ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 560/7385/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Драновський Я.В.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
18 грудня 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 червня 2023 року (ухвалене в м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державна казначейська служба України, Прикордонний загін імені Князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
позивач звернувся до суду з позовом до Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державна казначейська служба України, Прикордонний загін імені Князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 червня 2023 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити адміністративний позов, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права..
24 жовтня 2023 року до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18.10.2023 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що позивач відповідно до витягу з наказу ректора Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького від 15.03.2022 №215-ос був зарахований у списки особового складу та на усі види забезпечення академії.
У період з 01.08.2022 по 12.10.2022 позивач перебував у службовому відрядженні у складі зведеного загону відділу прикордонної служби від Національної академії у оперативному підпорядкуванні 105 прикордонного загону імені князя Володимира Великого ДПС України.
Позивач, вважаючи протиправною невиплату збільшеної додаткової винагороди, згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168 за вказаний період, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до ч. 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з частинами 3, 4 ст. 25 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства. Соціальний захист працівників Державної прикордонної служби України забезпечується на загальних підставах відповідно до законодавства про працю, якщо інше не передбачено трудовим договором. Відповідно до ч. 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (частина четверта статті 9 цього Закону).
На виконання указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Відповідно до пункту 1 Постанови №168 (в редакції на час виникнення спірних відносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка", виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно з пунктами 2-1, 3 Постанови №168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Адміністрацією Державної прикордонної служби України був виданий наказ №392/0/8122-АГ від 30.07.2022 "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168", що застосовувався з 01.08.2022 по 31.12.2022 (далі - наказ АДПСУ №392), яким було врегульовано порядок i умови виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України.
Пунктом 1 наказу АДПСУ №392 (що застосовувався з 01.08.2022 по 31.12.2022) визначено що, військовослужбовцям, крім випадків, передбачених цим наказом, які проходять військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управліннях, органах охорони державного кордону, загонах морської охорони (у тому числі строкову), навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення (далі - органи Держприкордонслужби) з дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу oргaну Дeржприкордонcлvжби (у зв'язку із звільненням з військової cлyжби) на період дії воєнного стану щомісячно здійснюється виплата додаткової винагороди в розмірі до 30 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідно до законодавства України обов'язків військової служби. Додаткова винагорода збільшується до 100 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях a6o забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки i оборони, відсічі i стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів. Пунктом 2 наказу АДПСУ №392 визначено, що заходами, передбаченими абзацом другим пункту 1 цього наказу, визначається виконання у відповідні дні військовослужбовцем: 1) бойових завдань із ведення pyxy опору на тимчасово окупованій території України; 2) бойових завдань з пошуку, виявлення i знешкодження диверсійно - розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами; 3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей; 4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій aбo ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту; 5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових ді
Відповідно до п. 4наказу АДПСУ №392 підтвердження безпосередньої участі вiйcькoвocлyжбoвцiв у бойових діях aбo заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:
1) бойового наказу (бойового розпорядження);
2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) a6o постової відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів i кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих a6o оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях у виконанні бойових (спеціальних) завдань із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
З матеріалів справи встановлено, що у спірний період позивач перебував у службовому відрядженні у складі зведеного загону у оперативному підпорядкуванні НОМЕР_1 прикордонного загону імені князя Володимира Великого.
Національною академією Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького до НОМЕР_1 прикордонного загону імені князя Володимира Великого було надіслано запит щодо надання інформації про участь військовослужбовців академії у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах бойових дій у період здійснення зазначених заходів (відповідно до додатку 2 до наказу АДПСУ №392), однак відповіді на нього не надано.
Разом з тим, на виконання вимог ухвали суду 105 прикордонним загоном імені князя Володимира Великого також надано інформацію про те, що підтверджуючі документи щодо прийняття позивачем безпосередньої участі (в сукупності) у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, до них не надходили.
Враховуючи те, що належними доказами не підтверджено, що відповідач допустив протиправну бездіяльність або порушення закону, колегія суддів приходить до висновку, що у академії були відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 №168 у підвищеному розмірі.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до витягу з наказу ректора Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького від 02.09.2022 №360-ВВ "Про особовий склад" в період з 05.09.2022 по 11.09.2022 включно, позивач перебував у відпустці за сімейними обставинами.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для зобов'язання відповідача виплатити позивачу винагороду у зазначені періоди.
Колегія суддів відхиляє твердження апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального законодавства, а саме здійснення розгляду справи в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, а також відсутності в спірному рішенні дати виготовлення повного тексту, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 262 КАС розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими КАС для розгляду справи в загальному позовному провадженні, з особливостями, визначеними главою 10 КАС.
Таким чином, законодавець визнає спрощене позовне провадження похідним від загального позовного провадження, але з притаманними йому процесуальними особливостями. Такі процесуальні особливості обумовлюють переваги спрощеного позовного провадження для вирішення певної категорії публічно-правових спорів з метою виконання завдань адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 КАС спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Справами незначної складності або малозначними визнаються адміністративні справи, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. У спрощеному позовному провадженні може бути розглянута і будь-яка інша справа, пріоритетним для якої є швидкий розгляд, за винятком тих категорій справ, які мають бути розглянуті тільки за правилами загального позовного провадження. При цьому навіть за відсутності певних процесуальних етапів у спрощеному позовному провадженні досягається мета адміністративного судочинства - ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, цільове призначення спрощеного позовного провадження полягає у розгляді відповідних категорій адміністративних справ, щодо яких суд визнав пріоритетним швидкий розгляд, за умови дотриманні положень адміністративного процесуального законодавства та забезпечення ефективного захисту прав та інтересів приватних осіб, навіть за відсутності певних процесуальних етапів судового провадження. При цьому обрання форми судочинства обумовлюється складністю справи, яка в кожному випадку індивідуальна та визначається розсудом суду.
Процесуальне законодавство визначає умови, за наявності яких адміністративна справа може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
У в порядку спрощеного провадження розглядаються справи незначної складності, перелік яких наводиться в ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 263 КАС. Тобто форма судочинства чітко визначається положенням процесуального законодавства, відповідно до якого той чи інший різновид публічно-правового спору, який переданий на розгляд адміністративного суду, належить до адміністративних справ незначної складності.
Враховуючи предмет спору, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
За таких обставин, суд не приймає доводи апелянта щодо не зазначення судом першої інстанції дати виготовлення повного тексту рішення, оскільки вказане має місце лише при винесенні вступної та резолютивної частини рішення. В даному випадку датою виготовлення повного тексту рішення Хмельницького окружного адміністративного суду є дата зазначена у вступній частині рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 червня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Біла Л.М. Матохнюк Д.Б.