Справа № 592/241/23
Провадження № 2-з/592/77/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2023 року м.Суми
Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Катрич О.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Сумська СТО 15667», третя особа: директор Товариства з додатковою відповідальністю «Сумська СТО 15667» Денщикова Надія Григорівна про стягнення невиплаченої заробітної плати в сумі 510 928 грн. 10 коп.
Судовий розгляд призначено на 21.12.2023 року о 10.30 год.
18.12.2023 року до суду надійшла втретє заява про забезпечення позову (у задоволені двох попередніх було відмовлено), в якій ОСОБА_1 просить накласти арешт на приміщення станції технічного обслуговування автомобілів, належного ТзДВ «Сумська СТО 15667», та заборонити іншими особам вчиняти певній дії з приміщенням цієї станції технічного обслуговування автомобілів за адресою АДРЕСА_1 , мотивуючи тим, що є підстави вважати, що з метою уникнення виплати ОСОБА_1 недоплаченої заробітної плати, приміщення станції технічного обслуговування автомобілів може бути відчужено на користь третіх осіб у разі невжиття заходу по його арешту .
Вивчивши матеріали справи, вважаю, що заява не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
Частиною 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч.1 п.10 ст. 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову.
У п.3 ч.1 ст. 151 цього кодексу зазначено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути вказано обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Як роз'яснив Верховний Суд України у п. 4 постанови Пленуму «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року за № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Всупереч вказаним вимогам закону, заява не містить достатніх обґрунтувань та доказів для задоволення заяви, та не зрозуміло яким чином рішення суду, в разі задоволення позову, не зможе бути виконаним або будуть труднощі по його виконанню, адже спір виник між сторонами не з приводу володіння, користування та розпорядженням приміщень ТзДВ «Сумська СТО 15667», а з приводу невиплаченої заробітної плати. Виконання судових рішенб відбувається у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження». Також не зрозуміло суду, з яких таких підстав позивач дійшов висновку, що відповідач має на меті взагалі уникати виконання рішення суду, в разі задоволення позовних вимог, і що у зв'язку з пред'явленим позовом третя особа по справі- ОСОБА_2 збирається продавати майно- станцію, чи окремі приміщення, які перебувають у її власності. В суді вона не заявляла, що грошей у неї немає, натомість вона не визнає заборгованість перед позивачем та не погоджується із заявленими у позові фактичними обставинами його праці на станції. Вказані у заяві про забезпечення позову доводи позивача є голослівними, заявлені з власних міркувань, і не підтверджуються жодними доказами. Інші особи, яким суд просить заборонити продаж майна, не вказані конкретно, і вони не є учасниками процесу.
Враховуючи викладене, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст.149-153 ЦПК України, суддя -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя О.М. Катрич