майном розпоряджатися.
Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
За вимогами ст. 1 Закону України “Про іпотеку” іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (неподільним об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про іпотеку” іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на об'єкт незавершеного будівництва, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цей об'єкт. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
Згідно із ст. 7 Закону України “Про іпотеку” за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання. Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.
Згідно із ст. 17 Закону України “Про іпотеку” іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 36 Закону України “Про іпотеку” сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Згідно із ч.4 ст. 36 Закону України “Про іпотеку” якщо предметом іпотеки є право оренди чи користування нерухомим майном, що надає орендарю чи користувачу право будувати, володіти та відчужувати об'єкт нерухомого майна, а також право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, право оренди земельної ділянки, яке відповідно до закону може бути відчужене, передано у заставу орендарем, а також право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) чи для забудови (суперфіцій), договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю такого права в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати таке право будь-якій особі у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Відповідно до ст. 37 Закону України “Про іпотеку” (в редакції від 19.10.2016 року) іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Право іншої особи з вищим пріоритетом щодо строкового користування нерухомим майном, набутим у власність іпотекодержателем, зберігає чинність відповідно до умов договору, яким обумовлено таке користування. Права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, набутий у власність іпотекодержателем, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, втрачають чинність. До особи, яка на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включеного до іпотечного договору, набула право власності на предмет іпотеки (об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва та майнові права на них), розміщений на земельній ділянці, яка перебуває в оренді іпотекодавця, переходить право оренди на таку земельну ділянку, а зазначений договір про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включене до іпотечного договору, є документом, що посвідчує перехід права оренди земельної ділянки до нового власника предмета іпотеки і заміну особи орендаря у договорі оренди землі та підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
В силу вимог п.5 ч.1 ст. 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” визначено, що державній реєстрації прав підлягають обтяження речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, зокрема, заборона відчуження та/або користування, іпотека, інші обтяження відповідно до закону.
Відповідно до ст. 26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
Відомості про речові права на земельну ділянку, похідні від права власності, що припиняються після завершення строку дії відповідного договору, містяться в Державному реєстрі прав з дня державної реєстрації набуття речового права до дня закінчення строку дії договору, що обраховується відповідно до Цивільного кодексу України.
Після закінчення строку дії договору державна реєстрація речового права припиняється за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав. Відомості про речові права на земельну ділянку, похідні від права власності, що набуваються на підставі договору за умови його поновлення, містяться в Державному реєстрі прав з дня державної реєстрації набуття речового права.
У разі подання стороною договору заяви про виключення з Державного реєстру прав відомостей про поновлення договору державний реєстратор виключає такі відомості з Державного реєстру прав і після закінчення строку дії договору державна реєстрація речового права, похідного від права власності, припиняється за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав. У разі відсутності заяви про виключення з Державного реєстру прав відомостей про поновлення договору до закінчення строку дії договору, за умови його поновлення після закінчення строку дії договору, державна реєстрація речового права продовжується на той самий строк за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав.
Заява про державну реєстрацію припинення речового права на земельну ділянку, похідного від права власності, незалежно від наявності чи відсутності відомостей про поновлення договору може бути подана в будь-який час до припинення такого права.
Відповідно до ч.1 ст. 31-1 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” реєстраційні дії на підставі судових рішень проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.
За ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Відповідно до ч.1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно із ч.1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом (ст. 319 Цивільного кодексу України)
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Як унормовано статтею 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до вимог ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Особливості припинення зобов'язань за правочинами щодо фінансових інструментів, вчиненими на організованому ринку капіталу та поза ним, встановлюються законодавством. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов'язань на певних підставах не допускається.
За ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Переглядаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку по суті, судова колегія зазначає наступне.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.10.2015 року у справі №916/1835/15, яке набрало законної сили 06.11.2015 року, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Імексбанк” задоволено у повному обсязі; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Форвард КО” на користь Публічного акціонерного товариства “Імексбанк” заборгованість по кредитному договору № 86/13 у розмірі 1 723 312,06 (один мільйон сімсот двадцять три тисячі триста дванадцять) 06 доларів США.
На виконання рішення Господарського суду Одеської області від 21.10.2015 року у справі №916/1835/15 було видано накази від 06.11.2015 року.
В подальшому, рішенням Господарського суду Харківської області від 30.11.2017 року у справі №922/2599/17 яке набрало законної сили 12.12.2017 року, з урахуванням виправлень, внесених ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.07.2018 року у справі №922/2599/17, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" задоволено частково; скасовано державну реєстрацію прав та їх обтяжень про припинення іпотеки та обтяжень щодо майна Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна”, а саме: майнових прав на зблоковані котеджі (апартаменти) Туристично-оздоровчого комплексу, групи зблокованих 2-3-х етажних котеджів з підземним паркінгом (ІІ-а черга будівництва), що розташовані за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, Масив “Золотий Бугаз” №18 (вісімнадцять): корпус “Ж”, ап. 208 (двісті вісім), будівельною площею 80 кв.м.; корпус “Ж”, ап. 209 (двісті дев'ять), будівельною площею 80 кв.м.; корпус “Ж”, ап. 210 (двісті десять), будівельною площею 80 кв.м.; корпус “Ж”, ап. 211 (двісті одинадцять), будівельною площею 80 кв.м.; корпус “Ж”, ап. 212 (двісті дванадцять), будівельною площею 80 кв.м.; корпус “Ж”, ап. 213 (двісті тринадцять), будівельною площею 80 кв.м.; корпус “Ж”, ап. 214 (двісті чотирнадцять), будівельною площею 80 кв.м., які були зареєстровані згідно Іпотечного договору, посвідченого 26.11.2013 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовська Н.Ю., за реєстровим №5083.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.11.2017 року у справі №922/2599/17, яке набрало законної сили, Акціонерне товариство «Імексбанк» поновлено в праві іпотеки на зазначені апартаменти двоповерхового зблокованого дачного котеджу, за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька «Золотий Бугаз» масив,18, за іпотечним договором №5083, зокрема, на апартамент №208.
У зв'язку з реєстрацією Публічним акціонерним товариством "Імексбанк" внаслідок звернення стягнення на майно права власності на об'єкт іпотеки - нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", 23.05.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Форвард КО” звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою в порядку ст. 328 Господарського процесуального кодексу України, в якій просило суд визнати таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Одеської області у справі №916/1835/15 про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю “Форвард КО” на користь Публічного акціонерного товариства “Імексбанк” заборгованості за кредитом.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.06.2018 року у справі №916/1835/15 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Форвард КО” про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, задоволено; визнано наказ Господарського суду Одеської області від 06.11.2015 року у справі №916/1835/15 про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю “Форвард КО” на користь Публічного акціонерного товариства “Імексбанк” 1 723 312,06 (один мільйон сімсот двадцять три тисячі триста дванадцять доларів США 06 центів) доларів США таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалюючи вказане рішення, суд констатував про факт набуття Публічним акціонерним товариством “Імексбанк” в позасудовому порядку права власності на предмет іпотеки - будівлі та споруди стадіону “Чорноморець”, відповідно до умов договору іпотеки від 25.12.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрованого в реєстрі за № 6134, а також враховуючи, що вказаним іпотечним договором було передбачено забезпечення низки зобов'язань, в тому числі і зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю „Форвард Ко” за договором про відкриття кредитної лінії №86/13 від 19.11.2013 року (із урахуванням додаткових угод) щодо сплати кредиту, відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України “Про іпотеку” зобов'язання відповідача за договором про відкриття кредитної лінії №86/13 від 19.11.2013 року (із урахуванням додаткових угод) на час розгляду відповідної заяви є припиненими.
Зазначена ухвала залишена без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 року, а ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.09.2018 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" на ухвалу господарського суду Одеської області від 14.06.2018 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 року у справі № 916/1835/15.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, та як висновано Великою Палати Верховного Суду у постанові від 03.11 2020 року у справі №916/3146/17, спочатку суди у справі № 916/1387/15-г встановили наявність невиконаного зобов'язання позичальника і стягнули існуючу заборгованість, а потім суди у цій же справі встановили, що після ухвалення рішення про стягнення спірне зобов'язання припинилось, а тому відповідна заборгованість відсутня, отже стягненню не підлягає. Також, Верховний Суд вказав, що вказані вище судові рішення, є рішеннями, якими вирішено по суті спір між Банком і позичальником.
Частиною 7 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, яке набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 26.11.2019 року у справі № 902/201/19, у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 року у справі №522/7758/14-ц).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 року у справі №917/1345/17 вказала, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанова Верховного Суду від 15.10.2019 року у справі №908/1090/18.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 23.11.2023 року у справі №910/14828/22.
Отже, встановлені судом факти та їх правові оцінки, відображені в ухвалі Господарського суду Одеської області у справі №916/1835/15, залишеній без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 року щодо факту остаточності вирішеного спору між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Форвард КО» про стягнення заборгованості за кредитним договором, не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у судовому рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу.
При цьому, перегляд висновків такого рішення, фактично є спробою його ревізії.
З огляду на зазначене, у даній справі судом першої інстанції правомірно встановлено факт припинення господарських зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю «Форвард КО» перед Банком у кредитних правовідносинах, які між ними склалися.
Частиною 1 ст. 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Згідно ст. 599 цього ж Кодексу зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із ч.1 ст. 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється, зокрема у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.
Частиною 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Вказана вище норма кореспондується з вимогами ст.17 Закону України "Про іпотеку", яка визначає, що іпотека, зокрема, припиняється у разі, припинення основного зобов'язання.
Враховуючи наведене, а також беручи до уваги той факт, що спір про припинення основного зобов'язання вирішений в іншій справі №916/1835/15, а іпотечний договір, укладений між Публічним акціонерним товариством "Імексбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна", посвідчений нотаріально 26.11.2013 року за реєстровим №5083, укладений на виконання зобов'язань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №86/13 від 19.11.2013 року, ураховуючи додаткові угоди, висновок місцевого господарського суду про наявність підстав вважати, що іпотека за іпотечним договором від 26.11.2013 року №5083 є припиненою, належить визнати правомірним, та таким, що належним чином підтверджений наявними у справі письмовими доказами та преюдиціальними фактами.
На виконання обов'язкових вказівок Верховного Суду у даній справі суд апеляційної інстанції дослідив обставини щодо зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Ко" за договором про відкриття кредитної лінії від 19.11.2013 року №86/13, та вважає, що вони з урахуванням висновків судової колегії, зазначених вище у даній постанові, є припиненими, тому апеляційний господарський суд вважає також припиненими будь-які іпотечні зобов'язання боржника в силу вимог ч.1 ст. 593 Цивільного кодексу України.
Відтак, у даному разі, набуття Банком у власність будь-якого предмету іпотеки, що у повній мірі не призвело до повноцінного задоволення його вимог не може слугувати підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки іншого об'єкта, у зв'язку із нерозривною пов'язаністю між собою існуючого грошового зобов'язання із відповідним забезпеченням (іпотекою) такого зобов'язання.
До того ж, у даній справі її обставини не є подібними обставинам, яким надано правову оцінку Верховним Судом у справі № 910/17048/17, а тому позиція, викладена у постанові від 18.01.2022 року у справі № 910/17048/17, не може бути застосована до правовідносин між сторонами в цьому випадку саме з огляду на наявність у справі, що переглядається, преюдиціальних фактів. При цьому, якби у даній справі судами першої та апеляційної інстанції факту припинення кредитних правовідносин Банку та позичальника надавалася б інша юридична оцінка, вказане не лише звелося б до ревізії судових рішень, які набрали законної сили, а й до порушення принципу «правової визначеності».
Принцип правової визначеності є важливою складовою принципу верховенства права. У широкому розумінні принцип правової визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення стабільного правового положення людини шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування. Принцип правової визначеності є різновидом загальних принципів права. Він знаходить своє відображення у джерелах права ЄС і застосовується у практиці Європейського суду, є спільним для правопорядків держав - членів ЄС і набуває поширення у праві України.
При цьому, верховенство права передбачає, що органи державної влади повинні бути обмежені у своїх діях заздалегідь встановленими та оголошеними правилами, які дають можливість передбачити з великою точністю примусові заходи, що будуть застосовані представниками влади в тій чи іншій ситуації.
Беручи це до уваги, індивід може впевнено планувати свої дії. Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська Комісія) у Доповіді щодо верховенства права зазначила, що однією з складових верховенства права є правова визначеність; вона вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість ситуацій правовідносин, що виникають (п. 41, 46 Доповіді).
Тобто, у даному разі, встановлені в іншому судовому рішенні преюдиціальні факти щодо припинення зобов'язань позичальника перед Банком є такими, що жодним чином не спростовано, не піддано сумніву та вони не можуть трактуватися двояко на користь будь-якої особи.
З огляду за зазначене, судова колегія не погоджується з доводами апелянтів, викладеними ними в апеляційних скаргах, вважає їх необґрунтованими, та такими, що зводяться лише до незгоди з вірним по суті судовим рішенням і які не можуть слугувати підставами для його скасування або зміни, з огляду на що вони до уваги не приймаються.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При цьому, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що аргументи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, у зв'язку із чим апеляційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення Публічного акціонерного товариства «Імексбанк», м. Київ та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісагіс» не потребують задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 16.10.2023 року у справі №916/2980/21 не потребує скасування або зміни, оскільки його ухвалено з дотриманням вимог процесуального закону та норм матеріального права.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржників.
Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення Публічного акціонерного товариства «Імексбанк», м. Київ та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісагіс» на рішення Господарського суду Одеської області від 16.10.2023 року у справі №916/2980/21 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 16.10.2023 року у справі №916/2980/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 18.12.2023 року.
Повний текст постанови складено та підписано 19 грудня 2023 року.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Н.М. Принцевська
А.І. Ярош