Справа №:755/18652/23
Провадження №: 2-з/755/450/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" грудня 2023 р. м. Київ
Дніпровський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді - САВЛУК Т. В., розглянувши в порядку письмового провадження, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка подана до відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, що до предмета спору: Десята Київська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , з вимогами:
«Визначити додатковий строк для подачі ОСОБА_1 до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном в два місяці з часу набрання рішення суду законної сили»
Разом з позовною заявою позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони Десятій Київській державній нотаріальній конторі, видавати свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 по спадковій справі №123/2023, до винесення рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, що до предмета спору: Десята Київська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
За змістом положень ч.13 ст.7 Цивільного процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
З врахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд прийшов до висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
При цьому, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, оцінивши наведені заявником підстави для вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням суб'єктного складу сторін та предмету позову, який поданий до суду на захист інтересів позивача, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).
У відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії"(рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Відповідно до Розділу IV «Видача свідоцтва про право на спадщину» п. 4.1 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, посадова особа органу місцевого самоврядування видає свідоцтво про право на спадщину виключно особам, визначеним у статті 67 Закону України «Про нотаріат», а саме спадкоємцям першої та другої черг за законом (як у випадку спадкування ними за законом, так і у випадку спадкування ними за заповітом) і за правом представлення.
У п. 4.13 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування передбачено? що видача свідоцтва про право на спадщину може бути відкладена у разі: витребування посадовою особою органу місцевого самоврядування відомостей або документів від фізичних або юридичних осіб, при цьому строк, на який може бути відкладено видачу свідоцтва про право на спадщину, не може перевищувати одного місяця; необхідності отримання посадовою особою органу місцевого самоврядування від заінтересованих осіб згоди на подачу спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, заяви про прийняття спадщини згідно з вимогами частини другої статті 1272 Цивільного кодексу України.
За обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.
Отже, чинним законодавством України прямо передбачений обов'язок нотаріуса зупинити нотаріальне провадження, тобто тимчасово припинити вчинення нотаріальних дій на невизначений строк, за умови надходження від заінтересованої особи відповідної заяви та надання доказів звернення до суду з позовною заявою.
Як убачається з долучених до позову доказів, позивач шляхом подання до суду позовної заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, фактично оспорюється право іншого спадкоємця - відповідача на спадкування належного спадкодавцю майна.
Доказів звернення позивача з відповідною заявою до Десятої Київської державної нотаріальної контори про зупинення вчинення нотаріальних дій по спадковій справі №123/2023 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , а також відмови нотаріуса у прийнятті такої заяви, суду надано не було.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Разом з тим, ч. 2 ст. 8-1 Закону України "Про нотаріат" встановлена заборона будь-якого втручання в діяльність нотаріуса, зокрема з метою перешкоджання виконанню ним своїх обов'язків.
З огляду на викладене, враховуючи наявність спеціальної правової норми, яка імперативно визначає підставу обов'язкового зупинення нотаріусом вчинення нотаріальних дій на підставі письмової заяви позивача, як заінтересованої особи, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем ОСОБА_1 . тих обставин, що не вжиття судом обраного ним заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення його позовних вимог, оскільки позивач не скористався наданим йому правом особисто здійснити захист свого інтересу у зазначений вище спосіб.
Відповідно до ч. 7 ст. 153 ЦПК України про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
За встановлених обставин, приймаючи до уваги відсутність належного обґрунтування позивачем обраного ним заходу забезпечення позову з точки зору гарантування ефективного захисту його прав, суд приходить до висновку про відсутність передбачених п.2 ч.1 ст. 150 ЦПК України підстав для забезпечення позову, у зв'язку з чим заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене та керуючись статями 149-150, 257, 260, 261, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка подана до відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, що до предмета спору: Десята Київська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Інформацію по справі можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернетhttp://dn.ki.court.gov.ua.
СУДДЯ