ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 560/10696/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
18 грудня 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс-рейзен Біс" до Державної служба України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду(контролю) у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови,
ВСТАНОВИВ:
у червні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс-рейзен Біс" (ТОВ «Люкс-рейзен Біс») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про визнання протиправними та скасування постанови №ПШ015911 від 02.06.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 05.04.2023 інспектором відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за №348359.
Під час перевірки виявлено порушення cт. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» та Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР). При здійсненні міжнародних пасажирських перевезень по маршруту «Маріуполь - Колобжег» згідно дозволу АН №007765 другий водій ОСОБА_1 не використовує особисту картку водія при обладнаному та повіреному цифровому тахографі (відсутня особиста картка водія в другому слоті). Відсутня інформація водія ОСОБА_1 за 05.04.2023.
В акті зазначені пояснення водія ОСОБА_2 : «їхав з міста Катовіце і у Львові виходжу, додаю роздрук водія Оболенських».
На підставі акта перевірки, 02.06.2023 відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області на підставі ч. 1 абз. 6 cт. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" винесено постанову №ПШ015911 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 34000 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.
За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (Закон № 2344-ІІІ), який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Згідно ч. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Частиною 4 ст. 53 Закону №2344-ІІІ визначено, що при виконанні міжнародних перевезень пасажирів резиденти України повинні мати:
-дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;
- список пасажирів (при нерегулярних та маятникових перевезеннях);
- білетно-облікову документацію;
- схему маршруту.
Згідно ч. 8 ст. 53 Закону №2344-ІІІ водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов'язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.
Так, абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому, диспозиція правопорушення, передбаченого абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ передбачає настання відповідальності перевізників за виконання міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону.
Так, порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначає Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженоїнаказом міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385 (Інструкція №385).
Згідно п. 1.4 Інструкції №385:
-тахограф - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
- картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі.
Відповідно до пунктів 3.3, 3.6 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зокрема: своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами, а також, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.
Також, 20.09.2010 року набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01.07.1970.
Пунктом 2 а) статті 12 Додатку «Контрольний пристрій» до ЄУТР визначено, що водії використовують реєстраційні листки або картку водія кожний день, коли вони керують транспортним засобом, з моменту приймання транспортного засобу під свою відповідальність.
Згідно п. 7 b) вказаної статті, у випадку коли водій керує транспортним засобом, оснащеним цифровим контрольним пристроєм відповідно до доповнення 1В, то він повинен бути в змозі пред'явити щоразу, коли цього вимагатиме інспектуюча посадова особа: і) картку водія, власником якої він є; іі) будь-які записи, зроблені власноруч, і роздруківку, зроблену протягом поточного тижня і попередніх 15 календарних днів, як це вимагається у відповідності до ЄУТР; ііі) реєстраційні листки, що відповідають тому ж періоду часу, вказаному у попередньому пункті і під час якого він керував транспортним засобом, оснащеного аналоговим тахографом.
Тобто, саме вказаними нормативними актами врегульовано питання роботи тахографа, порядок роздруківки режиму роботи водія.
Порушення цих норм законодавства тягне за собою відповідальність, визначену абз. 11 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-III, якою визначено, що за управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, нормами статті 60 Закону №2344-ІІІ, а саме абзацами 6 та 11 частини 1, передбачено різні види відповідальності: за відсутність документів, передбачених статтею 53 Закону, та пов'язаних із роботою тахографа, що в свою чергу, за наявності доведеності вчиненого порушення є різними по своїй суті порушеннями та тягнуть за собою накладення адміністративно-господарських штрафів за окремими пунктами та в різних розмірах.
Однак, під час перевірки не встановлено відсутність одного з документів, передбачених статтею 53 Закону №2344-ІІІ необхідних для міжнародних перевезень.
Так, згідно відеофіксації перевірки транспортного засобу, фактичною підставою складання акту перевірки стало те, що другий водій ОСОБА_1 не використовує особисту картку водія при обладнаному та повіреному цифровому тахографі (відсутня особиста картка водія в другому слоті). Проте, відеофіксація не підтверджує факт відсутності інформації водія ОСОБА_1 за 05.04.2023, при цьому вимоги надати таку інформацію не пред'являлось.
Уже після зазначення вказаної обставини в акті перевірки водій ОСОБА_2 роздрукував та додав роздрук водія Оболенських (про що і вказав в акті перевірки).
За таких обставин, твердження відповідача про те, що особиста картка водія ОСОБА_1 була відсутня у слоті тахографа, у зв'язку із чим і неможливо було б здійснити роздруківку на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія є безпідставними, оскільки не створює правових підстав для притягнення позивача до відповідальності саме згідно абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ, так як вказаною нормою передбачено відповідальність за відсутність відповідних документів, а не за їх оформлення (чи наповненість змісту).
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в ході судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова №ПШ015911 від 02.06.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000 грн є протиправною та підлягає скасуванню.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.