ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 541/2041/23 Номер провадження 22-ц/814/4836/23Головуючий у 1-й інстанції Кулик Н.В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.
Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.
при секретарі: Коротун І.В.
учасники справи:
представник відповідача - адвокат Приліпко І.Л.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Шишацького районного суду Полтавської області від 15 вересня 2023 року, постановлену суддею Кулик Н.В., повний текст ухвали складено - дата не вказана
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
ВСТАНОВИВ:
13 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 15 червня 2023 року позовну заяву ОСОБА_3 передано за підсудністю до Шишацького районного суду Полтавської області.
Ухвалою Шишацького районного суду Полтавської області від 10 липня 2023 року позовну заяву ОСОБА_3 прийнято до розгляду, провадження у справі відкрито, її розгляд ухвалено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у відкритому судовому засіданні.
Ухвалою Шишацького районного суду Полтавської області від 15 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - залишено без розгляду.
Роз'яснено ОСОБА_1 , що відповідно до вимог ч. 2 ст. 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 грн.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що з урахуванням положень ч.5 ст. 223 та п.3 ч. 1 ст. 257 ЦПК у разі повторної неявки до суду позивача чи його представника, які належним чином повідомлені про дату судового засідання, без поважних причин позов залишається без розгляду. Враховуючи, що позивач повідомлений належним чином про розгляд справи, до суду повернулися листи з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», інформації про поважність причини неявки в судове засідання, суд дійшов висновку про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду. Суд першої інстанції також дійшов висновку, що у даному конкретному випадку дії сторони позивача можна вважати необґрунтованими, а тому саме на сторону позивача необхідно покласти судові витрати іншої сторони. З огляду на обсяг правової допомоги, яка надана відповідачу, необхідний для її вчинення час та вартість, що підтверджується договором про надання правової допомоги, актом виконаних робіт, квитанціями про сплату грошових коштів, суд, керуючись принципом обґрунтованості та пропорційності понесених витрат з урахуванням предмета позову, визнав необхідним стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що позивач до суду повторно не з'явився, причину неявки до суду не повідомив, заяв та клопотань про розгляд справи у його відсутність не надав, про день і час розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Зазначає, що він не змінював місце свого проживання, від працівників пошти не надходило жодного повідомлення з Шишацького районного суду Полтавської області. В позовній заяві він зазначив номер свого мобільного телефону та електронну адресу, проте, ні телефонного дзвінка, ні смс-повідомлення він не отримував, на електронну пошту Шишацький районний суд не надсилав повідомлення, ухвали та повістки про виклик його до суду у даній справі. Вважає, що суд не позбавлений права, у разі повернення листа з ухвалою чи повідомленням про виклик на судове засідання з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою», вжити заходів до належного повідомлення позивача про судову кореспонденцію, як передбачено ст.ст. 130 - 131 ЦПК України. Таким чином, Шишацький районний суд Полтавської області не здійснив усіх передбачених законом дій, направлених на забезпечення особі права на судовий захист та розгляд позовної заяви. Крім того вважає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив клопотання відповідача про стягнення з нього судових витрат у розмірі 10 000 грн. Зазначає, що обсяг наданих відповідачу послуг адвокатом не відповідає критерію реальності таким витратам. Вважає, що необхідно зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката з 10 000 грн. до 2 000 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Приліпко І.Л. просить залишили її без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13 червня 2023 року до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 15 червня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 передано за підсудністю до Шишацького районного суду Полтавської області (а.с. 11).
04 липня 2023 року справа № 541/201/23 надійшла на адресу Шишацького районного суду Полтавської області (а.с. 13).
05 липня 2023 року на виконання вимог ч.6 ст. 187 ЦПК України до відповідного органу реєстрації місця проживання та перебування особи направлено запит суду (а.с. 10).
07 липня 2023 року на адресу суду надійшла інформація про те, що зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_2 є: АДРЕСА_1 (а.с. 17).
Ухвалою Шишацького районного суду Полтавської області від 10 липня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, провадження у справі відкрито, її розгляд ухвалено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на о 10 год. 00 хв. 24 серпня 2023 року (а.с. 18).
10 липня 2023 року сторонам у справі, зокрема позивачу, направлено ухвалу суду від 10 липня 2023 року (а.с. 19).
Однак, на адресу суду повернувся поштовий конверт з відміткою про те, що позивач відсутній за вказаною адресою (а.с. 21).
Крім того, 24 серпня 2023 року від представника відповідача - адвоката Приліпко І.Л. через систему «Електронний суд» надійшли заяви про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, розгляд справи у її відсутність і відсутність відповідача та стягнення з позивача на користь останньої витрат на правову допомогу в розмірі 10 000 грн. (а.с. 22 - 35).
Ухвалою суду від 24 серпня 2023 року проведення судового засідання у справі відкладено до 08 год. 30 хв. 15 вересня 2023 року (а. с. 37).
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився (а.с. 36). На адресу суду повторно повернувся поштовий конверт з відміткою «адресат за зазначеною адресою відсутній» (а.с. 43). Клопотання про розгляд справи у його відсутність позивач не подав.
Не з'явилися в судове засідання відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Приліпко І.О. Від останньої через систему «Електронний суд» надійшла заява про проведення розгляду справи у її відсутність та відсутність відповідача (а.с. 44,45).
Судом першої інстанції, при вирішенні питання про залишення позовної заяви без розгляду з підстави повторної неявки позивача до суду, з'ясовувались обставини, чи належним чином повідомлений позивач про розгляд справи перший і другий раз, чи обидва рази були відсутні поважні причини неприбуття позивача або інформація про такі причини та чи відсутня заява про розгляд справи за його відсутності.
При цьому, суд першої інстанції зазначив, що позивач, який переважно найбільш зацікавлений у розгляді справи, повинен демонструвати своєю поведінкою сумлінність реалізації своїх процесуальних прав та виконання обов'язків. Сама по собі неявка позивача може свідчити про втрату інтересу до вирішення справи. Вирішення спору у такому випадку є порушенням диспозитивності за відсутності клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності.
Тому, суд першої інстанції не знайшов процесуальних підстав для розгляду клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі.
Враховуючи, що позивач повідомлений належним чином про розгляд справи, до суду двічі повернулися листи з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», відсутність інформації про поважність причини неявки позивача у судові засідання, суд першої інстанції дійшов висновку про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.
При цьому, судом першої інстанції роз'яснено позивачу, що відповідно до ч. 2 ст. 257 ЦПК України він має право після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, звернутися до суду повторно.
Щодо заяви представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Приліпко І.Л. про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку, що у даному конкретному випадку дії сторони позивача можна вважати необґрунтованими, а тому у відповідності до ч. 5 ст. 142 ЦПК України саме на сторону позивача необхідно покласти судові витрати іншої сторони.
При прийнятті такого рішення суд виходив з того, що право на судовий захист гарантовано позивачу Конституцією України, проте, реалізація такого права останнім у будь - якому випадку зачіпає та має вплив на права та інтереси особи, визначеної ним в якості відповідача. Отримавши звернений до себе позов, відповідач цілком логічно з метою ефективного захисту своїх прав був змушений звертатися за професійною правничою допомогою адвоката, яка є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Судом першої інстанції із матеріалів справи встановлено, що стороною відповідача було надано: ордер серія ВІ №1163241 від 23 серпня 2023 року на надання правничої (правової ) допомоги ОСОБА_2 адвокатом Приліпко І.Л., копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ №4032 від 27 травня 2022 року, договір про надання правової допомоги та представництва б/н від 23 серпня 2023 року, укладений між Адвокатським об'єднанням «Юридичний Альянс» в особі старшого партнера Приліпко І.Л. та Онищенко Я.М.; акт №1/1 про прийняття - передачі наданих послуг від 23 серпня 2023 року, квитанція до прибуткового касового ордера №67 від 23 серпня 2023 року.
Відповідно до акту №1/1 про прийняття - передачі наданих послуг від 23 серпня 2023 року, адвокатом Приліпко І.Л. виконано робіт на загальну суму 10 000 грн.
З огляду на обсяг правової допомоги, яка надана відповідачу, необхідний для її вчинення, час та вартість, що підтверджується договором про надання правової допомоги, атом виконаних робіт, квитанціями про сплату грошових коштів, суд, керуючись принципом обґрунтованості та пропорційності понесених витрат з урахуванням предмета позову, визнав необхідним стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн.
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині залишення позову без розгляду та частково погоджується з висновком суду в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Нормами процесуального закону визначено право кожної особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів у порядку, встановленому ЦПК України.
Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Проте слід враховувати, що будь-яке суб'єктивне право має межі, оскільки суб'єктивне право є мірою свободи, мірою можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.
Згідно ч.3 ст. 131 ЦПК Україна учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Згідно ч.1, ч.2 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, в тому числі з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п'ята статті 223 ЦПК України).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Отже, повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 465/205/17 (провадження № 61-9536св21).
Згідно матеріалів справи, прийнявши справу №541/2041/23 до розгляду, Шишацьким районним судом Полтавської області ухвалою від 10 липня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням викликом ) учасників справи на 10.00 год. 24 серпня 2023 року.
10 липня 2023 року копія вказаної ухвали суду була направлена на адресу позивача ОСОБА_1 , яка була ним зазначена в позовній заяві (а.с. 19).
Проте, поштове відправлення було повернуто без вручення з відмітною "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 21).
Ухвалою Шишацького районного суду Полтавської області від 24 серпня 2023 року проведення судового засідання відкладено на 08.30 год. 15 вересня 2023 року.
28 серпня 2023 року копію вказаної ухвали суду було направлено на поштову адресу позивача ОСОБА_1 , яка була ним зазначена в позовній заяві, а також на його електронну пошту (а.с. 38,39).
Згідно довідки про доставку електронного листа документ "ухвала суду від 24.08.2023 року" у справі №541/2041/23 було надіслано 25.08.2023 13:19:23 одержувачу на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 . Документ доставлено до електронної скриньки25.08.2023 року о 13:20:21 (а.с 39).
Поштове відправлення з вкладенням "копія ухвали Шишацького районного суду Полтавської області від 24 серпня 2023 року" було повернуто без вручення з відмітною "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 43).
За результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивач ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, з врахуванням наступного.
Згідно ч.2 ст. 211 ЦПК України про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Відповідно до частини 5, пункту 2 частини 7, пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, зокрема, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України).
Отже за змістом наведених положень процесуального закону повернення судової повістки з відміткою поштового оператора про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, вважається підтвердженням належного повідомлення учасника справи, а днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.
У пункті 99-1 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270, передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв'язку робить позначку «Адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Працівником АТ «Укрпошта» на довідці про причини повернення зроблено позначку «Адресат відсутній за вказаною адресою» та засвідчено його підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля, що свідчить про дотримання вимог пункту 99-1 Правил, тому у суду першої інстанції не було підстав не враховувати причини повернення до суду судової повістки під час вирішення питання про повідомлення заявника про дату, час та місце розгляду справи судом першої інстанції.
За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.
Отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №814/1469/17, від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14, від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20.
Аналогічно статтею 272 ЦПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 4).
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, однак до суду не з'явився, заяви про розгляд справи у його відсутності не подавав.
При цьому, колегія суддів зазначає, що системний аналіз норм процесуального права дає підстави для висновку, що законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони - відповідача, який притягнутий до участі у справі позивачем, а тому саме останній має продемонструвати свій інтерес у як найскорішому розгляді справи, а отже зобов'язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі. Саме тому, повторна неявка позивача в судове засідання, незалежно від поважності її причин, дає суду підстави залишити позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.
Таким чином, зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами щоб не допустити затягування розгляду справи.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі № 558/9/18 (провадження № 61-13892св20).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Таким чином, це положення втілює "право на суд", право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак, це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не права, які є теоретичними або ілюзорними, а права, які є практичними та ефективними. Це особливо стосується гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке в демократичному суспільстві займає право на справедливий суд з усіма гарантіями відповідно до цієї статті. Правила, що регулюють офіційні кроки та строки, які мають бути дотримані при подачі апеляційної скарги або заяв на судовий перегляд, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності.
Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Каракуця проти України", заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи, або виконанням рішення, ухваленого на користь особи. Недотримання строків розгляду цивільних справ порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.
Відтак, суд зобов'язаний залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц (провадження № 61-17220св18).
Доводи апеляційної скарги про те, що ні телефонного дзвінка, ні смс-повідомлення, ні повідомлення на Вайбер від суду першої інстанції позивачу не надходило, то такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки заявки на таке повідомлення від ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
Також колегія суддів враховує, що згідно доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначав, що отримував на електронну пошту від представника відповідача - адвоката Приліпко І.Л. клопотання про закриття провадження у справі та стягнення витрат на правничу допомогу. При цьому, у вказаних клопотаннях представника відповідача - адвоката Приліпко І.Л. вказано, що справа призначена до розгляду на 24 серпня 2023 року, тобто, позивач ОСОБА_1 мав можливість проявити інтерес до розгляду справи за його позовом.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції, діяв у межах своїх повноважень та у визначений процесуальним законом спосіб.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення його без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина друга статті 257 ЦПК України), тому порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вбачається.
Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 465/205/17 (провадження № 61-9536св21).
В частині вирішення клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Приліпко І.Л. про стягнення судових витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Стягуючи з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн., суд першої інстанції виходив із принципу співмірності та доведеності таких витрат.
Суд апеляційної інстанції не може повністю погодитися з таким висновком суду, з врахуванням наступного.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3)пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. ч. 5, 6 ст.142 ЦПК України, у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення позову без розгляду, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Згідно ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження понесених судових витрат на професійну правову допомогу у суді першої інстанції представником ОСОБА_2 - адвокатом Приліпко І.Л. надано належним чином завірені копії: договору від 2308.2023 року про надання правової (правничої) допомоги, акту від 23.08.2023 року виконаних робіт (наданих послуг) до договору, квитанції №67 про сплату гонорару відповідно до договору про надання правової допомоги у розмірі 10 000 грн. та докази направлення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу (а.с. 30-35).
Згідно акту виконаних робіт від 23 серпня 2023 року, сторони договору ОСОБА_2 та адвокатське об'єднання «Юридичний альянс» в особі старшого партнера Приліпко І.Л. домовилися про обсяг виконаної роботи, зокрема, в частині наданих послуг під час розгляду справи: ознайомлення з матеріалами судової справи №541/2041/23 - 1000 грн., складення стратегії по справі - 2 000 грн, складення та направлення заяви про закриття провадження - 3 000 грн., складення та направлення заяви про розподіл судових витрат - 2 000 грн., складення та направлення заяви про розгляд справи без участі сторін - 1000 грн., підготовка додатків до заяв - 1000 грн.
Вказаний обсяг наданих послуг адвокатом Приліпко І.Л. оплачено клієнтом ОСОБА_2 , що підтверджується квитанцією від 23.08.2023 року (а.с. 34).
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
У той же час, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).
Колегія суддів відзначає, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
На підставі викладеного та враховуючи, що умови договору адвоката з клієнтом не є обов'язковими для суду, а з урахуванням матеріалів справи, її категорії та складності, характер та обсяг наданих адвокатом послуг, принципу розумності, справедливості та пропорційності колегія суддів вважає, що до стягнення з позивача належить 2 000 грн. понесених витрат (визначена з урахуванням критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом і заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, складності справи), розмір яких не заперечується самим позивачем ОСОБА_1 .
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала Шишацького районного суду Полтавської області від 15 вересня 2023 року в частині стягнення витрат на правову допомогу підлягає зміні, шляхом зменшення розміру витрат на правову допомогу, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , з 10 000 грн. до 2 000 грн.
Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п. 4 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п. 4, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Шишацького районного суду Полтавської області від 15 вересня 2023 року в частині стягнення витрат на правову допомогу - змінити, зменшити розмір витрат на правову допомогу, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , з 10 000 грн. до 2 000 грн.
В іншій частині ухвалу Шишацького районного суду Полтавської області від 15 вересня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 18 грудня 2023 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов