Справа № 460/1700/18
Провадження №1-кп/944/109/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.12.2023м.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яворові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 березня 2018 року за № 42018240310000023, про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Летичів Летичівського району Хмельницької області, українця, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою спеціальною освітою, не одруженого (вдівця), має на утриманні двох неповнолітніх дітей, учасника бойових дій, військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 , військове звання - старший солдат, посада - старший оператор відділення збору та обробки інформації, раніше судимого, останній раз вироком Старосинявського районного суду Хмельницької області від 16 липня 2019 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 186 Кримінального кодексу України, до 5 років позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 407 Кримінального кодексу України,
встановив:
ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом Військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49, 127, 129 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків військової служби, без поважних причин та дозволу відповідного командира, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, 22 січня 2016 року самовільно залишив розташування Військової частини польова пошта НОМЕР_1 , яка дислокувалася за адресою: АДРЕСА_2 , та продовжував ухилятися від військової служби до 06 березня 2018 року, тобто до моменту добровільного прибуття до Військової прокуратури Хмельницького гарнізону, проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
Своїми умисними діями, які виразились у самовільному залишенні військової частини, вчинені військовослужбовцем (крім строкової служби), в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 407 Кримінального кодексу України.
Обвинувачений ОСОБА_4 в ході судового розгляду справи свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, надав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним в обвинувальному акті. В судовому засіданні також пояснив, що відсутність на військовій службі у вказаний період пов'язана із сімейними обставинами. Пояснив, що в 2014 році залишив роботу та пішов добровільно на військову службу. Мав на утриманні 4 неповнолітніх дітей і 2 дітей дружини. Дружина захворіла на онкологію. Щоб утримувати дітей та оплачувати лікування дружини, він залишив місце військової служби, оскільки заробітної плати військовослужбовця не вистачало. Дружина померла у 2019 році. На даний час його дві старші доньки досягли повноліття та доглядають двох молодших. Зазначив, що добровільно прибув до військової прокуратури. Бажає продовжувати військову службу та брати участь у захисті України, оскільки має бойовий досвід, брав участь в АТО.
Обвинувачений, захисник та прокурор в судовому засіданні не заперечували фактичних обставин кримінального провадження і не заперечили проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
При цьому, судом встановлено, що всі учасники судового провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин кримінального провадження і немає сумнівів у добровільності їхніх позиції.
У зв'язку з викладеним, на підставі ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, за згодою учасників судового провадження суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
Також, з врахуванням викладеного, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують його особу.
Крім того, учасникам судового провадження роз'яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведена, його дії правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 407 Кримінального кодексу України як дії, які виразились у самовільному залишенні військовослужбовцем військової частини без поважних причин, вчиненим в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд враховує дані про особу обвинуваченого, який є судимим, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, за місцем проходження служби характеризується посередньо, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, є учасником бойових дій, а також ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Як обставину, яка пом'якшує покарання, відповідно до ст. 66 Кримінального кодексу України суд визнає щире каяття обвинуваченого.
Обставин, які відповідно до ст. 67 Кримінального кодексу України обтяжують покарання, судом не встановлено.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що відповідно до ст. 50 Кримінального кодексу України необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, здійснення виховного впливу та попередження вчинення ОСОБА_4 нових кримінальних правопорушень, є призначення йому покарання в межах санкції ч. 4 ст. 407 Кримінального кодексу України у виді 5 років 1 місяць позбавлення волі.
Також суд встановив, що ОСОБА_4 засуджений вироком Старосинявського районного суду Хмельницької області 16 липня 2019 року у справі № 678/1554/18 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 Кримінального кодексу України, до 5 років позбавлення волі. Відповідно до ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України зараховано в термін відбуття покарання з 29 вересня 2018 року до 21 лютого 2019 року (з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі), початок терміну з 08 лютого 2021 року.
Кримінальне правопорушення, яке розглядається в межах даного кримінального провадження, вчинене ОСОБА_4 22 січня 2016 року, тобто до постановлення попереднього вироку Старосинявського районного суду Хмельницької області від 16 липня 2019 року, тому остаточне покарання йому слід призначити на підставі ч. 4 ст. 70 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кримінального кодексу України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Таким чином, в силу ч. 4 ст. 70 Кримінального кодексу України, суд вважає за необхідне призначити остаточне покарання шляхом часткового складення призначених покарань, приєднавши частково покарання за вироком Старосинявського районного суду Хмельницької області від 16 липня 2019 року, та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком 5 років 2 місяці.
Також, суд встановив, що ОСОБА_4 відбуває реальну міру покарання у виді позбавлення волі за вироками Старосинявського районного суду Хмельницької області від 16 липня 2019 року. Цим вироком було змінено ОСОБА_4 запобіжний захід з застави на тримання під вартою, строк покарання вирішено обчислювати з моменту його затримання, зарахувавши в строк відбуття покарання строк тримання під вартою з 29 вересня 2018 року до 21 лютого 2019 року включно, в розрахунку відповідно до ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України - один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Також суд встановив, що 12 лютого 2022 року засуджений ОСОБА_4 прибув до Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» відповідно до ухвали Яворівського районного суду Львівської області від 27 січня 2022 року для участі у розгляді кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 березня 2018 року за № 42018240310000023.
При цьому, відповідно до обвинувального акту кримінальне правопорушення вчинено ОСОБА_4 22 січня 2016 року, тобто у період дії Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 663/537/17 своїм рішенням доктринально роз'яснила зворотну дію закону про кримінальну відповідальність у часі у розрізі застосування ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України, сформувавши правовий висновок щодо застосування норми права, передбаченої ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України (зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання) та вказала, що положення ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України щодо правил зарахування попереднього ув'язнення до строку позбавлення волі чи інших видів покарань, передбачених у ч. 1 ст. 72 Кримінального кодексу України, визначають «інші кримінально-правові наслідки діяння» у розумінні ч. 2 ст. 4 Кримінального кодексу України.
Якщо особа вчинила злочин в період з 24 грудня 2015 року до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України в редакції Закону № 838-VIII (пряма дія Закону № 838-VIII).
Якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» від 18 травня 2017 року № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України в редакції Закону № 838-VIII. В такому разі Закон № 838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч. 2 ст. 5 Кримінального кодексу України не допускається.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» попереднім ув'язненням є запобіжний захід, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Відповідно до абзацу 1 ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України (у редакції від 26 листопада 2015 року) зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
При цьому, в розумінні ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України (у редакції від 26 листопада 2015 року) у строк попереднього ув'язнення включається строк: а) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; б) затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання; в) тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження; г) перебування обвинуваченого у відповідному стаціонарному медичному закладі при проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи; ґ) перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув'язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.
Таким чином, буквальний зміст абзацу 1 ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України (у редакції від 26 листопада 2015 року) вказує на те, що вказана норма визначає правила зарахування у строк покарання строку саме попереднього ув'язнення, а не будь-якого періоду перебування особи в установах попереднього ув'язнення.
При цьому, вказівка в п. «ґ» ч. 5 ст.72 Кримінального кодексу України (у редакції від 26 листопада 2015 року) на те, що у строк попереднього ув'язнення включається строк «перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув'язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження», стосується випадків, коли особа, яка відбуває покарання, до якого вона була засуджена в іншому кримінальному провадженні (іншій кримінальній справі), залишається в установі попереднього ув'язнення або тимчасово переводиться до неї з метою участі в слідчих діях або судовому розгляді нового кримінального провадження, що прирівнюється до попереднього ув'язнення в межах цього нового кримінального провадження до набрання вироком законної сили.
Наведене узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 497/349/16-к.
Зважаючи на наведене вище, а також те, що відповідно до ухвали Яворівського районного суду Львівської області від 27 січня 2022 року засуджений ОСОБА_4 переведений з ДУ «Райківецька виправна колонія (№ 78)» до ДУ «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» на час розгляду кримінального провадження № 42018240310000023 та був доставлений до такої 12 лютого 2022 року, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 необхідно зарахувати на підставі ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України (у редакції від 26 листопада 2015 року) у строк покарання період попереднього ув'язнення з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі з 12 лютого 2022 року до дня набрання вироком законної сили.
Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 366-371, 373, 374, 381, 382 Кримінального процесуального кодексу України,
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 407 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років 1 (один) місяць.
На підставі частини 4 статті 70 Кримінального кодексу України, шляхом часткового складання покарання, призначеного за цим вироком, та покарання, призначеного за вироком Старосинявського районного суду Хмельницької області від 16 липня 2019 року у справі № 678/1554/18, яким ОСОБА_4 призначено покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років 2 (два) місяці.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з приведення цього вироку до виконання, зарахувавши:
строк попереднього ув'язнення з 29 вересня 2018 року до 21 лютого 2019 року включно та строк попереднього ув'язнення з 08 лютого 2021 року до 29 березня 2021 року включно - з розрахунку 1 (один) день попереднього ув'язнення за 1 (один) день позбавлення волі;
строк відбування покарання за вироком Старосинявського районного суду Хмельницької області від 16 липня 2019 року у справі № 678/1554/18 за період з 30 березня 2021 року до 11 лютого 2022 року включно;
строк попереднього ув'язнення за період з 12 лютого 2022 року до дня набрання вироком законної сили включно - з розрахунку 1 (один) день попереднього ув'язнення за 2 (два) дні позбавлення волі.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 349 Кримінального процесуального кодексу України, до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1