ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/2740/21
Південно-західного апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Богатиря К.В., Таран С.В.
секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.
За участю представників учасників справи:
від АТ “МР банк” - Рибкіна Н.В. в порядку самопредставництва
арбітражна керуюча Коваленко І.А. особисто
від ТОВ "Експерт" - адвокат Кобелєв О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Міжнародний резервний банк”
на постанову Господарського суду Одеської області від 12.10.2023 (повний текст складено та підписано 12.10.2023, суддя Лепеха Г.А.)
у справі №916/2740/21
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Експерт”
до Публічного акціонерного товариства „Ринок Малиновський”
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ
Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.09.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства „Ринок Малиновський” (далі - ПАТ „Ринок Малиновський”, боржник), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Ратушного А. І.
Після публікації оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ „Ринок Малиновський” до суду звернулись кредитори з заявами про визнання грошових вимог до боржника.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.12.2021 у попередньому засіданні визнано кредиторські вимоги до ПАТ „Ринок Малиновський”.
Постановою Господарського суду Одеської області від 12.10.2023 припинено процедуру розпорядження майном ПАТ „Ринок Малиновський” та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Ратушного А.І., визнано боржника банкрутом, відкрито строком на дванадцять місяців ліквідаційну процедуру ПАТ „Ринок Малиновський” та призначено ліквідатором боржника арбітражну керуючу Коваленко Ірину Анатоліївну тощо.
В мотивах оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов висновку, що боржник неспроможний самостійно відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури, а тому суд визнав за можливе визнати ПАТ „Ринок Малиновський” банкрутом і відкрити ліквідаційну процедуру.
Також, прийнявши до уваги, що арбітражна керуюча Коваленко І.А. не є заінтересованою особою стосовно боржника, за час провадження діяльності арбітражного керуючого будь-яких порушень у виконанні своїх обов'язків не має, має великий досвід та організаційно-технічні можливості належним чином виконувати функції арбітражного керуючого, щодо її кандидатури не висунуто заперечень кредиторами, суд першої інстанції вирішив за можливе призначити арбітражну керуючу Коваленко І.А. ліквідатором боржника.
Не погодившись із даною постановою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось Акціонерне товариство “Міжнародний резервний банк” (далі - АТ “МР банк”, кредитор, апелянт) з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову Господарського суду Одеської області від 12.10.2023 у даній справі скасувати та ухвалити рішення, яким направити справу до Господарського суду Одеської області для подальшого розгляду.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, такою, що ухвалена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, з огляду на наступне.
Так, за твердженням апелянта, судом першої інстанції проігноровано повноваження зборів кредиторів щодо розгляду питання та прийняття рішення про перехід до наступної процедури у справі про банкрутство, зокрема ліквідаційної. Зокрема, судом не встановлювалось ані факт скликання зборів кредиторів, ані обставина щодо не прийняття зборами кредиторів жодного з передбачених Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) рішень.
Як стверджує скаржник, розпорядником майна Ратушним А.І. збори кредиторів з питань викладених в ч.2 ст.49 КУзПБ не скликались та жодних документів, в тому числі і щодо фінансового стану боржника кредиторам надано не було.
Також апелянт наголошує на тому, що судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваної постанови не визначено наявності ознак неплатоспроможності боржника. Зокрема, апелянт зазначає, що ані зборам кредиторів (комітету кредиторів), ані суду не було надано жодних документів щодо фінансового стану боржника, фінансової звітності, тощо платоспроможності боржника задля оцінки підстав переходу до наступної судової процедури.
Тобто, як вважає апелянт, збори кредиторів, були позбавлені можливості розглянути наявність або відсутність підстав переходу до наступної процедури у справі про банкрутство ПАТ «Ринок Малиновський», а суд першої інстанції в оскаржуваній постанові взагалі не посилається на аналіз фінансового стану боржника, фінансових документів, активу та пасиву боржника та ознак неплатоспроможності.
Щодо призначення ліквідатором боржника арбітражну керуючу Коваленко І.А. скаржник зазначає, що у порушення приписів ст.ст. 28, 48 КУзПБ суд першої інстанції не надав комітету кредиторів можливості розглянути дану кандидатуру ліквідатора, а про подання її заяви до суду стало відомо лише під час судового засідання під час якого прийнято оскаржувану постанову.
При цьому, як стверджує апелянт, під час судового засідання суду першої інстанції ним заявлялось про необхідність відкладення розгляду справи з огляду на подання нової кандидатури ліквідатора, яка комітетом кредиторів взагалі не могла розглядатись, але суд, проігнорувавши вимоги закону, самостійно призначив ліквідатором Коваленко І.А. не маючи на це повноважень та без розгляду кандидатури комітетом кредиторів.
Зазначає апелянт й про передчасність рішення суду першої інстанції щодо переходу до ліквідаційної процедури, оскільки наразі на розгляді суду в межах даної справи про банкрутство перебуває заява АТ “МР банк” про визнання права іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, результати розгляду якої, на переконання апелянта, впливають на склад реєстру вимог кредиторів, суми кредиторських вимог, питань щодо майна та майнових вимог до боржника.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ “МР банк” на постанову Господарського суду Одеської області від 12.10.2023 по справі №916/2740/21 та призначено справу до розгляду на 13.12.2023.
До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальність «Експерт» (далі - ТОВ «Експерт») в якому останнє просить задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.
Так, ТОВ «Експерт» вважає викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги обґрунтованими, а оскаржувану постанову такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, ТОВ «Експерт» відзначає, що збори кредиторів не скликались та відповідно не приймали рішення щодо переходу до ліквідаційної процедури, а також не погоджували кандидатуру ліквідатора боржника.
До того ж, як вважає ТОВ «Експерт», суд першої інстанції під час прийняття оскаржуваної постанови обмежився лише формальним посиланням на наявність звіту розпорядника майна про проведену роботу та аналіз фінансово-господарської діяльності боржника, при цьому не з'ясувавши наявність ознак банкрутства та можливості переходу до ліквідаційної процедури.
Судом апеляційної інстанції також отримано відзив на апеляційну скаргу від арбітражної керуючої Коваленко І.А. в якому остання просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
В обґрунтування своїх заперечень арбітражна керуюча зазначає, що розпорядником майна боржника у відповідності до приписів КУзПБ було направлено на адресу кредиторів запит на проведення зборів кредиторів шляхом опитування, з проектами рішень, зокрема й щодо визначення подальшої процедури банкрутства ПАТ „Ринок Малиновський”, однак кредиторами, у тому числі й апелянтом такий запит проігноровано, а тому місцевий господарський суд, з огляду на відсутність рішення комітету кредиторів про перехід до наступної процедури, вирішив самостійно, на підставі наявних доказів, які достеменно свідчать про неплатоспроможність боржника, перейти до ліквідаційної процедури.
Щодо визначення кандидатури ліквідатора боржника, арбітражна керуюча Коваленко І.А. зазначає, що суд першої інстанції, за відсутності рішення комітету кредиторів щодо визначення відповідної кандидатури, розглянувши єдину кандидатуру арбітражного керуючого, який виявив бажання прийняти участь у справі, дослідивши надані ним докази, вірно встановив, що така кандидатура відповідає вимогам Кодексу та може бути призначена ліквідатором боржника.
Під час судового засідання від 13.12.2023 представники апелянта та ТОВ «Експерт» підтримали вимоги за апеляційною скаргою та наполягали на її задоволенні.
Арбітражна керуюча Коваленко І.А. надала пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
Інші представники учасників справи у судове засідання не з'явились, про причини свого нез'явлення суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.
Враховуючи наведене, а також те, що ухвалою суду явка представників учасників справи не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вирішила за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною першою статті 6 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; санація боржника; ліквідація банкрута.
Відповідно до частини третьої статті 39 КУзПБ процедура розпорядження майном вводиться господарським судом на строк, визначений частиною другою статті 44 цього Кодексу, одночасно з постановленням ухвали про відкриття провадження у справі.
У частинах першій-третій статті 44 КУзПБ визначено, що під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу. Процедура розпорядження майном боржника вводиться строком до 170 календарних днів. Розпорядник майна зобов'язаний: розглядати заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника, що надійшли в установленому цим Кодексом порядку; вести реєстр вимог кредиторів; повідомляти кредиторів про результати розгляду їхніх вимог; вживати заходів для захисту майна боржника; проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства; скликати збори і комітет кредиторів та організовувати проведення їх засідань; надавати державному реєстратору в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості, необхідні для ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, а також здійснювати розкриття кредиторам інформації щодо фінансового стану боржника та ходу провадження у справі; не пізніше двох місяців з дня відкриття провадження у справі про банкрутство провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість; за можливості проведення санації боржника розробити план санації боржника та подати його на розгляд зборам кредиторів; виконувати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Так, процедуру розпорядження майном боржника, у даній справі, введено ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.09.2021.
Питання про проведення зборів кредиторів та діяльності комітету кредиторів врегульовано статтею 48 КУзПБ. Так, згідно з частиною першою цієї статті протягом 10 днів з дня постановлення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду розпорядник майна письмово повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів, уповноважену особу працівників боржника та уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) боржника про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення. Учасниками зборів кредиторів боржника з правом вирішального голосу є конкурсні кредитори, визнані господарським судом у попередньому засіданні та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. У зборах кредиторів боржника можуть брати участь із правом дорадчого голосу: кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника; кредитори з вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян; конкурсні кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання; представник працівників боржника; уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника; представник органу, уповноваженого управляти державним майном; арбітражний керуючий. Відповідно до частини шостої цієї статті на час дії процедур банкрутства збори кредиторів обирають комітет кредиторів у складі не більше ніж сім осіб. Вибори комітету кредиторів проводяться відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх на зборах кредиторів, визначених відповідно до частини четвертої цієї статті. Кредитор, який має 25 і більше відсотків голосів, автоматично включається до складу комітету кредиторів. Якщо загальна кількість кредиторів не перевищує сім осіб, усі кредитори автоматично включаються до складу комітету кредиторів. Під час проведення процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, утворений відповідно до цього Кодексу.
Статтею 49 КУзПБ визначено, що у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі. До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. У разі наявності обставин, що не дають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом. У підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких судових рішень: ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом; ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство. У разі якщо зборами кредиторів у межах строку дії процедури розпорядження майном не прийнято жодного з передбачених цією статтею рішень, господарський суд за наявності ознак банкрутства протягом п'яти днів після закінчення процедури розпорядження майном боржника приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Затверджуючи план санації, господарський суд перевіряє, чи дотримано порядок його схвалення. З дня визнання господарським судом боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або введення процедури санації процедура розпорядження майном та повноваження розпорядника майна припиняються.
Тобто, комітет кредиторів є представницьким органом кредиторів у справі про банкрутство, який Кодексом наділений певними повноваженнями щодо участі у справі. При цьому, законодавець визначив процедуру прийняття рішення про введення ліквідаційної процедури та звернення до місцевого господарського суду з відповідним клопотанням, відповідно з якою (процедурою) рішення про введення процедури, наступної за розпорядженням майна, належить зборам кредиторів (на підставі звіту розпорядника майна та аналізу фінансово-господарської діяльності боржника), а повноваження на звернення до місцевого господарського суду з відповідним клопотанням належить комітету кредиторів, як представницькому органу.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, 20.01.2021 було проведено перші загальні збори кредиторів боржника під час яких, серед іншого затверджено склад комітету кредиторів ПАТ „Ринок Малиновський” до якого увійшли: АТ “МР Банк” та Головне управління ДПС в Одеській області. Головною комітету кредиторів обрано АТ “МР Банк”, а також наступні збори кредиторів призначено на 02.02.2022 (т. 10, а.с. 66-68).
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю арбітражного керуючого Ратушного А.І., що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами (т. 10, а.с. 1-5, т.12, а.с. 189) призначені на 02.02.2022 збори кредиторів не відбулись.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.06.2023 по цій справі, серед іншого, зобов'язано розпорядника майна боржника надати у наступне судове засідання протокол засідання комітету кредиторів з пропозицією щодо подальшого розгляду справи.
05.07.2023 арбітражним керуючим Ратушним А.І. за адреси кредиторів було направлено повідомлення про проведення 21.07.2023 за адресою боржника зборів кредиторів до порядку денного яких включено у тому числі питання щодо визначення подальшої процедури у справі про банкрутство ПАТ „Ринок Малиновський” (схвалення плану санації боржника або звернення до суду першої інстанції з клопотанням про введення наступної процедури у справі про банкрутство).
Листом від 13.07.2023 АТ “МР Банк” повідомило арбітражного керуючого Ратушного А.І. про те, що його представник не зможе бути присутнім на зборах кредиторів та просив відкласти їх проведення.
З огляду на те, що 21.07.2023 кредитори не з'явились на призначені заздалегідь збори такі збори визнано такими, що не відбулись.
У відповідності до п. 1-6 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ встановити, що тимчасово, під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, а також протягом шести місяців після його припинення чи скасування: збори (комітет) кредиторів можуть проводитися шляхом опитування. Ініціатор опитування надсилає всім учасникам зборів (комітету) кредиторів запит з проектом рішення щодо запропонованого питання (питань). У такому запиті зазначаються адреса, на яку учасники опитування мають надіслати свою відповідь, та строк надання відповіді. Запит надсилається на адреси електронної пошти учасників зборів (комітету) кредиторів, зазначені в заявах з грошовими вимогами до боржника, або на офіційно повідомлену адресу. У разі відсутності в учасника опитування адреси електронної пошти запит надсилається поштовим відправленням. У такому разі строк проведення опитування має враховувати строки надходження поштової кореспонденції. У разі згоди із запропонованим рішенням учасник опитування підписує проект рішення та надсилає його ініціатору протягом 15 днів з дня отримання запиту. Згода учасника опитування з прийнятим рішенням має бути безумовною. Рішення учасника опитування, надіслане разом з документами, що підтверджують його повноваження, на електронну пошту ініціатора опитування, підписується з використанням кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи. Рішення учасника опитування, надіслане засобами поштового зв'язку, підписується особисто учасником опитування або його представником з наданням документів, що підтверджують повноваження представника. Відповіді, отримані після закінчення встановленого строку або такі, зміст яких не дає змоги встановити волевиявлення учасника опитування щодо порушеного питання, не враховуються під час підрахунку результатів голосування з такого питання. Ініціатор опитування зобов'язаний викласти прийняте рішення у письмовій формі, додати до нього копії відповідей усіх учасників опитування та надіслати всім учасникам зборів (комітету) кредиторів у порядку, встановленому для надсилання запитів, протягом 10 днів з дати завершення строку для прийняття ним відповідей від учасників зборів (комітету) кредиторів. Датою прийняття рішення вважається останній день строку, протягом якого учасники опитування мали надіслати свої відповіді ініціатору опитування.
Так, арбітражним керуючим Ратушним А.І. в порядку п. 1-6 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ 07.09.2023 направлено на адреси кредиторів, зокрема й АТ “МР Банк” запит на проведення зборів кредиторів шляхом опитування до порядку денного якого включено зокрема й питання щодо визначення з подальшою процедурою у справі про банкрутство ПАТ „Ринок Малиновський” (т. 13, а.с. 129-130).
На підтвердження направлення такого запиту на адресу АТ “МР Банк” розпорядником майна боржника надано опис вкладення до відправлення та накладну кур'єрської служби доставки (т.13, а.с. 133-134).
Однак, кредиторами, у тому числі й АТ “МР Банк” такий запит було проігноровано та у законодавчо визначений 15-денний строк з дня отримання запиту не надано ані своїх заперечень проти запропонованого розпорядником майна боржника проекту рішення, ані повернуто підписаного проекту рішення.
Наведене свідчить про те, що комітет кредиторів не прийняв жодного рішення щодо подальшої процедури банкрутства ПАТ „Ринок Малиновський”.
Разом з цим, зважаючи на положення статті 49 КУзПБ, наявність рішення зборів кредиторів (комітету кредиторів в разі делегування таких повноважень) про перехід до наступної судової процедури та звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури не є саме по собі безумовною підставою для введення господарським судом ліквідаційної процедури боржника.
Частиною четвертою статті 49 КУзПБ передбачено, що навіть за відсутності відповідного рішення зборів кредиторів боржника чи комітету кредиторів, але за наявності обставин, а саме за наявності ознак банкрутства господарський суд протягом п'яти днів після закінчення процедури розпорядження майном боржника приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за власною ініціативою.
Аналіз положень статей 48, 49 КУзПБ свідчить, що господарський суд, проводячи підсумкове засідання у справі про банкрутство, приймає рішення про введення наступної судової процедури щодо боржника, які визначені частиною першою статті 6 КУзПБ із застосуванням судового розсуду.
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Законом про банкрутство, Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Під ліквідацією розуміється припинення суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів шляхом продажу його майна (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 14.05.2019 у справі № 914/2618/16).
Згідно з статтею 1 КУзПБ банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури; боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав; неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Статтею 58 КУзПБ встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Суд визначає строк, протягом якого ліквідатор зобов'язаний здійснити ліквідацію боржника. Цей строк не може перевищувати 12 місяців. Неявка у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про час і місце такого засідання, не перешкоджає провадженню у справі.
Слід зазначити, що завдання підсумкового засідання суду полягає у з'ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі.
Відтак, за своєю правовою природою постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом, належних і допустимих доказів у конкретній справі, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При цьому при винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, має бути доведено факт неплатоспроможності боржника, як того вимагає стаття 205 Господарського кодексу України, відповідно до положень частини четвертої якої суб'єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду, у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів.
Тобто, враховуючи положення частини четвертої статті 205 Господарського кодексу України, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, а саме, недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим при винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та при відкритті ліквідаційної процедури суд в обов'язковому порядку повинен з'ясувати як актив, так і пасив боржника та порівняти їх дані.
Аналіз норм законодавства про банкрутство дає підстави зробити висновки про те, що визнаючи боржника банкрутом, суд повинен встановити його неплатоспроможність шляхом здійснення аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, передбачених у процедурі розпорядження майном, та дослідити надані розпорядником майна належні та допустимі докази на підтвердження повноти проведення процедури розпорядження майном, визначеної законодавством з банкрутства.
Так, наявними матеріалами справи підтверджується, що з метою виявлення та збереження майна боржника розпорядником майна були направлені запити до реєстраційних органів та отримано відповіді на них, а саме.
Направлено до ГУ ДПС в Одеський області - запит вих. №02-01/153 від 30.09.2021 про надання відомостей про наявні банківські рахунки боржника. Згідно з відповіддю ГУ ДПС в Одеський області вих.№27193/6/15-32-12-10-05 від 12.10.2021, за боржником рахується 3 рахунки.
Направлено до Морської адміністрації - запит вих. № 02-01/155 від 30.09.2021 про надання відомостей про наявність зареєстрованих за боржником суден, плавзасобів. Згідно з відповіддю Морської адміністрації наявною інформацією відсутні записи щодо суден, власником або судновласником яких є боржник.
Направлено до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеський та Миколаївській областях - запит вих. №02-01/156 від 30.09.2021 про надання відомостей чи виступав боржник суб'єктом приватизації і відносно якого майна. Згідно з відповіддю Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеський та Миколаївській областях вих № 10-10-04595 від 08.10.2021, боржник не суб'єктом приватизації державного майна, органом приватизації якого є Регіонально відділення.
Направлено до Одеської митниці Державної митної служби - запит вих. №02-01/15 від 30.09.2021 про надання відомостей чи було боржника акредитовано в митних органах, та чи здійснювалося боржником митне оформлення товарів. Згідно з відповіддю Одеської митниці Державної митної служби вих №7.10-1/27/8.19/8083 від 07.10.2021 боржник не перебуває на обліку в митних органах як особа яка здійснює операції з товарами, та не здійснював митного оформлення товарів в зоні діяльності митниці.
Направлено до ГУ Держпродспоживслужби в Одеський області - запит вих. № 02-01/159 від 30.09.2021 про надання відомостей про трактори, самохідні шасі, самохідні дорожньо-будівельні і меліоративні машини, тракторні причепи, власником яких є товариство. Згідно з відповіддю від ГУ Держпродспоживслужби в Одеський області вих. №68509/08/22 від 18.10.2021, трактори, самохідні шасі, самохідні дорожньо-будівельні і меліоративні машини, тракторні причепи за боржником не зареєстровані.
Направлено до ГУ Держпрці в Одеський області - запит вих. № 02-01/160 від30.09.2021 про надання відомостей про наявність зареєстрованої за боржником спецтехніки. Згідно із відповіддю ГУ Держпрці в Одеський області вих №15/01-40-10470 від 02.12.2021 в Головному управлінні інформація щодо зареєстрованих за боржником об'єктів підвищеної небезпеки - відсутня.
Згідно з довідкою про власників пакетів голосуючих акцій (5 відсотків і більше) акціонерних товариств від 01.11.2021 з офіційного веб-сайту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, боржник серед власників пакетів голосуючих акцій (відсотків і більше) акціонерних товариств, відсутній.
Відповідно до інформаційної довідки від 01.11.2021 №282152967 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта відомості про зареєстровані на праві власності опекти нерухомого майна боржника - відсутні.
Також отримано відомості від 07.10.2021 з офіційного сайту МВС України про відсутність за боржником зареєстрованих транспортних засобів.
На підставі Наказу №1 від 30.03.2023 розпорядником майна боржника проведено інвентаризацію активів та зобов'язань ПАТ «Ринок Малиновський» за даними якої встановлено 1) необоротні активи загальною кількістю 2 одиниці на суму 6 833 600 грн: будівля, у тому числі ТП 30.12.2005 побудови залишковою вартістю 6763200,39 грн та асфальтне покриття 27.09.2004 побудови залишковою вартістю 70400,05 грн; 2) запаси - відсутні; 3) гогівка у національній та іноземній валютах - відсутні; 4) грошові документи - відсутні; 5) бланки документів суворої звітності - відсутні; 6) Балансова вартість фінансових інвестицій складає 1080000,00 грн; 7) Дебіторської заборгованості 6039567,00 грн; 8) Кредиторська заборгованість 71 274 355 грн (т. 12, а.с. 191-219).
Також, відповідно до приписів ст. 44 КУзПБ розпорядником майна проведено аналізи фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності, та становища на ринках боржника за результатами проведення яких встановлено наступне (т. 10, а.с. 49-65, т. 12, а.с. 220-241).
Так, станом на 01.11.2021 вартість активів, визначена за даними інвентаризаційних описів, що має бути врахованою з метою визначення рівня платоспроможності підприємства, складає загалом 11 575 070,76 грн., у т.ч.: вартість основних засобів 10 384 162,42 грн, довгострокових фінансових інвестицій 1 080 000,00 грн., є підстави врахувати у якості активу дебіторську заборгованість на загальну суму 64 091,18 грн., рахувались грошові кошти, що не є знецінені в сумі 46 817,16 грн.
Станом на 31.03.2023 вартість активів, визначена за даними інвентаризаційних описів, що має бути врахованою з метою визначення рівня платоспроможності підприємства, складає загалом 7 994 206,21 грн, у т.ч.: вартість основних засобів 6 833 600,39 грн, довгострокових фінансових інвестицій 1 080 000,00 грн, є підстави врахувати у якості активу дебіторську заборгованість на загальну суму 80 605,82 грн.
За даними інвентаризаційних описів розрахунків станом на 01.11.2021 загальний обсяг кредиторської заборгованості складає 70 912 132,08 грн, без врахування обсягу, щодо якого заявлено про застосування строку позовної давності 69 832 132,08 грн, увесь обсяг належить до поточних зобов'язань. При цьому, до суду заявлено вимог на суму 1 571 054 648,15 грн., з яких 96,43% або 1 515 040 461,82 грн. відноситься до АТ «МР Банк» (раніше - АТ «СБЕРБАНК»).
За даними розрахунків станом на 31.03.2023 загальний обсяг кредиторської заборгованості, що належить до поточних зобов'язань, складає 71 274 355,61 грн, за вирахуванням обсягу, щодо якого заявлено про застосування строку позовної давності та який, відповідно, не визнаний судом - 70 194 355,61 грн. При цьому, судом визнано вимог на суму 1 571 054 648,15 грн, з яких 96,43% або 1 515 040 461,82 грн відноситься до АТ «МР Банк» (раніше - АТ «СБЕРБАНК»).
За співставленням обсягу наявних активів та зобов'язань станом на 01.11.2021 наявні ознаки неплатоспроможності підприємства: за даними бухгалтерського обліку співвідношення обсягу загальної кредиторської заборгованості до активів складає 6,03; обсягу поточної кредиторської заборгованості до активів складає також 6,03; співвідношення обсягу конкурсної кредиторської заборгованості до активів складає 135,73. Фактичний коефіцієнт покриття, що розраховується як співвідношення оборотних активів до поточної заборгованості складає 0,00159.
ПАТ „Ринок Малиновський” за показниками коефіцієнтного аналізу, а також враховуючи збитковість діяльності (розмір непокритого збитку станом на 30.09.2021 становить 53 832 196,04 грн) перебуває у стані надкритичної неплатоспроможності.
За співставленням обсягу наявних активів та зобов'язань станом на 31.03.2023 наявні ознаки неплатоспроможності підприємства. Більш того, за період з дати проведення попереднього аналізу, ступень неплатоспроможності лише посилилась. Співвідношення обсягу загальної кредиторської заборгованості за даними бухгалтерського обліку до активів складає 8,78 (6,03 - на 01.11.2021 ); співвідношення обсягу кредиторської заборгованості за даними заяв кредиторів про визнання їх вимог до активів складає 196,52 (135,73 - на 01.11.2021); фактичний коефіцієнт покриття, що розраховується як співвідношення оборотних активів до поточної заборгованості, фактично є близьким до 0, відповідно складає: 80 605,82/70 194 355,61 = 0,00115 (0,00159 - на 01.11.2021).
Боржник за показниками коефіцієнтного аналізу, а також враховуючи збитковість діяльності (розмір непокритого збитку станом на 31.03.2023 становить 58 082,8 тис. грн.) продовжує перебувати y стані надкритичної неплатоспроможності.
Протягом періоду, що минув з 30.09.2021, спостерігається збільшення податкової заборгованості внаслідок донарахування земельного податку (на суму 193 987,84 грн) та податку на нерухомість (на суму 120 153,00 грн).
За висновками наведеними у проведених арбітражним керуючим аналізах, відновлення платоспроможності боржника вдається неможливим, доцільно застосування по відношенню до ПАТ „Ринок Малиновський” ліквідаційної процедури. Зволікання із запровадженням такої процедури матиме наслідком подальше накопичення збитків, зносу активів, збільшення податкового боргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Кодексу України з процедур банкрутства у випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо.
За приписами ч. 1 ст. 60 цього Кодексу у постанові про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута з урахуванням вимог, установлених цим Кодексом, з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для визнання боржника банкрутом та переходу до ліквідаційної процедури, оскільки боржник неспроможний відновити свою платоспроможність або погасити існуючу заборгованість шляхом запровадження інших судових процедур.
Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта, що судом першої інстанції було проігноровано повноваження зборів кредиторів щодо розгляду питання та прийняття рішення щодо переходу до наступної судової процедури, з огляду на таке.
Як вже було вказано вище, на виконання своїх повноважень розпорядник майна неодноразово скликав комітет кредиторів та пропонував вирішити питання щодо переходу до наступної судової процедури щодо боржника. Однак, кредиторами, зокрема й апелянтом такі запити було проігноровано та не надано жодної мотивованої відмови від погодження переходу до наступної судової процедури.
В свою чергу, частиною четвертою статті 49 КУзПБ передбачено, що навіть за відсутності відповідного рішення зборів кредиторів боржника чи комітету кредиторів, але за наявності обставин, а саме за наявності ознак банкрутства господарський суд протягом п'яти днів після закінчення процедури розпорядження майном боржника приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за власною ініціативою.
Відтак, у даному випадку, з огляду на наявність доказів, які достеменно свідчать про наявність ознак банкрутства, суд першої інстанції дійшов цілком вірного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за власною ініціативою.
Спростовуються наявними матеріалами справи й твердження апелянта з приводу того, що у наявних матеріалах справи відсутні докази на підтвердження фінансового стану боржника та його неплатоспроможності, оскільки розпорядником майна боржника було додано до матеріалів справи запити до реєстраційних органів щодо наявності/відсутності майна у боржника на які отримано відповіді про відсутність зареєстрованого за боржником майна, докази проведення інвентаризації активів та зобов'язань боржника, а також аналізи фінансово-господарського стану боржника з яких вбачається наявність надкритичної неплатоспроможності та необхідність переходу до ліквідаційної процедури.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що апелянт, як учасник справи про банкрутство у відповідності до приписів ст. 42 ГПК України не був позбавлений можливості ознайомитись з вищевказаними доказами, які наявні у матеріалах справи.
З приводу заперечень апелянта щодо визначення кандидатури ліквідатора боржника, колегія суддів зазначає таке.
Частиною 2 статті 28 КУзПБ визначено, що арбітражний керуючий для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією, у разі відсторонення розпорядника майна або керуючого реструктуризацією від виконання повноважень, керуючий санацією, керуючий реалізацією та ліквідатор призначаються господарським судом за клопотанням комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи) чи зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи).
Статтею 48 КУзПБ визначено, що до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про, зокрема визначення кандидатури арбітражного керуючого для призначення у справі про банкрутство.
Разом з цим, як вже було зазначено вище, комітетом кредиторів, зокрема й апелянтом, який є головою комітету кредиторів боржника, були проігноровані відповідні збори та запити на письмове опитування в яких пропонувалось вирішити питання щодо переходу до наступної судової процедури, та відповідно визначення кандидатури ліквідатора боржника.
Станом на час прийняття судом першої інстанції оскаржуваної постанови, у матеріалах справи містилась лише заява арбітражної керуючої Коваленко І.А. щодо призначення її ліквідатором боржника. При цьому, арбітражний керуючий Ратушний А.І., який виконував повноваження розпорядника майна боржника, заяву щодо призначення його ліквідатором боржника до суду першої інстанції не надав.
З огляду на наведені обставини, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції цілком обґрунтовано було вирішено призначити арбітражну керуючу Коваленко І.А. ліквідатором боржника.
Не заслуговують на увагу й твердження апелянта про передчасність прийняття судом першої інстанції рішення про перехід до ліквідаційної процедури, з огляду на наявність нерозглянутої заяви АТ “МР банк” про визнання права іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, оскільки такий спір може бути вирішено й під час ліквідаційної процедури щодо боржника та за результатами вирішення такого спору ліквідатором боржника можуть бути внесення відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що процедури банкрутства за приписами КУзПБ, мають строковий характер. Закріплений Кодексом принцип строковості судових процедур у справі про банкрутство полягає в тому, що кожна судова процедура у справі може здійснюватися, а дії учасників справи - мають реалізовуватися в межах строку, визначеного цим Кодексом для такої процедури.
За приписами ст. 39 КУзПБ процедура розпорядження майном вводиться господарським судом на строк, визначений частиною другою статті 44 цього Кодексу, одночасно з постановленням ухвали про відкриття провадження у справі.
Процедура розпорядження майном боржника вводиться строком до 170 календарних днів (ч.2 ст. 44 КУзПБ).
Слід зауважити, що продовження строку процедури розпорядження майном можливо лише у межах граничних строків, визначених цим Кодексом (частина друга статті 49 КУзПБ).
Вказані норми КУзПБ фактично є "запобіжниками" щодо зволікань під час провадження у справі про банкрутство та переслідують мету стимулювання всіх учасників судового процесу до неухильного та своєчасного виконання покладених на них законом обов'язків.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах проти України. Так, згідно з рішенням ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України" роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").
Водночас на державні органи покладено обов'язок щодо дотримання принципу ''належного урядування'' і ті з них, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення ЄСПЛ від 20.11.2011 у справі ''Рисовський проти України'').
Отже, у нормах КУзПБ закріплено граничний строк проведення процедури розпорядження майном боржника, після закінчення якого суд згідно з приписами частини третьої статті 49 КУзПБ приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації, внаслідок чого процедура розпорядження майном та повноваження розпорядника майна припиняються (частина шоста статті 49 КУзПБ) або постановляє ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.
Провадження у справі про банкрутство має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.
Так, процедура розпорядження майном у даній справі введена 23.09.2021 з постановленням судом ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство та на дату постановлення судом першої інстанції постанови про визнання боржника банкрутом (12.10.2023) тривала більше ніж два роки, тобто понад визначені КУзПБ строки для такої процедури.
З огляду на тривалість розгляду цієї справи та перебування боржника в процедурі розпорядження майном більше ніж два роки, завершення строків процедури розпорядження майном, не прийняття зборами кредиторів рішення про застосування до боржника інших судових процедур банкрутства, встановлені судом першої інстанції обставини щодо неоплатності боржника (недостатності майна для задоволення вимог кредитора), наявності непогашених грошових вимог перед кредитором, які визнані судом, перевищення зобов'язань боржника над його наявним майном (перевищення пасивів над активами) та відсутність заяв від потенційних інвесторів щодо оздоровлення фінансового становища боржника, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про можливість задоволення вимог кредиторів лише через застосування щодо боржника процедури ліквідації.
Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційні скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржниками порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування постанови Господарського суду Одеської області від 12.10.2023 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Постанову Господарського суду Одеської області від 12.10.2023 у справі №916/2740/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 18.12.2023.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Богатир К.В.
Суддя Таран С.В.