Справа № 675/1943/23
Провадження № 3/675/981/2023
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2023 року суддя Ізяславського районного суду Хмельницької області Янішевська О. С., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділу поліцейської діяльності № 2 Шепетівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , Шепетівським МРВ УМВС України в Хмельницькій області 07 грудня 2001 року,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
індивідуальний ідентифікаційний код НОМЕР_2 ,
пенсіонера,
жителя АДРЕСА_1 , за ст. 184 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
УСТАНОВИЛА:
Згідно протоколу про адміністративні правопорушення серії ВАД № 565333 від 21 листопада 2023 року ОСОБА_1 ставиться у вину те, що він неналежно виконує свої опікунські обов'язки по вихованню онуки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , допустив те, що онука ОСОБА_2 07 листопада 2023 року о 09 години 08 хвилин з полиці магазину «Щодня», який знаходиться по вул. Вокзальній, буд. 9, у м. Ізяславі Шепетівського району Хмельницької області вчинила дрібну крадіжку товарів на суму 208 грн. 90 коп., чим порушив норми ст. 150 Сімейного кодексу України.
У судовому засіданні ОСОБА_1 своєї вини у скоєному адміністративному правопорушенні не визнав, посилаючись на те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, повідомив, що онуку він доглядає належним чином, від виконання передбачених законом обов'язків не ухиляється, забезпечує необхідні умови життя, навчанні та виховання онуки.
Кодексом України про адміністративні правопорушення визначено форму і основні елементи змісту протоколу про адміністративне правопорушення. В ньому, зокрема, повинно бути викладені всі обставини вчинення правопорушення, встановлені на підставі сукупності досліджених доказів, які наведені на обґрунтування наявності складу правопорушення і правильності його юридичної кваліфікації.
У ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачені адміністративні стягнення, які накладаються на батьків або осіб, що їх замінюють, за ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Тобто, адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення настає у разі ухилення батьків від виконання обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням їхнього належного виховання, навчання та створення необхідних умов життя.
Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
На підставі ч. 1 ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Водночас, згідно з вимогами ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Згідно ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку відповідним органом встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, з огляду на положення ст. ст. 251, 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення суддя в постанові повинен навести докази наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винності особи у його вчиненні, а також дати належну оцінку цим доказам у їх сукупності.
Жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 умисно або необережно ухиляється від виконання обов'язків щодо виховання своєї неповнолітньої онуки суду надано не було.
Таким чином, викладені у протоколі про адміністративні правопорушення від 21 листопада 2023 року оцінки правопорушень не відповідають дійсним обставинам справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відтак, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що обставини, які викладені в протоколі, не містять всіх істотних ознак складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тому провадження у справі про адміністративне правопорушення необхідно закрити відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу зазначеного адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 184 ч. 1, 221, 247, 280, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,-
ПОСТАНОВИЛА:
Провадження у справі закрити за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржена на протязі десяти днів з дня винесення постанови до Хмельницького апеляційного суду.
Суддя: О. С. Янішевська