Справа № 522/23236/23
Провадження № 2/522/7888/23
УХВАЛА
19 грудня 2023 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м .Одеси Домусчі Л.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
ВСТАНОВИВ:
До суду 01.12.2023 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Матеріали справи суддя отримала 04.12.2023 року.
Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 346297 від 04.12.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , 01.02.2023 року знята з реєстрації.
До суду 18.12.2023 року надійшла відповідь з відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області щодо місця реєстрації відповідачів, з якої вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Зазначену відповідь суддя отримала 19.12.2023 року.
Дослідивши матеріали позову, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суддя дійшов до наступних висновків.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Під «судом» у практиці ЄСПЛ розуміється будь-який юрисдикційний орган, що вирішує питання, віднесені до його компетенції на підставі норм права, відповідно до встановленої процедури. Фраза «суд встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Цей орган має бути встановлений законом - суд утворений безпосередньо на підставі закону; суд діє в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції; суд діє в законному складі.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, «суд» має завжди бути «встановленим законом». Це формулювання засвідчує принцип верховенства права, притаманний усій системі Конвенції та її протоколів, адже правовий орган, що не є встановленим відповідно до законодавства, завжди буде позбавлений леґітимності, яка вимагається в демократичному суспільстві для вирішення справ приватних осіб.
Отже, інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Як вбачається з відповіді з відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області щодо місця реєстрації відповідачів, з якої вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що територіально не відноситься до Приморського району м. Одеси.
Згідно ч. 1 ст. 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Як вбачається з відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 346297 від 04.12.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , 01.02.2023 року знята з реєстрації.
Таким чином суд не може встановити місце реєстрації позивачки на момент подачі заяви, а тому вважає, що у даному випадку спір має розглядатись судом за правилами загальної підсудності згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України.
Таким чином, суд вбачає, що позов не підсудний Приморському районному суду м. Одеси.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Статтею 376 ЦПК України передбачені підстави для скасування судового рішення повністю або часткова, п. 1 ч. 3 даної статті передбачено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що справа не належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Приморського районного суду м. Одеси, а позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів підлягає передачі для розгляду за підсудністю до Київського районного суду м. Одеси.
Згідно ч. 3 ст. 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим кодексом підсудністю, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження.
Керуючись ст. 27, п. 1 ч. 1 ст. 31, ст. ст. 258-260, 354 ЦПК України, суддя,
УХВАЛИВ:
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів передати на розгляд до Київського районного суду м. Одеси (65080, м. Одеса, вул. Варненська, 3Б).
Ухвала суду набирає законної сили із моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.
Суддя Домусчі Л.В.