Справа № 947/39084/23
Провадження № 1-кс/947/15973/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.12.2023 рокуслідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_6 , погоджене заступником керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12023162390000782 від 09.12.2023 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця ,м. Вінниця, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, на момент інкримінованого злочину - інспектора прикордонної служби 1 категорії - начальника другої групи мінометів вогневого відділення першого відділу прикордонної служби (тип С) четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається із матеріалів поданого клопотання, Другим слідчим відділом (з дислокацією в місті Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023162390000782 від 09.12.2023 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Процесуальне керівництво у вищевказаному кримінальному провадженні здійснюється групою прокурорів Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.
Як зазначає у клопотанні слідчий, досудовим розслідуванням встановлено, що 13.12.2022 року громадянином ОСОБА_4 укладено контракт з начальником НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про проходження громадянами України військової служби в ДПС України на посадах сержантського і старшинського складу, строком на 3 (три) роки.
Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 723-ОС від 09.11.2023 ОСОБА_4 призначений на посаду інспектора прикордонної служби 1 категорії - начальник другої групи мінометів вогневого відділення першого відділу прикордонної служби (тип С) четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_3 , у військовому званні «молодший сержант».
Згідно примітки до ст. 364 КК України, службовими особами є особи, які постійно, обіймають постійно чи тимчасово в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», до правоохоронних органів належать органи охорони державного кордону.
Відтак, ОСОБА_4 , при виконанні службових завдань за своєю посадою відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», примітки до ст. 364 КК України, є працівником правоохоронного органі та службовою особою, яка за спеціальним повноваженням здійснює функції представника влади.
Згідно розробленого злочинного плану, невстановлені досудовим розслідуванням особи мали підшукувати, у тому числі за допомогою мобільного додатку Telegram, громадян України призовного віку, які мають бажання перетнути державний кордон України поза пунктами пропуску, надавати їм поради та вказівки щодо прибуття у визначений час та визначене місце, забезпечити їх тимчасовим сховищем на період підготовки до безпосереднього переправлення через державний кордон України.
У свою чергу, ОСОБА_4 мав зустріти громадян України призовного віку, які мають бажання перетнути державний кордон України, забезпечити їх доставку за допомогою транспорту безпосередньо до державного кордону України, зорієнтувати їх на місцевості, надати подальші поради та вказівки щодо потрапляння поза пунктами пропуску на ділянці відповідальності НОМЕР_2 прикордонного загону до ПМР.
ОСОБА_4 , перебуваючи в м. Подільськ, Одеської області, 07.12.2023 року близько 21:00 год. повідомив ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які були не обізнані в протиправності дій ОСОБА_4 , про необхідність перевезти на автомобілі 08.12.2023 року двох невідомих осіб в місце, яке він повідомить пізніше та за це вони отримають 200 доларів США. На вказану пропозицію, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які були не обізнані в протиправності дій ОСОБА_4 , погодилися.
Наступного дня, 08.12.2023 року близько 14.00 год., ОСОБА_4 , перебуваючи на в центрі міста Подільськ Одеської області, на виконання своєї ролі щодо зустрічі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , та забезпечення їх доставки безпосередньо до державного кордону України, орієнтування їх на місцевості, надання подальших порад та вказівок щодо потрапляння поза пунктами пропуску на ділянці відповідальності НОМЕР_2 прикордонного загону до Придністровсько Молдавської Республіки (далі - ПМР), прибув до квартири в центрі м. Подільськ, Одеської області (точна адреса органу досудового розслідування не відома), де 14:00 зустрів ОСОБА_10 та отримав від останнього частину грошових коштів у сумі 3500 доларів США за сприяння в перетині Державного кордону України та надав вказівку останньому чекати коли йому зателефонують та відвезуть до державного кордону України.
Після цього, близько 15.00 год. 08.12.2023 року ОСОБА_4 , прибув до готелю «Апартаменти» за адресою: вул. 8 березня, 12 А, м. Подільськ, Одеської області де зустрів ОСОБА_11 та отримав від останнього 3000 доларів США за сприяння в перетині Державного кордону України та надав вказівку останньому чекати коли йому зателефонують та відвезуть до державного кордону України.
Після вказаного, ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які були не обізнані в протиправності дій ОСОБА_4 , та повідомив їм про необхідність перевезення людей, на що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зазначили, що у них в автомобілі відсутній бензин, в свою чергу ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , щоб вони на своєму авто рухалися до АЗС «Мустанг» по вул. Соборній, м. Подільськ, Одеської області та чекали там останнього.
Надалі, близько 16.00 год. ОСОБА_4 , на власному автомобілі Ауді А4 д.н.з. НОМЕР_3 , на виконання раніше обумовленого спільного злочинного плану щодо організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України прибув до вищевказаного готелю та розмістив ОСОБА_11 всередині вказаного авто.
Після цього, ОСОБА_4 , на власному автомобілі Ауді А4
д.н.з. НОМЕР_3 на виконання раніше обумовленого спільного злочинного плану прибув до вищевказаної квартири та розмістив в автомобілі ОСОБА_12 , де вже знаходився ОСОБА_11 .
У подальшому, ОСОБА_4 , на власному автомобілі Ауді А4
д.н.з. НОМЕР_3 разом з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 прибули до вищевказаної АЗС «Мустанг» де їх очікували ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на автомобілі ВАЗ 21099 р.н.з. НОМЕР_4 .
Після цього, ОСОБА_4 надав вказівку ОСОБА_11 та ОСОБА_12 сісти до автомобіля ВАЗ 21099 р.н.з. НОМЕР_4 та повідомив ОСОБА_9 що їм необхідно доставити двох осіб до с. Йосипівка (Захарівська ОТГ) Роздільнянського району Одеської області. Одночасно, ОСОБА_4 на телефоні ОСОБА_9 в застосунку «GoogleMaps» поставив геолокацію куди їм потрібно доставити ОСОБА_11 та ОСОБА_12 та повідомив ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які були не обізнані в протиправності дій ОСОБА_4 , що за вказану поїздку вони отримають по 100 доларів США після повернення в м. Подільськ, Одеської області.
Після цього, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які були не обізнані в протиправності дій ОСОБА_4 , разом з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , близько 18.00 год. на автомобілі ВАЗ 21099 р.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_9 розпочали рух по маршруту який їм встановив ОСОБА_4 .
Надалі, приблизно о 18.15 год. ОСОБА_4 зателефонував до ОСОБА_10 та повідомив останньому, що необхідно надати ще 1500 доларів США за перетин державного кордону України, на що ОСОБА_10 вимушено погодився.
У подальшому, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які були не обізнані в протиправності дій ОСОБА_4 , разом з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , на автомобілі ВАЗ 21099 р.н.з. НОМЕР_4 зупинилися на дорозі неподалік м. Подільськ, Одеської області та до них на власному автомобілі Ауді А4 д.н.з. НОМЕР_3 під'їхав ОСОБА_4 який отримав від ОСОБА_12 грошові кошти в сумі 1500 доларів США та поїхав у невідомому напрямі.
Після цього, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які були не обізнані в протиправності дій ОСОБА_4 , разом з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 продовжили рух по маршруту який їм встановив ОСОБА_4 .
Однак, 08.12.2023 року близько 21:58 год. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які були не обізнані в протиправності дій ОСОБА_4 , разом з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 були викриті працівниками правоохоронних органів, на відстані 100 м. від лінії державного кордону України, на автодорозі Йосипівка-Павлівка (в напрямку с. Самійлівка, Роздільнянського району Одеської області) під час спроби перетину державного кордону були виявлені та затримані працівниками ДПС України.
За вказаних обставин, 11.12.2023 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України за кваліфікуючими ознаками: сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України, шляхом порад, вказівок, наданням засобів та усуненням перешкод, вчиненне щодо декількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Вважаючи, що в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому тяжкого злочину, в цілях запобігання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які стороною обвинувачення зазначається в рамках даного клопотання, слідчий за погодженням з прокурором звертаються до слідчого судді з клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У судовому засіданні -
Прокурор клопотання про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.
Захисник підозрюваного проти задоволення клопотання заперечувала, посилаючись на те, що прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування до її підзахисного більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Зазначила, що підозрюваний з пред'явленою йому підозрою погоджується та не має наміру переховуватися від слідства, відповідно до вказаних обставин просила застосувати до її підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний з пред'явленою йому підозрою погодився. Щодо обрання відносно нього запобіжного заходу підтримав думку свого захисника.
Дослідивши матеріали клопотання, вислухавши думку учасників процесу, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 11.12.2023 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України за кваліфікуючими ознаками: сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України, шляхом порад, вказівок, наданням засобів та усуненням перешкод, вчиненне щодо декількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Згідно п. 32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину підтверджується: протоколом огляду місця події від 08.12.2023 року, повідомленням ВВБ по 2 прикордонного загону про виявлення ознак кримінального правопорушення від 09.12.2023 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 09.12.2023 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 09.12.2023 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , протоколом допиту свідка ОСОБА_11 , протоколом обшуку від 09.12.2023 року в домоволодінні у якому тимчасово проживав ОСОБА_4 , протоколом обшуку від 09.12.2023 року в автомобілі, який належить ОСОБА_4 , протоколами пред'явлення особи для впізнання по фотознімках від 09.12.2023 року та іншими зібраними у кримінальному провадженні матеріалами у своїй сукупності
На підставі зазначеного, слідчий суддя суд вважає, що надані стороною обвинувачення матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування повністю доводять обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Також, слідчий суддя звертає увагу на те, що ОСОБА_4 у судовому засіданні з пред'явленою йому підозрою погодився.
Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні злочину у випадку направлення обвинувального акту до суду, слідчий суддя вважає доведеним прокурором існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.
Проте, аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови)).
Розглядаючи ризик переховування підозрюваного ОСОБА_4 в контексті практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя звертає увагу на наступне: підозрюваний з пред'явленою йому підозрою погоджується, вину визнає, раніше не судимий, має постійне місце проживання, що свідчить про наявність у нього міцних соціальних зв'язків та значно зменшує ризик переховування.
Також, слідчий суддя погоджується із стороною обвинувачення та вважає доведеним прокурором існування в рамках даного провадження ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, у вигляді можливого впливу підозрюваним ОСОБА_4 на свідків в рамках кримінального провадження, оскільки він може на них впливати з метою схилення їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, адже свідки безпосередньо судом допитані не були, а показання, що надаються на досудовому розслідуванні, не можуть лягти в обґрунтуванні судових рішень, зважаючи на положення ч. 4 ст. 95 КПК України.
В частині посилання сторони обвинувачення на існування в рамках кримінального провадження ризиків, передбачених п. п. 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя пришов до висновку, що вказані ризики не доведені стороною обвинувачення, з огляду на те, що у клопотанні слідчим та у судовому засіданні прокурором не було зазначено які саме речі може знищити, сховати або спотворити підозрюваний, не обґрунтовано яким чином підозрюваний ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню та не надано даних про те, що останній раніше притягувався до кримінальної відповідальності.
Попри вищевказані встановлені в судовому засіданні ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення, всупереч п. 6 ч. 1 ст. 184 КПК України, жодним чином не обґрунтовує неможливість запобігання таким ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 для забезпечення його належної процесуальної поведінки впродовж досудового розслідування кримінального провадження, натомість, одна лише тяжкість злочину, у якому підозрюється особа, та тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання її винною у вчиненні інкримінованого злочину, не може бути єдиною підставою для застосування відносно неї виняткового та найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Так, слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Як вбачається з п. 62 рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України», у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.
У п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України» зазначено: «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу», про це ж вказується у п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 року по справі «Хайреддінов проти України».
При цьому на користь звільнення свідчать відсутність судимостей, наявність постійного місця проживання, роботи, усталений спосіб життя, наявність утриманців, відсутність спроб ухилитися від правосуддя (Справа Європейського суду з прав людини «Пунцельт проти Чехії»).
Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Так, слідчий суддя надає належну правову оцінку обставинам ймовірного вчинення підозрюваним ОСОБА_4 інкримінованого йому тяжкого злочину, а також відомостям щодо його особи, а саме: як встановлено в судовому засіданні підозрюваний з пред'явленою йому підозрою погоджується, вину визнає, раніше не судимий, має постійне місце проживання, що в сукупності, свідчить про можливість запобігання встановленим ризикам та забезпеченню належної процесуальної поведінки підозрюваного, шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
При цьому, слідчий суддя наголошує на тому, що відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Зокрема, зобов'язання підозрюваного цілодобово не залишати приміщення домоволодіння цілодобово з носінням електронного засобу контролю, унеможливить вчинення підозрюваним ОСОБА_4 дій, спрямованих на переховування від органу досудового розслідування та суду, а також впливу на свідків в рамках кримінального провадження.
В свою чергу покладення на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, в повній мірі забезпечуватиме належну процесуальну поведінку підозрюваного.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до переконання, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який відповідно до ст. 181 КПК України полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 та в повній мірі здатний запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам, передбаченим п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 183, 194 КПК України, слідчий суддя,-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_6 , погодженого заступником керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12023162390000782 від 09.12.2023 року відносно підозрюваного ОСОБА_4 - відмовити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 11.02.2024 року, в межах строку досудового розслідування, із забороною цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , за виключенням необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 строком до 11.02.2024 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
1. прибувати до органу досудового розслідування та/або суду за першою вимогою;
2. не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора та/або суду;
3. повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4. утримуватися від спілкування зі свідками в рамках даного кримінального провадження;
5. здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
6. носити електронний засіб контролю.
Копію ухвали про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання до органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1