КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
1[1]
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 11 грудня 2023 року, апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні начальника Славутицького відділу Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 20 жовтня 2023 року, відносно,
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Мньов Чернігівського р-ну., Чернігівської обл., громадянина України, неодруженого, з повною середньою освітою, працюючого неофіційно збірником ТОВ «Профнастил», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів маючого на утриманні неповнолітню дитину, на підставі ст. 89 КК України не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,
за участі: прокурора підозрюваного ОСОБА_5 ОСОБА_6
ВСТАНОВИЛА:
Вказаною ухвалою частково задоволено клопотання старшого слідчого відділення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості СВ Вишгородського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до підозрюваного ОСОБА_6 , та застосовано до нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, строком до 19 грудня 2023 року, та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Не погоджуючись з таким рішення, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною і необгрунтованою, через невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Прокурор зазначає, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, що підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами.
Звертає увагу, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, також запобіганню спробам переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Вважає, що запобіжний захід у виді особистого зобов'язання не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 .
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, пояснення захисників та підозрюваного, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як убачається з матеріалів судового провадження, СВ Вишгородського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 18 жовтня 2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 120231111150001862, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
18 жовтня 2023 року ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
19 жовтня 2023 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
20 жовтня 2023 року старший слідчий відділення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості СВ Вишгородського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_7 , звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до підозрюваного ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 20 жовтня 2023 року частково задоволено клопотання, та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, строком до 19 грудня 2023 року, та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування запобіжного заходу.
Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту перевірено при розгляді клопотання. При цьому, допитано підозрюваного ОСОБА_6 заслухано думку прокурора, з'ясовано інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 178 КПК України, слідчим суддею також враховано вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, характеризуючі дані про його особу, в їх сукупності.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Зокрема, у рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти долученого Королівства», зазначено, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Враховуючи, те що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для продовження застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 вказаного кримінального правопорушення.
Обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).
В клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_6 до вчинення вказаного кримінального правопорушення та висновку про обґрунтованість повідомленої йомупідозри.
Слідчим суддею під час розгляду клопотання встановлено, що 18.10.2023 року ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України. Про підозру за ч. 2 ст. 309 КК України ОСОБА_6 повідомлено 19.10.2023 року.
Протокол затримання складено в період з 19 год. до 20 год. 25 хв., у якому зазначено, що підозрюваного затримано о 19 год. 17 хв., а також про те, що о 19 год. 025 хв. за № 1010-0001836 від 18.10.2023 року про його затримання повідомлено центр безоплатної правової допомоги.
Однак з матеріалів клопотання убачається, що фактичне затримання підозрюваного в розумінні вимог ст. 209 КПК України мало місце о 17 год. 12 хв., що випливає зі змісту рапорту про затримання ОСОБА_6 інспектором СРПП та протоколу огляду місця події від 18.10.2023 року складеного в період з 17 год. 30 хв. до 19 год. 10 хв. з фототаблицею до нього.
В той же час на виконання обов'язків, передбачених ст. 206 КПК України, слідчим суддею при розгляді клопотання встановлено, що саме о 17 год. 12 хв. 18 жовтня 2023 року мало місце фактичне затримання підозрюваного, який через підкорення працівникам поліції знаходився поряд із співробітниками поліції та за відсутності участі призначеного захисника.
Не дивлячись на наявність повідомлення центру безоплатної правової допомоги про затримання підозрюваного ОСОБА_6 й відповідно залучення захисника відповідно до вимог ст.ст. 49, 208, 213 КПК України, підозрюваний захисником в ході розслідування не забезпечений. Всі процесуальні дії (огляд місця події, особистий обшук під час затримання, повідомлення про підозру та допит підозрюваного) з ним проведено у відсутність захисника, коли підозрюваний від послуг захисника відмовився без зустрічі із останнім та конфіденційної розмови із захисником не мав, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 54 КПК України. Протокол роз'яснення права на захист складено тільки 19.10.2023 року о 10 год. 40 хв. й всупереч вказаних вимог Закону.
Також, в матеріалах справи відсутнє й суду не надано відповідне доручення з центру безоплатної правової допомоги видане згідно вимог Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» на підтвердження повноважень захисника призначеного затриманій особі. Відсутні дані про виконання слідчим під час затримання особи вимог ч. 4 ст. 213 КПК України у разі неприбуття призначеного захисника.
Відтак, проведення процесуальних дій з затриманою особою, якій не забезпечено згідно із законом захисника, повідомлення про підозру й допит, вчинено і призвело до порушення права особи на захист, що є істотним порушенням прав та свободи людини (п. 3 ч. 2 ст. 87 КПК України).
Більш того, встановлено, що всі без процесуальні документи у вказаному кримінальному провадженні, окрім повідомлення про підозру від 19.10.2023 року й клопотання про застосування запобіжного заходу від 20.10.2023 року складено саме за ч. 2 ст. 307 КК України, в тому числі повідомлення про початок розслідування, огляд місця події, протокол затримання, протокол відмови від захисника й навіть протокол допиту підозрюваного після повідомлення про підозру від 19.10.2023 року за ч. 2 ст. 309 КК України.
Відтак, зі справи встановлено, що затримання ОСОБА_6 пов'язано і здійснено у зв'язку з підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, що мало місце без ухвали слідчого судді й одразу після вчинення злочину. Проте, після затримання ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, яке і стало підставою для його затримання, так і не здійснено. Натомість йому повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину, що вимогам ст.ст. 207, 208, 214, 276-279 КПК України не відповідає.
За таких обставин слідчий суддя дійшов висновку, що процесуальні дії щодо підозрюваного в цій справі вчинено з порушенням принципу законності, а також унаслідок істотного порушення прав та свобод особи, що перешкоджає суду належно встановити достовірність складених процесуальних документів та покласти їх в основу законного, обґрунтованого судового рішення про обрання запобіжного заходу пов'язаного з обмеженням волі і втручанням у здійснення права особи на вільне пересування ( п. 2 ч. 1 ст. 7, ст. 8, ч.ч. 1 і 2 ст. 9, ст. 10, ст. 12, ст. 20, ст. 85, ст. 370 КПК України).
Серед іншого, слідчим суддею встановлено, що підозрюваний на підставі ст. 89 КК України не судимий, офіційного місця роботи не має, постійно проживає з матір'ю за вказаною вище адресою, притягувався в 2023 році до адміністративної відповідальності, а раніше до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів проти власності.
Вказані обставини в своїй сукупності свідчать про існування ризиків перешкоджання кримінальному провадженню та ухилення підозрюваного від слідства.
Слідчий суддя взявши до уваги викладене, а також істотність допущених процесуальних порушень по справі та основоположних прав підозрюваного, які є складовою права на справедливий судовий розгляд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), застосував до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, який зможе забезпечити дотримання пропорційності і балансу між інтересами досудового слідства та законними інтересами і основоположними, загальноприйнятними правами особи.
Доводи прокурора, які зазначені в апеляційній скарзі, про те що прийняте слідчим суддею рішення є незаконним, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту дослідив всі обставини, встановлення яких мають істотне значення для ухвалення законного обґрунтованого та вмотивованого рішення, відповідно до вимог ст. 370 КПК України.
Окрім того, оскаржуваною ухвалою покладено на підозрюваного ОСОБА_6 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: прибувати на кожну вимогу до слідчого і до суду по вказаному кримінальному провадженню; повідомляти органи слідства і суд про зміну місця проживання та/або місця роботи;не відлучатися з Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; утриматися від спілкування із свідками в цьому кримінальному провадженні.
Прокурором не надано підтверджуючих доказів того, що вказані обов'язки підозрюваним ОСОБА_6 не дотримано, у тому числі з часу дії ухвали слідчого судді з 20 жовтня 2023 року. Відтак, відсутні підстави для застосування до нього більш суворого запобіжного заходу.
Суд обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 177, 178, 181, 194 КПК України, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 даних про його особу, застосував запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 20 жовтня 2023 року, відносно ОСОБА_6 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні начальника Славутицького відділу Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10
Єдиний унікальний № 363/5951/23 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_11
Провадження № 11сс/824/6839/2023 Доповідач ОСОБА_12
Категорія ст.181 КПК України