КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
1[1]
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 07 грудня 2023 року, апеляційні скарги процесуального керівника - керівника Києво - Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6 який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Києво - Святошинського районного суду Київської області від 15 листопада 2023 року, відносно,
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Красноріченське Кремінського району Луганської області, громадянина України, одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого у АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 127 КК України,
за участі: прокурора захисника підозрюваного ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7
ВСТАНОВИЛА:
Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання клопотання заступника начальника СВ ВП № 1 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_9 , погоджене керівником Києво-Святошинської окружної прокуратури ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 та застосовано до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 35 (тридцять п'ять) діб, тобто до 20 грудня 2023 року (включно), та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Не погоджуючись з таким рішенням, процесуальний керівник - керівник Києво - Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , кожен окремо, подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу.
Зокрема, прокурор просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою у арештному домі ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком на 60 діб.
Захисник просив, скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити повністю у задоволенні клопотання слідчого.
Прокурор вважає, що ухвала слідчого судді є незаконною, через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідності висновків суду фактичним обставинам провадження.
Так, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 127 КК України, що підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами.
Зазначає, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема, ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, оскільки в ході здійснення досудового розслідування не встановлено, що підозрюваний має постійне місце роботи та засоби для існування, постійне місце проживання, відтак стримуючі фактори, які б унеможливили переховування ОСОБА_7 відсутні.
Окрім того, ОСОБА_7 може чинити тиск на свідків, враховуючи те, що в тому числі на підставі їх показань під час досудового розслідування встановлено, що в діях підозрюваного є склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 127 КК України.
Разом з тим, наявний ризик впливу на інших підозрюваних у кримінальному провадженні, а також на експертів, оскільки в матеріалах кримінального провадження наявні висновки комісійних судово-медичних експертиз, які складалися експертами різних установ, тому для зміни їх можливих показань в суді, якщо такий допит буде в подальшому заявлений під час судового засідання, сторона захисту може чинити тиск на експерта задля зміни його показань щодо роз'яснення висновку.
На переконання сторони обвинувачення, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 забезпечить належне виконання ним перед органом досудового розслідування та судом покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Сторона захисту в апеляційній скарзі посилається на те, що підозра необґрунтована, оскільки побудована виключно на показах свідків, а кваліфікація подій не відповідає дійсності та є хибною, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України відсутні.
Звертає увагу на висновки судово-медичних експертиз, згідно яких тілесні ушкодження нанесені ОСОБА_10 завдані в частині тіла, що не є життєво важливими.
Окрім того, з відеозаписів камер відео спостереження вбачається, що ні ОСОБА_7 , ні інші підозрювані, спеціально пристосованих для нанесення тілесних ушкоджень предметів не приносили.
Також вказує, що стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів заподіяння ОСОБА_7 сильного фізичного болю, фізичних та моральних страждань, шляхом нанесення побоїв ОСОБА_11 .
На думку захисника, ОСОБА_12 повідомлено про підозру поза межами строків досудового розслідування.
Також зазначає про характеризуючі дані про особу підозрюваного, який має міцні соціальні зв'язки, одружений, раніше не судимий, на його утриманні малолітня дитина інвалід, співпрацює із слідством.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали подану стороною захисту апеляційну скаргу, просили її задовольнити та заперечували щодо апеляційної скарги прокурора, доводи прокурора, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та заперечив щодо апеляційної скарги сторони захисту, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, СВ ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 26 січня 2022 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42022112200000010, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 127 КК України.
21 жовтня 2023 року підозрюваного ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 127 КК України.
24 жовтня 2023 року слідчий - заступник начальника СВ ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_9 за погодженням із керівником Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 , звернувся до Києво - Святошинського районного суду Київської області з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб.
Ухвалою слідчого судді Києво - Святошинського районного суду Київської області від 15 листопада 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання органу досудового розслідування та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 35 (тридцять п'ять) діб, тобто до 20 грудня 2023 року (включно), та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя зазначив, що в клопотанні заступник начальника слідчого відділу, а також прокурор в судовому засіданні не довели, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Також слідчим та прокурором належним чином не обґрунтовано жодного ризику які б давали достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 3, 4, ч. 1 ст. 177 КПК України, та які вказують, що підозрюваний може: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмої статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для продовження цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді місцевого суду зазначені вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею не дотримано.
Для того, щоб арешт на підставі обґрунтованої підозри був виправданий у відповідності до статті 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні в момент перебування під вартою (Brogan and Others v. the United Kingdom, judgment of 29 November 1988, § 53). Також не обов'язково, щоб затриманій особі, було в подальшому висунуто обвинувачення або щоб справа проти особи була надіслана до суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке має підтвердити або спростувати підозру, яка є підставою для затримання (Murray v. the United Kingdom, judgmentof 28 October 1994, § 55).
Під час розгляду вказаного клопотання слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 127 КК України
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірено при розгляді клопотання. При цьому допитано підозрюваного ОСОБА_7 , заслухано думку прокурора та позицію захисників, з'ясовано інші обставини, які мають значення при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочинів, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для продовження щодо неї обмежувального заходу, з огляду на наведені у клопотанні органу досудового розслідування докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_13 вказаних кримінальних правопорушень.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про необгрунтованність існування ризиків, визначених ст. 177 КПК України, є не обґрунтованим.
Зокрема, стороною обвинувачення доведено, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме, ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, оскільки в ході здійснення досудового розслідування не встановлено, що підозрюваний має постійне місце роботи та місце проживання та засоби для існування, відтак стримуючі фактори, які б унеможливили переховування ОСОБА_7 відсутні.
Окрім того, ОСОБА_7 може чинити тиск на свідків, враховуючи те, що в тому числі на підставі їх показань під час досудового розслідування встановлено, що в діях підозрюваного є склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 127 КК України.
Разом з тим, наявний ризик впливу на інших підозрюваних у кримінальному провадженні, а також на експертів, оскільки в матеріалах кримінального провадження наявні висновки комісійних судово-медичних експертиз, які складалися експертами різних установ, тому для зміни їх можливих показань в суді, якщо такий допит буде в подальшому заявлений під час судового засідання, сторона захисту може чинити тиск на експерта задля зміни його показань щодо роз'яснення висновку.
Як вважає колегія суддів, застосовуючи щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, слідчий суддя, в порушення вимог ст.ст. 177, 178 КПК України, не в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального закону України, не співставив існуючі у справі ризики, характер кримінальних правопорушень та їх наслідки, з реальною можливістю забезпечити цим запобіжним заходом впевненість у тому, що підозрюваний не буде порушувати покладені на нього процесуальні обов'язки, про що зазначає в поданій апеляційні скарзі сторона обвинувачення. Тобто висновок слідчого судді про те, що слідчим та прокурором не доведено недостатність даних про застосування більш м'яких запобіжних заходів до підозрюваного є передчасним.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З огляду на викладене, доводи сторони обвинувачення щодо наявності обґрунтованої підозри, заявлених ризиків, які не зменшилися та продовжують існувати та неможливості запобігти їм шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, з огляду на ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, у яких підозрюється ОСОБА_7 є обґрунтованими, належними та підтверджуються матеріалами провадження.
Крім того, у судовому засіданні апеляційної інстанції, прокурором долучено копію рапорту старшого інспектора чергового відділення поліції № 1 (м. Боярка) Фастівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_14 з якого вбачається, що ОСОБА_15 порушує покладений на нього обов'язок перебувати під цілодобовим домашнім арештом (а.с. 42, т. 2).
Доводи апеляційної скарги щодо необгрунтованності підозри, є безпідставними, оскільки сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Доводи захисника, що повідомлення про підозру здійснено поза межами строку досудового розслідування необгрунтовані. Зокрема, відомості до Єдиного реєстр досудових розслідувань внесено 26 січня 2022 року, повідомлення про підозру вручено 21 жовтня 2023 року. Відповідно до абз. 1 ч. 8 ст. 615 КПК України у кримінальних провадженнях, в яких з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та на дату введення воєнного стану жодній особі не повідомлено про підозру, строк від дати введення воєнного стану до дати його припинення чи скасування не включається до загальних строків, передбачених частиною другою статті 219 цього Кодексу.
Посилання захисника на позитивні характеризуючі дані про особу підозрюваного, не виключають наявності зазначених ризиків, а також ризику продовження чи повторення протиправної поведінки.
Колегія суддів дійшла до висновку, що у цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи підозрюваного та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
За наведених обставин апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню, з постановленням нової ухвали, якою клопотання органу досудового розслідування про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню в межах строку досудового розслідування.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу процесуального керівника - керівника Києво - Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 , - задовольнити частково, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 ,- залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Києво - Святошинського районного суду Київської області від 15 листопада 2023 року, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання заступника начальника СВ ВП № 1 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_9 , погоджене керівником Києво-Святошинської окружної прокуратури ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 19 грудня 2023 року включно.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , взяти - під варту у залі суду.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_16 ОСОБА_17 ОСОБА_18
Єдиний унікальний № 369/17528/23 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_19
Провадження № 11сс/824/7374/2023 Доповідач: ОСОБА_20
Категорія ст.181 КПК України