Справа № 380/20056/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2023 року Залізничний районний суд м. Львова
в складі головуючої судді - Гедз Б.М.
за участю секретаря судових засідань - Ясниської В.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -
встановив:
ОСОБА_1 25.08.2023 звернулась до Львівського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просила скасувати постанову інспектора 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Тернопіль серія ЕАТ № 754491 від 17.08.2023, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності. В обгрунтування позову зазначає, що постановою інспектора 4-ої роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Тернопіль, серія ЕАТ № 754491 від 17.08.2023 її притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340 грн за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Згідно постанови 17.08.2023 о 10.00 год за адресою: а/д М09, 35 км у Тернопільській області, Зборівський район, керуючи транспортним засобом марки «Smart for two», номерний знак НОМЕР_1 , вона не виконала вимогу знака 3.41 «контроль», а саме здійснила проїзд не зупиняючи транспортний засіб, чим порушила вимоги п. 8.4.в ПДР України - порушення вимог заборонених знаків. Вважає, що оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є необгрунтованою та винесена незаконно, оскільки тимчасовий дорожній знак 3.14. на згаданій ділянці було встановлено із порушенням ДСТУ про встановлення тимчасових знаків, а саме: згідно п. 10.13. тимчасові знаки повинні мати жовте тло, або бути встанволені на жовтому тлі, натомість знак 3.41 контроль був білого кольору та без жовтого тла позаду, також відповідно до п. 10.2.9. тимчасові знаки, що знаходяться на проїжджій частині мають мати не менше як 0,6 м. від нижнього краю до дорожнього покриття. Вказана постанова була винесена інспектором у її відсутність, без з'ясування всіх обставин події та суб'єктивно та не підтверджується жодними іншими доказами. Просила позов задоволити.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення передано на розгляд до Залізничного районного суду м. Львова.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Залізничного районного суду м. Львова від 29.09.2023 справу передано для розгляду судді Гедз Б.М.
Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 02 жовтня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції у Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністратвине правопорушення залишено без руху, роз'яснено позивачу порядок, строк та які саме недоліки позову слід усунути.
07.11.2023 до канцелярії суду позивачем, на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 02.10.2023, подано письмову заяву про усунення недоліків.
Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 09.11.2023 прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.
В ході судового розгляду справи, ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання, зі згоди позивача, проведено заміну неналежного відповідача - інспектора УПП у Тернопільській області на Управління патрульної поліції у Тернопільській області.
Відповідача повідмлено про залучення до участі у справі в якості належного відповідача, скеровано копію позовної заяви разом з додатками до відома та роз'яснено право, порядок та строки подання відзиву на позовну заяву.
Позивач у судове засідання не з'явилась, належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судового розгляду справи, при цьому подала до суду письмову заяву, в якій просила розгляд справи проводити за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задоволити.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомлено, відзиву у визначений судом строк не подано, заява про продовження строку для подання відзиву до суду не надходила.
В силу вимог ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а тому суд постановив проводити судовий розгляд справи за відсутності належним чином повідомлених учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані в справі докази, суд приходить до наступного висновку.
Як встановлено судом з матеріалів справи, 17.08.2023 інспектором Управління патрульної поліції у Тернопільській області старшим лейтенантом поліції Гладкою У.Я. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 7544491, якою до ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
Згідно вказаної постанови, 17.08.2023 о 10.47 год. за адресою: а/д М 09, 35 км., водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Smart for two», номерний знак НОМЕР_1 , не виконала вимоги дорожнього знака 3.41 контроль, а саме здійснила проїзд не зупиняючи транспортний засіб, чим порушила вимоги п. 8.4.в ПДР України - порушення вимог заборонних знаків та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами ч. 5 ст. 160 КАС України право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують.
Стаття 286 КАС України, встановлює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями), учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Диспозицією частини 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Так, підпунктом 3.41 пункту 33.3 розділу 33 ПДР України визначено, що забороняється проїзд без зупинки перед контрольними пунктами (дорожня станція патрульної поліції, карантинний пост, прикордонна зона, закрита територія, пункт оплати проїзду на платних дорогах тощо). Застосовується лише за умови обов'язкового поетапного обмеження швидкості руху шляхом попереднього встановлення необхідної кількості знаків 3.29 та (або) 3.31 згідно з вимогами пункту 12.10 цих Правил.
При цьому абзац 2 п. 12.10 ПДР України визначає, що у разі коли дорожні знаки обмеження швидкості руху 3.29 та/або 3.31 встановлені з порушенням визначених цими Правилами вимог щодо їх введення чи з порушенням вимог національних стандартів або залишені після усунення обставин, за яких їх було встановлено, водій не може бути притягнений до відповідальності згідно із законодавством за перевищення встановлених обмежень швидкості руху.
Таким чином, застосування знака 3.41 ПДР України, а, відповідно, і виконання його вимог, напряму пов'язано із попереднім встановленням відповідно до вимог ПДР та національних стандартів дорожніх знаків обмеження швидкості руху 3.29 та/або 3.31.
Звертаючись до суду із позовом, позивач покликається на недотримання при встановленні дорожнього знака 3.41. ПДР України, недотримання вимог якого їй інкримінується, встановлених стандартів до такого роду знаків.
Згідно зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Приписами ст.280 КУпАП обумовлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, висновки про наявність чи відсутність у діях позивача, адміністративного правопорушення мають бути зроблені судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Згідно з п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Крім того, наголошено на неприпустимості спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Як вбачається із матеріалів справи, з метою належного повідомлення сторін про перебування на розгляді даної справи, відповідачу було скеровано копію позовної заяви разом із доданими матеріалами до неї, роз'яснено порядок та строк подання відзиву на позовну заяву, в свою чергу, відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, як суб'єкт владних повноважень, в порядку, визначеному ст. 162, 269 КАС України, не подав до суду відеозапису події чи будь-яких інших доказів на підтвердження викладених у постанові обставин та на спростування тверджень позивача, правом подання відзиву станом на день розгляду справи відповідач не скористався.
Верховний Суд у своїй постанові від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а зазначає, що оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п.3 ч.2ст.2 КАС України), суд має констатувати, що працівником Національної поліції факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом, що міг бути забезпечений для такого роду порушень правил дорожнього руху. Отже, відповідачем у своїй діяльності порушені принципи всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація тощо). Наявність лише постанови про притягнення до відповідальності не дає підстав стверджувати про допущення позивачем порушень Правил дорожнього руху України в той день та час, оскільки зазначені твердження не знайшли обґрунтування під час розгляду справи. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
З урахуванням викладеного, при розгляді даної справи суб'єктом владних повноважень, на якого покладено процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, не підтверджено недотримання позивачем Правил дорожнього руху України, а відповідно судом факту вчинення ним правопорушення за ч.і ст.122 КУпАП, з урахуванням, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України), не встановлено.
Відповідно до приписів частини 3 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на наведене, враховуючи заявлені позовні вимоги та приписи ч. 3 ст. 286 КАС України, відсутність достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 слід задоволити, постанову серії ЕАТ № 754491 від 17.08.2023 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, на користь позивача підлягають стягненню витрати на сплату судового збору у розмірі 536,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань
Керуючись ст. 6, 10, 19, 90, 241-246, 286 КАС України, -
УХВАЛИВ:
адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - задоволити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 7544491 від 17.08.2023, винесену інспектором Управління патрульної поліції у Тернопільській області щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 536,80 грн (п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт
№ НОМЕР_2 , виданий 08.10.2018, проживає: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Управління патрульної поліції у Тернопільській області, місцезнаходження: м. Тернопіль, вул. Котляревського, 24.
Суддя (підпис) Б.М. Гедз
З оригіналом згідно.
Оригінал рішення знаходиться в матеріалах цивільної справи № 380/20056/23.
Суддя Б.М. Гедз