ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/2324/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гурін Дмитро Миколайович
Суддя-доповідач - Мацький Є.М.
18 грудня 2023 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
в січні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 25.05.2022 №263040006262 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком, яка призначена за Законом України «Про загальне обов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу", з урахуванням стажу державної служби.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.05.2022 про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" з дати звернення з заявою з 20.05.2022, зарахувавши до стажу державної служби період роботи з 03.12.2014 по 30.05.2017 в органах місцевого самоврядування.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві.
20.05.2022 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві з заявою та додатковими документами щодо переходу на інший вид пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
25.05.2022 за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області розглянуто заяву ОСОБА_1 від 20.05.2022 та прийнято рішення №263040006262 про відмову у переведенні на пенсію за віком, передбачену Законом №889-VІІІ.
З рішення ГУ ПФУ в Житомирській області від 25.05.2022 вбачається, що відповідач відмовив у переведенні на пенсію за Законом України "Про державну службу" у зв'язку з відсутністю 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ.
ГУ ПФУ в м.Києві листом від 03.08.2022 повідомило ОСОБА_1 про розгляд її заяви та наданих до неї документів відповідним структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за принципом екстериторіальності, яким 25.05.2022 прийнято рішення №263040006262 про відмову у переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з тих підстав, що станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 не займає посаду, віднесену до відповідних посад державних службовців, та її стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби становить менше 20 років. Також ГУ ПФУ в Житомирській області зазначило, що згідно з ст.25 Закону №3723-ХІІ визначено сім категорій посад державних службовців, в залежності від яких, встановлювались ранги державних службовців. Основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу (а.с.9).
Позивач вважає таке рішення протиправним, тому звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу.
Пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Разом з тим, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу", у зв'язку з недостатністю 20-річного стажу.
Апелянт стверджує, що періоди роботи позивача в органах місцевого самоврядування не можуть бути зараховані до стажу державної служби.
Колегія суддів відхиляє зазначені доводи з огляду на таке.
Як вбачається з трудової книжки позивача НОМЕР_1 з 26.04.1996 по 21.12.2011 ОСОБА_1 працювала у Державному казначействі, з 27.12.2011 по 02.12.2014 позивач працювала у Головному управлінні Державного казначейства України, з 03.12.2014 по 30.05.2017 у Менжинській сільській раді Нікопольського району Дніпропетровської області (у подальшому перейменованій на Приміську), з 12.06.2017 по 14.01.2022 в Управлінні державної казначейської служби, на різних посадах, які відносяться до посад державного службовця та під час роботи їй присвоювались спеціальні звання та ранги (а.с.15-19).
Крім того, в матеріалах справи міститься довідка про заробітну плату ОСОБА_1 , видана Управлінням державної казначейської служби у Дарницькому районі м.Києва від 19.05.2022 №03-139/2 (а.с.12).
03.12.2014 ОСОБА_1 прийняла Присягу державного службовця (а.с.10).
Таким чином сукупний стаж служби позивача становить 25 років 08 місяців 03 дні станом на 2022 рік. Також, вказані записи містяться у трудовій книжці, що є основним доказом підтвердження відповідного стажу для призначення пенсії.
Стаття 1 Закону №3723-ХІІ визначала, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій (частина 2 статті 2 Закону №3723-XII).
Крім цього, абзацом тринадцятим пункту 2 Порядку №283 передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема: на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених статтею 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до п.4 Порядку №229 до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Порядок №283, так і чинний наразі Порядок №229 передбачає, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування.
Необхідно врахувати, що пунктом 4 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
З трудової книжки позивача слідує, що вона з 03.12.2014 по 30.05.2017 працювала в Менжинській сільській раді Нікопольського району Дніпропетровської області (у подальшому перейменованій на Приміську) на посаді спеціаліста з бухгалтерського обліку та звітності - бухгалтера сільської ради. При цьому, 03.12.2014 вона склала присягу посадової особи місцевого самоврядування та на день прийняття Присяги мала 9 ранг державного службовця в межах 5 категорії (на звороті а.с.7).
Відповідно до ст.15 Закону України 07.06.2001 №2493-III "Про службу в органах місцевого самоврядування" (далі - Закон №2493-ІІІ) особам, які займають посади, віднесені до п'ятої категорії, може бути присвоєно 9, 8 і 7 ранг.
Таким чином, посада на якій позивач перебувала в органах місцевого самоврядування відноситься до 5 категорії посад державних службовців.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема у постановах від 13.05.2021 у справі №623/198/17 та від 29.09.2022 у справі №234/6967/17.
Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 за результатом розгляду справи №351/1792/17 зазначив, що після набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889 положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до статті 46 Закону України "Про державну службу" №889 та пункту 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" зараховується до стажу державної служби.
Зазначені обставини, спростовують доводи апелянта про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування не може бути зарахований, як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії держави службовця.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що займана позивачем посада у період роботи в Менжинській сільській раді Нікопольського району Дніпропетровської області (у подальшому перейменованій на Приміську) відповідно до статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", входить до переліку посад, які зараховуються до стажу державної служби.
Таким чином, стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби станом на 01.05.2016 - день набрання чинності Законом України №889-VIII становив більше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Оскільки на час набрання чинності Закону №889-VII, а саме станом на 01.05.2016 в силу перерахованих вище норм законодавства позивач працювала на посадах державної служби понад 20 років, а станом на день звернення до відповідача із заявою від 20.05.2022 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" мала стаж державної служби понад 25 років та досягла необхідного пенсійного віку, відтак, суд вважає, що позивач має право на призначення пенсії державного службовця за віком згідно з ст.37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу".
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, приймаючи рішення від 25.05.2022 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з 20.05.2022 з пенсії за віком відповідно до Закону №1058 на пенсію державного службовця за віком відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" діяло протиправно, з огляду на що суд вважає за необхідне визнати протиправним вказане рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та скасувати його.
Аналогічні правові висновки висловлені у постанові Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 від 13.02.2019 та постанові Верховного Суду від 09.05.2023 у справі №560/928/20.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві перевести ОСОБА_1 з 20.05.2022 на пенсію державного службовця за віком відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" з урахуванням довідок про заробітну плату від 19.05.2022 №03-139/2 та №03-139/3, то суд дійшов наступних висновків.
Згідно з п.п.3 п.4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Відповідно до наведених норм органи Пенсійного фонду України призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії.
Питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого пенсійного органу.
Враховуючи те, що судом підтверджено право позивача на зарахування до стажу державної служби періоду роботи з 03.12.2014 по 30.05.2017, уповноважений орган на призначення пенсій - Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві зобов'язаний зарахувати до стажу державної служби позивача наведений період та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням наведених обставин, що і буде належним способом захисту порушеного права позивача.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.