ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 560/11901/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.
Суддя-доповідач - Сушко О.О.
15 грудня 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
В листопаді 2022 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати винесене ГУ ДПС у Хмельницькій області податкове повідомлення - рішення від 25 серпня 2022 року №0037542407 в частині нарахованої відповідно до підпунктів 129.1.4. пункту 129.1. статті 129 Податкового кодексу України пені в сумі 948 584,68 (дев'ятсот сорок вісім тисяч п'ятсот вісімдесят чотири грн. 68 коп.) грн.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 25 серпня 2022 року №0037542407 в частині нарахованої пені в сумі 948 584 (дев'ятсот сорок вісім тисяч п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 68 коп.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що в період з 28.10.2019 по 01.10.2019 відповідачем було проведена документальна позапланова виїзна перевірка Шепетівського військового лісгоспу державного підприємства "Івано-Франківський військовий лісокомбінат" з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 25.10.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 25.10.2019, іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 25.10.2019.
За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 08.11.2019 №0144/22-01-05-07/24972050 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Шепетівського військового лісгоспу державного підприємства "Івано-Франківський військовий лісокомбінат".
В п.3.2.2 акту встановлено, що за період з січня 2016 року до червня 2019 року позивачем допущено несвоєчасне перерахування зобов'язання по ПДФО до бюджету в сумі 7221719,29 грн.
У висновках вказаного акта перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 168.1.1 пп. 168.1.2 п. 168.1, п. 168.4, п. 168, пп. "а", "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, - у перевіряємому періоді несвоєчасно перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 7221719,29 грн.
У подальшому контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.03.2020, у тому числі за №0009813303, відповідно до якого збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 8394350,45 грн. ( в тому числі: податкове зобов'язання - в сумі 2795168,77 грн., штрафна (фінансова) санкція - 4650552,00 грн., пеня - 948584,68 грн).
Пеня нарахована на підставі підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України, та підтверджена лише розрахунком пені при несвоєчасному перерахуванні до бюджету сум утриманого ПДФО. Розрахунок містить відомості про нарахований податок (помісячно), перераховані до бюджету суми (із двома датами: строк та факт), несвоєчасну сплачену суму податку та кількість днів затримки, пеню за наслідками перевірки.
Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду про їх оскарження в судовому порядку.
За результатом касаційного перегляду справи, Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2021 року у справі №560/1935/20 дійшов висновку, що оскільки обставини несвоєчасної сплати податкового зобов'язання позивачем визнаються, підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 березня 2020 року №0009813303 в частині визначення пені в розмірі 948584,68 грн. відсутні.
У зазначеному рішенні вказано, що "в ході проведення перевірки контролюючий орган встановив, що у періоді, що перевірявся, позивач несвоєчасно перерахував до бюджету ПДФО в сумі 7221719,29 грн. та військовий збір - в сумі 209850,73 грн. При цьому позивач в день виплати заробітної плати найманим працівникам нараховував, утримував та перераховував відповідні податок та збір до бюджету. Водночас, відповідно до вимог пункту 87.9 статті 87 ПК України контролюючий орган зараховував ці кошти на погашення заборгованості за попередні періоди.
За змістом касаційної скарги скаржник пов'язує протиправне, на його думку, нарахування пені в розмірі 948584,68 грн. з помилковістю застосування ГУ ДПС статті 127 ПК України при застосуванні штрафних санкцій.
Обставини несвоєчасної сплати податкового зобов'язання позивачем визнаються. Ні в адміністративному позові, ні в ході розгляду справи в судах зауважень щодо правильності здійснених відповідачем розрахунків не висловлювалось та не зазначалось інших обставин незгоди із нарахуванням пені. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 березня 2020 року №0009813303 в частині визначення пені в розмірі 948584,68 грн. відсутні".
Також у цьому рішенні вказано, що із спірних податкових повідомлень-рішень слідує, що пеню нараховано на підставі підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України.
Вказаною постановою Верховного Суду, зокрема, скасовано рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року у справі №560/1935/20 в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 березня 2020 року №0009813303 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 2132428,19 грн.
У зв'язку із частковим скасуванням податкового повідомлення - рішення №0009813303 від 23.03.2020, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 25.08.2022 №0037542407, відповідно до якого визначено позивачу грошове зобов'язання, у сумі 3743753,45 грн. (в тому числі: податкове зобов'язання - в сумі 2795168,77 грн., пеня - 948584,68 грн.). У цьому рішенні вказано, що пеня нарахована на підставі підпункту 129.1.4 пункту 129.1 статті 129 ПК України.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, спірна пеня нарахована на підставі підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України, що встановлено і у рішенні Верховного Суду у постанові від 16 грудня 2021 року у справі №560/1935/20. Цього не спростовує зазначення в оскаржуваному ППР того, що пеня нарахована на підставі підпункту 129.1.4 пункту 129.1 статті 129 ПК України. Оскільки підставою прийняття спірного ППР зазначено акт перевірки від 08.11.2019 №0144/22-01-05-07/24972050, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2020 та постанову Верховного Суду від 16.12.2021.
Нормами підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України (чинного на час нарахування спірної пені) визначено, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.
Згідно статті 129 ПК України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на відповідний рахунок платника податків та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.
На суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення його сплати, починаючи з 91 календарного дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
Таким чином, нарахування пені здійснюється за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, починаючи з 91 календарного дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.
Однак фактично (відповідно до розрахунку) пеня була нарахована контролюючим органом, починаючи з першого дня строку сплати ПДФО.
Отже, нарахування пені відбулось з порушенням пп.129.1.3 п.129.1 ст.129 ПК України (без врахування правила 90 календарних днів).
Щодо нарахування пені за несвоєчасну сплату зобов'язань по сплаті ПДФО за період з серпня 2018 року по травень 2019 року, слід зазначити, що розрахунок не містить дати фактичної сплати сум за такі місяці.
Проте, фактично вказана кількість днів затримки сплати обрахована до 01.11.2019, хоча така дата і не зазначена в розрахунку. В той час як перевірка проводилась за період по 25.10.2019.
В акті перевірки зазначено, що протягом перевіряємого періоду підприємством нараховано 6669941,05 грн. податку на доходи, перераховано до бюджету 4213203.74 грн., залишок на 30.06.2019 з урахуванням залишку на 01.01.2016 (Кт 601778.24 грн.) складає Кт 3058515,55 грн.
Картка особового рахунку, надана відповідачем під час розгляду цієї справи, та справи №560/1935/20, також містить відомості щодо сплати позивачем ПДФО лише по червень 2019 року.
Позивач вказує, що сплата зобов'язання з ПДФО за серпень 2018 року закінчилась 17.09.2019, а за вересень 2018 року - 10.10.2019, що суттєво впливає на обрахунок пені за ці місяці. Однак акт перевірки містить відомості щодо сплати податку лише по червень 2019 року включно. Відомості про сплату (або твердження про несплату) ПДФО з липня 2019 року до 25.10.2019 (останній день, за який проводилась перевірка), або 01.11.2019 (дата, до якої фактично обчислено пеню за серпень 2018 року - травень 2019 року), відсутні.
Таким чином, контролюючим органом при проведенні розрахунку пені допущені порушення.
Крім того, не є належним і розрахунок, наведений у позовній заяві позивачем, оскільки такий містить лише відомості контролюючого органу з доданою графою "сума пені, нарахована платником". Власне зазначення сум пені на загальну суму 505 375,95 грн. здійснене за період з грудня 2016 по липень 2018 року без відповідних розрахунків та без урахування усіх місяців, за які має бути нарахована пеня, проте, суд позбавлений можливості самостійно здійснити такий обрахунок.
У постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року по справі № 560/2210/19 вказано, що повноваження щодо витребування, дослідження й аналізу первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, обов'язкових платежів, порушення інших вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, з метою визначення сум грошових зобов'язань та штрафних санкцій, є дискреційними повноваженнями і виключною компетенцією останніх. Своєю чергою, завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпечення ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушення принципу поділу влади.
Відтак, саме відповідач в межах реалізації покладених на нього функцій уповноважений отримувати від платників податків у порядку, визначеному законодавством, документи про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, за результатами аналізу яких реалізує компетенцію в частині визначення сум грошових зобов'язань у порядку, визначеному ПК України.
У разі якщо встановлено невідповідність частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано та що без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність, значення.
Надаючи правову оцінку підставам відповідальності і розміру визначеним контролюючим органом грошовим зобов'язанням, не вправі підміняти собою такий орган та приймати рішення щодо визначення їх розміру.
Отже, якщо частину оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яку суд вважає неправомірним, виокремити неможливо, то таке податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню повністю.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 822/2972/13-а, від 15 грудня 2020 року у справі №826/4847/15 та від 25 травня 2021 року у справі № 823/1147/16.
Суд не наділений повноваженнями та не може підміняти контролюючий орган, зокрема, щодо визначення періоду та в цілому у процедурі нарахування пені. У спірному випадку суд позбавлений можливості ідентифікувати протиправну частину податкового повідомлення-рішення, тому таке підлягає скасуванню в цілому.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.