УХВАЛА
18 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 160/9060/23
адміністративне провадження № К/990/39816/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року у справі № 160/9060/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України стосовно ненарахування та невиплати позивачеві в повному обсязі додаткової винагороди відповідно до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за загальний період з 05 березня 2022 року по 04 січня 2023 року, зокрема: за 17 квітня 2022 року (день перебування в КНП «Міська клінічна лікарня № 4» Дніпровської міської ради); за період з 18 квітня 2022 року по 19 травня 2022 року (період лікування в КП «Дніпровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова»); за період з 19 травня 2022 року по 31 травня 2022 року (період лікування в ДУ «ТМО МВС України по Дніпропетровській області»); за період з 01 червня 2022 року по 30 червня 2022 року (період перебування у відпустці за станом здоров'я); за період з 08 липня 2022 року по 11 липня 2022 року (період лікування в КНП «Міська клінічна лікарня № 6» Дніпровської міської ради»); за період з 11 липня 2022 року по 18 липня 2022 року (період лікування в КП «Дніпровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова»); за період з 18 липня 2022 року по 21 липня 2022 року (період лікування в ДУ «ТМО МВС України по Дніпропетровській області»); за період з 23 липня 2022 року по 16 серпня 2022 року (період реабілітації в клініці UАВ «Раlangos Linas» (Литовська Республіка); за період з 07 вересня 2022 року по 06 жовтня 2022 року (період перебування у відпустці за станом здоров'я); за період з 08 листопада 2022 року по 07 грудня 2022 року (період перебування у відпустці за станом здоров'я);
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити позивачеві в повному обсязі додаткову винагороду відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за загальний період з 05 березня 2022 року по 04 січня 2023 року, зокрема: за 17 квітня 2022 року (день перебування в КНП «Міська клінічна лікарня № 4» Дніпровської міської ради); за період з 18 квітня 2022 року по 19 травня 2022 року (період лікування в КП «Дніпровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова»); за період з 19 травня 2022 року по 31 травня 2022 року (період лікування в ДУ «ТМО МВС України по Дніпропетровській області»); за період з 01 червня 2022 року по 30 червня 2022 року (період перебування у відпустці за станом здоров'я); за період з 08 липня 2022 року по 11 липня 2022 року (період лікування в КНП «Міська клінічна лікарня № 6» Дніпровської міської ради»); за період з 11 липня 2022 року по 18 липня 2022 року (період лікування в КП «Дніпровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова»); за період з 18 липня 2022 року по 21 липня 2022 року (період лікування в ДУ «ТМО МВС України по Дніпропетровській області»); за період з 23 липня 2022 року по 16 серпня 2022 року (період реабілітації в клініці UАВ «Раlangos Linas» (Литовська Республіка); за період з 07 вересня 2022 року по 06 жовтня 2022 року (період перебування у відпустці за станом здоров'я); за період з 08 листопада 2022 року по 07 грудня 2022 року (період перебування у відпустці за станом здоров'я);
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України стосовно не нарахування та невиплати позивачеві компенсації у зв'язку зі службовим відрядженням до клініки UАВ «Раlangos Linas» (Литовська Республіка) за період з 21 липня 2022 року по 16 серпня 2022 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити позивачеві в повному обсязі компенсацію у зв'язку зі службовим відрядженням до клініки UАВ «Раlangos Linas» (Литовська Республіка) за період з 21 липня 2022 року по 16 серпня 2022 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному розмірі додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, за періоди з 08 липня 2022 року по 11 липня 2022 року, з 11 липня 2022 року по 18 липня 2022 року та з 18 липня 2022 року по 21 липня 2022 року як періоди перебування на стаціонарному лікуванні, з 09 вересня 2022 року по 08 жовтня 2022 року та з 10 листопада 2022 року по 09 грудня 2022 року як періоди перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплати ОСОБА_1 додаткову винагороду, збільшену до 100000 грн в розрахунку на місяць, відповідно до пункту 1 Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, з урахуванням здійснених платежів за періоди: з 08 липня 2022 року по 11 липня 2022 року, з 11 липня 2022 року по 18 липня 2022 року та з 18 липня 2022 року по 21 липня 2022 року як періоди перебування на стаціонарному лікуванні; з 09 вересня 2022 року по 08 жовтня 2022 року та з 10 листопада 2022 року по 09 грудня 2022 року як періоди перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
27 листопада 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року у справі № 160/9060/23. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та повністю рішення суду апеляційної інстанції, винести нове рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з наступних підстав.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права стосовно нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» стосовно виплати коштів військовослужбовцям за період перерви перебуванні на лікуванні в лікувальних закладах після отримання поранення та за періоди подальшого лікування після такої перерви.
Верховний Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен вказати: 1) норми матеріального права, які неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
Суд звертає увагу відповідача, що обґрунтування без чіткої вказівки на норму права (пункт, частину, статтю), щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, не може вважатись належним виконанням вимог пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Крім того, зі змісту касаційної скарги вбачається, що відповідач, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та стверджуючи про відсутність правового висновку Верховного Суду, не конкретизує, який, на її думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду, як відповідні норми права необхідно застосовувати, а також не обґрунтовує необхідність такого висновку у взаємозв'язку з посиланням на обставини справи.
З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання заявника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Іншою підставою касаційного оскарження позивач зазначає пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України та стверджує, що в порушення пункту 2 частини другої статті 353 КАС України суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Так, частиною другою статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Частиною шостою статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження (пункт 10 частини шостої статті 12 КАС України).
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження (частина четверта статті 12 КАС України), а також, які через складність та інші обставини недоцільно розглядати в спрощеному позовному провадженні (частина третя статті 12 КАС України).
Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами частини четвертої статті 257 КАС України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
У цій справі, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки вказана справа не визначена у частині четвертій статті 257 КАС України, як справа, що розглядається виключно за правилами загального позовного провадження.
Таким чином, відсутні підстави, за яких цю справу не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
З огляду на викладене, заявником належним чином не обґрунтовано посилання на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідач серед іншого обґрунтовує касаційну скаргу також тим, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, що за змістом відповідає підпунктам «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд звертає увагу, що пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.
Крім того, Суд зазначає, що посилання на підпункти пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов'язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року у справі № 160/9060/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя М.В. Білак