Справа № 444/4531/23
Провадження № 2-о/444/138/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2023 року м. Жовква
Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючий суддя Зеліско Р. Й.
секретар судового засідання Мамедова Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жовква Львівської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Жовківський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, -
ВСТАНОВИВ:
Заявник ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України. Обгрунтовує заяву тим, що 24.02.2022 року почалось повномасштабне вторгнення рф на територію України. З початку бойових дій вона - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали у с. Виноградне м. Маріуполя Донецької області. Її чоловік залишився у м. Маріуполь.
На початку березня 2022 р. заявник виїхала на підконтрольну територію України та зареєстрована як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 .
ЇЇ споріднення з ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії 1-НО видане Виноградівською сільською радою Новоазовського району Донецької області від 16.10.1970 р.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, що стверджується копіями довідки про причину смерті та свідоцтвом про смерть від 05.12.2023 р.
Наголошує, що факти збройної (військової) агресії рф відносно України, окупації частини території України є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню згідно приписами ч. 3 ст. 82 ЦПК України. Так, згідно із Переліком, станом на 25.04.2022 р. Маріупольська міська територіальна громада розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Отже, загальновідомим є той факт, що м. Маріуполь є містом, де велися активні бойові дії, викликані повномасштабною збройною агресією рф проти України. Відповідні органи, на яких покладені обов'язки щодо фіксації та реєстрації актів цивільного стану, у т.ч. цивільного населення, на даний час не здійснюють свої повноваження у м. Маріуполі, що унеможливлює звернення до цих органів з метою державної реєстрації факту смерті.
Встановлення факту смерті чоловіка необхідно їй для проведення державної реєстрації його смерті компетентним органом виконавчої влади України, отримання свідоцтва про смерть встановленого державного зразку.
У зв"язку із наведеним, просить заяву задоволити, а саме встановити факт смерті громадянина України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Маріуполі Донецької області, у віці 73 років, з метою подальшої реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідного свідоцтва про смерть.
Заявник ОСОБА_1 в судове засіданння не прибула.
Представник заінтересованої особи - Жовківського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Від нього 15.12.2023 року на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності представника відділу. Повідомив про відсутність заперечень щодо задоволення заяви та що покладається на думку суду при розгляді такої.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд враховує, що згідно ч. 2 ст. 317 ЦПК України справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
Суд вважає за можливе розглянути справу без учасників, які не з'явилися, а саме без заявника та представника заінтересованої особи - Жовківського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) зважаючи на те, що вони належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, беручи до уваги обмежені строки розгляду справи, а також зважаючи на подані ними письмові заяви.
Крім того, суд наголошує, що було дотримано вимог ЦПК України та повідомлено заявника та заінтересовану особу про дату, час та місце судового засідання, та представнику заінтересованої особи надіслано заяву про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України із додатками до неї.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку .
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до вимог п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, ч. 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно абзацу 2 частини 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Суд враховує, що заявник - ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Виноградне Новоазовського району Донецької області, що підтверджується викладеним у копії паспорта громадянина України НОМЕР_1 , який виданий 27.06.1996 року Новоазовським РВ УМВС України в Донецькій області (а.с. 3).
Судом встановлено, що у зв'язку з тимчасовою окупацією України російською федерацією у березні 2014 року ОСОБА_1 вимушено переїхала проживати за адресою: АДРЕСА_2 , що видно з довідки від 22.11.2022 року за № 1308-7001633532 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с. 9).
ОСОБА_3 (заявниця) уклала шлюб 16.10.1970 року із ОСОБА_2 , у зв"язку з чим змінила своє дівоче прізвище з " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_5 ", що вбачається із копії свідоцтва про шлюб (а.с. 10).
Зважаючи на вищевикладене, заявник, як дружина померлого, враховуючи норми ч. 1 ст. 317 ЦПК України має право на звернення в суд із заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території.
Суд враховує, що 24.02.2022 року війська РФ вторглися на територію України та у зв"язку із тим по всій території України було введено воєнний стан. Місто Маріуполь станом на сьогодні вважається тимчасово окупованим містом.
Заявником до заяви долучено копії лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_2 та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 05 грудня 2023 року, які видані сформованим окупаційною владою відділом ЗАГС Новоазавського районного управління юстиції Міністерства юстиції ДНР (а.с. 10-12).
Згідно ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.
Суд враховує, що заявниця зверталась у відповідні органи для видачі свідоцтва про смерть чоловіка, однак таке видене окупаційною владою, що видно з його копії, тобто у порядку, не передбаченому законодавством України, а тому, видане даним органом свідоцтво про смерть є недійсним і не створює для неї правових наслідків.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦК Україна та ч. 2 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 р. № 2398-VІ державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені та смерть.
Згідно ст. 4 цього Закону органами державної реєстрації актів цивільного стану є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану; відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану); виконавчі органи сільських, селищних і міських (крім міст обласного значення) рад.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 вище згаданого Закону, державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Згідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Відповідно до ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За змістом ч. 2 ст. 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Таким чином, відповідний орган державної реєстрації актів цивільного стану України не має можливості, без судового рішення, зареєструвати смерть особи у відповідності до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України №52/2 від 18 жовтня 2000 року.
Суд бере до уваги і на твердження заявника, що встановлення факту смерті її чоловіка - ОСОБА_2 породжує юридичні наслідки для неї, при цьому, чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту смерті.
Факт смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Маріуполі, який на даний момент є тимчасово окупованою території України, підтверджується наданими суду доказами.
З огляду на зазначене в сукупності, суд приходить до висновку, що зібрані у справі докази та їх оцінка вказують на наявність підстав для задоволення заяви, бо законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту.
Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Керуючись статтями 23, 258, 259, 264, 265, 315, 317, 319, 354, п. 8 ч. 1 ст. 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
УХВАЛИВ :
Заяву задовольнити.
Встановити факт смерті, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Запольє, Брестської області, Білорусь, громадянин України, помер ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Маріуполь, Донецької області, Україна.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 15.12.2023 року.
Суддя: Зеліско Р. Й.