1Справа № 335/11056/23 2-а/335/209/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2023 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Мінаєва М.М.,
при секретарі - Печерей О.С.,
за участю
представника позивача - адвоката Зінченко М.В.,
представника відповідача - Прохоренко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , поданим через представника - адвоката Зінченка Миколу Вадимовича, до Запорізького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
13.11.2023 року до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя через підсистему «Електронний суд» надійшла вказана позовна заява, яка містить вимогу скасувати постанову № 618 про притягнення до адміністративної відповідальності від 02 листопада 2023 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400,00 (три тисячі чотириста гривень 00 копійок) і справу про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити.
Адміністративний позов обґрунтований тим, що оскаржувана постанова складена за відсутності для цього законних підстав та з порушенням встановленого законом порядку.
Так, 02.11.2023 р. ОСОБА_1 пересувався на автомобілі, був зупинений співробітником патрульної поліції на блок-пості у Вільнянському районі Запорізької області (точна адреса розташування невідома) для проходження паспортного контролю та перевірки документів на право керування транспортним засобом.
В наступному, співробітником патрульної поліції йому було повідомлено про те, що відносно нього наявні відомості про перебування у оперативному розшуку осіб, якими порушено правила військового обліку та скоєні відповідні адміністративні правопорушення.
З метою з'ясування обставин на місце зупинки транспортного засобу прибули співробітники Першого відділу Запорізького РТЦК та СП, якими в подальшому було повідомлено ОСОБА_1 про начебто скоєне ним правопорушення, передбачене ч.2. ст. 210-1 КУпАП, а також складені відносно ОСОБА_1 наступні документи, а саме Протокол про адміністративне правопорушення №618 від 02.11.2023 р. за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП та Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності №618 від 02.11.2023 р. за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП. У якості підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП стало начебто не з'явлення до Першого відділу Запорізького РТЦК та СП 03.10.2023 р. на підставі отриманої повістки. Відповідно до зазначеної Постанови на ОСОБА_1 був накладений штраф у сумі 3 400,00 грн. Службою особою, якою були складені зазначені вище Протокол та Постанова, а саме інструктором Першого відділу Запорізького РТЦК та СП старшим сержантом ОСОБА_2 вказані документи, а саме їх другі примірники, в порушення вимог КУпАП, ОСОБА_1 не надавались.
В тім, Позивач зазначає, що 02.11.2023 р. особисто не прибував до Першого відділу Запорізького РТЦК та СП, а був зупинений 02.11.2023 р. співробітником патрульної поліції на блок-пості у Вільнянському районі Запорізької області (точна адреса розташування невідома) для проходження паспортного контролю та перевірки документів на право керування транспортним засобом.
Повістку начальника Першого відділу Запорізького РТЦК та СП про необхідність прибути 03.10.2023 р. на 08.00 год. до Першого відділу Запорізького РТЦК та СП для проходження військово-лікарської комісії та уточнення облікових даних особисто не отримував.
Позивач перебуває на військовому обліку у Центральному об'єднаному районному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки (Код за ЄДРПОУ 09794266), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Зареєстроване місце проживання не змінював, а відтак взагалі не мав об'єктивної необхідності прибувати до ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач вважає, що у даному випадку Відповідачем при винесенні Постанови порушено вимоги ст. 129 Конституції України та ст. 268 КУпАП щодо його права ознайомитись з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою. Постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності від 02.11.2023 р. № 618 винесена без будь-яких підстав та з грубим порушенням вимог чинного законодавства, а тому просить її скасувати, а провадження в справі закрити.
Ухвалою суду від 17.11.2023 року провадження у справі було відкрите. Одночасно з відкриттям провадження за клопотанням представника позивача від відповідача були витребувані матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , а також докази на підтвердження повноважень особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, та розпорядчого документу, на підставі якого позивачу нібито була вручена повістка.
30.11.2023 до суду надійшли витребувані від відповідача документи. Крім іншого, відповідач надав копію постанови № 618 від 09.11.2023, якою позивач ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП та підданий стягненню у виді штрафу в розмірі 3400,00 грн.
07.12.2023 представник позивача надав додаткові письмові пояснення по суті позовних вимог, з урахуванням наданих відповідачем матеріалів.
Зокрема, представник позивача зазначив, що відповідно до наданого відповідачем розпорядження начальника Першого відділу Запорізького РТЦК та СП за №1/3/3459 від 29.09.2023 р., відповідним посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_1 було наказано провести оповіщення військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку у Першому відділі Запорізького РТЦК та СП з 8.00 год. до 18.00 год. 29.09.2023 р. та повідомити про необхідність прибуття 03.10.2023 р. до Першого відділу Запорізького РТЦК та СП для проходження військово-лікарської комісії та уточнення облікових даних та формування в резерв Збройних Сил України. Про виконання оповіщення доповісти 29.09.2023 р. з додаванням корінця розписки про отримання повістки.
Проте, позивач за місцем реєстрації проживання: АДРЕСА_3 , перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних осіб у Центральному об'єднаному районному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки (Код за ЄДРПОУ 09794266), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зареєстроване місце проживання не змінював, а відтак взагалі не мав об'єктивної необхідності прибувати до Першого відділу Запорізького РТЦК та СП, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Також, у зв'язку з цим, обов'язок службових осіб Першого відділу Запорізького РТЦК та СП не мав розповсюджуватись на Позивача у зв'язку з викладеним вище.
Крім того, за відсутності копії примірника повістки, яка начебто була отримана Позивачем, доказів її вручення (відео-, фото- докази, покази свідків, тощо), зазначене зумовлює неможливість перевірити чи відповідала така повістка формі, затвердженій Додатком 11 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487), чи були, у отриманому документі зазначені обов'язкові реквізити, а саме особисті паспортні дані Позивача, та зареєстрована адреса проживання, що виключає можливість відсутності її юридичної сили з моменту видачі.
Також представник позивача зазначив, що у протоколі від 02.11.2023 в порушення вимог КУпАП не зазначено час та дату розгляду справи про адміністративне правопорушення. Навіть за умови, що Позивач заявив «про розгляд постанови» без його участі, про що зазначено у Протоколі, зазначене не виключає обов'язку особи, якою складається такий Протокол, дотримуватись вимог законодавства, зокрема виходячи з наступного. Частиною 1 ст.277 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Відповідно до ч.1 ст.277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Позивач фактично не був належним чином своєчасно повідомлений про розгляд відносно нього справи про притягнення до адміністративної відповідальності. Розгляд справи відбувся 02.11.2023 р., тобто одразу протягом 10 хвилин після складання щодо Позивача Протоколу про адміністративне правопорушення.
Щодо наданої відповідачем копії постанови представник позивача зазначив, що в даному випадку судом витребовувалась від відповідача саме Постанова за справою про адміністративне правопорушення №618 від 02.11.2023 р., посилання на яку було зазначено у пам'ятці з реквізитами про сплату штрафу у сумі 3 400 грн., врученої службовими особами Відповідача Позивачу 02.11.2023 р. після розгляду на місці справи про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 210-1 КУпАП. В тім, Відповідачем була надана до суду інша Постанова, про винесення якої Позивачу не було відомо. Під час розгляду Відповідачем справи про адміністративне правопорушення Позивач не викликався. Крім того, зазначена Постанова винесена ТВО начальника Запорізького РТЦК та СП ОСОБА_3 , а не Відповідачем.
Також представник позивача наголосив на тому, що станом на 08.11.2023 р. відповідачем вже був отриманий адвокатський запит вих. №192 від 03.11.2023 р., зокрема щодо надання копії Постанови № 618 від 02.11.2023 р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, винесену відносно нього уповноваженими службовцями Першого відділу Запорізького РТЦК та СП на підставі Протоколу №618 про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП від 02.11.2023 р. Втім, Відповідачем не повідомлялось Позивачу та захиснику Позивача ні про дату розгляду а ні про винесення Постанови №618 саме 09.11.2023 р., що фактично позбавило захисника Позивача належно захистити права та інтереси Позивача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення Запорізьким РТЦК та СП. Крім того, Позивач наголошує на тому, що примірник Постанови №618 складався за його участі 02.11.2023 р. та його копія не була вручена йому особисто.
Нарешті, на думку представника позивача, на підставі наданих відповідачем документів неможливо встановити, чи особа, яка склала Протокол №618 від 02.11.2023 р. - інструктор Першого відділу Запорізького РТЦК та СП старший сержант ОСОБА_2 , належить до категорії осіб, уповноважених на складення протоколів.
Крім того, представник позивача вказував й на те, що дії щодо направлення відповідачем на адресу ВП №2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області Звернення щодо доставлення позивача для складання протоколу про адміністративне правопорушення, є безпідставними, оскільки позивачем не вчинювалось адміністративне правопорушення за ст. 210 КУпАП.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, пославшись на викладені у позові факти і норми права. Водночас представник позивача заявив, що, з урахуванням встановлених під час судового розгляду обставин, предметом оскарження фактично є постанова № 618 не від 02.11.2023, а від 09.11.2023, оскільки станом на час подання позову позивачу не було відомо про існування такої постанови, однак фактично позов поданий про оскарження постанови, винесеної на підставі протоколу від 02.11.2023.
Представник відповідача Прохоренко О.М. проти задоволення позову заперечував. Пояснив, що 02.11.2023 позивач ОСОБА_1 дійсно був зупинений на одному з блок-постів на автодорозі між м. Дніпро та м. Запоріжжя, де під час перевірки документів було встановлено, що він перебуває у базі даних щодо осіб, які не порушують законодавство щодо мобілізації. Перед тим, 29.09.2023 ОСОБА_1 була вручена повістка, за якою він був зобов'язаний з'явитися 03.11.2023 до Першого відділу Запорізького РТЦК та СП для уточнення облікових даних. Під час вручення повістки було встановлено, що за даними системи «Оберіг» ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку в жодному центрі комплектування. Тому доводи представника позивача про те, що співробітники ІНФОРМАЦІЯ_2 не мали права вручати йому повістку, є необґрунтованими. Оскільки ОСОБА_1 відмовився 02.11.2023 з'являтися до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складення протоколу, працівники цієї установи прибули до фактичного місцезнаходження ОСОБА_1 . Під час складання протоколу позивач не оспорював факту отримання повістки, написав власноручні пояснення про причини неявки, а також написав заяву про розгляд справи про адміністративне правопорушення без його участі. З огляду на цю заяву, в подальшому позивач для участі в розгляді справи не викликався, а 09.11.2023 була винесена постанова про накладення на нього штрафу в розмірі 3400,00 грн., копія якої того ж дня була відправлена на відому адресу позивача, але повернулась не врученою з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою». Також представник відповідача пояснив, що 02.11.2023 позивачу помилково було видано пам'ятку про права та обов'язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також реквізити для сплати штрафу, де було зазначено про постанову від 02.11.2023. Однак ця та інші помилки та неточності не спростовують факту, покладеного в основу оскаржуваної постанови.
Дослідивши наявні у справі матеріали та заслухавши пояснення представник сторін, суд встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 зареєстрований і проживає за адресою АДРЕСА_3 , про що неодноразово наголошено у позовній заяві.
За ствердженням сторони позивача, ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку за місцем реєстрації, а саме у Центральному ОРТЦКСП, однак доказів цього сторона позивача до справи не долучила.
Розпорядженням начальника Першого відділу Запорізького РТЦК та СП за №1/3/3459 від 29.09.2023 р., відповідним посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_1 було наказано провести оповіщення військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку у Першому відділі Запорізького РТЦК та СП з 8.00 год. до 18.00 год. 29.09.2023 р. та повідомити про необхідність прибуття 03.10.2023 р. до Першого відділу Запорізького РТЦК та СП для проходження військово-лікарської комісії та уточнення облікових даних та формування в резерв Збройних Сил України. Про виконання оповіщення доповісти 29.09.2023 р. з додаванням корінця розписки про отримання повістки.
В ході виконання вказаного розпорядження 29.09.2023 позивачу була вручена повістка про явку за викликом до Першого відділу Запорізького РТЦК та СП на 08 год. 00 хв. 03.11.2023, що підтверджується підписом позивача. При цьому сторона позивача, заперечуючи факт отримання такої повістки, не надала жодного доказу на спростування належності йому підпису у наданій відповідачем розписці, клопотання про призначення почеркознавчої експертизи не заявила.
02.11.2023 позивач пересувався на автомобілі, був зупинений співробітником патрульної поліції на блок-пості у Вільнянському районі Запорізької області для проходження паспортного контролю та перевірки документів на право керування транспортним засобом.
В наступному, співробітником патрульної поліції йому було повідомлено про те, що відносно нього наявні відомості про перебування у оперативному розшуку осіб, якими порушено правила військового обліку та скоєні відповідні адміністративні правопорушення.
З метою з'ясування обставин на місце зупинки транспортного засобу прибули співробітники Першого відділу Запорізького РТЦК та СП, якими в подальшому було складено відносно позивача Протокол про адміністративне правопорушення № 618 від 02.11.2023 р. за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП. При цьому до протоколу додані письмові пояснення позивача, в яких він повідомив, що не з'явився за повісткою через перебування у лікарні «Вітацентр», але довідку станом на час складення протоколу надати не може. Крім того, позивач письмово зазначив, що просить розглядати справу про адміністративне правопорушення без його участі і застосувати мінімальний штраф. При цьому час і місце розгляду справи у протоколі зазначені не були.
Доказів складення постанови про адміністративне правопорушення № 618 від 02.11.2023 матеріали справи не містять.
В подальшому, 09.11.2023 тимчасово виконуючий обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 за відсутності позивача та його захисника розглянув справу про адміністративне правопорушення відносно позивача та виніс Постанову № 618 від 09.11.2023, якою позивач був визнаний винуватий в тому, що 03.11.2023 без поважних причин не з'явився до Першого відділу Запорізького РТЦК та СП за повісткою, врученою йому 29.09.2023, чим порушив п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210 КУпАП, за що на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400,00 грн.
Того ж дня копія вказаної постанови була відправлена позивачу рекомендованим листом, однак повернулась не врученою.
Вирішуючи питання про законність та обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова у справі по адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Статтею 277-2 КУпАП встановлено, що повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк.
Виходячи із змісту ст. ст. 268, 279 КУпАП, особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, має право брати участь у розгляді справи, надавати пояснення, залучати докази, користуватись правовою допомогою адвоката тощо. Невід'ємним елементом права на участь і у розгляді справи є право бути завчасно повідомленим про час місце такого розгляду. При цьому висловлення такою особою заяви про розгляд справи без її участі не позбавляє орган, який розглядає справи, від обов'язку вжити заходів для завчасного повідомлення такої особи про час і місце розгляду справи.
У своїх рішеннях, в тому числі і проти України, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).
Пункт 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і відповідна практика ЄСПЛ вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення вини «поза розумним сумнівом» лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Деталі обвинувачення мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (Справа «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року).
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
При цьому, у зв'язку із застосуванням принципу презумпції невинуватості, саме уповноважена посадова особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинна зібрати докази наявності події і складу адміністративного правопорушення, винуватості особи, тобто «поза розумним сумнівом» довести наявність законних підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Також суд виходить з того, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст.258 КУпАП.
Відповідно до ст.256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
У протоколі № 618 від 02.11.2023 вказано, що ОСОБА_1 03.11.2023 без поважних причин не з'явився до Першого відділу Запорізького РТЦК та СП за повісткою, врученою йому 29.09.2023, чим порушив п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
Частиною другою статті 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті (тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.
Водночас Постановою № 618 від 09.11.2023, винесеною на підставі вказаного протоколу, ОСОБА_1 був визнаний винуватим в тому, що наведеним діянням вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210 КУпАП.
Частиною другою статті 210 КУпАП передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті (тобто порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку), за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.
Отже, особа, що винесла постанову від 09.11.2023, фактично вийшла за межі обвинувачення, викладені у протоколі від 02.11.2023, і притягла позивача до відповідальності за правопорушення, за фактом якого протокол не складався.
При цьому така обставина не може бути розцінена як проста технічна помилка, на що посилався представник відповідача, оскільки, крім наведеного вище, оскаржуваною постановою позивач, будучи визнаний винуватим за ч. 2 ст. 210 КУпАП, підданий стягненню у виді штрафу в розмірі, що перевищує максимальну межу санкції ч. 2 ст. 210 КУпАП.
Одним з основних положень практики ЄСПЛ щодо застосування Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод є те, що до процедури притягнення до адміністративної відповідальності мають висуватись вимоги, аналогічні тим, що висуваються до процедур у кримінальному судочинстві.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.10.2010 року № 23-рп/2010 зазначив (п. 4), що Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, саме відповідач несе тягар доказування правомірності своїх дій та рішень, і саме відповідач не надав жодних доказів законності й обґрунтованості Постанови. Доданий до відзиву диск з відеозаписом дій інспектора поліції щодо фіксації події, викладеної в протоколі, наведених вище висновків суду не спростовують.
Отже, оцінюючи в сукупності матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що оскаржувана Постанова винесена з істотним порушенням норм процесуального права, оскільки відповідач не повідомляв позивача про час місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, і постанова від 09.11.2023 була винесена без участі позивача та (або) його захисника про визнання позивача винуватим у вчиненні правопорушення, тобто вказані дії відповідача вплинули на законність та обґрунтованість рішення по суті справи.
При цьому суд вважає за необхідне та доцільне застосувати до спірних відносин положення ч. 2 ст. 9 КАС України щодо того, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, судом фактично встановлено, що сторона позивача при поданні позову добросовісно помилялась у даті винесення оскаржуваної постанови через некоректні дії представників відповідача, і що фактично позивач звернувся за захистом своїх прав саме з приводу постанови від 09.11.2023.
Відтак, незважаючи на викладене у позовній заяві прохання скасувати постанову від 02.11.2023, ефективним способом захисту прав позивача буде надання оцінки й ухвалення судового рішення саме щодо постанови від 09.11.2023.
Крім того, суд виходить з того, що, оскільки позивач в позовній заяві зазначив код ЄДРПОУ відповідача як 09588762, фактично позов поданий саме до Запорізького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а вказівка у найменуванні відповідача на перший відділ вказаного органу є помилковою.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
Відтак, на переконання суду, у зв'язку з наведеними порушеннями процесуального закону справа підлягає поверненню відповідачу на новий розгляд, під час якого вказані порушення мають бути усунуті, і тому оцінка доводів сторін щодо наявності чи відсутності у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є передчасною.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При поданні позову позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 536,80 грн., який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 2, 77, 90, 139, 242-246, 286 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 , поданий через представника - адвоката Зінченка Миколу Вадимовича, до Запорізького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити частково.
Постанову № 618 від 09.11.2023, винесену тимчасово виконуючим обов'язки начальника Запорізького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки,про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення за протоколом № 618 від 02.11.2023, складеним відносно ОСОБА_1 за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, - повернути до Запорізького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на новий розгляд.
Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (місце реєстрації - АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 536,80 грн. (п'ятсот тридцять шість грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Запорізького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили і є остаточним після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя М.М. Мінаєв