ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/13165/21 пров. № А/857/19200/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року про залишення без задоволення заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду у справі № 140/13165/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії (ухвала суду першої інстанції прийнята суддею Волдінером Ф.А. в м. Луцьку Волинської області 25 вересня 2023 року в порядку письмового провадження), -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі також - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року у справі № 140/13165/21 адміністративний позов задоволено, визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 03 травня 2021 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі також - Закон № 796-ХІІ); зобов'язано відповідача провести позивачу з 03 травня 2021 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік).
18 вересня 2023 року до суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_1 в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року у справі № 140/13165/21 в частині нарахування підвищення до пенсії в розмірі двох прожиткових мінімумів, а не двох мінімальних заробітних плат. Заявник просила зобов'язати відповідача вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії залишено без задоволення.
Залишаючи заяву без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем не використано усі можливості для примусового виконання рішення суду у даній справі, а, відтак, звернення позивача в порядку статті 383 КАС України є передчасним.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржила позивач , яка вважає, що ухвала прийнята з порушенням норм процесуального та недотриманням норм матеріального права, просить ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким її заяву задовольнити.
У доводах апеляційної скарги покликається на те, що судом першої інстанції не було враховано, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року не було виконано ГУ ПФУ у Волинській області у повному обсязі, а саме неправильно визначено суму доплати до пенсії.
На підтвердження доводів апеляційної скарги вказує, що відповідачем протиправно при перерахунку пенсії застосовано розрахункову величину прожиткового мінімуму, оскільки при перерахунку пенсії застосуванню підлягає розмір мінімальної заробітної плати, установленої на відповідний календарний рік, з урахуванням змін такого розміру протягом відповідного року.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи, що ухвалу суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку частини першої статті 312 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог частини четвертої статті 229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке.
Відповідно до вимог частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Статтею 14 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення суду, серед іншого має містити інформацію про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформацію про хід виконавчого провадження, у випадку, коли таке відкрито (частина друга статті 383 КАС України).
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом (частина третя статті 383 КАС України).
Так, позивач звернулася до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України у зв'язку з тим, що на виконання вказаного вище рішення суду відповідачем нараховано та призначено до виплати підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону № 796-ХІІ, проте суму обрахованого підвищення визначив у розмірі двох прожиткових мінімумів, а не мінімальних заробітних плат, що не відповідає судовому рішенню.
Відтак, спірним у цій справі є питання визначення розрахункової величини для нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії. З цього приводу колегія суддів вказує на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 січням 2022 року, яке набрало законної сили 10 лютого 2022 року, зобов'язано відповідача провести позивачу з 03 травня 2021 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік).
Як наслідок, вказаним судовим рішенням вирішено спір з приводу розміру належних позивачу виплат, вказане рішення набуло законної сили та у відповідності до статті 370 КАС України підлягає обов'язковому виконанню і точній відповідності до змісту резолютивної частини такого рішення.
Колегія суддів зазначає, що застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статті 383 КАС України можливе лише у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
При цьому, звернення до суду із заявою відповідно до статті 383 КАС України можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконані в органах державної виконавчої служби. Звернення рішення суду до примусового виконання є обов'язковою передумовою для подання заяви у порядку статті 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до виконавців.
Звертаючись із заявою в порядку статті 383 КАС України, заявник зазначає, що 24 жовтня 2022 року Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) відкрито виконавче провадження № 70115782.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 13 червня 2023 року підтверджується встановлене позивачу підвищення до пенсії у розмірі 4540 грн., що у свою чергу вказує на застосування відповідачем для обрахунку вказаної виплати розрахункової величини - двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленої законом на 01 січня календарного року.
Натомість, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року, зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення позивачу у розмірі визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно з Законом про Державний бюджет на відповідний рік).
Такі дії відповідача, як суб'єкта владних повноважень, є протиправними, оскільки не відповідають судовому рішенню, яке набрало законної сили і яким його зобов'язано при перерахунку пенсії позивачу застосувати саме розміри мінімальної заробітної плати, установлені на відповідний календарний рік, а не прожитковий мінімум, який є суттєво меншим.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Постановою Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 804/2076/17 встановлена наступна позиція Верховного Суду: «Сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб'єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб'єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи».
Враховуючи, що у рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року у даній справі визначено, що розмір доплати до пенсії, яку слід нарахувати та виплатити позивачу, визначається статтею 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, то суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що проведення відповідачем на виконання такого рішення суду перерахунку пенсії позивача із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних, є протиправним, оскільки при перерахунку пенсії застосуванню підлягає саме величина мінімальної заробітної плати.
Отож, обумовлене рішення суду підлягає до виконання відповідачем (боржником) у точній відповідності до його резолютивної частини.
Висновки суду першої інстанції щодо передчасності звернення позивача із заявою в порядку статті 383 КАС України, засновані на тому, що державним виконавцем не використано усі можливості для примусового виконання рішення суду у даній справі не є обґрунтованими, оскільки законодавець не пов'язує можливість звернення із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду з використанням чи не використанням виконавцем усіх засобів для примусового виконання такого рішення суду, а лише встановлює вимоги до такої заяви шляхом повідомлення заявником інформації про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та хід виконавчого провадження (пункти 7, 8 частини другої статті 383 КАС України).
Відтак, суд першої інстанції дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, а також допустився помилки в частині застосування норм процесуального права, що призвело до помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви.
За приведених положень законодавства та фактичних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали про залишення без задоволення заяви про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду у справі № 140/13165/21 та задоволення апеляційної скарги позивача.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 328 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року про залишення без задоволення заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду у справі № 140/13165/21 - скасувати.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, вчинені на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року у справі № 140/13165/21, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 03 травня 2021 року доплати до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з двох прожиткових мінімумів, а не з двох мінімальних заробітних плат (з урахуванням зміни такого розміру протягом відповідного року) згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року у справі № 140/13165/21.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар