КИЇВСЬКИЙАПЕЛЯЦІЙНИЙСУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 листопада 2023 року місто Київ
справа № 761/2492/20
апеляційне провадження № 22-ц/824/13388/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
за участю секретаря судового засідання: Осінчук Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду міста Києва у складі судді Волошина В.О. від 6 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Сенс Банк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна, про скасування рішення про державну реєстрацію, визнання рішення недійсним та визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст обставин справи
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ "Альфа-Банк", яке в подальшому перейменовано на АТ "Сенс Банк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л., про скасування рішення про державну реєстрацію, визнання рішення недійсним та визнання права власності.
13 червня 2008 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_3 укладено договір невідновлювальної кредитної лінії № 10-29/7409, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в розмірі 618 000 доларів США зі сплатою 14 % річних з кінцевим строком повернення до 12 червня 2023 року.
В забезпечення належного виконання умов кредитного договору, 13 червня 2008 року між ОСОБА_1 та АКБСР "Укрсоцбанк" укладено договір іпотеки № 02-
10/236, за яким ОСОБА_1 передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 .
7 листопада 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л.прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на належну позивачу квартиру за АТ "Альфа-Банк" на підставі договору іпотеки.
Позивач вважає такі дії неправомірними, оскільки він не укладав окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку встановленому Законом України "Про іпотеку"; не отримував письмової вимоги про усунення порушень кредитного договору; оцінка предмета іпотеки не проводилась; банк пропустив строк позовної давності для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності за собою, оскільки вже тричі вчиняв подібні дії.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. від 7 листопада 2019 року, індексний номер 49567883, про державну реєстрацію права власності за АТ "Альфа-Банк" на квартиру АДРЕСА_1 ; зобов'язати державного реєстратора поновити запис в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, щодо реєстраційного номеру об'єкта нерухомого майна а саме: 1955738380000 - квартира, загальною площею 243,8 кв.м, житлова площа 129 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_1 , згідно його 1/1 частки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 6 червня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що 23 вересня 2019 року вимога про усунення порушень в порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку" була направлена позивачу та ОСОБА_3 , 24 вересня 2019 року надійшла на поштове відділення одержувачів, однак в подальшому повернута банку за закінченням встановленого строку зберігання, однак відповідно до пункту 6.2 іпотечного договору вважається врученою; застереження в іпотечному договорі про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя; банком було проведено оцінку вартості предмета іпотеки, а непогодження її з власником майна не може бути підставою для скасування рішення про державну реєстрацію права власності; законодавством не передбачено такої підстави для припинення іпотеки як сплив позовної давності за вимогами кредитора за основним зобов'язанням, що підтверджується висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15; вимога про зобов'язання державного реєстратора вчинити дії не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від вимоги про визнання недійсним рішення про реєстрацію права власності у задоволенні якої відмовлено, крім того, реєстратор не залучений співвідповідачем у цій справі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм
процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Скаржник зазначає, що висновок суду про дотримання іпотекодержателем положень Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Закону України "Про іпотеку" в чистині направлення повідомлення про усунення порушень є помилковим, оскілки позивач такого повідомлення не отримував і це підтверджується матеріалами справи. Оцінка предмета іпотеки не була проведена належним чином, більше того, такий доказ подано відповідачем в порушення процесуального строку для подання доказів. Суд також не врахував, що повторне звернення стягнення на одне й те саме майно з одних і тих самих підстав нормами чинного законодавства не передбачено. Суд також помилково вказав, що позивач невірно визначив відповідача щодо вимоги про зобов'язання вчинити певні дії, оскільки належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення щодо державної реєстрації має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ "Сенс Банк" - Самокиша В.Ю. зазначає про безпідставність її доводів, оскільки судом вірно надано оцінку усім обставинам справи.
Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просила її задовольнити.
Представник АТ "Сенс Банк" - Самокиша В.Ю. в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечувала та просила залишити рішення суду без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
13 червня 2008 року між АКБСР "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Сенс Банк", та ОСОБА_3 укладено договір невідновлювальної кредитної лінії № 10-29/7409, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в розмірі 618 000 доларів США зі сплатою 14 % річних з кінцевим строком повернення до 12 червня 2023 року.
В забезпечення належного виконання умов кредитного договору, 13 червня 2008 року між ОСОБА_1 та АКБСР "Укрсоцбанк" укладено договір іпотеки № 02-10/236, за яким ОСОБА_1 передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно з копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 8 січня 2020 року, на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. від 7 листопада 2019 року (з відкриттям розділу) індексний номер: 49567883 (час винесення о 12:01:20 год), було здійснено державну реєстрацію права власності квартири АДРЕСА_1 за АТ "Альфа-Банк", про що внесено запис про право власності за останнім № 34043002.
Підставою виникнення права власності вказано: іпотечний договір № 02-10/2346, серія та номер 4168, виданий 13 червня 2008 року, видавник приватний нотаріус Київського міського нотаріального округ Сень-Силка І.В.
Постановою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 761/4811/15-ц частково задоволено касаційну ОСОБА_1 . Скасовано рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 вересня 2016 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 14 березня 2017 року. У задоволенні позову ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , служба у справах дітей Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу майна відмовлено (том І а.с. 20-24).
Скасовуючи судові рішення та відмовляючи у задоволенні позову Верховний Суд виходив із того, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання позивачу права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку,встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку", є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.
Постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 та скасовано рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 вересня 2019 року. Задоволено позов ОСОБА_1 до ПАТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенка Д.О., третя особа ОСОБА_3 , про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 871, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О., 9 лютого 2018 року про звернення стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 (том І а.с. 25-30).
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
За змістом статті 33 Закону України "Про іпотеку"(тут і далі в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за
основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно з частиною 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку"у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Відповідно до частин 1, 2 статті 37 Закону України "Про іпотеку"іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Відповідно до статті 36 Закону України "Про іпотеку"сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотеко-держателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Разом з тим, після внесення змін згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року №800-VI "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" норми статті 37 Закону України "Про іпотеку" передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Після внесення Законом № 800-VI змін до статті 36 Закону України "Про іпотеку" її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Із матеріалів справи вбачається, що згідно з пунктом 4.2 договору іпотеки від 13 червня 2008 року № 02-10/236 у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання позичальником основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до підпункту 4.5.3 пункту 4.5 іпотечного договору іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".
Тобто у договорі іпотеки 02-10/2346 від 13 червня 2008 року, укладеному між АКБСР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 , передбачено відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, у зв'язку із чим доводи позивача в цій частині є необґрунтованими.
Отже, між сторонами договору іпотеки було погоджено можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про іпотеку", яке здійснюється за зверненням іпотекодержателя до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса щодо вчинення державної реєстрації права власності на спірне майно за іпотекодержателем.
Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 у редакції, чинній на час проведення реєстрації права власності, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Отже, пунктом 61 Порядку визначено вичерпний перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і державний реєстратор у ході її проведення приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.
На підтвердження факту направлення й отримання іпотекодавцем вимоги про порушення основного зобов'язання та звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель зобов'язаний надати державному реєстратору докази отримання іпотекодавцем такої вимоги разом із заявою про державну реєстрацію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 638/20000/16-ц).
Пунктом 3 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам Закону.
Наведені норми права спрямовані на забезпечення фактичного повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на майно боржника. Тому повідомлення боржника потрібно вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.
Аналогічний висновок сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц.
У постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також потрібно вважати таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.
У разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов'язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов'язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.
Недотримання вимог частини 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку" щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов'язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя. Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.
Вказаний правовий висновок також підтриманий і у постановах Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 332/4600/19 (провадження № 61-20446св21), від 12 травня 2022 року у справі № 757/52446/18-ц (провадження № 61-5904св21).
З матеріалів справи вбачається, що 23 вересня 2019 року АТ "Укрсоцбанк" на адресу позивача ОСОБА_1 , зазначену в іпотечному договорі: АДРЕСА_2 , направило вимогу про усунення порушення в порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку", в якому поряд з вимогою про усунення порушень кредитного договору зазначено, що у
випадку невиконання вказаної вимоги протягом тридцяти денного строку АТ "Укрсоцбанк" має намір звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (том І а.с. 111).
Направлення вказаного повідомлення підтверджується: копією опису вкладення, копією квитанції ПАТ "Укрпошта" від 23 вересня 2019 року (том І а.с. 113,115).
Вказане поштове повідомлення надійшло до поштового відділення одержувача, але було повернуто поштовою установою відправнику за закінченням встановленого строку зберігання, що підтверджується копією конверта та трекінгом відправлення (том І а.с.116-121).
За змістом пункту 6.2. статті 6 іпотечного договору усі повідомлення за цим договором будуть вважатись зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійсненні у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатись дата поштового штемпеля відділення зв'язку одержувача.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що перед зверненням стягнення на предмет іпотеки іпотекодавцем, в узгодженому сторонами договору порядку, направлялась письмова вимога про усунення порушення, яка відповідно до умов договору вважається врученою.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 6 жовтня 2021 року у справі № 206/6043/19 (провадження № 61-16695св20).
При цьому, рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору іпотеки державний реєстратор прийняв 7 листопада 2019 року, тобто поза межами встановленого частиною 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку"тридцятиденного строку, а право власності на спірну квартиру було зареєстровано за АТ "Укрсоцбанк" (АТ "Альфа-Банк") 6 листопада 2019 року.
З огляду на вказане колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки укладений між ОСОБА_1 та АТ "Укрсоцбанк" договір іпотеки містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя внаслідок невиконання основного зобов'язання забезпеченого іпотекою, перед зверненням стягнення на предмет іпотеки іпотекодавцем в узгодженому сторонами договору порядку направлялась письмова вимога про усунення порушення, яка відповідно до умов договору вважається врученою, тому рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за АТ "Укрсоцбанк" (АТ "Альфа-Банк") прийнято правомірно.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 8 червня 2022 року у справі № 757/39546/20-ц (провадження № 61-21280св21).
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу і на те, що між сторонами тривалий час існують судові спори щодо стягнення заборгованості за договором невідновлювальної кредитної лінії № 10-29/7409 та звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому відсутні підстави вважати, що позивач був необізнаний з вимогами банку (том І а.с. 20-30).
Посилання у апеляційній скарзі на те, що оцінка предмета іпотеки не була проведена належним чином, а сам звіт про оцінку відповідачем подано в порушення процесуального строку для подання доказів, відхиляються судом апеляційної інстанції.
У постановах від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц (провадження № 14-501цс18) та від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц (провадження № 14-22цс19) Велика Палата Верховного Суду виклала правові висновки щодо необхідності подання державному реєстратору документа про експертну оцінку предмета іпотеки для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотеко-держателем.
У пункті 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1127 передбачено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, подаються, зокрема відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб'єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації.
Як убачається з матеріалів справи, 31 жовтня 2019 року ТОВ "Експертна Служба України", що діяло на замовлення АТ "Альфа-Банк", складено висновок (на підставі звіту № 236) про вартість квартири АДРЕСА_1 , згідно з яким ринкова вартість предмета іпотеки становить 7 428 586 грн. (том І а.с. 122-123, том ІІ а.с. 57-116).
Отже, відповідач дотримався вимог пункту 61 Порядку № 1127 та подав відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб'єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації. Інших вимог щодо відомостей про вартість предмета іпотеки Порядок № 1127 чи Закон України "Про іпотеку" не містять.
Позивач не надав доказів рецензування чи оспорювання ним результатів оцінки вартості предмета іпотеки, викладеної у звіті про оцінку вартості майна від 31 жовтня 2019 року № 236, та визнання зазначених результатів недійсними.
Позивач не надав доказів на підтвердження того, що вартість предмета іпотеки є більшою ніж зазначено у звіті. Тобто не довів, чи були порушені його права і законні інтереси передачею предмета іпотеки у власність іпотекодержателя за ціною, визначеною у звіті про оцінку вартості майна.
Такі висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 715/2669/19 (провадження № 61-17819св20)
Суд апеляційної інстанції не вбачає порушення норм процесуального права судом першої інстанції щодо приєднання звіту про оцінку предмета іпотеки до матеріалів справи, оскільки копія висновку про вартість майна, що є невід'ємною частиною звіту, була подана разом із відзивом на позовну заяву, тобто в межах процесуальних строків. Приєднання в подальшому більш детального доказу вартості предмета іпотеки не вплинуло на встановлення фактичних обставин справи.
Доводи скаржника в частині неможливості повторного звернення стягнення на одне й те саме майно з одних і тих самих підстав є безпідставними та не відповідають ні
обставинам справи, ні нормам матеріального права, про що також правильно зазначено судом першої інстанції.
Посилання у апеляційні скарзі на помилковість висновку суду першої інстанції щодо суб'єктного складу спірних правовідносин частково є обґрунтованими, однак враховуючи відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог по суті спору, така неточність не може вважатися достатньою правовою підставою для скасування правильного по своїй суті судового рішення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").
Підсумовуючи вищевикладене та враховуючі встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 6 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді: