Справа № 461/10525/23
Провадження № 2/461/3954/23
УХВАЛА
Іменем України
15.12.2023 року м. Львів
Суддя Галицького районного суду м. Львова Мисько Х.М., розглянувши цивільну справу за позовом адвоката Шашликова Дениса Геннадійовича (79000, м. Львів, вул. Дорошенка, 14 офіс 8) в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) про поділ майна подружжя,-
ВСТАНОВИВ:
Адвокат Шашликов Д.Г. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Галицького районного суду м. Львова із позовом до ОСОБА_2 в якому просить: визнати приміщення цеху - накоплювача, позначеного літерою «В» №11-16;21-25 першого поверху; площею 958,7 кв.м. та 57-59 другого поверху, площею 39,6 кв.м., що розташоване в будівлі літера «В-2», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : виділити частини приміщення цеху - накоплювача, позначеного літерою «В» №11-16;21-25 першого поверху;площею 958,7 кв.м. та 57-59 другого поверху площею 39,6 кв.м., що розташоване в будівлі літера «В-2», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , у власність ОСОБА_1 , з підстав викладених у фабулі позову.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд приходить до наступного висновку.
Частиною 1 статті 27 ЦПК України встановлено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 30 ЦПК України визначено перелік позовів, які розглядаються за правилами виключної підсудності.
Так, за змістом частини першої статті 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» (абзац перший пункту 41, пункт 42), перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна.
Згідно з положеннями статті 181 ЦК України, до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті364,367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті370,372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20).
З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Подібні правові висновки щодо застосування правила виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі №404/3167/18, у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.
Як вбачається з позовної заяви позивач звернулася з позовом, в якому просить визнати приміщення цеху - накоплювача, позначеного літерою «В» №11-16;21-25 першого поверху; площею 958,7 кв.м. та 57-59 другого поверху, площею 39,6 кв.м., що розташоване в будівлі літера «В-2», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : виділити частини приміщення цеху - накоплювача, позначеного літерою «В» №11-16;21-25 першого поверху; площею 958,7 кв.м. та 57-59 другого поверху площею 39,6 кв.м., що розташоване в будівлі літера «В-2», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , у власність ОСОБА_1 .
З урахуванням наведеного, вказана позовна заява має розглядатися за місцем знаходження цього майна за правилами виключної підсудності.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17.
З огляду на наведене суд зазначає, що територіальна підсудність цієї справи має визначається за правилами частини першої статті 30 ЦПК України, за місцезнаходженням майна - приміщення цеху - накоплювача, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 .
Пунктом першим ч.1, ч.3 ст.31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ст.32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Відповідно до ч. 1 ст. 378 ЦПК України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дана справа не підсудна Галицькому районному суду м. Львова та її необхідно надіслати за підсудністю до Личаківського районного суду м. Львова.
Керуючись ст.ст. 28, 30, 31, 187 ЦПК України, суддя , -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву адвоката Шашликова Дениса Геннадійовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - передати на розгляд Личаківського районного суду м. Львова за підсудністю.
Роз'яснити учасникам справи, що передача справи з одного суду до іншого, здійснюється не пізніше п'яти днів після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а в разі подання скарги не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складанні повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Мисько Х.М.