КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 332/5216/21
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/11844/2023
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.
за участю секретаря судового засідання Шаламай Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Габуєва Георгія Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 травня 2023 року у складі судді Заставенко М.О.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом у якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 7472 від 03.07.2020 приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С. про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінфорс" заборгованості у розмірі 8 697 грн 50 коп.
Позов обґрунтовано тим, що у грудні 2021 року позивачка за допомогою Єдиного порталу державних послуг ДІЯ дізналася про наявність у неї заборгованості на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. від 28.07.2020 про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 про стягнення з неї як боржника на користь ТОВ "Фінфорс" заборгованості в розмірі 8 697 грн 50 коп.
Виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого напису № 7472 від 03.07.2020 приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С.
Позивачка вважає виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, оскільки жодних грошових зобов'язань перед ТОВ "Фінфорс" вона не має, ніколи не зверталася до цієї установи, не укладала жодних кредитних договорів та не брала грошових позик.
Адреса боржника, яка вказана у постанові приватного виконавця " АДРЕСА_1 " позивачці невідома, її місце реєстрації проживання ніколи не було зареєстроване за цією адресою, вона там ніколи не проживала.
Будь-яких письмових повідомлень, телефонних дзвінків або інших вимог про стягнення боргу від відповідача чи третіх осіб ніколи не отримувала.
Нотаріус, при вчиненні виконавчого напису, не перевірив безспірність вимог стягувача, не врахував тієї обставини, що норми, які визначають перелік документів, що підтверджують безспірність заборгованості за кредитним договором вже не чинні, у порушення ст. 89 Закону України "Про нотаріат" у виконавчому написі вказав період а не строк та вчинив нотаріальну дію поза межами свого нотаріального округу.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 23 травня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню відмовлено.
В апеляційній скарзі адвокат Габуєв Г.Ю. в інтересах ОСОБА_1 вважає рішення суду незаконним та протиправним, без встановлення обставин, що мають зазначення для справи, просить його скасувати та ухвали нове, якими позов задовольнити.
Вказано, що судом не враховано відсутність в матеріалах справи спірного виконавчого напису, який позивачка не може надати, оскільки не є стороною кредитного договору, а судом в свою чергу відмовлено в задоволенні клопотання про його витребування у приватного нотаріуса Горая О.С.
Зазначено, що виконавчий напис було вчинено з грубим порушенням вимог ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» так як вчиняючи виконавчий напис нотаріус не перевірив безспірність вимог, оскільки боржник повинен бути повідомлений не менше ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Проте жодна дія не була вчинена, а тому заборгованість вважається безспірною.
Крім того, позовна заява була подана до Заводського районного суду м. Запоріжжя за місцем реєстрації позивача, проте незважаючи на це суд направив справу до Печерського районного суду м. Києва за місцезнаходженням відповідача, після чого справу передано до Дарницького районного суду м. Києва, вважаючи що позивачка зареєстрована в цьому районі, разом з тим остання не зареєстрована у жодному районі м. Києва, що є штучним обмеженням у доступі до правосуддя.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Учасники в справи в призначені судові засідання не з'явилися, про дату, місце та час повідомлялися належним чином, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд справи за їх відсутності.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційна інстанція вважає рішення районного суду таким, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.
Відповідно до справи, позов будо подано до Заводського районного суду м. Запоріжжя й ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25.01.2022 позов передано до Печерського районного суду м. Києва, який своє ухвалою від 26.04.2022 передав за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд виходив з того, що позивачем не надано доказів, які підтверджують факт вчинення нотаріусом виконавчого напису та на підставі яких його було вчинено.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржене судове рішення не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Частинами 1 , п.4 ч.5 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Звертаючись у суд із позовом та під час провадження справи в суді позивачка неодноразово заявляла клопотання про витребування доказів у приватного нотаріуса доказів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис від 03.07.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінфорс" заборгованості у розмірі 8 697 грн 50 коп.
Відповідно до справи, судом було відмовлено у задоволенні клопотань з посиланням на те, позивачкою не долучено докази, що підтверджують неможливість отримання вказаних документів самостійно, що не відповідає вимогам ст. 84 ЦПК України.
Між тим, районний суд самоусунувся від виконання вимог, передбачених процесуальним законом, не вжив заходів щодо витребування відповідних документів у державному архіві, як то передбачено положеннями Правил ведення нотаріального діловодства, з-затверджених наказом Міністерства юстиції 22.12.2010 № 3253/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції 23 грудня 2010 року № 1318/18613.
Під час провадження справи в суді апеляційної інстанції, з метою повного з'ясування дійсних обставин справи протокольною ухвалою Київського апеляційного суду витребувано у Житомирського обласного державного нотаріального архіву документи, належним чином засвідчену копію виконавчого напису № 7472 від 03.07.2020 виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. та усіх документів, які були подані для його вчинення (а.с. 167).
А отже висновок суду про відсутність підстав для витребування вказаних документів є поспішним та необґрунтованим.
Як убачається з матеріалів справи, що 15.07.2019 між ОСОБА_2 та ТОВ «СС ЛОУН» укладено договір № 605259-А, відповідно до якого товариство надало позивачці кредит в сумі 3 500 грн, строком на 30 днів (а.с. 177-180).
03.07.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 , яка є боржником заборгованість за кредитним договором № 605259-А від 15.07.2019, укладеним з ТОВ «СС ЛОУН», правонаступником всіх прав та обов'язків якого за договором відступлення права вимоги за кредитними договорами № 40071779-17 від 18.09.2019 є ТОВ «Фінфорс», заборгованість за період з 18.09.2019 року по 11.03.2020 у сумі 8 697 грн 50 коп., що складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту 3 500 грн, простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом в сумі 3 465 грн, строкової заборгованість за штрафами та пенею у розмірі 1 732 грн 50 коп. (а.с. 174).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. від 28.07.2020 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 (а.с. 87).
Статтею 18 ЦК України передбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Учинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17.
Частиною 4 статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також колегія суддів звертає увагу на висновки зроблені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі №910/10374/17 де висловлено наступну правову позицію.
Кредитний договір, який не було нотаріально посвідчено, з 22.02.2017 не може відноситися до документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів у розумінні положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат». Тобто, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим (укладений в простій письмовій формі), не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Як встановлено судом, на момент звернення (03.07.2020) відповідача до приватного нотаріуса для вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 діяв Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (в редакції від 22.02.2017), в якому не існувало чинних положень, які б передбачали можливість вчинення таких дій нотаріуса на укладеному в простій письмові формі договорі.
З матеріалів справи вбачається, що укладений кредитний договір нотаріально не посвідчений.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що під час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватним нотаріусом не було дотримано вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
У вказаній вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17 зазначено, що порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Отже, оспорюваний виконавчий напис вчинено на кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений, що є самостійною підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Частиною 2 статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, не оцінені надані докази, судом неправильно застосовані норми матеріального права та допущено порушення норм процесуального права, тому рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви у сумі 908 грн та за подання апеляційної скарги у сумі 1 362 грн, а всього 2270 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу адвоката Габуєва Георгія Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 травня 2023 року скасувати.
Ухвалити по справі нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати виконавчий напис, вчинений 03 липня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, що зареєстрований в реєстрі за № 7472, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Фінфорс» суми заборгованості в розмірі 8 697 грн 50 коп., таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Фінфорс» на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені під час розгляду справи в сумі 2 270 грн.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14 грудня 2023 року.
Суддя-доповідач:
Судді: