КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
апеляційне провадження №22-ц/824/6439/2023
справа №759/28457/21
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2023 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Нежури В.А., Соколової В.В.
розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 листопада 2022 року, ухвалене під головуванням судді Кириленко Т.В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», третя особа: Приватне акціонерне товариство «Ю.БІ.АЙ-КООП», про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
встановив:
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовні вимоги мотивує тим, що 13 вересня 2021 року о 18:50 год. водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Skoda SuperB, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по бульвару Щусєва в напрямку вул. Стеценко в м. Києві не дотримався безпечної дистанції, допустив зіткнення із задньою частиною транспортного засобу Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався попереду по тій самій смузі для руху, чим порушив вимоги пункту 13.1 Правил дорожнього руху України та заподіяв транспортним засобам механічні пошкодження.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на місці ДТП складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 13 вересня 2021 року відповідно до встановленого МТСБУ зразка та повідомлено про страхову подію свої страхові компанії.
Вказує, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як власника транспортного засобу, застрахована в ПрАТ «Страхова група «ТАС», ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю на одного потерпілого становить 260 000 грн, за шкоду, заподіяну майну - 135 000 грн, розмір франшизи становить 2500 грн.
Зазначає, що розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17 листопада 2011 року №698, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 грудня 2011 року за №1412/20150 (із змінами та доповненнями), затверджено максимальні розмірі страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України у розмірі 50000 грн потерпілому.
Вказує, що 21 вересня 2022 року позивач звернувся до ПрАТ «Страхова група «ТАС» із заявою про настання страхової події.
Із відповіді ПрАТ «Страхова група «ТАС» убачається, що 27 червня 2021 року між ОСОБА_2 та ПрАТ «Страхова група «ТАС» укладений поліс ОСЦПВВНТЗ серії ЕР №204671316, згідно якого забезпеченим транспортним засобом є Skoda SuperB д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код - НОМЕР_3 . Далі зазначається, що згідно даних Центральної бази даних МТСБУ станом на дату ДТП 13 вересня 2021 року щодо транспортного засобу Chevrolet Aveo, що не є учасником згаданого ДТП, але має аналогічний VIN-код - TMBDL23U86B0446479, діяло два різні поліси ОСЦПВВНТЗ: зазначений вище серії НОМЕР_4 , укладений з ПрАТ «Страхова група «ТАС» та серії ЕР/203130654, укладений із АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП», який, на думку ПрАТ «Страхова група «ТАС», діяв станом на 13 вересня 2021 року, у той час як укладений з ними поліс є нікчемним.
Разом з тим, вказує, що протоколом Президії МТСБ України №464/2020 від 26 лютого 2020 року з метою врегулювання відносин між страховиками-членами МТСБУ з питання забезпечення здійснення страхового відшкодування при наявності декількох внутрішніх договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів був затверджений Порядок виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктом 2.1. цього Порядку №464/2020 визначено, що наявність на момент укладення внутрішнього договору страхування в єдиній централізованій базі даних МТСБУ відомостей про інші внутрішні договори страхування, укладені по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу, визнається достатнім доказом виконання страхувальником зобов'язання при укладенні внутрішнього договору страхування повідомити страховика про інші внутрішні договори страхування (обов'язки страхувальника, що передбачені пунктом 3 частини 1 статті 989 ЦК України та пунктом 17.3 статті 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Вказує, що згідно висновку експерта № 514/21 за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного 05 листопада 2021 року судовим експертом Ковалем І.М., вартість відновлювального ремонту автомобіля Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого в результаті ДТП, яка сталась 13 вересня 2021 року станом на дату проведення дослідження становить 88 819,61 грн; вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження внаслідок ДТП, яка сталась 13 вересня 2021 року станом на дату проведення дослідження становить 31 631,92 грн. Крім цього, позивачем оплачено послуги експерта за виготовлення зазначеного висновку на суму 2800 грн.
Відтак, загальна вартість матеріального збитку, завданого позивачу, складає 91 619,61 грн, з яких 34 931,92 грн має бути відшкодовано ПрАТ «Страхова група «ТАС», а інша частина в розмірі 56 687,69 грн має бути відшкодовано ОСОБА_2 (без урахування франшизи, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 ).
Вказує, що внаслідок пошкодження майна позивачу задано моральну шкоду, розмір якої оцінює у 35000,00 гривень.
Вказує, що у зв'язку із невиконанням зобов'язань позивач має право на стягнення із страховика інфляційних втрат та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України, а також проценти за користування чужими грошима згідно статті 232 ГК України.
Мотивуючи наведеним, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд (том 2 а.с. 44-48):
1. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 94 487,69 гривень, з яких:
1.1. сума матеріального збитку (шкоди), завдана майну потерпілого, у розмірі 59487,69 грн (в тому числі франшиза - 2500,00, вартість автотоварознавчої експертизи у розмірі 2800);
1.2. сума заподіяної моральної шкоди у розмірі 35000,00 гривень.
2. Стягнути з ПрАТ "Страхова група "ТАС" на користь ОСОБА_1 60122,37 гривень, з яких:
2.1. сума відшкодування шкоди, заподіяної майну потерпілого у розмірі 32131,92 гривень;
2.2. нараховані грошові кошти інфляційного збільшення суми боргу за час прострочення у розмірі 8914,21 гривень та по дату ухвалення рішення;
2.3. нараховані грошові кошти 3% річних за користування чужими грошовими коштами, у розмірі 6144,24 гривень;
2.4. пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, згідно пункту 36.5 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у розмірі 11804,30 гривень до дати ухвалення рішення.
3. Стягнути судові витрати.
Святошинський районний суд міста Києва рішенням від 23 листопада 2022 року позов задовольнив частково.
Стягнув із ПрАТ "Страхова група «ТАС" на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 32 131,92 грн, пеню у розмірі 11 804,30 грн, 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 1 127,70 грн, інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 8914,21 грн, а всього - 53 978,13 грн.
Стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 59 487,69 грн.
Стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.
В решті позову відмовив.
Стягнув із ПрАТ "Страхова група «ТАС" на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 883,23 грн.
Стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1170,24 грн.
Додатковим рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 11 квітня 2023 року частково задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сапегіна В.В. про ухвалення додаткового рішення.
Стягнуто із ПрАТ "Страхова група «ТАС" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5643 грн.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5825,40 грн.
Не погодившись з ухваленим рішенням в частині задоволених позовних вимог до ПрАТ "Страхова група "ТАС", ПрАТ "Страхова група "ТАС" подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що станом на 26 червня 2021 року та станом на дату ДТП 13 вересня 2021 року цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Skoda SuperB д.н.з. НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_3 застрахована в АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» відповідно до полісу ЕР/203130654.
27 червня 2021 року між ОСОБА_2 та АТ «Страхова група «ТАС» укладений поліс ОСЦПВВНТЗ серії ЕР № 204671316. Таким чином на дату ДТП було укладено відразу два поліси.
Уважає, що поліс ОСЦПВВНТЗ серії ЕР № 204671316, виданий АТ «Страхова група «ТАС», є нікчемним з моменту його укладення, тобто з 13 вересня 2021 року даний поліс не діяв, а отже позовні вимоги до відповідача ПрАТ «Страхова група «ТАС» є необґрунтованими та безпідставними.
Вказує, що згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № ЕР 204671316 розмір франшизи становить 2500,00 гривень, відтак страхове відшкодування має розраховуватись таки чином: вартість ремонту із урахуванням зносу з ПДВ - ПДВ - франшиза = страхове відшкодування.
Вказує, що наданий позивачем висновок експерта містить розрахунок вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу автомобіля, у якому враховано ПДВ, однак не надано доказів здійснення ремонтних робіт у особи - платника ПДВ.
Вказує, що положення статті 625 ЦК України не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних відносин. Звертає увагу, що законодавством передбачено лише стягнення пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування.
Разом з тим вказує, що спеціальним законом в разі несвоєчасної виплати страхового відшкодування передбачено лише сплату пені за період до 23 лютого 2022 року та в межах одного року позовної давності, відтак вимога про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені за період після 23 лютого 2022 року та з перевищенням річного строку позовної давності є безпідставною та необґрунтованою.
Посилається на те, що позивачем подано заяви про збільшення позовних вимог з пропуском установленого строку, відтак такі мали бути залишені без розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19 вересня 2018 року №523/5890/15-ц, від 13 березня 2018 року №910/9396/17.
Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційної інстанції рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 листопада 2022 року в частині стягнення з ПрАТ "Страхова група "ТАС" страхового відшкодування у сумі 32131,92 гривень, пені в розмірі 11804,30 гривень, 3% річних у розмірі 1127,70 гривень, інфляційних втрат в розмірі 8914,21 гривень та 883,23 гривень судового збору, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду оскаржується лише в частині вирішених позовних вимог до ПрАТ "Страхова група "ТАС", відтак в іншій частині рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 листопада 2022 року апеляційним судом не переглядається.
Задовольнивши частково позовні вимоги до ПрАТ "Страхова група "ТАС", суд першої інстанції вказав, що згідно витягу з Централізованої бази даних МТСБУ за полісом серії 203130654 у АТ «СГ Ю.БІ.АЙ - КООП» застраховано транспортний засіб Skoda SuperB, д.н.з. НОМЕР_5 (VIN - код: НОМЕР_6 ). У той же час, за полісом № НОМЕР_7 у АТ «Страхова група «ТАС» застраховано транспортний засіб Skoda SuperB, д.н.з. НОМЕР_1 . Відтак суд першої інстанції уважав, що в розумінні статті 3 частини 1 статті 989 ЦК України вказаними полісами були застраховані різні об'єкти страхування. За таких обставин, суд зробив висновок, що підстав вважати нікчемним поліс №204671316 немає.
Суд вказав, що у зв'язку із настанням страхового випадку виник обов'язок відшкодувати позивачу вартість відновлювального ремонту за вирахуванням франшизи.
Суд вказав, що не убачає правових підстав для стягнення із відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами, оскільки в даному випадку передбачена відповідальність страховика за неналежне виконання грошового зобов'язання шляхом стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних.
Відтак, перевіривши розрахунок, наданий позивачем, суд зробив висновок, що дійсний розмір пені за прострочення сплати страхового відшкодування складає 11 804,30 грн, сума інфляційних витрат - 8914,21 грн, 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання - 1127,70 грн, які підлягають стягненню з ПАТ «Страхова група «ТАС» на користь позивача.
Установлено, що 13 вересня 2021 року у м. Києві по вулиці Щусєва, 32 мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , та Skoda SuperB д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 . Подія ДТП оформлена водіями шляхом повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду ("Європротокол") без залучення компетентних органів поліції, що відповідає положенню пункту 33.2. статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів". Вказана обставина підтверджується даними, що містяться у повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду, складеному ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , де ОСОБА_2 зазначив, що вину повністю визнає (том 1 а.с. 17,211).
Згідно відомостей, вказаних відповідачем ОСОБА_2 у відповідній графі повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, убачається, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована у ПрАТ "Страхова група "ТАС", номер полісу - 204671316.
З даних відомостей із сайту МТСБУ убачається, що станом на 13 вересня 2021 року поліс ЕР №204671316 був діючий. Згідно цього полісу забезпеченим транспортним засобом Skoda SuperB, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_6 . Дійсність договору також підтверджується даними полісу №204671316, відповідно до даних якого строк дії полісу з 00:00 годин 27 червня 2021 року по 26 червня 2022 року (а.с.18,19, 144).
Листом №18841/9121 від 22 вересня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у виплаті страхового відшкодування, з посиланням на те, що поліс ЕР 204671316 від 27 червня 2021 року, виданий ПрАТ " Страхова група "ТАС", є нікчемний з моменту його укладення, тобто станом на 13 вересня 2021 року даний поліс не діяв, а діяв поліс ЕР/203130654 АТ " Страхова група "Ю.БІ.АЙ-КООП", тому за отриманням страхового відшкодування ПрАТ " Страхова група "ТАС" рекомендувало позивачу звернутись до АТ " Страхова група "Ю.БІ.АЙ-КООП" (том 1 а.с. 29-30).
З даних висновку експерта № 514/21 за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного 05 листопада 2021 року судовим експертом ОСОБА_4 , убачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодженого результаті ДТП, що сталась 13 вересня 2021 року, станом на дату проведення дослідження становить 88 819,61 грн; вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження внаслідок ДТП, що сталась 13 вересня 2021 року, станом на дату проведення дослідження становить 34 631,92 грн (том 1 а.с. 31-66).
З даних платіжного доручення установлено, що ОСОБА_1 на рахунок СПД-ФО ОСОБА_4 сплаченого грошові кошти у розмірі 2 800,00 гривень (том 1 а.с. 67).
З даних відомостей із сайту МТСБУ убачається, що станом на 24 вересня 2021 року страховий поліс №203130654 був діючий. Страховиком вказано АТ " Страхова група "Ю.БІ.АЙ-КООП". Транспортний засіб - Skoda Super B, д.н.з. НОМЕР_5 , VIN НОМЕР_6 (том 1 а.с. 73).
14 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ " Страхова група "ТАС" із заявою про страхове відшкодування, у якій вказав, що розмір страхового відшкодування становить 99 723,45 гривень, з яких: вартість відновлювального ремонту - 88 819,61 гривень; вартість проведення автотоварознавчої експертизи - 2800,00 гривень; вартість наданої правової допомоги - 6750,00 гривень; судовий збір 2278,19 гривень; інфляційне збільшення суми боргу - 314,39 гривень; відсотки за користування чужими грошовими коштами; три відсотки річних - 229,69 гривень (том 1 а.с. 153).
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів вказує про таке.
Відповідно до частини 1 статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 989 ЦК України страхувальник зобов'язаний при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується. Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (тут і далі в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до пункту 17.3 статті 17 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Закону у разі зміни власника забезпеченого транспортного засобу договір страхування зберігає чинність до закінчення строку його дії.
Згідно пункту 201.2 цієї статті у разі відчуження забезпеченого транспортного засобу права та обов'язки страхувальника переходять до особи, яка прийняла такий транспортний засіб у свою власність.
Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина 2 статті 215 ЦК). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків (тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов'язків).
З даних, що містяться на сайті МТСБУ установлено, що на момент ДТП (13 вересня 2021 року) цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Skoda SuperB, VIN-код НОМЕР_6 , була застрахована за двома полісами цивільно-правової відповідальності №203130654 (страховик АТ " Страхова група "Ю.БІ.АЙ-КООП") та №204671316 (страховик АТ " Страхова група "ТАС" ).
Висновок суду першої інстанції про те, що за полісами цивільно-правової відповідальності №203130654 (страховик АТ " Страхова група "Ю.БІ.АЙ-КООП") та №204671316 (страховик АТ " Страхова група "ТАС") забезпечені різні транспортні засоби є помилковим, оскільки забезпеченим є транспортний засіб Skoda SuperB з VIN-кодом НОМЕР_6 .
VIN (Vehicle identification number) - це ідентифікаційний номер транспортного засобу - унікальний серійний номер, що застосовується в автомобільній промисловості для індивідуального розпізнавання кожного механічного транспортного засобу, причіпного транспортного засобу, мотоцикла та мопеда, визначення яких подані в міжнародному стандарті ISO 3833.
Разом з тим, державний номерний знак - ідентифікація автомобіля та його власника. Комбінація із літер та цифр є унікальною та мають прив'язку до регіонів України.
Згідно даних свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Skoda SuperB д.н.з. НОМЕР_1 , такий був зареєстрований за ОСОБА_2 24 червня 2021 року ( а.с. 72).
Отже, зміна державного номерного знаку у цьому випадку (зокрема, у зв'язку із зміною власника) не дає підстав уважати про те, що за договорами страхування забезпеченими є різні транспортні засоби.
Разом з тим, у цій справі відсутні підстави уважати нікчемним договір №204671316 (страховик ПАТ " Страхова група "ТАС") з огляду на таке.
Тлумачення пункту 3 частини 1 статті 989 ЦК України свідчить, що переддоговірний обов'язок страхувальника надати страховику достовірні відомості про об'єкти страхування і фактори ризику є проявом найвищої добросовісності (доктрина uberrima fides) і пов'язаний з ризиковим характером договору страхування. По суті страховику потрібна інформація для оцінки страхового ризику. Нікчемність другого договору страхування пов'язується із невиконанням переддоговірного обов'язку, який має суттєве значення для виконання майбутнього договору страхування. Цивільне законодавство не містить вказівки про те, який стандарт розкриття інформації майбутнім страхувальником має бути застосований. З урахуванням принципів цивільного права, слід зробити висновок, що для розкриття інформації майбутнім страхувальником потрібно застосувати конструкцію «розумного повідомлення про ризик», тобто, майбутній страхувальник повинен надати інформацію, яку він знає або повинен знати щодо об'єкта, який страхується.
У справі, що переглядається, установлено, що відповідно до даних централізованої бази даних МТСБУ станом на момент укладення договору страхування 27 червня 2021 року , містилася інформація про укладення договору страхування №203130654 (страховик АТ "Страхова група "Ю.БІ.АЙ-КООП"), що підтверджено відповідачем ПрАТ " Страхова група "ТАС" .
Пунктом 2.1 Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженим протоколом Президії МТСБ України №464/2020 від 26.02.2020 визначено, що наявність на момент укладення внутрішнього договору страхування в єдиній централізованій базі даних МТСБУ відомостей про інші внутрішні договори страхування, укладені по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу, визнається достатнім доказом виконання страхувальником зобов'язання при укладенні внутрішнього договору страхування повідомити страховика про інші внутрішні договори страхування (обов'язки страхувальника, що передбачені пунктом 3 частини 1 статті 989 ЦК України та пунктом 17.3 статті 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Ураховуючи наведене, апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав уважати нікчемним договір №204671316 (страховик ПАТ "Страхова група "ТАС"), проте виклав помилкове обґрунтування такого висновку, що є підставою для зміни мотивувальної частини рішення суду.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що виплата повинна розраховуватись за вирахуванням ПДВ, колегія суддів відхиляє та зазначає про таке.
Відповідно до статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно пункту 36.2 статті 36 вказаного Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.
В апеляційній скарзі скаржником вказано, що вартість відновлювального ремонту згідно висновку експерта №514/21 становить 34631,92 гривень з ПДВ. Разом з цим, висновок експерта №514/21 від 05 листопада 2021 року не містить відомостей про включення у вартість відновлювального ремонту та вартість матеріального збитку ПДВ, вартість матеріального збитку визначено з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 34631,92 грн.
Отже твердження скаржника, що сума 34631,92 грн обрахована з урахуванням ПДВ не ґрунтується на матеріалах справи.
Доводи апеляційної скарги про помилкове застосування до правовідносин сторін положень статті 625 ЦК України апеляційним судом відхиляються з огляду на таке.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 463/5959/19 наведено такі висновки:
«Згідно зі статтею 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.
За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У частині 3 статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Отже, грошовим необхідно вважати зобов'язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.
Саме до таких грошових зобов'язань належить укладений договір про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору страхову суму.
З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 07 червня 2017 року у справі № 6-282цс17 та Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) зазначила, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі».
Отже за змістом аналізованої норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання, є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові.
Відтак колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо незастосування до правовідносин сторін статті 625 ЦК України.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що нарахування сум за статтею 625 ЦК України є компенсацію та не уважається неустойкою.
Доводи скаржника про застосування положень статті 617 ЦК України колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
За чинним законодавством особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ст. 617 ЦК України).
Стаття 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачає, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, запровадження комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, захоплення підприємств.
Також передбачається, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами шляхом видання відповідних сертифікатів.
Разом з тим, саме собою існування форс-мажорних обставин не є підставою для звільнення особи від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов'язань.
Верховний Суд в постанові від 25 січня 2022 року у справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. При цьому той факт, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що їх наявність може бути засвідчена відповідним компетентним органом.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Відтак, посилаючись на форс-мажор як на підставу для звільнення від відповідальності, зацікавленій стороні потрібно довести, як саме проявився форс-мажор у конкретному зобов'язанні. Разом з тим, скаржником такого не доведено, натомість одного лише абстрактного посилання на наявність форс-мажору недостатньо. При цьому , загальний лист ТПП від 28.02.2022 не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов'язання (а доведення причинно-наслідкового зв'язку в такому випадку є обов'язковим).
Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині застосування позовної давності до вимог про стягнення неустойки (пені), колегія суддів вказує про таке.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно пункту 35.1 статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Згідно пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;
у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Згідно зі статтею 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
З матеріалів справи убачається, що ДТП мала місце 13 вересня 2021 року.
21 вересня 2021 року ОСОБА_1 подано повідомлення про ДТП ( том 1 а.с. 28).
Листом від 22 вересня 2021 року ПрАТ «Страхова група «ТАС» повідомило ОСОБА_1 про прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування (том 1 а.с.29-30).
14 грудня 2021 року позивач звернувся до суду із цим позовом.
З матеріалів справи убачається, що пеня обрахована за період з 22 вересня 2021 року по 22 листопада 2022 року в сумі 11804,30 грн, за цей же період обраховано інфляційні втрати в сумі 8914,21 грн.
При цьому, слід враховувати, що згідно із Законом України № 540-IX від 30 березня 2020 року під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину (пункт 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України).
Окрім того, згідно із Законом України № 2120-IX від 15 березня 2022 року (набув чинності 17 березня 2022 року) «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 , згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
Отже заява відповідача про застосування позовної давності не підлягає задоволенню.
Доводи скаржника про залишення без розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог відхиляються колегією суддів з огляду на таке.
З матеріалів справи убачається, що заява про збільшення розміру позовних вимог до відповідача ПрАТ «Страхова група «ТАС» стосувалась збільшення періоду проведення розрахунку пені, 3% річних та інфляційних нарахувань. При цьому, згідно позовної заяви позивач було заявлено про проведення цих нарахувань за період по дату ухвалення судового рішення.
Відтак подання заяви із проведенням такого розрахунку на конкретно визначену дату (22 листопада 2022 року) в цьому випадку не дає підстав для застосування пункту 2 частини 2 статті 49 ЦПК України.
Посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19 вересня 2018 року №523/5890/15-ц, від 13 березня 2018 року №910/9396/17 апеляційний суд відхиляє, оскільки обставини у справах, що були предметом касаційного перегляду, не є релевантними обставинам цієї справи.
З огляду на наведене, апеляційний суд констатує про відсутність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог в частині до ПрАТ «Страхова група «ТАС». Разом з тим, рішення суду в оскарженій частині змінити, виклавши мотивувальну частину рішення суду в редакції цієї постанови з підстав, що вказані вище.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задовольняється частково.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 листопада 2022 року в оскарженій частині змінити , виклавши мотивувальну частину рішення суду в редакції цієї постанови.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді В.А. Нежура
В.В. Соколова