Справа № 573/2075/23
Номер провадження 2/573/394/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2023 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області в складі:
головуючого судді: Черкашина М.С.,
з участю секретаря: Терещенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «Сенс Банк», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Закорко Вадим Вікторович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад позиції позивача.
Адвокат Працевитий Г.О., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, який мотивований тим, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Закорко В.В. 03 серпня 2021 відкрито виконавче провадження № 66377766 щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди В.О. № 7657 від 07 червня 2021 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в загальній сумі 37 822,01 грн. на користь АТ «Альфа -Банк» (правонаступник АТ «Сенс-Банк»). Зазначає, що вчинення виконавчого напису на копії кредитного договору, який не посвідчено нотаріально, свідчить про незаконність такого запису. Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості. Вважає, що виконавчий напис №7657 від 07.06.2021 вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, і як наслідок, неправомірне відкриття виконавчого провадження щодо виконання вказаного виконавчого напису про стягнення боргу з позивача. Вказує, що порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Посилаючись на викладені обставини, представник позивача просить визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди В.О. № 7657 від 07 червня 2021 таким, що не підлягає виконанню та стягнути понесені судові витрати.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 03 листопада 2023 прийнято до свого провадження та відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено її до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідачу та третім особам запропоновано в п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали надати відзив на позовну заяву та пояснення щодо позову відповідно (а. с. 17).
16 листопада 2023 ухвалою судді задоволено клопотання представника позивача про забезпечення позову (а. с. 36).
Позиції учасників справи та подані ними заяви (клопотання).
Позивач ОСОБА_1 та представник останнього - адвокат Працевитий Г.О. в судове засідання не з'явились, одночасно із позовом представник просив здійснювати розгдяд справи у їх відсутність (а. с. 4).
Представник відповідача -АТ «Сенс Банк» в судове засідання також не з'явився.
10.11.2023 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача - адвокат Луньова А.Г. заперечує проти всіх доводів позовної заяви та проти всіх обставин, якими позивач обгрунтовує свої позовні вимоги. Так, згідно останніх правових висновків Верховного суду таких голослівних посилань не достатньо для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню не достатньо. Позовна заява взагалі не містить посилань на відсутність у Позивача заборгованості або на неповноту чи неправильність здійснених кредитором розрахунків заборгованості. У порушення умов Договору Позивач свої зобов'язання належним чином не виконував, в результаті чого має прострочену заборгованість. Всі необхідні документи були передані стягувачем нотаріусу разом із заявами про вчинення виконавчого напису. Посилання ж Позивача на нібито відсутність у нотаріальній справі необхідних документів, є лише його припущенням, що не підтверджене жодними доказами. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, а нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України. Банком були виконані зазначені умови, а тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, не є безспірним. Звертають увагу на те, що позивачем взагалі не спростовано суму боргу за виконавчими написами. Подання позивачем позовної заяви, за наявності заборгованості перед відповідачем, розмір якої ним не спростовано, є спробою ухилення боржника від взятих на себе зобов'язань.
Крім того, відповідач заперечує проти розміру судових витрат. Винагорода у розмірі, зазначеному у орієнтовних розрахунках судових витрат є завищеною, надуманою, недоведеною жодними доказами, та такою що дійсно не відповідає складності справи та сумі, яка стягнута згідно виконавчого напису, а тому підлягає зменшенню. Оскільки, позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження своєї позиції, представник відповідача просить: відмовити позивачу у задоволенні позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню в повному обсязі; у разі задоволення позовних вимог повністю або частково відмовити у стягненні витрат на правову допомогу за недоведеністю або зменшити їх розмір; проводити судовий розгляд за його відсутності представника відповідача (а. с. 21-27).
05 грудня 2023 на адресу суду від представника позивача адвоката Працевитого Г.О. надійшла відповідь на відзив, в якому представник позивача зазначив, що доводи відповідача, викладені у відзиві, є безпідставними та необґрунтованим, виходячи з наступного.
Щодо безспірності заборгованості:
В своєму відзиві на позовну заяву Акціонерне Товариство «СЕНС БАНК», вказує на існування безспірності заборгованості і прострочення виконання зобов'язань позивача перед відповідачем. Відповідно до цього твердження безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору, зокрема, щодо її розміру, строків, за яких вона нарахована тощо, а відтак, і документів, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріус вчиняє виконавчий напис. В своїх аргументах Відповідач посилається на Перелік №1172 від 29.06.1999 р.
Проте, як вже було зазначено у позовній заяві, для того, щоб заборгованість була безспірною, до нотаріуса подається виключний перелік документів, серед яких є обов'язковим оригінал кредитного договору та засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. А оригінал кредитного договору в свою чергу повинен бути нотаріально засвідченим відповідно до Постанови Верховного суду від 29.01.2019 р. по справі ЄУН № 910/13233/17.
Отже, з цього виходить, що безспірність заборгованості відсутня в зв'язку із значними порушеннями процедури вчинення виконавчого напису, а саме те, що кредитний договір не був нотаріально засвідченим.
Документи надані нотаріусу, що встановлювали заборгованість були не однозначними, не беззаперечними та не підтверджували наявність у боржника заборгованості перед кредитором.
Щодо зменшення витрат на правничу допомогу:
Акціонерним Товариством «СЕНС БАНК» разом з відзивом на позовну заяву було подано до суду заперечення щодо розміру витрат на правову допомогу. Відповідач посилається на те, що витрати на професійну правничу допомогу на суму 10 782,20 грн. є неспівмірними з виконаною адвокатом роботою з огляду на складність даної справи та на те, що до позовної заяви не було додано належних та допустимих доказів, які б документально підтверджували витрати на правову допомогу. Позивач не погоджується з такими висновками відповідача, вважає що чим найшвидше та з мінімальними процесуальними діями було розглянуто справу клієнта - тим більше права адвокат має на гонорар за якісну та швидко здійснену роботу. Крім того, стягнення правової допомоги з відповідача по справі також виконує "виховну функцію" для кредитора, оскільки сотні фінансових установ вчиняють сотні тисяч завідомо незаконних виконавчих написів, нехтуючи чинним законодавством та судовою практикою, фактично загружаючи суди подібним позовами. Якщо суди будуть стягувати з таких кредиторів судові витрати на захист клієнтів в повному обсязі, кредитор буде враховувати відповідні несприятливі наслідки для нього, та буде здійснювати свої дії щодо стягнення заборгованості в законному порядку.
В позовній заяві все зазначалося про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
05.10.2023 між адвокатом та клієнтом було складено та підписано акт та рахунок на суму 7000,00 грн.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (відповідно до Постанова Великої Палати Верховного суду по справі №755/9215/15-ц від 19.02.2020 р.).
Пунктом 3.1 Додаткового договору сторонами було визначено, що гонорар адвоката за ведення справи у суді становить 10% від суми, зазначеної у виконавчому написі.
Таким чином, сума гонорару становить 37 822,01 грн. *10% = 3 782,29 грн.
05.10.2023 між адвокатом та клієнтом було складено та підписано акт та рахунок на суму 3 782,29 грн. Договір про надання правової допомоги від 05.10.2023 р., додатковий договір та вищевказані рахунки та акти про сплату позивачем послуг, були надані до суду та містяться у матеріалах справи.
Надані акти та опис роботи адвоката Працевитого Г.О. є достатнім задля розуміння необхідності його процесуальних дій на користь Позивача.
Враховуючи викладене, представник просить задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі (а. с. 41-43).
Третя особи - приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Закорко В.В. повідомлений про час та місце розгляду справи, пояснень щодо позову не подав (а. с. 39).
Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. повідомлявся про час та місце розгляду справи за останньою відомою адресою. Також із інформації, розміщеної на сайті Міністерства юстиції встановлено, що свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 21.01.2011 року № 8404 на ім"я ОСОБА_2 - анульоване згідно наказу № 560/5 від 09.02.2023 року.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення учасників про розгляд справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що 06 жовтня 2020 між АТ «Альфа Банк» (правонаступник якого є АТ «Сенс Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 491036969, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредит у сумі 31 878,31 грн. строком на 36 місяців (а. с. 10).
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. вчинено виконавчий напис від 07 червня 2021, зареєстрований в реєстрі за № 7657 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа Банк» на підставі кредитного договору № 491036969 від 06.10.2020 на загальну суму заборгованості в сумі 37 172,01 грн. та 650,00 грн. - за вчинення нотаріусом виконавчого напису, що становить загальну суму 37 822,01 грн. (а. с. 11).
03 серпня 2021 приватним виконавцем виконавчого округу Сумської області Закорко В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66377766 з примусового виконання виконавчого напису №7657, виданого 07 червня 2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в загальній сумі 37 822,01 грн. (а. с. 12).
Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число ) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків ( для юридичних осіб) строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили ; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Відповідно до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Судом встановлено, що виконавчий напис виданий на підставі п.2 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
З огляду на викладене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року у справі №6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.
З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, та яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису. Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.
Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Суд наголошує, що як на підставу вчинення виконавчого напису, приватний нотаріус посилається на п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 р.
Відповідні зміни до Постанови № 1172 та віднесення кредитного договору до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, були внесені Постановою Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»
Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року визнано незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині п.2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів в тому числі за кредитними договорами.
Отже, на дату вчинення спірного виконавчого напису нотаріуса чинне законодавство передбачало можливість вчинення виконавчого напису лише за умови подання оригіналу договору чи його дублікату, що має силу оригіналу. Вчинення виконавчого напису на підставі копій договорів чинним законодавством не передбачалось.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Таким чином, у нотаріуса було відсутнє право на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений та не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Окрім цього, до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України №1172 в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Крім того, згідно з позицією Верховного Суду, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі № 826/20084 від 20.06.2018 року, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Висновки суду.
Виходячи з системного аналізу вищенаведених положень законодавства, поданих доказів, які не викликають сумнівів у їх допустимості та достовірності, суд дійшов до наступних висновків.
Згідно ст. ст. 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і необґрунтованість вимог до боржника.
Позивач зазначає, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства та Порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами. Зокрема, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, а відповідач не звертався до нього з вимогою про повернення заборгованості за позикою.
Неотримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавило можливості позивача бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги стягувача. Позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому його визнано таким, що не підлягає виконанню.
Судові витрати.
Оскільки позивач, у відповідності до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору, на підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.
Представником позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача понесених судових витрат, які складаються із витрат на правову допомогу в розмірі 10 782,20 грн.
За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Так, додатковим договором від 05.10.2023 до договору про надання правової допомоги визначена вартість 1 години роботи адвоката в розмірі 1000,00 грн. З наданого позивачем акта приймання-передачі наданих послуг вбачається, що такі послуги, як розроблення, структуризація та складання позовної заяви, подання її на підпис клієнту, виготовлення копій позовних матеріалів, направлення документів до суду для скасування рішення надавались загальною тривалістю 7 годин.
Згідно рахунку від 05.10.2023 позивачем було сплачено 3782,20 грн. гонорару (10% від суми зазначеної у виконавчому написі - 37822,01 грн.). Строк внесення клієнтом плати за надані послуги визначений як у додатковому договорі, так і в акті про надані послуги.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 ЦПК України).
Метою впровадження даного принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необгрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Такий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Статтею 131-2 Конституції України унормовано, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Як вбачається з ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом ч.1, ч.2, ч.3ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Щодо попереднього визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто зазначити, що застосування відповідних положень ст. 134 ЦПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин кожної справи, а також інших чинників. У разі неподання попереднього розрахунку у суду є право відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Аналогічні висновки наведені Верховним Судом у постановах від 12.12.2019 у справі № 922/1897/18, від 24.12.2019 у справі № 909/359/19, від 13.02.2020 у справі № 911/2686/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16223/18, від 21.05.2020 у справі № 922/2167/19, від 10.12.2020 у справі № 922/3812/19.
Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Враховуючи те, що законодавством України щодо діяльності адвоката не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа, адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.
У якості доказів понесених витрат та правильного розрахунку суми витрат на правничу допомогу представником позивача надано суду:
- ордер на надання правничої допомоги від 01.11.2023; договір про надання правової (правничої) допомоги від 05.10.2023; додатковий договір від 05.10.2023; рахунок від 05.10.2023; акт про надані послуги від 05.10.2023 (а. с. 5-7).
Із документів вбачається, що загальна вартість наданих адвокатом послуг визначена у сумі 10 782,20 грн., з яких 3 782,20 грн. сплачено як гонорар.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року (справа № 904/4507/18) вказує на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 Постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18).
Аналогічний висновок викладений у додатковій постанові КГС ВС від 30.08.2023 по справі № 911/3586/21.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд, дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, врахувавши клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, складність справи, розмір послуг, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторони, прийшов до висновку, що з урахуванням вимог розумності та справедливості, з АТ «СЕНС БАНК» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 6 000 грн. судових витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст. 15, 16, 18 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного Товариства «Сенс-Банк» (місце знаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович (місце знаходження: м. Київ, пр-т Григоренка, буд. 15, прим. 3), приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Закорко Вадим Вікторович (місце знаходження: м. Суми, провул. Пляжний, 3) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований 07.06.2021 в реєстрі за № 7657, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимиром Олександровичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості в сумі 37 822,01 грн.
Стягнути з Акціонерного Товариства «Сенс-Банк» на користь ОСОБА_1 6 000 грн. судових витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги.
Стягнути з Акціонерного Товариства «Сенс-Банк» на користь держави 1 073,60 грн. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя