Справа № 450/5067/23 Провадження № 2-др/450/38/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2023 року Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Кукси Д.А.
при секретарі Качмар М.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, -
ВСТАНОВИВ :
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 21.11.2023 позов ОСОБА_1 був задоволений частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 49318,71 грн. по виконавчому провадженню 51193088 та суму судового збору у розмірі 1073,60 грн. та в задоволенні решти позову відмовлено.
11.12.2023 до Пустомитівського районного суду Львівської області звернулася позивач,в якій просила суд, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правову (правничу) допомогу в розмірі 10015,2 грн., мотивуючи це тим, що позивачем у позові було попередньо заявлено про стягнення з відповідача судових витрат, зокрема, витрат на професійну допомогу і вказана заява подана відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України з попереднім (орієнтовним) розрахунком витрат на професійну правничу допомогу.
Дослідивши матеріали зазначеної цивільної справи та заяви про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 141, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із ст. 270 ЦПК України - суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі» - додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ст. 220 ЦПК (1618-15); воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.
Додаткове рішення може ухвалити лише той склад суду, що ухвалив рішення в даній справі. В іншому разі особа має право звернутися до суду з тими ж вимогами на загальних підставах.
При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав - суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.
Суд наголошує, що рішення суду, як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі ( стаття 263 ЦПК України). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.
Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Рішення суду повинно бути повним, тобто повинно вирішувати усі позовні вимоги та усі питання, пов'язані із розглядом спору. Способом усунення неповноти рішення суду є ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.
В матеріалах справи відсутня заява позивача щодо зобов'язання надати суду на протязі 5-ти днів з дня ухвалення рішення доказів витрат на правову допомогу.
Суд встановив, що в мотивувальній частині рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 21.11.2023 судом, крім іншого,було вирішено і позовну вимогу про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат на правову допомогу, у задоволенні якої було відмовлено з підстав, викладених у мотивувальній частині рішення суду, з вказівкою на відсутність в матеріалах справи документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) необхідних для підтвердження надання правничої допомоги адвокатом, тому судом у вказаному рішенні було вирішено всі позовні вимоги ОСОБА_1 , включаючи витрати на правову допомогу.
На підставі викладеного, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення з приводу стягнення з відповідача судових витратна правову допомогу.
Керуючись ст. 10, 141, 246, 263, 270 ЦПК України, Постановою Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі», суд, -
постановив:
В задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну (правову) допомогу відмовити.
Ухвала може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15 - денний строк з дня проголошення ухвали .
СуддяД. А. Кукса