УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про закриття провадження по справі
Справа № 522/10252/23
Номер провадження 2/495/4580/2023
06 листопада 2023 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Боярського О.О.,
при секретарі - Саханові О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Білгород-Дністровському справу у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про встановлення факту настання нещасного випадку при виконанні службових обов'язків та бойового завдання та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
В провадженні судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського О.О. перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про встановлення факту настання нещасного випадку при виконанні службових обов'язків та бойового завдання та зобов'язання вчинити певні дії.
Вказана справа надійшла за підсудністю з Приморського районного суду міста Одеси та була прийнята до провадження ухвалою від 13.09.2023 року.
Звертаючись до суду ОСОБА_1 вказує, що його було зараховано до списків особового складу частини НОМЕР_1 як старшого матроса та призначено на посаду майстра-номера обслуги 1-го розрахунку. Зазначає, що під час перебування на військовій службі був госпіталізований до Миколаївської обласної клінічної лікарні та знаходився на стаціонарі з діагнозом інфаркт міокарду, однак командир ВЧ НОМЕР_1 спростовує факт настання нещасного випадку. Позивач просить суд:
-встановити факт нещасного випадку при виконанні службових обов'язків та бойового завдання по захисту Батьківщини у відрядженні до с. Березнегувате Миколаївської області;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести службове розслідування з мето з'ясування обставин та встановлення факту отримання втрати здоров'я ОСОБА_1 при виконанні службових обов'язків та бойового завдання по захисту Батьківщини у відрядженні до с. Березнегувате Миколаївської області.
З матеріалів справи вбачається, що позивач просить встановити факт нещасного випадку під час виконання ним службових обов'язків, а саме проходження ним військової служби за призовом із числа резервістів в особливий період, який настав в період часту з 21.05.2022 року по 11.06.2022 року. Станом на 11.06.2022 року позивач проходив військову службу за призовом із числа резервістів в особливий період згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 , тобто перебував на публічній службі в органі, що є суб'єктом владних повноважень, наділеним владними управлінськими функціями.
Отже, в даному випадку, справу не належить розглядатися в порядку цивільного судочинства.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Відповідно до ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право". Законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Предметна підсудність, юрисдикція цивільних прав передбачена у ч. 1 ст. 19 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачено в статті 15 ЦПК України: суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Аналогічну норму закріплено й у частині першій статті 19 ЦПК України у якій визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції і розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, за виключенням, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є наявність у них спору про право цивільне - в даному випадку між позивачем та відповідачем наявний публічно-правовий спір.
Згідно з ч. 1 ст. 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим, також, у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
На переконання суду, при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних, цивільних і господарських справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень), тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Одним із учасників адміністративного спору є суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг - в даному випадку одним із учасників є військова частина НОМЕР_1 . Та спір між сторонами виник з питань проходження позивачем публічної служби.
Поняття «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У статті 19 КАС України, вказано, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації із числа резервістів в особливий період згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Судом встановлено, що позивач просить встановити факт нещасного випадку під час проходження ним військової служби, коли він був зарахований із числа резервістів в особливий період згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 до списків особового складу частини, і наслідком цього є стягнення відповідних виплат, що може бути предметом розгляду адміністративного суду в цілому.
Окрім того, позивач звертаючись до місцевого загального суду ставить вимогу про зобов'язання військової частини, тобто суб'єкта владних повноважень, здійснити певні дії, а саме, зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести службове розслідування з мето з'ясування обставин та встановлення факту отримання втрати здоров'я ОСОБА_1 при виконанні службових обов'язків та бойового завдання по захисту Батьківщини у відрядженні до с. Березнегувате Миколаївської області, що також не може розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Суд роз'яснює позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції адміністративного суду, визначеного за правилами підсудності згідно положень Кодексу адміністративного судочинства України, в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вказаний спір слід розглядати порядку адміністративного судочинства.
У відповідності до вимог п. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. 255 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про встановлення факту настання нещасного випадку при виконанні службових обов'язків та бойового завдання та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні протягом п'ятнадцяти днів з дня її отримання.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Суддя О.О. Боярський