ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/103/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.
секретар судового засідання, за дорученням головуючого судді: Іванов І.І.
за участю представників учасників справи:
від Фізичної особи - підприємця Зюзіної Вікторії Петрівни - не з'явився;
від Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАНТ ПАБЛІК», м. Одеса - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Розенбойм Ю.О., що діє в інтересах Фізичної особи-підприємця Зюзіної Вікторії Петрівни, Одеська обл., Роздільнянський р-н, с. Великоплоське,
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.10.2023 року, м. Одеса, суддя першої інстанції Сулімовська М.Б. повний текст складено 20.10.2023 року
у справі №916/103/23
за позовом: Фізичної особи-підприємця Зюзіної Вікторії Петрівни, Одеська обл., Роздільнянський р-н, с. Великоплоське
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАНТ ПАБЛІК», м. Одеса
про стягнення 4 564 399 грн. 87 коп. -
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та ухвали суду першої інстанції.
У січні 2023 року Фізична особа-підприємець Зюзіна Вікторія Петрівна звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАНТ ПАБЛІК», м. Одеса, у якій просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 4 564 399 грн. 87 коп., а також вирішити питання про відшкодування позивачу за рахунок відповідача судових витрат у справі.
Зокрема, позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, всупереч умовам укладеного між Фізичної особою-підприємцем Зюзіної Вікторії Петрівни та «КВАНТ ПАБЛІК», м. Одеса договору підряду № 0906-067/2022-45 від 09 червня 2022 року, належним чином не здійснюється оплата за виконані роботи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.01.2023 року у справі №916/103/23 позовну заяву між Фізичної особою-підприємцем Зюзіної Вікторії Петрівни прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено дату підготовчого судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.06.2023 року у справі №916/103/23 відкладено підготовче засідання, зобов'язано Фізичну особу-підприємця Зюзіну Вікторію Петрівну надати первинні бухгалтерські документи (фіскальні чеки, видаткові накладні) на підтвердження придбання позивачем матеріальних ресурсів, сировини, будівельних та паливо-мастильних матеріалів та докази їх оплати, докази прийняття і оплати робіт та послуг, наданих залученими до будівельних робіт субпідрядними організаціями, а саме - акти приймання-передачі робіт за договорами оренди техніки, докази оплати наданих послуг за договорами оренди техніки, акти приймання передачі наданих послуг (виконаних робіт) за цивільно-правовими договорами №№1,2 від 09.06.2022 року, докази письмової згоди замовника (ТОВ «КВАНТ ПАБЛІК») на залучення до виконання робіт субпідрядних організацій, докази надати у належним чином засвідчених копіях для залучення до матеріалів справи та оригінали для огляду в судовому засіданні. Встановлено позивачу строк на подання доказів до 05.07.2023 року.
07.09.2023 року до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАНТ ПАБЛІК», м. Одеса надійшло клопотання про визнання зловживання процесуальними правами представником позивача адвокатом Розенбоймом Ю.О.
Клопотання обґрунтоване тим, що на виконання ухвали суду 05.07.2023 року сторона позивача надала витребувані докази до суду, але без належного підтвердження надсилання таких доказів стороні відповідача. Сторона позивача відправила копії доказів службою кур'єрської доставки без опису вкладення, що унеможливило встановити вміст такого відправлення. Крім того, вказує, що пізніше сторона відповідача отримала лист, проте ідентифікувати жоден документ неможливо у зв'язку з поганою якістю копій письмових документів, які були нечитабельними, з яких неможливо встановити реквізити документів. Представник позивача 16.08.2023 року повторно засобами поштового зв'язку відправив копії витребуваних документів з описом вкладенням стороні відповідача, проте копії вдруге були надіслані неналежної якості, з яких неможливо встановити вміст даних документів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.10.2023 року у справі №916/103/23 (суддя Сулімовська М.Б.) визнано дії представника Фізичної особи-підприємця Зюзіної В.П. адвоката Розенбойм Ю.О., а саме надсилання в неналежній якості документів стороні відповідача, зловживанням процесуальними правами. Стягнуто з адвоката Розенбойм Юрія Олександровича в дохід державного бюджету штраф у розмірі 13 420 грн.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що представником позивача після неодноразового зобов'язання судом, було виконано обов'язок щодо направлення копій додаткових доказів відповідачу. Разом з тим, зазначені докази були неналежної якості, непридатними до читання, що свідчить про вчинення дій для створення перешкод опоненту для реалізації права на захист своїх прав та інтересів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Адвокат Розенбойм Ю.О., що діє в інтересах Фізичної особи-підприємця Зюзіної В.П., з ухвалою суду не погодився, тому звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив суд ухвалу від 11.10.2023 року у справі № 916/103/23 скасувати повністю, відмовити у задоволенні клопотання відповідача про визнання зловживання процесуальними правами.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права і неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
Зокрема, скаржник, зазначає, що суд першої інстанції не дослідив зміст документів, які були отримані відповідачем від позивача згідно кур'єрської накладної від 05 липня 2023 року, не порівняв їх перелік із документами, що надійшли аналогічним чином засобами кур'єрського зв'язку до суду першої інстанції, не витребував у відповідача будь-які докази нібито невідповідності переліку документів, що надані позивачем до суду першої інстанції, переліку документів, що були отримані відповідачем.
Крім того, апелянт вказує, що документи, вказані в ухвалі суду першої інстанції від 23.06.2023 року, повторно направлялись позивачем на адресу відповідача засобами поштового зв'язку, а саме, рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення №6404802622821 ( з деталізованим описом по кожному документу) та №6504802617615 ( без деталізованого опису вкладення).
Також, апелянт наголошує, що такий самий комплект документів направлявся відповідачу по другій справі №916/2286/23 відповідно до ухвали суду від 18 липня 2023 року.
Зазначає, що позивачем 12 липня 2023 року відповідачу та представнику відповідача також були надіслані документи на їх електронну пошту.
Отже, апелянт вказує, що з наданих відповідачем для огляду суду першої інстанції двох комплектів ксерокопій документів неможливо встановити, в яких саме відправленнях вони були отримані, із врахуванням доведеного факту направлення апелянтом документів відповідачу п'ять разів.
Крім того, апелянт наголошує на тому, що відповідач протягом розгляду даної справи не звертався до суду із клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи та зняття копій (в тому числі - шляхом фотографування) з наявних матеріалів, що свідчить про те, що всі матеріали справи наявні у відповідача та надають йому можливість належним чином захищати свої права в ході розгляду даної справи. Тому вважає, з посиланням на судову практику суду касаційної інстанції, що в його діях відсутнє зловживання процесуальними правами і суд безпідставно задовольнив клопотання відповідача.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Розенбойм Ю.М., що діє в інтересах Фізичної особи-підприємця Зюзіної Вікторії Петрівни на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.10.2023 № 916/103/23, справу призначено до судового розгляду.
Відповідач своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу, в строк, визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі, не надав, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржувану ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Представники Фізичної особи - підприємця Зюзіної Вікторії Петрівни та Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАНТ ПАБЛІК» не з'явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи звіти про відправку ухвали суду апеляційної інстанції про призначення справи до судового розгляду на офіційні електрони адреси, будь-яких заяв чи клопотань суду не надавали.
18.12.2023 року від адвоката Розенбойм Ю.О., що діє в інтересах Фізичної особи-підприємця Зюзіної Вікторії Петрівни надійшла заява про розгляд справи без його участі
(вх.3606/23/Д3) , яку колегією суддів задоволено.
Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, з'явлення учасників судового процесу до судового засідання ухвалою суду не визнано обов'язковим, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу.
За приписами пункту 16 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу.
Відповідно до частини 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Одеської області від 11.10.2023 року про визнання дій зловживання процесуальними правами і стягнення штрафу у справі № 916/103/23 потребує скасування, з огляду на наступне.
Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, у січні 2023 року Фізична особа-підприємець Зюзіна Вікторія Петрівна звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАНТ ПАБЛІК», м. Одеса, у якій просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 4 564 399 грн. 87 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, всупереч умовам укладеного між Фізичної особою-підприємцем Зюзіної Вікторії Петрівни та «КВАНТ ПАБЛІК», м. Одеса договору підряду № 0906-067/2022-45 від 09 червня 2022 року, належним чином не здійснюється оплата за виконані роботи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б. від 11.01.2023 судом було відкрито провадження у справі №916/103/23 за вказаною позовною заявою Фізичної особи-підприємця Зюзіної Вікторії Петрівни.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.06.2023 року у справі №916/103/23 відкладено підготовче засідання, зобов'язано Фізичну особу-підприємця Зюзіну Вікторію Петрівну надати первинні бухгалтерські документи (фіскальні чеки, видаткові накладні) на підтвердження придбання позивачем матеріальних ресурсів, сировини, будівельних та паливо-мастильних матеріалів та докази їх оплати, докази прийняття і оплати робіт та послуг, наданих залученими до будівельних робіт субпідрядними організаціями, а саме, акти приймання-передачі робіт за договорами оренди техніки, докази оплати наданих послуг за договорами оренди техніки, акти приймання- передачі наданих послуг за цивільно-правовими договорами №№1,2 від 09.06.2022 року, докази письмової згоди замовника ( ТОВ «КВАНТ ПАБЛІК») на залучення до виконання робіт субпідрядних організацій, докази надати у належним чином засвідчених копіях для залучення до матеріалів справи та оригінали для огляду в судовому засіданні. Встановлено позивачу строк на подання доказів до 05.07.2023 року.
На виконання вимог ухвали суду представником позивача направлялись вказані документи на адресу відповідача засобами кур'єрської служби доставки, що підтверджується накладною №6625 від 05.07.2023 року, в описі вкладення зазначено (клопотання з додатком на 167 арк. по справі №916/103/23).
Також, представником позивача направлялись вказані документи на адресу відповідача 11.08.2023 року засобами поштового зв'язку, а саме, рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення №6504802622821 (з деталізованим описом по кожному документу) та 16.08.2023 року без деталізованого опису вкладення №6504802617615.
Крім того, в матеріалах є докази того, що представником позивача направлялись вищезазначені документи по іншій справі №916/2286/23 на адресу відповідача від 13.07.2023 року засобами поштового зв'язку, а саме, рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення №650480586760 (з деталізованим описом по кожному документу).
07.09.2023 року до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАНТ ПАБЛІК», м. Одеса надійшло клопотання про визнання зловживання процесуальними правами представником позивача адвокатом Розенбоймом Ю.О.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.10.2023 року у справі №916/103/23 (суддя Сулімовська М.Б.) визнано дії представника Фізичної особи-підприємця Зюзіної В.П. адвоката Розенбойм Ю.О., а саме, надсилання в неналежній якості документів стороні відповідача, зловживанням процесуальними правами. Стягнуто з адвоката Розенбойм Юрія Олександровича в дохід державного бюджету штраф у розмірі 13 420 грн.
Інших належних та допустимих письмових доказів матеріали оскарження ухвали не містять.
Предметом апеляційного перегляду є ухвала місцевого господарського суду, якою застосовано до адвоката Розенбойм Ю.О., заходи процесуального примусу у вигляді штрафу за зловживання процесуальними правами, що визнано судом на підставі задоволеного клопотання відповідача.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви, за якими суд апеляційної інстанції погодився з аргументами, викладеними скаржником в апеляційній скарзі та не погодився з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній ухвалі про зловживання процесуальними правами та стягнення штрафу.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначена рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів господарсько-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Пунктом 11 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства визначено неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно з п. 5 ч. 5 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
За змістом ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У ч. 2 цієї статті Кодексу наведено перелік дій, які суд може визнати зловживанням процесуальними правами, що суперечить завданню господарського судочинства, проте не встановлює виключного переліку дій, які можуть розцінюватися судом як зловживання правом.
У свою чергу, суд вважає за необхідне зазначити, що правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесенню законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.
Господарський процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.
Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/1873/17).
У вирішенні питання про визнання тих чи інших дій зловживанням процесуальними правами, позиція учасника справи є важливою, але не вирішальною, оскільки законодавець відносить відповідні повноваження до виключної компетенції судів. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №58/505 та від 28.04.2020 у справі №910/6245/19, від 17.12.2021 у справі №910/12501/21.
Зловживання процесуальними правами - це процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що призводять до порушення процесуальних прав інших учасників процесу, з метою перешкоджання господарському судочинству, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом).
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 12.08.2019 у справі №905/945/18, від 16.10.2019 у справі №906/936/18 та від 06.05.2021 у справі №910/6116/20, в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.01.2021 у справі №910/5211/18).
Як зазначає Верховний Суд, зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа реалізує свої процесуальні права і вчиняє передбачені процесуальним законодавством процесуальні, дії, але робить це на шкоду іншим особам, з метою, яка не співпадає з завданням господарського процесу, визначеним у статті 2 Господарського процесуального кодексу України (справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави) (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2023 у справі №910/12713/22).
Верховний Суд зазначає, що доволі важко провести межу між правомірною реалізацією власних прав і зловживанням правами, оскільки зовні вони виглядають однаково (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
Також Верховний Суд зазначає, що притягнення особи до відповідальності за процесуальні зловживання повинно ґрунтуватися на доказах її вини. З огляду на викладене, факти процесуальних зловживань можна віднести до фактів, що доказуються в режимі процесуальних фактів, які включаються у загальний або локальний предмет доказування у справ (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.11.2022 у справі №759/2532/22).
За змістом ч. 4 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
У свою чергу, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства (ч. 1 ст. 131 Господарського процесуального кодексу України).
Одним із видів заходів процесуального примусу є штраф (п. 4 ч. 1 ст. 132 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 135 Господарського процесуального кодексу України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною десятою статті 188 цього Кодексу.
Так, з матеріалів оскарження ухвали вбачається, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.06.2023 року у справі №916/103/23 було відкладено підготовче засідання та зобов'язано Фізичну особу-підприємця Зюзіну Вікторію Петрівну надати первинні бухгалтерські документи у належним чином засвідчених копіях для залучення до матеріалів справи та оригінали для огляду в судовому засіданні. Встановлено позивачу строк на подання доказів до 05.07.2023 року. Рекомендовано направити копії документів іншій стороні на виконання вимог ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
На виконання вимог ухвали суду представником позивача направлялись документи на адресу відповідача засобами кур'єрської служби доставки, що підтверджується накладною №6625 від 05.07.2023 року, в описі вкладення заначено (клопотання з додатком на 167 арк., по справі №916/103/23).
Проте, як вбачається з протоколу судового засідання №1716677 від 13.07.2023 року судом першої інстанції зазначено, що вказаний опис вкладення не дозволяє встановити повний перелік документів, які були направлені позивачем на адресу, у зв'язку із чим було оголошено перерву до 10.08.2023 року.
З протоколу судового засідання №1800125 від 10.08.2023 року вбачається, що відповідачем зауважено, що не отримано копії документів, які були передані до суду позивачем 07.07.2023. Будь-яких інших ухвал суду щодо зобов'язання позивача виконати вимоги суду матеріали не містять.
07.09.2023 року до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАНТ ПАБЛІК», м. Одеса надійшло клопотання про визнання зловживання процесуальними правами представником позивача адвокатом Розенбоймом Ю.О., яке обґрунтоване тим, що на виконання ухвали суду 05.07.2023 року сторона позивача надала витребувані докази до суду, але без належного підтвердження надсилання таких доказів стороні відповідача. Сторона позивача відправила копії доказів службою кур'єрської доставки без опису вкладення, що унеможливило встановити вміст такого відправлення. Крім того, вказує, що пізніше сторона відповідача отримала лист, проте ідентифікувати жоден документ неможливо у зв'язку з поганою якістю копій письмових документів, які були нечитабельними, з яких неможливо встановити реквізити документів. Представник позивача 16.08.2023 року повторно засобами поштового зв'язку відправив копії витребуваних документів з описом вкладенням стороні відповідача, проте копії вдруге були надіслані неналежної якості, з яких неможливо встановити вміст даних документів.
З матеріалів оскарження ухвали вбачається, що представником позивача неодноразово направлялись вказані вище документи на адресу відповідача 11.08.2023 року засобами поштового зв'язку, а саме рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення №6504802622821 (з деталізованим описом по кожному документу) та 16.08.2023 року без деталізованого опису вкладення №6504802617615.
Також колегією суддів встановлено, що такий самий комплект документів представником позивача направлявся відповідачу у справі №916/2286/23, вказаний факт підтверджений накладною ДП «Укрпошта» №6504802586760 та описом вкладення у вказаній справі, в якій зазначено (відзив на позовну заяву по справі №916/2286/23 з додатками, перелік яких відповідає переліку додаткових документів по даній справі).
В основу висновків Господарського суду Одеської області, зазначених в ухвалі від 11.10.2023 про необхідність застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу покладено факт зловживання представником Фізичної особи-підприємця Зюзіної В.П. адвокатом Розенбойм Ю.О. процесуальними правами, а саме, надсилання в неналежній якості документів стороні відповідача.
При цьому, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції в ухвалі від 23.06.2023 року в порушення норм ст.74 Господарського процесуального кодексу з власної ініціативи зобов'язано позивача надати суду додаткові конкретні докази, що стосуються предмету позову без встановлення випадку наявності або клопотання сторони, або сумніву виконання обов'язків щодо доказів. До того ж, стороні направити копії таких документів судом рекомендовано для виконання положень ст.80 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондує такий обов'язок позивача щодо доказів, які подаються позивачем разом з позовною заявою (такі норми позивачем були виконані і це підтверджено ухвалою суду від 11.01.2023 року про відкриття провадження у справі.
У постанові Верховного Суду від 13.04.2023 у справі № 924/1225/21 також зазначено таке:
Верховний Суд звертає увагу на те, що згідно з частиною першою статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності, що полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 914/1680/18).
Збирання судом доказів з власної ініціативи без обґрунтування, в чому саме полягають сумніви суду у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо подання витребуваних у них судом доказів, свідчить про порушення судом таких принципів господарського судочинства, як змагальність та диспозитивність.
Верховний Суд наголошує, що особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Тоді як на господарський суд покладений обов'язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
З урахуванням принципу змагальності, саме учасник справи, може звернутись із відповідним клопотанням про витребування доказів (у разі неможливості самостійно надати докази), та довести суду, що витребувані ним документи стосуються предмета доказування.
Отже, колегія суддів зазначає, що як вбачається із матеріалів оскарження ухвали, будь-якими учасниками справи клопотання про витребування доказів не заявлялось.
Також судом першої інстанції не було досліджено належним чином факт наявності саме зловживання процесуальними правами представником позивача у даній справі, зокрема, не перевірено зміст документів, які були отримані відповідачем від позивача згідно кур'єрської накладної від 05 липня 2023 року в порівнянні з їх переліком із документами, що надійшли аналогічним чином засобами кур'єрського зв'язку до суду першої інстанції 07 липня 2023 року, причому в належній якості роздруківки. До того ж, не перевірено наявність документів в підсистемі «Електронний суд», в якому у відповідача повинен бути електронний кабінет.
Судова колегія звертає увагу, що в даному випадку судом першої інстанції не встановлено факту того, що саме дії представника позивача були зумовлені на затягування судового процесу та строків розгляду справи, оскільки відповідач протягом тривалого періоду знаходження позовної заяви на розгляді суду не скористався своїми процесуальними правами задля надання у строки, встановлені законом та судом, відзиву на позов тощо, а саме, не звертався до суду із клопотанням про ознайомлення із матеріалами господарської справи шляхом зняття копій, в тому числі фотографування, не надав доказів того, що у нього відсутні ті докази, які позивач йому неодноразово надсилав, тощо.
Щодо критичного ставлення судом першої інстанції до позиції позивача відносно того, що відповідач мав можливість ознайомитись з матеріалами справи, так як це є правом позивача, апеляційний суд вважає передчасними, оскільки в даному випадку йде мова не про право відповідача на ознайомлення з матеріалами справи, а про факт його не ознайомлення з матеріалами справи, тобто дана поведінка відповідача свідчить про наявність у нього документів належної якості, яка б дозволяла належним чином відповідачу захищати свої права вході розгляду справи.
Також колегія суддів звертає увагу, що суд не зазначив про невиконання позивачем вимог ухвали господарського суду Одеської області від 23.06.2023 року про надання суду належним чином засвідчених письмових доказів суду для долучення їх до матеріалів справи, та настання будь-яких негативних наслідків з вини саме позивача у вигляді неможливості подальшого розгляду справи, вважаючи на вже тривалий термін її знаходження в суді.
Отже, у зв'язку з вищевикладеним судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції, який зазначив, що вищевикладені дії позивача свідчать про вчинення дій для створення перешкод опоненту для реалізації права на захист своїх прав та інтересів, в тому числі доводів, міркувань з викладенням правових позицій щодо поданих представником позивача доказів, оскільки таке твердження суду не доведено матеріалами оскарження ухвали і є помилковим.
Проаналізувавши обставини даної справи, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено суду обґрунтованість свого клопотання, дії представника позивача в даному випадку не є зловживанням ним своїми процесуальними правами, оскільки це не характеризується його умисними недобросовісними діями, що призвели до порушення процесуальних прав інших учасників процесу з метою перешкоджання господарському судочинству.
З урахуванням викладеного, проаналізувавши наявні у матеріалах оскарження докази на обґрунтування наявності підстав для застосування заходів процесуального примусу, приймаючи до уваги приписи чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що доводи апелянта, визначені ним в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали, а висновки суду першої інстанції про наявність підстав для застосування заходів процесуального примусу у вигляді стягнення штрафу з мотивів, визначених судом першої інстанції, є передчасними.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, зокрема, має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (п. 6 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України).
Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали, у зв'язку з чим апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Зюзіної В.П. адвоката Розенбойм Юрія Олександровича потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Одеської області від 11.10.2023 року у справі №916/103/23 не відповідає вимогам процесуального законодавства і є достатні правові підстави для її скасування з направленням справи до місцевого господарського суду для подальшого розгляду, оскільки місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали не було в повному обсязі враховано усі обставини справи, допущено порушення норм процесуального права.
Якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 129, 255, 269, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника Фізичної особи-підприємця Зюзіної В.П. адвоката Розенбойм Юрія Олександровича на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.10.2023 року про визнання дій зловживання процесуальними правами і стягнення штрафу у справі №916/103/23 задовольнити, ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.10.2023 року про зловживання процесуальними правами та стягнення штрафу у справі №916/103/23 - скасувати.
Матеріали оскарження ухвали повернути до місцевого господарського суду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 19 грудня 2023 року.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Н.М. Принцевська
А.І. Ярош